ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2019 року

Київ

справа №0840/4087/18

адміністративне провадження №К/9901/4008/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року (головуючий суддя Чередниченко В.Є., судді: Панченко О.М., Суховаров А.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення в частині суми,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року Публічне акціонерне товариство "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення №0003624709 від 03 серпня 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині суми 120000,00 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

При цьому зазначене рішення було ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Вважаючи, що вказане рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права, а викладені у ньому висновки не відповідають дійсним обставинам справи, Товариство подало апеляційну скаргу, в якій просило судове рішення скасувати та прийняти нове - про задоволення позову.

Зазначена апеляційна скарга від імені Товариства підписана адвокатом ОСОБА_2 й на підтвердження таких його повноважень додано копію довіреності №290 від 13 лютого 2018 року, засвідчену ним же.

Ухвалою від 23 січня 2019 року Третій апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки прийшов до висновку, що додана до апеляційної скарги копія довіреності видана Товариством на ім'я адвоката ОСОБА_2 засвідчена самим же ОСОБА_2 за відсутності в матеріалах справи доказів наявності у нього повноважень на вчинення таких дій, не є документом, що підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу, на вчинення такої дії; водночас додана до апеляційної скарги копія довіреності підписана та видана в.о. генерального директора Товариства, проте матеріали справи не містять та до апеляційної скарги не додано доказів наявності в останнього станом на дату видачі довіреності (13 лютого 2018 року) повноважень на вчинення таких дій.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просило вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати й направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначало, що долучена до матеріалів апеляційної скарги копія довіреності №290 від 13 лютого 2018 року засвідчена у визначеному законом порядку, а саме - у відповідності до пункту 9 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076), а відтак вона є належним документом, що підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу, на вчинення такої процесуальної дії; крім того суд апеляційної інстанції мав підстави та повноваження самостійно отримати з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості щодо в.о. генерального директора Товариства та повноважень останнього на вчинення юридичних дій станом на 13 лютого 2018 року.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

За змістом пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено й в частині 1 статті 13 КАС України, яка визначає основні засади (принципи) адміністративного судочинства.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007).

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у встановлені законом шляхи.

Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина 5 статті 5 КАС України).

Так, частиною 1 статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.

Відповідно до частини 10 статті 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

За змістом пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Водночас статтею 55 КАС України передбачено право сторони, третьої особи в адміністративній справі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року №1401-VIII, яким Конституцію України доповнено статтею 131-2, в силу положень якої представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення здійснюється виключно адвокатами.

Наведене кореспондується з положеннями статті 57 КАС України, в частині 1 якої закріплено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно із частинами 1 та 3 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи - юридичних осіб мають бути підтверджені довіреністю юридичної особи, яка від її імені видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до частини 4 цієї ж статті повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону №5076.

Статтею 26 Закону №5076 (зокрема, її частинами 1 та 2) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

В той же час пунктом 9 частини 1 статті 20 Закону №5076 передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів.

При цьому вищенаведені законодавчі норми не містять жодних застережень щодо неможливості засвідчення адвокатом копії довіреності, виданої на його ім'я.

Водночас і в самій довіреності №290 від 13 лютого 2018 року зазначено про надання представнику - адвокату ОСОБА_2 права завіряти копії документів, що надаються в ході здійснення представництва Товариства за цією довіреністю.

Що ж до висновку апеляційного суду про те, що додана до апеляційної скарги копія довіреності не є належним підтвердженням повноважень визначеної в ній особи з огляду на її підписання та видачу в.о. генерального директора Товариства ОСОБА_3 без підтверджуючих це документів, то він також є помилковим з огляду на наступне.

Позовна заява в цій справі подавалась й підписувалась адвокатом ОСОБА_2, який діяв на підставі тієї ж самої довіреності №290 від 13 лютого 2018 року, до якої, в свою чергу додавався витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким з 30 січня 2017 року керівником та підписантом Товариства був саме ОСОБА_3

Цей позов був прийнятий та розглянутий по суті Запорізьким окружним адміністративним судом, який у відповідності до статті 171 КАС України, відкриваючи провадження у справі, зобов'язаний був перевірити повноваження особи, що такий позов підписала і подала.

Разом з тим при виникненні сумнівів стосовно керівництва Товариства апеляційний суд не був позбавлений можливості перевірити таку інформацію шляхом направлення електронного запиту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який є у вільному доступі й користування яким безкоштовне.

До того ж пунктом 2 частини 1 статті 305 КАС України суду апеляційної інстанції надано можливість закрити апеляційне провадження, якщо після його відкриття виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Стосовно посилань апеляційного суду на те, що у разі відкриття апеляційного провадження за даною апеляційною скаргою розгляд справи у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України буде ним здійснюватись у письмовому провадженні, внаслідок чого він буде позбавлений можливості перевірити повноваження представника Товариства, який таку апеляційну скаргу підписав, то судом залишено поза увагою, що зазначеною законодавчою нормою суду апеляційної інстанції надано право (а не встановлено ультимативний обов'язок) щодо розгляду справи без повідомлення її учасників (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, враховуючи викладене вище в цій постанові, ухвала суду попередньої інстанції не відповідає зазначеним вимогам законодавства.

За таких обставин та на підставі частини 1 статті 353 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО" задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2019 року скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду