ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 914/2649/17

Провадження № 12-216гс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Рогач Л. І.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Салівонського С. П., учасники справи:

представники позивача -Тістик М. В., Сахарчук Х. В.,

представник відповідача - Яцишин У. М.,

розглянула касаційну скаргу Приватного підприємства «Міська оренда» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 червня 2018 року (судді Дубник О. П., Скрипчук О. С., Хабіб М. І.) у справі № 914/2649/17 за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного підприємства «Міська оренда» про внесення змін у договір оренди нежитлових приміщень від 15 жовтня 1997 року № 4280.

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. 18 грудня 2017 року Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління) звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства «Міська оренда» (далі - ПП «Міська оренда»), в якому просило внести зміни до договору оренди нежитлових приміщень від 15 жовтня 1997 року № 4280 (далі - Договір), укладеного Управлінням комунального майна Львівської міської ради (на сьогодні - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) та Відкритим акціонерним товариством «Львівський хлібокомбінат» (правонаступником якого у частині, що стосується цього договору, є ПП «Міська оренда») щодо встановлення ринкової вартості об'єкта оренди станом на 30 червня 2017 року, нового розміру орендної плати та методики її обчислення, а також строку оплати та наслідків прострочення сплати орендної плати у вигляді дострокового розірвання договору, зміни розміру пені, що належить до стягнення. Відповідно просило викласти в редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви, абзац 1 розділу 1.1., пункт 1.1, пункт 4 Договору.

1.2. На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що умови Договору щодо вартості об'єкта оренди та розміру орендної плати не відповідають чинному законодавству, а остання оцінка об'єкта оренди проводилась понад 20 років тому, що суперечить приписам частини другої статті 11 Закону України від 10 квітня 1992 року №2269-XII «Про оренду державного та комунального майна» (далі - ЗаконУкраїни «Про оренду державного та комунального майна») та є підставою для внесення змін у Договір відповідно до частини другої статті 19, частини другої статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статей 632 та 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

1.3. Позивач зазначив, що за даними нової оцінки майна вартість об'єкту оренди (яка є базою для розрахунку розміру орендної плати) значно вища попередньої, розмір місячної орендної плати має складати 14785,13 грн взамін чинного - 115,29 грн за базовий місяць, а тому місцевий бюджет недотримує значну суму коштів через невідповідність розміру орендної плати, у зв'язку з чим, наявні підстави для приведення Договору у відповідність з положеннями чинного законодавства.

1.4. Відповідач відхилив позов, зазначаючи, що відсутні як законодавчо визначені, так і договірні підстави для внесення змін до договору за рішенням суду на вимогу позивача і відповідач не може бути примушений до вчинення дій, які не є обов'язковими для нього; дія Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова (далі - Методика) не поширюється на існуючі правовідносини сторін і затвердження Методики не може бути підставою для перегляду розміру орендної плати в односторонньому порядку; зміна умов Договору на вимогу позивача призведе до погіршення становища орендаря, що є неприпустимим. Також, на думку відповідача, позивач не навів підстав для внесення змін у договір у частині строків сплати орендної плати та розміру пені.

1.5. 9 лютого 2018 року відповідач подав заяву про застосування позовної давності у спірних правовідносинах, вважаючи, що строк для захисту позивачем свого порушеного права розпочався у 2007 році, коли була затверджена відповідна Методика.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Господарський суд Львівської області рішенням від 16 березня 2018 року (суддя Стороженко О. Ф.) у задоволенні позову відмовив повністю.

2.2. Місцевий суд вказав, що єдиною правовою підставою розгляду по суті запропонованих позивачем змін до правочину може бути лише наявність спору між сторонами, а оскільки позивач не надсилав відповідачу пропозиції щодо внесення змін у договір, то спір між сторонами щодо таких змін не виникав. Тому, враховуючи положення частини першої статті 638, частини другої статті 652 ЦК України, статті 181, частин другої та четвертої статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) правові підстави для розгляду судом запропонованих змін по суті відсутні, а позов заявлений передчасно.

