ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3809/18 Головуючий у І інстанції - Лапій М.С.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Земляної Г.В., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "СВІТ ХОУМ - 2" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу "СВІТ ХОУМ - 2" до Ірпінської міської ради Київської області, треті особи: Приватне підприємство "ДЕМЕТРА ФІЛ", Товариство з обмеженою відповідальністю "СКІФТ" про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Обслуговуючий кооператив "СВІТ ХОУМ - 2" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської міської ради Київської області, треті особи: Приватне підприємство "ДЕМЕТРА ФІЛ", Товариство з обмеженою відповідальністю "СКІФТ", в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради від 19.05.2016 року № 824-14-VII "Про затвердження проекту землеустрою ПП "ДЕМЕТРА ФІЛ" щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпені. вул. Пушкінська, 64/68".

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення прийнято неправомірно, з порушенням Земельного та Лісового кодексів, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності» «Про охорону», «Про землеустрій», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про охорону природного навколишнього середовища», «Про Державну екологічну експертизу» та інших нормативно-правових актів. Позивач, звертаючись з позовом до суду, наполягає на тому, що відповідно до листа ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» від 09.07.2018 року № 393 та доданого до нього фрагмента з Публічної кадастрової карти з нанесеними межами кварталу Ірпінської лісової дачі земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:076:0106 та 3210900000:01:076:0107 належать до земель лісогосподарського призначення і відносяться до земель лісового господарства «Ірпінська лісова дача» (квартал 36).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Обслуговуючий кооператив "СВІТ ХОУМ - 2" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Позивач зазначає, що розроблення та затвердження детального плану території під перспективну житлову забуду прямо передбачено генеральним планом, а тому змінювати цільове призначення земельної ділянки по вул. Пушкінській 64/68 м. Ірпінь без цього документу було неправомірно.

Ірпінською міською радою Київської області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу "СВІТ ХОУМ - 2" відмовити повністю.

Приватним підприємством "ДЕМЕТРА ФІЛ" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, оскільки рішення Ірпінської міської ради від 19.05.2016 року № 824-14-VII "Про затвердження проекту землеустрою ПП "ДЕМЕТРА ФІЛ" щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпені. вул. Пушкінська, 64/68" винесено в межах закону, на виконання наданих повноважень.

Іншими учасниками справи відзиви на апеляційну скаргу не подавались.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради народних депутатів від 24.09.1996 року № 254/8 Торгівельно-промисловій фірмі «Владі» було надано право постійного користування земельною ділянкою під базу відпочинку, піонерський табір «Зоряний» в існуючих межах без зміни цільового призначення загальною площею 3,6851 га, з них під будівлями - 0,2079 га, під лісами - 3,4772 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68.

На підставі зазначеного рішення Торговельно-промисловій фірмі «Владі» було видано державний акт серії І-КВ № 003803 від 09.10.1996 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 3,6851 га для бази відпочинку.

У 1998 році під час реорганізації Торговельно-промислової фірми «Владі» шляхом виділу було створено самостійне Приватне підприємство «Лора» з передачею до його статутного фонду майна і майнових прав.

Згідно з протоколом загальних зборів Торговельно-промислової фірми «Владі» від 20.03.1998 року № 7 та акта прийому-передачі від 07.04.1998 року фірма передала ПП «Лора» майно піонерського табору «Зоркий» в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68.

Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 28.03.2000 року № 79/9 ПП «Лора» було надано у постійне користування земельну ділянку площею 3,6849 га, в тому числі - 0,6084 га лісовкритих площ і 3,0765 га забудованих земель (землі, що використовують для відпочинку) для обслуговування бази відпочинку в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68, без зміни її цільового використання за рахунок земель Ірпінської міської ради.

На підставі зазначеного рішення ПП «Лора» було видано державний акт серії ІІ-КВ від 08.06.2000 року № 001255 на право постійного користування земельною ділянкою площею 3,6849 га для обслуговування бази відпочинку.

