Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 757/4403/16-ц

провадження № 61-19243св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідачі: Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року у складі судді Фаркош Ю. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепа О. В., Андрієнко А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є відомим в Україні політиком, одним із засновників Благодійного фонду «Фонд оборони країни». Поширена відповідачами інформація не відповідає дійсності, порушує особисті немайнові права позивача, оскільки створює враження причетності позивача до протиправної діяльності, створює уявлення в інших осіб про те, що позивач причетний до протиправних діянь (в тому числі кримінальних правопорушень) за відсутності вироку суду чи будь-яких інших належних правових підстав.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_3 на повагу до його гідності та недоторканість його ділової репутації, поширену помічником Генерального прокурора України ОСОБА_5 та речником Служби безпеки України ОСОБА_6 31 жовтня та 01 листопада 2015 року інформацію про те, що:

«- ОСОБА_3 використовував фонд, який був створений спеціально для допомоги бійцям АТО, куди прості громадяни по копійчині здавали свої кошти, для того, щоб допомогти бійцям, які сьогодні перебувають на фронті, ...інколи віддавали бабусі останнє. Ці люди організувавшись, викрадали кошти. Сьогодні встановлено, що з цього Фонду, який був спрямований для бійців на передовій, було викрадено близько 40 мільйонів гривень. При цьому ці кошти потім використовувались на придбання коштовних речей, на придбання автомобілів. Тобто ви розумієте - ця цинічність ситуації, що люди збирали кошти для бійців, а ці покупали собі коштовності;

- ОСОБА_3 був затриманий серед інших фігурантів злочинного угруповання;

- ОСОБА_3 є організатором діяльності злочинного угруповання;

- фактично під прикриттям благодійницької діяльності та, начебто, допомозі армії було створено та фактично працювало організоване злочинне угруповання..., ...фактично прикрившись флагом патріотів, скоювались тяжкі злочини, викрадалися люди, незаконно відбиралися гроші, в тому числі, які були зібрані для допомоги наших солдат, які зараз воюють в зоні АТО і воювали цей час, захищаючи фактично незалежність нашої держави…ці кошти просто розкрадались, дахувалась контрабанда... під прикриттям волонтерів скоювали злочини...',

- вилучено близько 40 мільйонів гривень, які формально мали знаходитись в Фонді... через цей благодійний фонд, а також, через інші незаконні оборудки фінансувалась приватна армія, яка формально називалась особистою охороною...

- безпосередньо операція почалась не по рапортах працівників правоохоронних органів, а після надходження заяв осіб, які були викрадені представниками цієї злочинної зграї... жодної політики;

- ОСОБА_3 є керівником у цьому угрупованні.»

Позивач просить зобов'язати Генеральну прокуратуру України та Службу безпеки України спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом:

- повідомлення на прес-конференції (брифінгу) про прийняте судом рішення з зачитуванням його повного тексту;

- розміщення відеозапису такої прес-конференції (брифінгу) в мережі інтернет на каналі Генеральної прокуратури України сервісу YouTube; розміщення відеозапису такої прес-конференції (брифінгу) в мережі інтернет на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України в підрозділі «Новини» розділу «Новини та публікації»;

- розміщення тексту судового рішення на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України в підрозділі «Новини» розділу «Новини та публікації»;

- розміщення відеозапису такої прес-конференції (брифінгу) в мережі інтернет на каналі Служби безпеки України сервісу YouTube, та стягнути солідарно із Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України моральну шкоду у розмірі 1 (одна) грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у порядку цивільного судочинства не може розглядатися спір про спростування інформації органу досудового розслідування про проведення процесуальних дій, їх хід та здобуті результати, оскільки такій інформації оцінка надається у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. Оскільки позивач обіймав публічну посаду та є публічною особою, про що він зазначає у позовній заяві, зазначаючи, що є відомим політиком, одним із засновників та значних донорів Благодійного фонду «Фонд оборони країни», тому інформування Генеральною прокуратурою України та Службою безпеки України про хід досудового розслідування кримінального провадження, в якому ОСОБА_3 має статус підозрюваної особи, не суперечить вимогам законодавства України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність порушення прав позивача зважаючи на те, що йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень; поширена інформація порушує принцип презумпції невинуватості, оскільки відповідач ще до набрання чинності вироком суду вказує на вчинення позивачем дій, за які може настати кримінальна відповідальність; предмет спору стосується не критики діяльності позивача з боку громадськості чи з боку засобів масової інформації, а виключно поширення недостовірних фактів правоохоронними органами.

У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких Служба безпеки України просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких Генеральна прокуратура України просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31 жовтня та 01 листопада 2015 року помічником Генерального прокурора України ОСОБА_5 та речником Служби безпеки України ОСОБА_6 було проведено два спільних брифінги Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України, під час яких поінформовано громадськість про проведення в деяких містах України спеціальної операції в рамках досудового розслідування кримінального провадження, за ознаками злочинів, передбачених статтями 255, 191, 349 Кримінального кодексу України, в якій були задіяні слідчі ГПУ та співробітники СБУ і яка спрямована на виявлення, документування та ліквідацію особливо небезпечної злочинної організації.