2.3. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13 червня 2018 року рішення Господарського суду Львівської області від 16 березня 2018 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Управління задоволено, внесено зміни у Договір:

- абзац 1 пункту 1.1 Договору викладено в редакції: «Згідно з висновком оцінювача, ринкова вартість об'єкта оренди станом на 30 червня 2017 року становить 2 235 840 грн (два мільйони двісті тридцять п'ять тисяч вісімсот сорок гривень) без ПДВ»;

- пункт 1.1 Договору викладено в редакції: «Розмір орендної плати за Об'єкт оренди визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради № 897 від 7 червня 2007 року (зі змінами та доповненнями) і складає 14 919,54 грн (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять гривень 54 коп) без ПДВ за жовтень 2017 року. Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначену чинним законодавством. Річна сума орендної плати на момент внесення змін до цього Договору, відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради № 897 від 7 червня 2007 року (зі змінами та доповненнями), без врахування індексу інфляції становить 178 856 (сто сімдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят шість гривень) без ПДВ».

- пункт 4 Договору викладено в редакції: «Орендну плату Орендар сплачує не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць через перерахування коштів на рахунок Орендодавця. Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди. У разі прострочення по сплаті орендних платежів Орендар сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що за рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп-2002 право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами; за правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України у постанові від 20 листопада 2012 року у справі № 28/5005/640/2012, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

2.5. Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, застосовуючи положення статей 626, 632, частини першої статті 651 ЦК України, приписи спеціального Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній на час укладання Договору), суд дійшов висновку, що за змістом пункту 12 Договору сторони домовились і це не суперечить законодавству, про перегляд істотної умови договору в разі зміни методики її розрахунку.

3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

3.1. 4 липня 2018 року ПП «Міська оренда» подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 червня 2018 року, в якій просило скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 червня 2018 року та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 16 березня 2018 року.

3.2. Відповідач зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин не чинну редакцію Закону України «Про оренду державного та комунального майна», поширивши дію редакції цього закону станом на момент укладення договору на період на час подання позову, та розглянув справу всупереч дійсного змісту пункту 12 Договору та порядку дії норми закону в часі. Натомість чинну редакцію Закону України «Про оренду державного та комунального майна», стаття 21 якої не надає можливості односторонньої зміни орендної плати, суд не застосував.

3.3. Також за доводами касаційної скарги суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив положення частини другої статті 188 ГК України, через що дійшов хибного висновку про відсутність обов'язку однієї сторони договору повідомляти іншу сторону про бажання змінити умови такого договору, не обґрунтував невідповідність приписам чинного законодавства висновку суду першої інстанції про відсутність факту виникнення між сторонами спору.

3.4. Постанова суду апеляційної інстанції не містить мотивів відхилення кожного аргументу, наведеного відповідачем, а саме про відсутність законодавчо визначених підстав для зміни в односторонньому порядку, а також зміни за рішенням суду на вимогу позивача умов Договору щодо розміру орендної плати та порядку його визначення. Суд прийняв недопустимий доказ (звіт про оцінку майна), який не подавався до суду першої інстанції та чинність якого сплинула ще до моменту відкриття провадження у справі, не затверджений позивачем, не мотивував причин відхилення заяви відповідача про застосування позовної давності.