Рішенням третьої сесії двадцять четвертого скликання Ірпінської міської ради від 27.06.2002 року № 49-3-ХХІV «Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови», згідно з яким землі, вкриті деревною рослинністю, в межах Ірпінського регіону віднесено до земель житлової та громадської забудови і враховано їх землями запасу.

Зазначене рішення Ірпінської міської ради від 27.06.2002 року № 49-3-ХХІV є чинним.

У подальшому рішенням Ірпінської міської ради від 16.06.2005 року № 1236-36-ІV було затверджено оцінну вартість земельної ділянки в розмірі 590689,47 грн. та продано ПП «Лора» земельну ділянку площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 для обслуговування будівель та споруд бази відпочинку.

На виконання вказаного рішення ради між Ірпінською міською радою та ПП «Лора» 05.10.2005 року укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки № 2837, на підставі якого ПП «Лора» набуло право власності на земельну ділянку площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 з кадастровим номером 3210900000:01:076:0003.

ПП «Лора» 26.12.2005 року видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯБ № 515318 для обслуговування бази відпочинку.

Відповідно до рішення засновників ПП «Лора» від 14.03.2008 року підприємство було реорганізовано та шляхом виділення із його складу створено ПП «ДЕМЕТРА ФІЛ» і передано до його статутного капіталу приміщення та земельну ділянку площею 3,6849 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68.

ПП «ДЕМЕТРА ФІЛ» видано державний акт серії ЯЗ № 344225 на земельну ділянку площею 3,6811 га в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68 для обслуговування бази відпочинку.

Відповідно до плану зонування спірна земельна ділянка віднесена до зони перспективної мішаної житлової забудови середньої поверховості.

Оскільки земельна ділянка зайнята капітальними спорудами, а також відповідно до зонування, згідно генерального плану міста - житлова забудова, ПП «ДЕМЕТРА ФІЛ» звернулося до Ірпінської міської ради із заявою про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки.

Рішенням Ірпінської міської ради від 19.05.2016 року № 824-14-VII затверджено проект землеустрою та змінено цільове призначення земельної ділянки ПП «ДЕМЕТРА ФІЛ» площею 3,6811 га з «обслуговування бази відпочинку» на «будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку».

Право власності на земельну ділянку площею 3,6811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0003 з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68» за ПП «ДЕМЕТРА ФІЛ» зареєстровано 22.06.2016 року, індексний номер 30151826.

ПП «ДЕМЕТРА ФІЛ» було здійснено поділ земельної ділянки площею 3,6811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0003 на 2 земельні ділянки: площею 3,1811 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0106 та площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107.

На підставі договору про право забудови земельної ділянки (договір суперфіцію) від 19.09.2016 № 916 земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:076:0107 ПП «ДЕМЕТРА ФІЛ» було передано для забудови ТОВ «СКІФТ» (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31515106 від 22.09.2016).

Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач зазначив, що спірні земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення, у зв'язку з чим проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України підлягає погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику у сфері лісового господарства .

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не доведено порушення Ірпінською міською радою вимог законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення № 824-14-VII від 19.05.2016 року «Про затвердження проекту землеустрою ПП «Деметра Філ» щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінилось з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, за приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом способів.

Згідно з ч. 1 ст. 135 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Тобто, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, та порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

При цьому, статтею 19 ЗК України передбачено такі категорії земель за основним цільовим призначенням: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Положеннями статті 20 ЗК України визначено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.

За приписами статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ірпінської міської ради від 27.06.2002 року № 49-3-ХХІV «Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови» землі, вкриті деревною рослинністю, в межах Ірпінського регіону віднесено до земель житлової та громадської забудови і враховано їх землями запасу.

Відповідно до ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об' єктів загального користування.

Згідно з довідкою Ірпінського міського відділу земельних ресурсів від 10.06.2004 року № 674 за державною статистичною звітністю (форма 6-зем) спірна земельна ділянка належить до земель запасу Ірпінської міської ради та знаходиться в межах населеного пункту.

Також, у Господарському суді Київської області розглядалася справа № 911/3721/16 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Ірпінської міської ради, ПП «ДЕМЕТРА ФІЛ», ТОВ «СКІФТ», Виконавчого комітету Ірпінської міської ради про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним договору суперфіцію, витребування земельних ділянок з незаконного володіння.

