П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 р.

м.Одеса

Справа № 522/10142/17

Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П.

П’ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Осіпова Ю.В.,

суддів – Бойка А.В., Шевчук О.А.,

при секретарі Іщенко В.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2018 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення – 11.07.2018р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.Т.-ЛТД» до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, 3-х осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування припису та постанов, -

В С Т А Н О В И В:

02.06.2017 року ТОВ «С.М.Т.-ЛТД» звернулось до Приморського районного суду м.Одеси із адміністративним позовом до Управління ДАБК ОМР, 3-х осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому, з урахуванням уточнень, просило суд:

- визнати протиправним та скасувати постанову від 27.03.2017 року №034/17/162 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 57600 грн.;

- визнати протиправним та скасувати постанову від 27.03.2017 року №035/17/163 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 72000 грн.;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 20.03.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні постанови та припис Управління ДАБК ОМР є неправомірними, оскільки були прийняті з порушенням норм законодавства на на підставі небгрунтованих висновків проведеної перевірки.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2018 року адміністративний позов ТОВ «С.М.Т.-ЛТД» - задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано винесену заступником начальника Управління ДАБК ОМР ОСОБА_4 постанову від 27.03.2017р. №034/17/162-вих про накладення на ТОВ «С.М.Т.-ЛТД» штрафу у сумі 57600 грн., передбаченого абз.3 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності». Визнано протиправною та скасовано винесену заступником начальника Управління ДАБК ОМР ОСОБА_4 постанову від 27.03.2017 року №034/17/163-вих про накладення на ТОВ «С.М.Т.-ЛТД» штрафу у сумі 72000 грн., передбаченого абз.3 п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності». В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник Управління ДАБК ОМР 03.09.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2018 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

09.03.2017 року на підставі наказу Управління ДАБК ОМР №01-13/76ДАБК та звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства від 23.02.2017р. №01-18/112-вх, працівниками УДАБК було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «С.М.Т.-ЛТД» (код ЄДРПОУ 19056351) з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої складено акт від 20.03.2017 р. б/н.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення підприємством позивача вимог п.2 ч.1 ст.34, абз.2 ч.2 ст.36, ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме факт того, що ТОВ «С.М.Т.-ЛТД», як власником нежилого майнового комплексу виробничої бази, розташованої за адресою: м. Одеса, 21-й км Старокиївської дороги,16, було самочинно виконано будівельні роботи з будівництва «трансформаторної підстанції» без отримання права на виконання таких робіт, а також факт експлуатації цього об'єкта будівництва, який не введено в експлуатацію.

22.03.2017 року, на підставі вищевказаного Акта переврки, посадовою особою відповідача було складено і направлено на адресу позивача листом №01-8/112вх протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким підприємство було зобов'язано усунути порушення вимог містобудівного законодавства у термін до 20.04.2017 року.

В даному листі також було зазначено інформацію і про дату та час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а саме: 27.03.2017 року о 11:00 та 11:30.

27.03.2017 року уповноваженою особою Управління ДАБК ОМР, на підставі вказаних вище матеріалів перевірки, було складено:

- постанову №034/17/162 від 27.03.2017р. - про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на суму 57 600 грн. (за самочинне виконання будівельних робіт без отримання права на виконання таких робіт);

- постанову №035/17/163 від 27.03.2017р. - про накладення на штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на суму 72 000 грн. (за експлуатацію об'єкта будівництва, який не введено в експлуатацію).

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з часткової неправомірності дій та спірних постанов відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту приписів ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17.02.2011р., державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Так, частиною 4 ст.41 вказаного Закону №3038-VI визначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів безпосередньо визначає «Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» (затв. Постановою КМУ від 23.05.2011р. №553).

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Частиною 8 ст.39 вказаного Закону визначено принцип, відповідно до якого експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Також, п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачена відповідальність, зокрема, за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію.

Так, відповідно до змісту п.5 ч.2 ст.2 зазначеного закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації об'єктів II категорії складності - у розмірі 36 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч.11 ст.2 вказаного Закону штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом 6-ти місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через 3 (три) роки з дня його вчинення.

Як зазначалось, відповідно до ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм чинного законодавства можна дійти до висновку, що обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена визначена відповідальність.

Аналогічної правової позиції з даного спірного питання дотримується і Верховний Суд, зокрема, у своїй постанові від 10.04.2018р. у справі №826/3592/16.

Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, 03.07.2012 року ВАТ «Одесаобленерго» було складено Технічні умови №378-12 приєднання до електричних мереж електроустановок на зовнішнє електропостачання перевантажувального комплексу, в п.7.3 яких передбачено заходи по створенню технічної можливості приєднання електроустановок Замовника до електричних мереж відповідно до договору на реалізацію технічних умов.

Також, пунктом 7.1 вказаних Технічних вимог визначено об'єм робіт, за які відповідає ТОВ «С.М.Т.-ЛТД» для одержання необхідної потужності, а саме: «запроектувати та прокласти КЛ-0,4кВ від ЗТП-10/0,4кВ що проектується до об'єкту».