4. Позиція інших учасників справи

4.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи, вказавши про те, що в пункті 12 Договору сторони під час його укладення дійшли згоди, що відносини оренди нежитлових приміщень та будинків, котрі знаходяться у комунальній власності міста регулюються, зокрема, Законом України «Про оренду державного та комунального майна», за статтею 21 якого розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї зі сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законом. Пунктом 1.1 Договору визначено, що розрахунок орендної плати здійснювався відповідно до ухвали № 376 Львівської міської Ради народних депутатів від 20 червня 1996 року. Разом з тим, набрала чинності ухвала Львівської міської ради № 897 від 7 червня 2007 року, якою затверджено Методику, якій мають відповідати умови Договору. Таким чином, для визначення орендної плати за Договором проведено незалежну оцінку нерухомого майна і здійснено перерахунок розміру орендної плати. Право позивача на внесення змін може бути реалізоване протягом всього строку дії договору, а саме до 20 червня 2022 року включно, через що не підлягає задоволенню заява відповідача про застосування позовної давності не розпочався. Крім того, за змістом рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 право особи на звернення до суду для вирішення спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами, а встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

5. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

5.1. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 липня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПП «Міська оренда» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 червня 2018 року, призначив її до розгляду та визначив строк для подання відзиву іншим учасникам справи.

5.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 8 серпня 2018 року справу разом із касаційною скаргою ПП «Міська оренда» передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі підпункту 7 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

5.3. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав про необхідність відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року у справі № 28/5005/640/2012 у подібних правовідносинах, на який посилався суд апеляційної інстанції, про те, що надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

5.4. На думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, спір, який підлягає передачі на вирішення суду в цьому випадку, фактично виникає, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору за результатами надіслання пропозиції про таку зміну чи розірвання. Тому передумовою звернення до суду із вимогами про внесення змін до договору чи його розірвання за рішенням суду є дотримання визначеного статтею 188 ГК України досудового порядку врегулювання сторонами договору питання щодо внесення змін до договору чи його розірвання із наданням доказів того, що таке питання за згодою сторін не може бути вирішене та одна сторона договору відмовила або ухилялась від внесення змін до договору чи його розірвання. Недотримання визначеного досудового порядку внесення змін до договору чи його розірвання робить безпідставним звернення зацікавленої сторони договору до суду із зазначеними вимогами, що має наслідком відмову у задоволенні такого позову.

6. Фактичні обставини справи, встановлені судами

6.1. 15 жовтня 1997 року Управління комунального майна Львівської міської ради (орендодавець, правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) та Відкрите акціонерне товариство «Львівський хлібокомбінат» (орендар, правонаступником якого у частині, що стосується Договору, є ПП «Міська оренда») уклали договір № 4280 на оренду нежитлових приміщень, умовами якого, зокрема пунктом 1, передбачено, що Орендодавець надав, а Орендар прийняв у користування з 20 червня 1997 року до 20 червня 2022 року нежитлове приміщення загальною площею 141,7 кв. м - фірмовий маг. № 2 за адресою: м. Львів, вул. Грінченка, 6 під реалізацію хлібобулочних виробів.

6.2. Між пунктами 1 та 2 Договору зазначена формула розрахунку розміру орендної плати за базовий місяць, що складає 115,85грн.+ПДВ з 1 травня 1997 року.

6.3. Згідно з пунктом 3 Договору орендна плата у місяць складає всього 115,85грн.+ПДВ з 1 травня 1997 року.

6.4. Відповідно до пункту 4 Договору за здане в оренду приміщення Орендар повинен щомісяця до 10 числа місяця за попередній місяць сплачувати Орендодавцю орендну плату у встановленому розмірі шляхом перерахунку на рахунок р/р 001142339 в ОДАК УСБ м. Львова МФО 325019 ЖЕК №408.

6.5. Згідно з пунктом 5 Договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

6.6. Відповідно до пункту 6 Договору несплата оренди протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу Орендодавця. При цьому в Орендаря стягується заборгована сума орендної плати з урахуванням пені за кожен день прострочення.

6.7. Згідно з пунктом 12 Договору відносини щодо оренди нежитлових приміщень та будинків, котрі знаходяться у комунальній власності міста, регулюються законами України: «Про оренду майна державних підприємств та організацій», «Про власність», «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», іншими законодавчими актами України та Положенням про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності м. Львова.

