РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2019 року

м. Рівне

№460/419/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про встановлення відсутності компетенції (повноважень) відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №24 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, як суб'єкта владних повноважень при прийнятті рішення від 28.03.2018 щодо припинення виплати пенсії; визнання протиправним та скасування Рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №24 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області від 28.03.2018 припинено виплати пенсії ОСОБА_1; зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, здійснити нарахування та виплату соціальної пенсії ОСОБА_1 за померлого годувальника - ОСОБА_3 з 01.12.2017 по даний час, а в подальшому щомісячно з підстав порушення Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою від 26.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач отримував пенсію по втраті годувальника: до досягнення ним 18 років виплата пенсії по втраті годувальника на непрацездатного члена сім'ї здійснювалася на опікуна позивача ОСОБА_4, з жовтня 2004 року така пенсія перерахована позивачу безтерміново. Однак в березні 2018 року виплату позивачу пенсії по втраті годувальника припинено рішенням відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №24 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області у зв'язку з непідтвердженням стажу годувальника. Вважає це рішення протиправним, необґрунтованим та таким, що суперечить статтям 38 та 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а отже таким, що підлягає скасуванню. За таких обставин, сторона позивача просила позов задовольнити повністю.

22.03.2019 на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на позовну заяву (а.с.30-52). На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що пенсійну справу позивача у зв'язку з етапуванням до Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" було передано в Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Рівненській області та виплату проведено по 30.11.2017. В свою чергу, Рівненським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Рівненській області пенсійну справу позивача повернуто, оскільки в годувальника ОСОБА_3 на день призначення пенсії по втраті годувальника відсутній страховий стаж. Сторона відповідача вважає, що за таких обставин рішення про припинення виплати пенсії позивачу по втраті годувальника у зв'язку з уточнення страхового стажу годувальника є обґрунтованим, правомірним, а тому просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

Згідно з матеріалами пенсійної справи, 10.10.1990 ОСОБА_4 (опікун ОСОБА_1) звернувся до Червоноармійського районного відділу соціального забезпечення м.Львова про виділення частки пенсії по втраті годувальника на непрацездатного члена сім'ї ОСОБА_1 за померлого годувальника ОСОБА_3(а.с.18).

Згідно з протоколом 28.11.1990 прийнято рішення про призначення ОСОБА_5 пенсії по втраті годувальника на 2-х членів сім'ї за померлого годувальника ОСОБА_3 та про виділення частки пенсії по втраті годувальника на сина ОСОБА_1 опікуну ОСОБА_4 (16-17).

Як свідчить зміст вказаних документів, пенсія по втраті годувальника призначена на підставі пунктів 70 та 79 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Радою Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590. Виплата пенсій по втраті годувальника на непрацездатного члена сім'ї виплачувалася опікуну позивача ОСОБА_4 до досягнення ОСОБА_1 18-річного віку, тобто до 30.09.2004.

В жовтні 2005 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Шевченківського районного Пенсійного фонду України м.Львова Львівської області про призначення йому пенсії по втраті годувальника (а.с.19).

Згідно з розпорядженням №161257 від 03.11.2005 Шевченківського районного Пенсійного фонду України м.Львова Львівської області ОСОБА_1 було здійснено перерахунок пенсії через зміну стану та призначено пенсію по втраті годувальника з 01.10.2004 безтерміново (а.с.20,21).

У зв'язку з відбуванням покарання ОСОБА_1 в Сокальській виправній колонії, Управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області розпорядженням від 14.06.2013 прийнято на облік пенсійну справу позивача по втраті годувальника.

У зв'язку з етапуванням позивача до Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" Управлінням Пенсійного фонду України в Сокальському районі його пенсійну справу направлено в Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Рівненській області та проведено виплату пенсії по 30.11.2017.

Листом від 12.03.2018 №1233/07 Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Рівненській області повернуло пенсійну справу ОСОБА_1, оскільки в годувальника ОСОБА_3 на день призначення пенсії по втраті годувальника відсутній страховий стаж.

28.03.2018 відділом з питань призначення та перерахунків пенсії №24 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про припинення виплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 з 01.12.2017 за померлого годувальника ОСОБА_3 у зв'язку з уточненням страхового стажу годувальника, оскільки в матеріалах пенсійної справи відсутні відомості, що підтверджують наявність такого стажу. Листом від 28.03.2018 №609/03.24-14 на адресу Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" про вказане рішення повідомлено позивача (а.с.22,23).

У відповідь на адвокатський запит, Сокальський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 27.12.2018 за №3185/02.27-09 повідомив, що Державний архів м.Ашхабата у відповідь на звернення управління надіслав відповідь, згідно з якою ОСОБА_5 (особі які призначалася пенсія по втраті годувальника на двох членів сім'ї) на обліку не числиться і допомоги по втраті годувальника не одержує, вислати пенсійну справі немає можливості (а.с.12-15).