Разом з тим, жодних обов'язків по проектуванню і будівництву ЗТП-10/0,4кВ на ТОВ «С.М.Т.-ЛТД» - не покладено.

Також по справі встановлено, що 03.07.2012 року між ВАТ «Одесаобленерго» (Власник) та ТОВ «С.М.Т.-ЛТД» (Замовник) було укладено Договір №378-12 про реалізацію технічних умов, відповідно до п.п.2.1.1 якого, проектування та будівництво ЗТП-10/0,4кВ з розширеним РУ-10кВ (тип та потужність трансформатору визначити проектом та погодити з Північним РЕМ) віднесено до обов'язків «Власника» - ВАТ «Одесаобленерго».

Отже, таким чином, з виданих ВАТ «Одесаобленерго» Технічних умов приєднання вбачається, що будівництво ЗТП-10/0,4кВ - є виключно обов'язком саме ВАТ «Одесаобленерго».

Далі, по справі також встановлено, що 29.04.2013 року між ТОВ «КОМПЛЕКСЕЛЕКТРОМОНТАЖ» (Комітент) та ТОВ «С.М.Т.-ЛТД» (Комісіонер) було укладено Договір комісії №1-13, відповідно до якого, Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента вчинити за рахунок Комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо організації будівництва нежилого приміщення для розміщення трансформаторної підстанції ЗТП 10/0,4кВ за адресою: м. Одеса, Старокиївське шосе, 30б згідно з вимогами Технічних умов приєднання № 378-12 до електричних мереж електроустановок від 03.07.2012 року, виданих ВАТ «Одесаобленерго».

На виконання Договору комісії від 29.04.2013 року Позивачем було укладено: договір підряду на будівництво частини нежитлового приміщення (фундаменту) від 17.05.2013 року з ТОВ «АДІС-БУД», договір підряду на виконання будівельно-оздоблювальних робіт нежитлового приміщення для розміщення трансформаторної підстанції ЗПТ 10/0,4кВ від 01.07.2013 року з ТОВ «АВЕСБУД», договір підряду на покрівельні роботи та інші будівельно-монтажні роботи від 15.07.2013 року з ТОВ «АВЕСБУД».

Так, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором комісії від 29.04.2013 року №1-13, ТОВ «С.М.Т.-ЛТД» надало ТОВ «КОМПЛЕКСЕЛЕКТРОМОНТАЖ» звіт про виконання договору та підписано Акт приймання-передачі наданих послуг до цього договору комісії №1-13.

Відповідно до вимог ст.1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Відповідно до ст.1018 ЦК майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Отже, під час виконання будівельних робіт щодо створення будівлі для розміщення ЗТП-10/0,4кВ, ТОВ «С.М.Т.-ЛТД» фактично виступало посередником між ТОВ «Комплекселектромонтаж» та третіми особами-підрядниками і відповідно жодних прав власності на результати цього будівництва не набуло.

Тобто, за таких обставин ТОВ «С.М.Т.-ЛТД» не може вважатись ані замовником, ані підрядником щодо виконання спірних будівельних робіт по створенню будівлі для розміщення ЗТП-10/0,4кВ, а тому, відповідно, не є суб'єктом відповідальності згідно з абз.3 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

При цьому, одночасно слід зазначити й про те, що 26.02.2014 року було складено Акт №4301 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, яким, в свою чергу, передбачено, що Трансформатор ТП 6156 (РП «Строітєльний», ПС Центроліт), який встановлений всередині спірної будівлі, віднесено на баланс Електропостачальної організації ВАТ Електропостачальна компанія «Одесаобленерго» в Північному районі електричних мереж та саме ця електропостачальна організація і несе відповідальність за його технічний стан; а кабельні лінії КЛ 0,4 кВ від ТП 6156 до ЩР №1 перевантажного комплексу, довжиною 150 м, КЛ 0,4 кВ від ТП 6156 до ЩР №2 перевантажного комплексу, довжиною 216 м, КЛ 0,4 кВ від ТП 6156 до ЩР №3 перевантажного комплексу, довжиною 284 м - віднесено на баланс ТОВ «С.М.Т.-ЛТД».

Крім того, відповідно до Акту здійснення заходу з державного енергетичного нагляду (контролю) від 19.11.2013р. №05/11-02-0035-А, складеного Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Одеській області встановлено, що «Електропостачальна організація несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію електрообладнання, що перебуває на її балансі» та зазначено, що обладнання - нова ЗТП 10/0,4кВ відноситься до Електропередавальної організації - Північний РЕМ ПАТ «Одесаобленерго», а Споживач (т.б. ТОВ «С.М.Т.-ЛТД») несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію електрообладнання, що перебуває на його балансі, а саме три кабельні лінії на 0,4 кВ від ком.№3 РУ-0,4 кВ ЗТП 10/0,4 кВ до Розподільчих щитів РЩ № 1, кабелем довжиною 150 м.; РЩ № 2, кабелем довжиною 216 м.; РЩ № 3, кабелем довжиною 284 м.

Таким чином, ТОВ «С.М.Т.-ЛТД» здійснює експлуатацію та фактично відповідає за технічний стан лише 3-х кабельних ліній, прокладених від трансформаторної підстанції до розподільчих щитів перевантажувального комплексу, а сама ж трансформаторна підстанція не знаходиться на балансі позивача і за її технічний стан ТОВ «С.М.Т.-ЛТД» ніякої відповідальності не несе.

До того ж ще слід зазначити й про те, у відповідності до приписів п.11 ч.6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», штраф за порушення суб'єктами містобудування законодавства, що регулює містобудівну діяльність може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом 6-ти місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.

Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, спірні будівельні роботи щодо створення будівлі спірної трансформаторної підстанції були закінчені та остаточно прийняті 29.12.2013 року, про що свідчать Акти виконаних робіт до договору підряду на будівництво частини нежитлового приміщення (фундаменту) від 17.05.2013р. з ТОВ «АДІС-БУД», договору підряду на виконання будівельно-оздоблювальних робіт нежитлового приміщення для розміщення трансформаторної підстанції ЗПТ 10/0,4кВ від 01.07.2013р. з ТОВ «АВЕСБУД», підряду на покрівельні роботи та інші будівельно-монтажні роботи від 15.07.2013р. з ТОВ «АВЕСБУД».

Таким чином, враховуючи вказані обставини та приписи п.11 ч.6 ст.2 вказаного вище Закону, строк притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» сплинув ще 29.12.2016 року.

Як вже зазначалось вище, процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів визначає «Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. №553.

Згідно з п.7 цього Порядку №553, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставою для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства

Відповідно до п.16 казаного Порядку №533, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (п.17 Порядку №533).

Крім того, як видно з п.п.1-2 цього ж Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок за дотриманням:

1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції;

2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи;

3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами щодо створення об'єкта будівництва.

У відповідності до приписів п.9 даного Порядку, посадові особі відповідача вправі приступити до проведення позапланової перевірки лише у разі пред`явлення направлення для проведення позапланової перевірки, при цьому, така перевірка повинна здійснюватись у присутності суб'єктів містобудування або їх представників.

Вказаній нормі кореспондує п.14 Порядку, згідно якого, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний допускати посадових осіб інспекції до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

А згідно з п.13 цього ж Порядку, суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

При цьому, відповідно до п.4 Постанови КМУ №224, підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є відповідний протокол, складений посадовою особою управління за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис. Припис складається у 2-х примірниках. Перший примірник припису вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування. Другий примірник залишається в матеріалах справи.

Пунктом 1 зазначеного Порядку визначено процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

А згідно із п.6 цього Ппорядку, питання про накладення штрафу розглядається в 15-денннй строк з дня одержання протоколу про правопорушення. У разі потреби справа може розглядатися за участю представників суб'єкта містобудування, експертів, інших причетних до неї осіб.

Як слідує зі змісту положень п.1 ч.1 ст.255 КУпАП, при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол про адміністративне правопорушення, який, в свою чергу, за формою та змістом повинен виповідати вимогам ст.256 КУпАП.

Згідно зі ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною 1 ст.268 КУпАП, в свою чергу, передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 280 КУпАП України визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ж зі ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення: нормативний акт. який передбачає відповідальність за дане правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи та вже зазначалось вище, Управлінням ДАБК ОМР було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «С.М.Т.-ЛТД», з питання дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за результатами якої було складено акт від 20.03.2017р. б/н.

В подальшому, на підставі вищевказаного Акту перевірки посадовою особою відповідача було складено та направлено на адресу позивача листом від 22.03.2017 року №01-8/112вх протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким Позивача було зобов'язано усунути порушення вимог містобудівного законодавства у термін до 20.04.2017 року.

Також, в даному листі було зазначено і інформацію про дату та час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а саме: 27.03.2017 року о 11.00 та 11.30.

Разом з тим, як вбачається з наявного в матеріалах справи поштового повідомлення (а.с.28 т.2), зазначений лист №01-8/112вх ТОВ «С.М.Т.-ЛТД» отримало тільки 28.03.2017 року, т.б. вже після фактичного розгляду справи та винесення спірних постанов. Таким чином, на момент розгляду справи у відповідача були відсутні дані про своєчасне та належне сповіщення позивача про місце і час розгляду справи та у останнього фактично була відсутня можливість з’явитись на розгляд цих матеріалів та надати свої пояснення, заперечення та докази.

Отже, за таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем, в порушення вказаних вимог Закону, справу про притягнення до адміністративної відповідальності підприємства позивача розглянуто за його відсутності, без наявності необхідних проектних документів, які б слугували підставою для притягнення його до відповідальності, що грубо порушує його права та законні інтереси щодо можливості надання пояснень та доказів на спростування висновків, які покладені в основу вказаних оскаржуваних рішень.

З огляду на вищезазначене, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про допущення відповідачем порушень порушень Порядку №553 та наявність усіх підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних постанов.

При цьому, одночасно слід зазначити, що відповідно до змісту ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

До того ж, ще необхідно вказати й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради – залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 липня 2018 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 02.04.2019р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: ОСОБА_5

Судді : А.В. Бойко

ОСОБА_6