У даній справі, зокрема, оскаржувалося рішення Ірпінської міської ради від 19 травня 2016 року № 824-14-VII «Про затвердження проекту землеустрою ПП «Деметра Філ» щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68».

Рішенням Господарського суду Київської області від 14 червня 2017 року у справі № 911/3721/16 встановлено, що рішення Ірпінської міської ради від 19 травня 2016 року № 824-14-VII «Про затвердження проекту землеустрою ПП «Деметра Філ» щодо відведення земельної ділянки приватної власності цільове призначення якої змінюється з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 64/68», прийнято радою в межах компетенції та повноважень, передбачених законодавством та у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю .

Постановою Київський апеляційний господарський суд від 26 січня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області залишено без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 14 червня 2017 у справі № 911/3721/16 - без змін.

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 червня 2018 року касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 14 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2018 року у справі № 911/3721/16 залишено без змін.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо посилання Позивач про те, що під час складання проекту землеустрою ПП «ДЕМЕТРА ФІЛ» щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обсолуговування багатоквартирного житлового будинку, було порушено процедуру і порядок складання зазначеного проекту, зокрема, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання земельної ділянки не відповідає формі, затвердженій Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року № 376, колегія суддів зазначає таке.

Так, Порядок встановлення меж земельних ділянок затверджено наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року № 376 «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» (далі - Інструкція № 376).

Відповідно до п. 3.8 Інструкції № 376 межові знаки не встановлюються: у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки. У такому випадку раніше встановлений межовий знак використовується для опису кожної суміжної земельної ділянки (суміжних земельних ділянок) у складі відповідної документації із землеустрою; у місцях, де їх установка неможлива (на водних об'єктах, при забороні проведення земляних робіт). У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою; у поворотних точках меж земельних ділянок, які у визначеному законодавством порядку надані (передані) для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування лінійних об'єктів: споруд опорних конструкцій (опори, стояки опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв'язку. У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки позначаються фарбою, що не змивається, на металевих табличках, які кріпляться безпосередньо на спорудах опорних конструкцій (опорах, стояках опор) повітряних ліній електропередачі, радіорелейних ліній та ліній зв'язку. Також на вказаних табличках зазначаються розмір земельної ділянки із відповідними розмірами та площею, у тому числі контури базової проекції опори (стояків опор) та зони обмежень (відстань захисту від межі контуру базової проекції опори о межі земельної ділянки згідно з ДБН В.2.5-16-99); на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо).

Відповідно до акта прийомки передачі межових знаків від 25.12.2015 року межі земельної ділянки проходять по раніше встановлених межових знаках та існуючої огорожі. Також, при зміні цільового призначення спірної земельної ділянки межі земельної ділянки не змінювалися.

Щодо твердження Позивача на те, що квартал, обмежений вулицями Пушкінська, Лермонтова, Київська, та Надсона (Лисенко), в якому знаходиться спірна земельна ділянка, розташований в санітарно-захисній зоні санаторно-курортних та оздоровчих закладів, то колегія суддів погоджується судом першої інстанції виходячи з наступного.

За приписами ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» санітарна відстань житлової забудови від меж земельних ділянок курортно-рекреаційних установ слід приймати не менше 100 метрів.

Як зазначив Позивач під час розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпені, вул. Пушкінська, 64/68, відповідачем були порушені існуючі державні будівельні норми, санітарні норми та не враховані всі інші обмеження, які полягали, зокрема, в існуванні санітарно-захисної зони, в межах якої житлове будівництво заборонено.

Проте, судом першої інстанції вірно зазначено, що доказів отримання містом Ірпінь статусу курорту в установленому законом порядку позивачем не надано, з чим погоджується колегія суддів.

При цьому, статтями 51, 52 ЗК України встановлено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 року № 1391 «Про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до курортних, яка втратила чинність у лютому 2017 року, були внесені зміни до переліку населених пунктів, віднесених до курортних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 року № 1576, шляхом його викладення в новій редакції.

Також, 14.11.2000 року набув чинності Закон України «Про курорти», згідно з Розділом ІІ якого було врегульовано питання створення та розвитку курортів.

За приписами частини 2 статті 12 Закону України «Про курорти» на курортах забороняється будівництво нових і розширення діючих промислових підприємств та інших об'єктів, не пов'язаних безпосередньо із задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення, потреб курортного та житлового будівництва, або таких, що можуть негативно впливати на природні лікувальні фактори.

Тому визнання міста Ірпінь курортом у встановленому законодавством порядку, якщо таке б мало місце, не виключає здійснення на території міста житлового будівництва.

Крім того, Позивач посилається на лист Держекоінспекції Київської області від 16 березня 2017 року, в якому зазначено, що спірна земельна ділянка має обмеження у використанні, а саме, знаходиться у зоні радіоактивного забруднення території, а також на Інформацію Державного земельного кадастру.

Разом з тим, з листа Держекоінспекції Київської області від 16 березня 2017 року вбачається, що він носить лише інформаційних характер. Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку містить інформацію за 2008 рік.

Відповідно до висновку Ірпінського міського відділу земельних ресурсів від 21.12.2005 року № 1023 згідно Українського класифікатора обмежень прав на землю та використання земельних ділянок, спірна земельна ділянка мала такі обмеження :

1.1. (зміна цільового призначення тільки за проектами землеустрою);

2.2. (дотримання вимог екологічного зонування згідно Земельного Кодексу України).

Також, відповідно до висновків Відділу містобудування та архітектури від 21.12.2015 року № 1569 та висновку Управління Держземагенства від 05.08.2018 року № 80 відсутні такі обмеження щодо використання спірної земельної ділянки, як зона радіаційного (радіоактивного) забруднення.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв доводи Позивача, оскільки вони є безпідставними, з чим погоджується колегія суддів.

Разом з цим, стаття 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає такі зони радіоактивно забруднених територій:

1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;

2) зона безумовного (обов'язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

4) зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2 за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період"

Територія Ірпінської міської ради до 01.01.2015 року відносилася до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю.

За приписами статті 18 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зоні посиленого радіоекологічного забороняється: будівництво санаторіїв, піонерських таборів, баз і будинків відпочинку, а також будівництво нових підприємств, які шкідливо впливають на здоров'я населення і навколишнє середовище; будь-яка діяльність, що погіршує радіоекологічну ситуацію; природокористування, яке не відповідає вимогам норм радіаційної безпеки.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема виключено ст. 2 даного Закону, в якій визначалися категорії зон радіоактивно забруднених територій.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не доведено порушення Ірпінською міською радою вимог законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення № 824-14-VII від 19 травня 2016 року «Про затвердження проекту землеустрою ПП «Деметра Філ» щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінилось з обслуговування бази відпочинку на земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ірпінь по вул. Пушкінська, 64/68».

Крім того, колегія суддів критично відноситься до доводів Позивача викладених в апеляційній скарзі відповідно до ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику у сфері лісового господарства.

Так, за приписами з ч. 1 ст. 55 ЗК України до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 ЗК України до земель лісового фонду не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; б) полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об'єктів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статті 193 ЗК України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Згідно зі статтею 194 ЗК України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази, які б давали підстави вважати, що земельна ділянка в м. Ірпінь по вул. Пушкінська 64/68 відносилась до земель лісового фонду.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державний земельний кадастр» ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державний земельний кадастр» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать (яким не є Державна екологічна інспекція) внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст.

Таким чином, лист Держсільгоспінспекції від 20.09.2016 року за вих. № 02-1-09/2527 на який Позивач посилається в апеляційній скарзі, як на підставу своїх вимог, не є правовстановлюючим документом, який визначає статус земельної ділянки.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходила з того, що всі доводи учасників справи були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, їм було надано належну правову оцінку, тому вони не спростовують висновків суду першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Обслуговуючого кооперативу "СВІТ ХОУМ - 2", викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "СВІТ ХОУМ - 2" залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Г.В. Земляна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 02.04.2019 року.