П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/388/18

Провадження № 11-623асі18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача СаприкіноїІ. В.,

суддів: Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Сергійчук Л. Ю.,

позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів - Погребняка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Шипуліна Т. М., судді: Бившева Л. І., Гончарова І. А., Олендер І. Я., Ханова Р. Ю.) від 16 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення КДКП від 06 грудня 2017 року № 303дп-17 «Про накладення дисциплінарного стягнення на заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 у виді заборони на строк до шести місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду».

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду як судом першої інстанції не було досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у спірному рішенні, 06 грудня 2017 року КДКП прийняла рішення № 303дп-17 у спосіб, на підставі та в межах, передбачених Конституцією та законами України.

КДКП у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення Комісії від 06 грудня 2017 року № 303-дп17 про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності прийнято на підставі приписів законодавства, в межах наданих повноважень та з додержанням належної процедури, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

15 грудня 2015 року ОСОБА_3 призначений на посаду заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури Житомирської області.

19 вересня 2017 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга прокурора Житомирської області Лубчука Д. І. про вчинення заступником керівника Житомирської місцевої прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, який полягав у неналежному виконанні службових обов'язків.

За результатами розгляду цієї дисциплінарної скарги 20 вересня 2017 року Комісією відкрито дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_3

16 листопада 2017 року членом КДКП КоваленкомА.А. складено висновок про наявність дисциплінарного проступку у діях заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури Житомирської області ОСОБА_3, а саме: неналежне виконання службових обов'язків, та відповідно наявність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Листом КДКП від 21 листопада 2017 року ОСОБА_3 направлено копію висновку із повідомлення про його розгляд на засіданні 06 грудня 2017 року, а також роз'яснено ОСОБА_3 його права у дисциплінарному провадженні.

06 грудня 2017 року ОСОБА_3 був присутнім на засіданні Комісії та надавав пояснення з приводу обставин, які стали підставою для дисциплінарного провадження.

Рішенням КДКП від 06 грудня 2017 року № 303дп-17 на заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення у виді заборони на строк до шести місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду. Дане рішення мотивовано тим, що ОСОБА_3 вчинено дисциплінарний проступок, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме неналежне виконання прокурором службових обов'язків.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_3 до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи КДКП, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 123 Конституції України передбачає, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру».

Відповідно до ст. 44, 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Згідно зі ст. 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності й інші особи. На засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів заслуховуються пояснення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.

При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, який проводив перевірку та готував висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, не має права брати участі у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду зазначеного висновку та бути присутнім під час проведення такого голосування. (ч. 1-3, ст. 48 Закону № 1697-VII).

Стаття 49 Закону № 1697-VII визначає види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на прокурора. Згідно з п.2 ч.1 ст. 49 цього Закону на прокурора може бути накладено дисциплінарне стягнення у виді заборони на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора).

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 є заступником керівника Житомирської місцевої прокуратури, відповідальним за організацію нагляду за додержанням законів під час провадження оперативної діяльності. Відповідно до розподілу обов'язків між працівниками Житомирської місцевої прокуратури ОСОБА_3 відповідає за організацію нагляду за додержанням законів під час провадження оперативної діяльності працівниками Житомирського відділу поліції Головного управління національної поліції в області та Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління національної поліції в області, а також за організацію процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, які розслідуються слідчими слідчого відділу Житомирського відділу поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області.

Під час дисциплінарного провадження Комісією встановлено, що оперативними працівниками підрозділів Житомирського відділу та районного відділення поліції допущено суттєві порушення вимог законодавства при провадженні оперативно-розшукової діяльності. При цьому ОСОБА_3 проведено лише одну оперативну нараду з відповідних питань, яка не сприяла поліпшенню ситуації, оскільки носила формальний характер та не визначала вжиття конкретних заходів у відповідні строки, що є порушенням вимог наказу Генерального прокурора України від 19 січня 2017 року № 15 «Про основні засади організації роботи в органах прокуратури України». Загальний строк виконання заходів, визначених цією нарадою, становить майже 3 місяці, у той час як виконання пунктів щодо складання графіку чергувань та розробки проекту наказу не потребують такої тривалості.

КДКП у своєму рішенні також зазначила, що ОСОБА_3 з порушенням установлених строків та без належного виконання залишено доручення регіональної прокуратури від 31 березня 2017 року № 04/1-29вих17 щодо проведення взаємозвірок з Житомирським відділом поліції та Житомирським районним відділенням поліції щодо стану оперативно-розшукових справ, заведених з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів. ОСОБА_3 не надано жодної письмової вказівки у оперативно-розшукових справах, які перебувають у піднаглядних підрозділах поліції, що підтверджується даними з інформаційно-аналітичної системи «Облік та статистика органів прокуратури», ним не перевірялися оперативно-розшукові справи категорії «Розшук» щодо розшуку осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, 3 та 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України), понад 1 рік з моменту заведення; вивчались лише питання законності їх заведення.

Крім того, Комісією встановлено, що ОСОБА_3 не забезпечено належний нагляд за додержанням законів органами поліції під час досудового розслідування і відповідно не вжито належних заходів до покращання якості досудового розслідування. Так, більш ніж півтора роки здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ст. 236 та ч. 2 ст. 364 КК України за фактами порушення правил екологічної безпеки керівництвом СГФ «Земля Полісся» під час будівництва споруд в прибережно-захисній смузі водойму річки Руденка та щодо зловживання службовими особами Буківської сільської ради своїм службовим становищем при прийнятті рішення щодо видачі свідоцтва про право власності на об'єкт забудови.

Окрім цього, фактично зупинилось та не проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню за ч. 2 ст. 240 КК України за фактом незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення - прісної води з подальшим її фасуванням та продажем за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та спеціального дозволу на користування надрами. Надані ОСОБА_3 вказівки були здійснені з проміжком майже ніж один рік (26 серпня 2016 року та 12 травня 2017 року), що вказує на відсутність періодичних перевірок, які залишені без контролю. Аналогічний стан досудового розслідування мав місце і у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 239-1 КК України за фактом незаконного заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах.

Водночас КДКП у своєму рішенні звертає увагу на відсутність належного виконання ОСОБА_3 процесуальних повноважень щодо контролю за законністю дій слідчих за якісним розслідуванням і розкриттям злочинів. Слідчими Житомирського слідчого відділу районного відділення поліції допускались випадки порушення вимог процесуального законодавства, а саме: незважаючи на конкретно визначений перелік осіб, наявність достатніх даних, у тому числі, підтверджених експертним шляхом, упродовж 4-х місяців не повідомлялось про підозру особі у кримінальному провадженні за фактом умисного вбивства; незважаючи на встановлення особи, яка обґрунтовано підозрювалась у скоєнні злочину у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 115 КК України за фактом вбивства, безпідставно відмовлено у повідомленні цій особі про підозру. Вказане відбулося за згодою ОСОБА_3, як прокурора.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення КДКП також слугувало невиконання ОСОБА_3 своїх обов'язків щодо контролю за роботою піднаглядних підрозділів поліції та підлеглих прокурорів. ОСОБА_3 жодного разу не призначив себе процесуальним керівником у кримінальних провадженнях та не ініціював заслухання звітів щодо стану діяльності підлеглих прокурорів на оперативних нарадах.

Про систематичність допущення недоліків та прорахунків в роботі ОСОБА_3 також свідчать факти про його депреміювання (накази прокурора Житомирської області від 27 січня 2017 року № 34к та від 24 липня 2017 року № 144к).

При цьому при виконанні своїх обов'язків прокурори, зокрема, повинні: а) справедливо, неупереджено й об'єктивно виконувати свої функції; б) поважати і намагатися захищати права людини, як це викладено в Конвенції (п. 24 Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи (далі - Комітет Міністрів) на 724 засіданні заступників міністрів 6 жовтня 2000 року(далі - Рекомендація Rec (2000) 19).

У тексті Рекомендації Rec (2000) 19 підкреслюються дві істотні вимоги: поважати права окремої особи і прагнути ефективності, за яку прокурор частково несе відповідальність (Коментар до індивідуальних рекомендацій за п. 24 Рекомендації Rec (2000) 19).

Стосовно такої відповідальності Рекомендація Rec (2000) 19, зокрема, передбачає, що держава повинна вжити заходів, щоб дисциплінарне судочинство проти прокурорів регулювалося законом і гарантувало справедливу й об'єктивну оцінку та рішення, що є предметом незалежного і неупередженого нагляду (підп. «ґ» п. 5).