Прокуратурою м. Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 15 серпня 2014 року № 12014040670002852 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною п'ятою статті 191, частиною четвертою статті 28, статтею 349 та частиною четвертою статті 28, частиною другою статті 289, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 157, частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 15, частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 205, частиною другою статті 209, частинами першою, третьою статті 212, частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212 КК України.

У цьому кримінальному провадженні 04 листопада 2015 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 27, частиною п'ятою статті 191, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 27, статтею 349, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 289, частиною четвертою статті 28, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 157 КК України, яку в подальшому було змінено.

У подальшому із матеріалів кримінального провадження № 12014040670002852 в окреме провадження виділено матеріали досудового розслідування від 10 березня 2016 року № 42016100000000204 щодо підозрюваного ОСОБА_3 та в рамках цього розслідування підозрюваному повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за фактом незаконного позбавлення волі та викрадення ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 146 КК України.

Між підозрюваним ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_7 10 березня 2016 року укладено угоду про примирення.

За наслідками розслідування кримінального провадження № 42016100000000204 складено обвинувальний акт, який разом з угодою про примирення направлено для розгляду до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

21 березня 2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у цьому провадженні винесено вирок, яким затверджено угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_3, останнього визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 146 КК України, призначено узгоджене покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з іспитовим строком. Вирок набрав законної сили.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про прокуратуру», наказу Генерального прокурора України від 18 вересня 2015 року № 218 «Про організацію інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури України» органи прокуратури інформують суспільство про свою діяльність шляхом повідомлень у засобах масової інформації. Діяльність прокуратури оприлюднюється в загальнодержавних та місцевих друкованих ЗМІ і на офіційних веб-сайтах органів прокуратури.

На виконання вказаних положень, у Генеральній прокуратурі України 31 жовтня та 01 листопада 2015 року проведені спільні із Службою безпеки України брифінги.

У мережі інтернет на каналі Генеральної прокуратури України сервісу YouTube та на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України розміщено інформацію та відеозапис про проведення брифінгу від 31 жовтня 2015 року.

Суди встановили, що у ході спільних брифінгів представників Генеральної прокуратури України і Служби безпеки України від 31 жовтня та 01 листопада 2015 року, ОСОБА_5 зазначено про здійснення 31 жовтня 2015 року значного обсягу слідчих та процесуальних дій слідчими Генеральної прокуратури України та співробітниками Служби безпеки України.

Також на запитання представників засобів масової інформації щодо затримання ОСОБА_3 була надана відповідь про вивчення питання щодо безпосереднього його керівництва злочинним угрупуванням.

На брифінгу 01 листопада 2015 року зазначено, що питання щодо можливої участі ОСОБА_3 у організації злочинного угрупування вивчається.

Крім цього, повідомлялось, що фігурантам кримінального провадження інкримінується, зокрема, нецільове використання коштів благодійного фонду, що одним з епізодів є розкрадання коштів, призначених для допомоги бійцям АТО, що ОСОБА_3 затримано та вирішується питання щодо його подальшого процесуального статусу тощо.

Тобто, у виступі зазначено, що наразі слідством вивчаються питання діяльності окремих осіб у складі злочинного угруповання, у тому числі вивчається питання щодо участі у протиправних діях ОСОБА_3, що не є прямим звинуваченням у вчиненні злочину.

Генеральною прокуратурою України та Службою Безпеки України оприлюднено деякі матеріали кримінального провадження, а також продемонстровано окремі здобуті під час розслідування докази.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (статті 3, 28).

Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Відповідно до частини другої статті 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що у порядку цивільного судочинства не може розглядатися спір про спростування інформації органу досудового розслідування про проведення процесуальних дій, їх хід та здобуті результати, оскільки такій інформації оцінка надається у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак він зобов'язує робити це з усією необхідною обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості (справа Альне Де Рібемон проти Франції від 10 лютого 1995 року).

Тому, при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені, й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (справа «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).

Встановивши, що інформація, яку позивач просить визнати недостовірною, взята з контексту конференцій, та оскільки в оспорюваній інформації не йдеться та не стверджується винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень позивачем, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що при поширенні оспорюваної інформації про позивача посадовими особами Генеральної прокуратури України та Служби Безпеки України не порушено принцип презумпції невинуватості.

Слід звернути увагу на те, що у ході спільних брифінгів представники Генеральної прокуратури України і Служби безпеки України не повідомляли інформації що стосується ОСОБА_3, а лише відповідали на запитання представників засобів масової інформації.

Крім того, у порядку цивільного судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, для яких законом установлено інший порядок оскарження.

Оскільки позивач займав публічну посаду та є публічною особою, що він зазначав у позовній заяві, а саме що є відомим політиком, одним із засновників та значних донорів Благодійного фонду «Фонд оборони країни», суд дійшов висновку, що інформування Генеральною прокуратурою України та Службою безпеки України про хід досудового розслідування кримінального провадження, причетність до якого ОСОБА_3 перевіряється, не суперечить вимогам законодавства України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність порушення відповідачами прав позивача та зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик