ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року справа №360/3692/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегія суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Компанієць І.Д.

Ястребової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя - Ірметова О.В.) від 28 грудня 2018 року (повний текст рішення складено 28 грудня 2018 року) у справі № 360/3692/18 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання неправомірним та скасування рішення від 23 лютого 2018 року про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов'язання врахувати періоди навчання у Ворошиловградському державному педагогічному інституті імені Т.Е. Шевченка з 1 вересня 1976 року по 14 червня 1979 року для обчислення загального стажу.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення від 23 лютого 2018 року про відмову в призначенні пенсії згідно з статтями 26-28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; зобов'язано прийняти рішення про призначення пенсії за віком відповідно до заяви від 27 грудня 2017 року, зарахувавши до страхового стажу періоди навчання з 01 вересня 1976 року по 14 червня 1979 року у Ворошиловградському державному педагогічному інституті імені Т.Г. Шевченка.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ті обставини, що позивачем було порушено встановлений ч.2 ст.122 КАС України строк звернення до суду. Відповідач вважає, що ним правомірно було відмовлено в призначенні позивачеві пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного стажу. Архівна довідка від 06.12.2018р. № 42 підтверджує, що позивач навчалась у Ворошиловградському державному педагогічному інституті імені Т.Г. Шевченка з 1976 року по 1980 рік, але не встановлює періоди навчання. Архівна довідка не містить в собі відомостей щодо періоду академічної відпустки, протягом якої вона не навчалась.

Відповідачем на адресу суду апеляційної інстанції надіслано заяву про розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач 27 грудня 2017 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 40-42).

До заяви про призначення пенсії позивачем було надано: заяву від 27 грудня 2017 року, трудову книжку НОМЕР_2 від 6 вересня 1979 року, паспорт громадянина України серія НОМЕР_1, виданий Станично-Луганським РВУМВС України в Станично-Луганському районі Луганської області 10 червня 2002 року, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера від 15 липня 2003 року, архівну довідку про роботу № 861-580 від 30 жовтня 2017 року, довідку про перейменування №890 від 30 жовтня 2017 року, гарантійну довідку про відповідальність за збереження документації №001 від 30 жовтня 2017 року, архівну довідку про навчання №42 від 6 грудня 2017 року, копію свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 27 серпня 1983 року (а.с. 41, 43-46, 48-56).

Рішенням від 23.02.2018р. за № 5324/03-22 відповідачем було відмовлено позивачу в призначенні пенсії згідно ст. 26-28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В обґрунтування відмови зазначено, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Згідно наданих документів, позивач має загальний стаж 12 років 6 місяців 0 днів, що не достатньо для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Період навчання з 01.09. 1976р. по 14.06.1979р. врахувати не можливо, оскільки немає уточнюючого періоду академічної відпустки. Управлінням було надіслано запит до Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, щодо надання довідки про періоди академічної відпустки, після чого отримали відповідь, що оригінал особової справи знаходиться на тимчасово окупованій території, а архівна довідка була видана на підставі копії наказів з особової справи позивача (копія наказу про надання академічної відпустки) відсутня (а.с. 12, 47).

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України від 09.07.2003р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

За приписами частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності, у тому числі навчання, що враховувалися до стажу до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004) зараховуються на умовах, визначених законодавством, що діяло раніше.

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша); - заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга); - органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною пятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за реєстр. в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

У пункті 8 Порядку № 637 визначено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Як встановлено судом, період навчання позивача підтверджено архівною довідкою від 06.12.2017р. № 42, у якій зазначено, що позивач була зарахована до складу студентів 1 курсу денної форми навчання на спеціальність «Фізика і математика» з 01.09.1976р., була залишена на повторний 3 курс з 14.06.1979р., була повернена з академічної відпустки з 01.09.1979, була відрахована з 3 курсу з 07.07.1980.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що до страхового стажу позивача повинно бути зараховано періоди навчання в Ворошиловградському державному педагогічному інституті імені Тараса Шевченко, а саме з 01.09.1976 р. по 14.06.1979р., а тому правомірно задоволено позов.

Посилання відповідача на ті обставини, що період навчання з 01.09.1976р. по 14.06.1979 р. врахувати не можливо, оскільки немає уточнюючого періоду академічної відпустки, колегією суддів не прийнято до уваги з огляду на наявність архівної довідки від 06.12.2017р. № 42, у якій чітко зазначено, що позивач була зарахована до складу студентів 1 курсу денної форми навчання на спеціальність «Фізика і математика» з 01.09.1976р. та з 14.06.1979р. була залишена на повторний 3 курс. Тобто, наведеною довідкою підтверджено період навчання позивача з 01.09.1976 р. по 14.06.1979р.,

Крім того, як зазначено відповідачем, ним було надіслано запит до Луганського національного університету імені Тараса Шевченко щодо надання довідки про періоди академічної відпустки, після чого отримали відповідь, що оригінал особової справи знаходиться на тимчасово окупованій території.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тобто, законодавцем встановлено заборону на використання тільки тих документів, що видані органами, розташованими на тимчасово окупованій території України, якщо ці органи створені у порядку не передбаченому законодавством України.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що, відповідно, позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Доводи відповідача про пропущення позивачем встановленого частиною 2 статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято відповідачем 23.02.2018р., проте надіслано позивачу 02.07.2018 р. за вих. 5324/03-22 про що зазначено у самому рішенні. За таких обставин, строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно задоволено позов.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року у справі № 360/3692/18 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року у справі №360/3692/18 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 03 квітня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 03 квітня 2019 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: І.Д. Компанієць

Л.В. Ястребова