Обґрунтовуючи свою позицію, ОСОБА_3 зазначає, що недоліки в роботі, які лягли в основу рішення Комісії від 06 грудня 2017 року № 303дп-17, були вчинені, в першу чергу, з вини працівників поліції, а не його вини як заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури Житомирської області.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі доводи скаржника є необґрунтованими та звертає увагу на наступне.

Згідно положень п. 1 Наказу Генерального прокурора України від 03 грудня 2012 року № 4/1гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність» керівникам міських, районних, міжрайонних та інших прирівняних до них прокуратур та призначеним ними прокурорам необхідно забезпечити належну організацію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, інтересів суспільства та держави при здійсненні оперативно-розшукової діяльності щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочинів, розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб.

При цьому, п. 6 цього Наказу передбачено, що уповноваженим прокурорам повною мірою необхідно використовувати свої права, передбачені законом, щодо проведення перевірок, усунення порушень, допущених при здійсненні оперативно-розшукової діяльності, поновлення порушених прав і свобод громадянина.

Як установлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 відповідає за організацію нагляду за додержанням законів під час провадження оперативної діяльності працівниками Житомирського відділу поліції Головного управління національної поліції в області та Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції Головного управління національної поліції в області, а також за організацію процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, які розслідуються слідчими слідчого відділу Житомирського відділу поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області.

Проте, як свідчать матеріали справи, всупереч наведеному ОСОБА_3, як заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури Житомирської області та відповідальний за організацію нагляду за додержанням законів під час провадження оперативної діяльності, не вжив усіх необхідних заходів, спрямованих на забезпечення належної діяльності на даному напрямку, внаслідок чого оперативними працівниками підрозділів Житомирського відділу та районного відділення поліції допущено суттєві порушення вимог законодавства при проведенні оперативно-розшукової діяльності.

Що стосується доводів ОСОБА_3 про обмеження його в можливості надання пояснень під час дисциплінарного провадження, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про їх безпідставність, оскільки матеріалами дисциплінарної справи підтверджується той факт, що ОСОБА_3 надавав як письмові пояснення до засідання, так і розгорнуті пояснення безпосередньо на самому засіданні Комісії.

Велика Палата Верховного Суду також погоджується з твердженням суду першої інстанції про необґрунтоване посилання позивача щодо можливої присутності під час голосування Комісією члена КДКП КоваленкаА.А., який проводив перевірку та готував висновок про наявність дисциплінарного проступку ОСОБА_3, оскільки скаржник доказів на підтвердження наведеного не надав, а досліджений судом відеозапис засідання Комісії на такі обставини не вказує.

При цьому суд звертає увагу, що аудіо- чи відеофіксація таємного голосування рішення за результатами розгляду висновку про наявність дисциплінарного проступку законодавством не передбачена з огляду на необхідність забезпечення таємниці відповідного голосування. Водночас, як підтверджується витягом з протоколу засідання КДКП, член Комісії КоваленкоА.А. не був присутній в кімнаті для голосування.

Щодо аргументів ОСОБА_3, що Комісією прийнято рішення під час його перебування у відпустці, Велика Палата Верховного Суду вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 47 Закону № 1697-VII висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з'явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з'явився на засідання повторно.

Отже, діючим законодавством не передбачено, що висновок про наявність/відсутність дисциплінарного проступку прокурора не може бути розглянуто Комісією, якщо прокурор перебуває у відпустці. Крім того, ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про засідання КДКП та приймав безпосередню участь у ньому, а тому його права порушені не були.

Доводи позивача на неврахування КДКП об'єктивної неможливості виконання доручення регіональної прокуратури від 31 березня 2017 року № 04/1-29вих17 щодо проведення взаємозвірок з відділами поліції щодо стану оперативно-розшукових справ через його стислі строки (1 день), Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними, оскільки з матеріалів дисциплінарного провадження встановлено, що взаємні звірки стосовно оперативно-розшукових справ не проводилися понад 1 рік з моменту їх заведення, в результаті чого всупереч вимогам закону залишалися відкритими, що і зумовило стислі строки зазначеного доручення.