6.8. Ухвалою Львівської міської ради № 897 від 7 червня 2007 року «Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м. Львова» (зі змінами та доповненнями) затверджено Методику розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, згідно з підпунктами 1.6, 1.7 якої орендна плата за цією Методикою розраховується без врахування непрямих платежів податку на додану вартість (надалі ПДВ). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством України.

6.9. Відповідно до пункту 7.8 Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 897 від 7 червня 2007 року «Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м. Львова» зі змінами та доповненнями, терміни внесення орендної плати визначаються у договорі, а згідно з пунктом 7.13 цього Положення у разі прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

6.10. Відповідно до Висновку про вартість майна, складеного ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради», ринкова вартість нежитлового приміщення за адресою на вул. Б. Грінченка, 6 у м. Львові станом на 30 червня 2017 року становить 2 682 840 грн з ПДВ та 2 235 700 грн без ПДВ. Термін чинності звіту 6 місяців.

7. Щодо правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України

7.1. За приписами пункту 7 частини першої Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

7.2. У справі № 28/5005/640/2012, від висновку у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, позивач звернувся до суду з позовом про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посилаючись на умови договору, якими передбачено, у тому числі те, що розмір орендної плати переглядається щорічно, зокрема, і у разі зміну розміру земельного податку, та на необхідність привести пункт договору, який встановлює розмір орендної плати, у відповідність до вимог Закону України від 3 червня 2008 року № 309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України та статті 288 Податкового кодексу України», якими визначено граничні розмірі річної орендної плати за земельну ділянку .

7.3. Скасовуючи постанову Вищого господарського суд м. Києві від 26 червня 2012 року у справі № 28/5005/640/2012, якою залишено без змін рішення місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що недотримання вимог частини другої статті 188 ГК України позбавляє позивача права на звернення до суду з позовом про зміну умов договору, Верховний Суд України, ураховуючи те, що встановлення статтею 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати, дійшов висновку, що надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

8.Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства

Щодо відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України

8.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

8.2. За діючою редакцією частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

8.3. Частина третя статті 124 Конституції України встановлює, що законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.

8.4. Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

8.5. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.6. Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.7. Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

8.8. Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

8.9. Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

8.10. Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

8.11. Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

8.12. Натомість статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини друга-четверта статті 188 ГК України).

8.13. Правила, передбачені частинами другою-четвертою статті 188 ГК України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов'язкового досудового врегулювання спору в розумінні частини третьої статті 124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів пункту 6 частини п'ятої статті 174 ГПК України.

8.14. Частинами другою та третьою статті 188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Частиною четвертою цієї статті визначено, заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

8.15. Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб'єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України.

8.16. Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб'єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб'єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

8.17. Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

8.18. Таким чином, не вбачається підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20 листопада 2012 року у справі № 28/5005/640/2012.

Щодо розгляду справи по суті

8.19. За положеннями статті 654 ЦК України всі зміни та доповнення до договору вчиняються в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається. За відсутності узгоджених та підписаних сторонами в письмовій формі ініційованих позивачем змін до договору оренди висновки суду про відсутність між сторонами спору про внесення таких змін є помилковими.

8.20. Разом з тим, як вже вказано вище, на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору чи його розірвання не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором.

8.21. Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, зокрема, регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна».

8.22. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

8.23. Як визначено у частині першій статті 10 вказаного Закону, одними з істотних умов договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахування її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації.

8.24. Відповідно до статті 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, чинній на час звернення до суду) оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

8.25. За змістом статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, чинній на час укладання Договору) орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності, але не більше п'яти відсотків від вартості орендованого майна. Орендна плата зараховується на спеціальні рахунки і використовується для фінансування капітальних вкладень. Методика розрахунку, граничні розміри та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України.

8.26. За статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, чинній на час звернення до суду) орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

8.27. Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України (стаття 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у чинній редакції).

8.28. За положеннями, наведеними у частинах першій та другій статті 284 ГК України, об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахування її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації є істотними умовами договору оренди. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 286 ГК України).