Не погоджуючись з правомірністю дій відповідача щодо припинення виплати пенсії по втраті годувальника, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2 цього Положення Пенсійний фонду Країни у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з пунктом 7 Положення Пенсійний фонду України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно ж до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України. Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 за №821 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" утворено головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, шляхом приєднання окремих органів Пенсійного фонду України.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області Здійснює свою роботу через утворені самостійні структурні підрозділи.

Наказом Головного управління Пенсійного фонду України №149 від 29.12.2017, затверджено Положення про управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Згідно з пунктом 1.1 цього Положення управління застосування пенсійного законодавства є самостійним структурним підрозділом головного управління головного Пенсійного фонду України у Львівській області, що підпорядковується начальнику головного управління, діяльність якого спрямовується та координується заступником начальника головного управління згідно з розподілом обов'язків між першим заступником та заступниками начальника головного управління.

Відповідно до пункту 1.2 Положення управління складається з відділу методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства; відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовцям та деяких інших категорій громадян; відділу контролю за додержанням законодавства з питань пенсійного забезпечення; відділу контролю за додержанням законодавства з питань пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян; відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №1-27; відділу виконання міжнародних договорів.

Відповідно до підпункту 2.2.37 Положення передбачено, що функції передбачені підпунктами 2.2.1, 2.2.2,2.2.2-2.2.23, 2.2.25-2.2.32 пункту 2.2 Розділу 2 Положення, виконують відділи з питань призначення та перерахунків пенсій №1-27.

Так, згідно з підпунктом 2.2.2 Положення, здійснює практичне застосування норм чинного законодавства, міжнародних угод з питань призначення та перерахунків пенсій, перевірку пенсійних справ на відповідність чинному законодавству прийнятого рішення про призначення (перерахунок) пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Відповідно до пункту 2.2.16 Положення відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №1-27 приймає рішення про призначення або відмову в призначенні та перерахунку пенсій, в тому числі, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та деяким іншим категоріям громадян, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці відповідно до законодавства, а також забезпечує призначення (поновлення) пенсій і підтвердження страхового стажу у порядку, встановленому міжнародним договорами у галузі пенсійного забезпечення. Також згідно з пунктом 2.2.32 Положення здійснює інші функції, визначені законами України, з питань віднесених до компетенції управління.

Таким чином, відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №24 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області наділений повноваженнями приймати рішення щодо призначення або відмову у призначенні (перерахунку) пенсії.

Судом встановлено, що 28.11.1990 рішення про призначення ОСОБА_5 пенсії по втраті годувальника на 2-х членів сім'ї за померлого годувальника ОСОБА_3 та про виділення частки пенсії по втраті годувальника на сина ОСОБА_1 опікуну ОСОБА_4 здійснено на підставі пунктів 70 та 79 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Радою Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590.

Відповідно пункту 70 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР 03.08.1972 №590, сім'ям робочих і службовців, які померли внаслідок трудової травми чи професійного захворювання, пенсія призначалася незалежно від стажу померлого годувальника.

Згідно зі статті 79 цього Положення, сім'ям робочих і службовців, а також військовослужбовців, які працювали як робочі чи службовці до призову на військову службу, якщо в склад сім'ї входили діти, які втратили обох батьків (круглі сироти), чи діти померлої одинокої матері (яка мала право на державну допомогу), пенсії, незалежно від причини смерті годувальника, призначаються у розмірах, встановлених для сімей, що втратили годувальника, незалежно від причини смерті годувальника у розмірах, встановлених для сімей, що втратили годувальника внаслідок трудової травми чи професійного захворювання, або відповідно для сімей, які втратили годувальника внаслідок поранення, контузії чи ушкодження, які отримані при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби, чи внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті.

Вказані норми положення були прийняті на виконання вимог ч.7 ст.34 Закону СРСР "Про державні пенсії" від 14.07.1956. Так, сім'ям, у складі яких є діти, що втратили обох батьків (круглі сироти), чи діти померлої одинокої матері, пенсії призначаються у розмірах, встановлених для сімей, що втратили годувальника внаслідок трудової травми чи професійного захворювання.

Відповідно до пункту 88 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР 03.08.1972 №590, на всіх членів сім'ї, що мають право на пенсію, призначається одна загальна пенсія. На вимогу кожного члена сім'ї, його частка виділяється (шляхом ділення пенсії по числу членів сім'ї з дотриманням умов абзацу першого пункту 139 цього Положення) і виплачується йому окремо. Виділ частки пенсії відбувається з першого числа місяця, наступного за тим місяцем, у якому поступила заява про поділ пенсії.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що на момент призначення пенсії по втраті годувальника (та виділення частки такої пенсії) чинним на той час законодавством не вимагалося наявності трудового стажу померлого годувальника при призначенні цієї пенсії.