Що стосується аргументів скаржника про безпідставність висновків Комісії, що позивач жодного разу не використав право, передбачене ч. 1 ст. 37 КПК України, щодо призначення себе процесуальним керівником у кримінальних провадженнях, Велика Палата Верховного Суду зазначає слідуюче.

17 грудня 2018 року ОСОБА_3 на обґрунтування та підтвердження доводів апеляційної скарги до Великої Палати Верховного Суду подано клопотання про витребування з Житомирської місцевої прокуратури додаткових доказів, а саме: інформацію про призначення ОСОБА_3 себе прокурором (старшим групи прокурорів) у кримінальних провадженнях № 12016060170000296, № 12016060170000454, № 12016060020002000).

Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року зазначене клопотання задоволено.

На виконання цієї ухвали 31 січня 2019 року від Житомирської місцевої прокуратури надійшли витребувані документи: постанови про визначення групи прокурорів, які здійснюють повноваження прокурора у кримінальних провадженнях № 12016060170000296, № 12016060170000454, № 12016060020002000; постанови про відібрання зразків; повідомлення про підозру; вказівки у цих кримінальних провадженнях; клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів; обвинувальний акт; довідки про результати розгляду кримінальних проваджень.

Дослідивши зазначені документи, Велика Палата Верховного Суду встановила, що ОСОБА_3 призначав себе старшим групи прокурорів лише один раз, а тому вказані вище документи спростовують висновки КДКП лише в цій частині зазначених обставин.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення КДКП від 06 грудня 2017 року № 303-дп17 не може бути скасоване з установлених підстав, оскільки витребувані документи не є підтвердженням необґрунтованості та безпідставності інших висновків Комісії щодо неналежного виконання ОСОБА_3 службових обов'язків (допущення суттєвих порушень вимог законодавства при провадженні оперативно-розшукової діяльності, незабезпечення належного нагляду за додержанням законів органами поліції під час досудового розслідування, неналежне виконання доручення регіональної прокуратури щодо проведення взаємозвірок щодо стану оперативно-розшукових справ). А тому доводи скаржника не можуть слугувати підставою для задоволення його апеляційної скарги.

Стосовно посилання ОСОБА_3 на невідповідність рішення суду першої інстанції завданню адміністративної юрисдикції, визначеному у ст. 2 КАС України, оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду приділив увагу лише висновкам оскаржуваного рішення КДКП, а не аргументам позивача, а також те, що судом не було досліджено матеріали дисциплінарного провадження у судовому засіданні, Велика Палата Верховного Суду вважає такі доводи безпідставними, оскільки з матеріалів справи убачається, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи здійснив оцінку рішення Комісії в межах аргументів позивача. При цьому судом не було порушено принципу рівності і змагальності учасників справи, оскільки згідно протоколу судового засідання позивач не був позбавлений права надавати свої доводи, пояснення, запитання та отримувати відповіді на них.

Твердження ОСОБА_3, що судом першої інстанції не надана оцінка жодному аргументу позивача, спростовується рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2018 року, яке ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясування обставин у цій справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_3, вірно оцінив рішення Комісії від 06 грудня 2017 року № 303-дп17 «Про накладення дисциплінарного стягнення на заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури Житомирської області ОСОБА_3 у виді заборони на строк до шести місяців на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду» як обґрунтоване, прийняте у спосіб, на підставі та в межах, передбачених Конституцією та законами України.

ВодночасВелика Палата Верховного Суду звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону № 1697-VII прокурор протягом одного року з дня накладення на нього дисциплінарного стягнення вважається таким, який притягувався до дисциплінарної відповідальності, крім випадків, передбачених ч. 3 цієї статті.

Як убачається з матеріалів справи, рішення КДКП прийнято 06 грудня 2017 року, тобто на даний час ОСОБА_3 вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності, а тому оспорюване рішення Комісії ніяким чином не порушує його прав та законних інтересів.

З огляду на зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаржником не спростовані.

Керуючись ст. 241-243, 250, 310, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, ВеликаПалата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.С. Князєв

Суддя-доповідач: І.В.Саприкіна

Судді:

С. В. Бакуліна Н.П. Лященко

В. В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л.І. Рогач

О. С. Золотніков О.М. Ситнік

О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О.Г. Яновська