8.29. У справі, що розглядається, сторони договору згідно з Ухвалою Львівської міської ради № 309 від 20 червня 1996 за затвердженою нею Методикою розрахунку вартості орендованого нерухомого майна та розрахунку орендної плати, що є комунальною власністю міста Львова, Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (у редакції, чинній на час укладання Договору) та виходячи з формули розрахунку, яка включає в себе вартість орендованого майна, визначену шляхом проведення оцінки станом на час укладання Договору, погодили щомісячну орендну плату.

8.30. Ухвалою Львівської міської ради 897 від 7 червня 2007 року затверджено Методику розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, якою передбачено нові орендні ставки за користування нерухомим майном комунальної власності територіальної громади м. Львова. Положення про оренду нежитлових приміщень, що є у комунальній власності м. Львова, на підставі якого визначався розмір орендної плати за спірним договором визнано нечинним.

8.31. Також позивач провів оцінку вартості об'єкта оренди, яка станом на 30 червня 2017 року становить 2 235 700 грн без ПДВ (2 682 840 грн з ПДВ), і за доводами позовної заяви в чинний договір має бути внесено зміни відповідно до зміненої вартості об'єкта оренди майна та обчислено орендну плату за новою вартістю та новою Методикою розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади.

8.32. За частинами першою та другою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

8.33. Водночас за частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

8.34. Тому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що не можна погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для внесення змін до договору оренди з мотивів, наведених у позовній заяві, адже сторони договору не досягли згоди щодо приведення умов договору у відповідність до умов, які істотно змінилися, і позивач не навів виняткових випадків, з якими законодавець пов'язує можливість примусу сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах.

8.35. За відсутності відповідного договірного чи законодавчого обґрунтування внесення відповідних змін у судовому порядку та за відсутності згоди іншої сторони у позові у слід відмовити.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до приписів частин першої та четвертої статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини та (або) резолютивної частини.

9.2. З огляду на наведені вище приписи законодавства про підстави та порядок розгляду спорів щодо порядку зміни та розірвання господарських договорів та висновки Великої Палати Верховного Суду про їх застосування у спірних правовідносинах, висновки суду апеляційної інстанції про внесення змін до договору оренди є помилковими, а тому постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 червня 2018 року слід скасувати.

9.3. Разом з тим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову задоволенні позовних вимог щодо внесення змін до договору оренди, однак з хибних міркувань для цього, неправильно застосувавши приписи статті 188 ГК України, частин першої та другої статті 651 ЦК України, статті 652 ЦК України.

9.4. Ураховуючи наведене, резолютивну частину рішення Господарського суду Львівської області від 16 березня 2018 року слід залишити без змін, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

10. Щодо судового збору

10.1. За змістом частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

10.2. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про скасування постанови апеляційного господарського суду та залишення в силі рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на позивача, в частині належної до сплати за подачу касаційної скарги 3200 грн.

10.3. Оскільки відповідач сплатив судовий збір за подачу касаційної скаргив більшому розмірі, ніж встановлено законом - 3 524 грн (замість 3 200 грн (200% від 1600 грн), то згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» сплачена в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сума судового збору повертається за ухвалою судуза клопотанням особи.

Керуючись статтями 301, 302, 311, 312, 315 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Міська оренда» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 червня 2018 року задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13 червня 2018 року у справі № 914/2649/17 скасувати.

Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Львівської області від 16 березня 2018 року, виклавши її в редакції цієї постанови. У решті рішення Господарського суду Львівської області від 16 березня 2018 року залишити в силі.

Стягнути з Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, вул. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) на користь Приватного підприємства «Міська оренда» (79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, код ЄДРПОУ 36873226) 3 200 (три тисячі двісті) гривень судового збору за розгляд касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. КнязєвСуддя-доповідач Л. І. РогачСудді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима І. В. Саприкіна В. І. Данішевська О. М. Ситнік О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич О. Р. Кібенко О. Г. Яновська