05.11.1991 було прийнято Закон України №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", статтею 5 якого було передбачено право усіх непрацездатних громадян на соціальну пенсію на умовах, визначених цим Законом.

Згідно з ст.93 цього Закону соціальні пенсії призначалися і виплачувалися непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію: інвалідам I і II груп, у тому числі інвалідам з дитинства, а також інвалідам III групи; особам, які досягли віку: чоловіки - 60 років, жінки - 55 років; дітям - у разі втрати годувальника (пункт "а" статті 37); дітям-інвалідам віком до 16 років.

Відповідно до ст.37 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

ОСОБА_1 став інвалідом III групи з дитинства 16.07.2003 року безтерміново (довідка МСЕК серії ЛВК №150960).

Тобто, як судом встановлено, в даному випадку, позивачу в листопаді 1990 року було призначено (виділено частку) пенсію по втраті годувальника як непрацездатному члену сім'ї померлого - дитині, яка не досягла 18 років, з 01.10.2004 позивачу перераховано пенсію по втраті годувальника як особі, старшій 18 років, однак яка стала інвалідом до досягнення 18 років.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законом України "Про пенсійне забезпечення" передбачено повноваження органів пенсійного фонду вимагати від установ, підприємств та організацій документи, видані ними для призначення пенсії особам та перевіряти достовірність та обґрунтованість таких документів.

Відділом з питань призначення та перерахунку пенсії №24 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зроблено запит від 27.03.2018 за №552/03.24.-36 в Міністерство праці і соціального захисту населення Туркменістані, від 04.04.2018 №684/03.24-36 в Головне архівне управління при Кабінету Міністрів Туркменістані, від 01.06.2018 №1176/02.24-10 в Радянській відділ соціального захисту населення м.Ашхабада з проханням надати допомогу у витребування документів про стаж роботи ОСОБА_3

Державний архів м.Ашхабада у відповіді від 24.07.2018 №104 повідомив про те, що ОСОБА_5 (особа, якій призначалася пенсія по втраті годувальника на двох членів сім'ї) на обліку на числиться і допомоги по втраті годувальника не одержує, вислати пенсійну справи у них немає можливості. Вказане свідчить, що відповідачем не встановлено та в суді не доведено, що на момент призначення позивачу пенсії по втраті годувальника в останньої не було необхідного страхового стажу, а отже існували підстави для припинення виплати позивачу такої пенсії.

Суд вважає, що, в даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права на виплату соціальної пенсії по втраті годувальника, призначену у відповідності до чинного на момент призначення пенсії законодавства, у зв'язку з неможливістю підтвердження страхового стажу померлого годувальника ОСОБА_3, тобто у зв'язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг і не може вплинути.

Дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виплати позивачу пенсії по втраті годувальника є непропорційними заявленій легітимній меті (уточнення страхового стажу померлого годувальника ОСОБА_3), тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо. Адже відповідач у даному випадку не врахував той факт, що на момент призначення позивачу такої пенсії по втраті годувальника обов'язку підтвердження стажу годувальника не було і така пенсія була призначена з дотриманням всіх необхідних умов.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України").

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ("Brumarescu v. Romania" № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ("Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova" № 45701/99).

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача порушені протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, а рішення від 28.03.2018 №140/03/24-14 про припинення з 01.12.2017 виплати ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника не відповідає встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, неупередженості, добросовісності, розсудливості, пропорційності та своєчасності.

З огляду на це, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області слід зобов'язати нарахувати та виплачувати з 01.12.2017 ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника та позов у відповідлній частині задовольнити.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині встановлення відсутності компетенції (повноважень) відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №24 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, як суб'єкта владних повноважень при прийнятті рішення від 28.03.2018 щодо припинення виплати пенсії.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

При цьому, повноваження суду при вирішенні справи встановлені статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, визначено, які рішення у разі задоволення позову суд може прийняти.

З правового аналізу вказаних норм слідує, що встановлення відсутності чи наявності компетенції суб'єкта владних повноважень не може бути однією з позовних вимог, якщо іншою заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, позяак в такому випадку компетенція є одним із визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв, на відповідність яким адміністративні суди перевіряють оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає наступне.

Частиною першою вказаної статті передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними і допустимими доказами не довів ні правомірності, ні обґрунтованості рішення від 28.03.2018 №140/03/24-14 про припинення з 01.12.2017 виплати ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника. Крім того, відповідачем не доведено, що він діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

З огляду на це, позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Судові витрати присуджуються позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням того, що вимога про встановлення відсутності компетенції не розглядається судом як самостійна.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрія, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №24 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області від 28.03.2018 №140/03/24-14 про припинення з 01.12.2017 виплати ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника, починаючи з 01.12.2017 безстроково.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 26 березня 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.