open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 753/8546/16-ц

провадження № 61-13277св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Національного медичного університету імені О. О. Богомольця на рішення апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2017 року у складі суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Панченко М. М.,

учасники справи:

позивач - Національний медичний університет імені О. О. Богомольця,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Міністерство охорони здоров'я України

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року Національний медичний університет імені О. О. Богомольця звернувся до ОСОБА_2 про відшкодування вартості навчання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 серпня 2007 року наказом № 1339/л-1 ОСОБА_2 зараховано на 1-й курс медико-психологічного факультету «медична психологія» Національного медичного університету імені О. О.Богомольця, а наказом № 1250/л-1 від 20 червня 2013 року її відраховано з університету у зв'язку із закінченням навчання та направлено згідно розподілу до Центральної районної поліклініки Солом'янського району м. Києва для проходження інтернатури та подальшої роботи згідно розподілу за державним замовленням.

При зарахуванні на навчання за державні кошти відповідач підписала угоду № 070730 від 01 вересня 2008 року, за умовами якої вона мала б прибути до місця призначення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного або місцевого бюджету вартість навчання в установленому порядку. Разом з тим, відповідачем не дотримано вимог нормативних документів та угоди в частині обов'язку відпрацювати після закінчення університету три роки в установі відповідно до направлення на роботу. Вартість навчання за період з 2007 року по 2013 рік становить 112 255 грн 73 коп., які мають бути відшкодовані.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2016 року (у складі судді Леонтюк Л. К.) позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Національного медичного університету імені О. О. Богомольця заборгованість вартості навчання за державні кошти у розмірі 112 255 грн 73 коп. та 1 683 грн 84 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при зарахуванні на навчання за державні кошти відповідач підписала угоду № 070730 від 01 вересня 2008 року, за умовами якої вона мала б прибути до місця призначення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного або місцевого бюджету вартість навчання в установленому порядку. Проте згідно наказу № 605-к від 26 серпня 2014 року ОСОБА_2 звільнено з посади за прогули без поважних причин. Вартість навчання за період з 2007 року по 2013 рік становить 112 255 грн 73 коп., які мають бути відшкодовані у відповідності до Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідач відповідно до умов вказаного договору засвідчила, що всі умови договору їй зрозумілі й вона вважає їх справедливими щодо себе та підтвердила свою здатність їх виконувати, що засвідчується її особистим підписом; умови угоди нею не спростовуються.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за загальним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України. У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі лише у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 року № 376 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», визнано такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, а саме: постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням»; постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 216 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992». З урахуванням того, що постанова, якою передбачалось трирічне відпрацювання медичними працівниками, які навчалися за бюджетні кошти, а в разі протилежного - повернення коштів за навчання, скасована, то вимоги позивача про стягнення коштів за навчання є незаконними.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що на час виникнення спірних правовідносин діяла норма, викладена у частині другій статті 52 Закону України «Про вищу освіту», яка зобов?язувала випускника, що навчався за державним замовленням, відпрацювати за направленням. Підписуючи угоду № 070730 від 01 вересня 2008 року, відповідач добровільно погодилася взяти на себе зобов?язання прибути після закінчення університету за місцем направлення і відпрацювати не менше трьох років, у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати вартість навчання. Вказана угода є дійсною та підлягає виконанню.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суди установили, що 05 серпня 2007 року наказом № 1339/л-1 ОСОБА_2 зарахована на 1-й курс медико-психологічного факультету «медична психологія» Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, а наказом № 1250/л-1 від 20 червня 2013 року її відраховано з університету у зв'язку із закінченням навчання та направлено згідно розподілу до Центральної районної поліклініки Солом'янського району м. Києва для проходження інтернатури та подальшої роботи згідно розподілу за державним замовленням.

При зарахуванні на навчання за державні кошти відповідач підписала угоду від 01 вересня 2008 року «Про підготовку та працевлаштування фахівців з вищою медичною освітою» відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 та наказу Міністерства охорони здоров?я України № 367 від 25 грудня 1997 «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням». За умовами угоди ОСОБА_2 зобов'язалася прибути до місця призначення для проходження циклу інтернатури, проте згідно наказу № 605-к від 26 серпня 2014 року лікаря-інтерна ОСОБА_2 за спеціальністю «медична психологія» загально-поліклінічного персоналу КНП «КДЦ» звільнено із займаної посади 26 червня 2014 року за прогули без поважних причин.

Вартість навчання за період з 2007 року по 2013 рік становить 112 255 грн 73 коп.

Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про освіту», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, чинною на момент виникнення спірних правовідносин, було затверджено Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, пунктом 3 якого передбачено, що цей Порядок поширюється на осіб, які навчаються за спеціальністю медичного профілю.

Згідно з пунктом 4 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком № 1.

У пункті 18 вказаного Порядку передбачено, що керівництво вищого навчального закладу не пізніше ніж за рік до закінчення навчання пропонує випускнику посаду відповідно до укладеної угоди. При цьому вищим навчальним закладом оформляється картка працевлаштування випускника (додаток № 2) у двох примірниках на кожну особу. Перший примірник зберігається у вищому навчальному закладі, другий - надсилається замовникові.

У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати (пункт 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням).

Згідно з Указом Президента України від 23 січня 1996 року № 77 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року № 367 затверджено Порядок працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, пунктом 6 якого передбачено, що випускники, які уклали угоду з вищим закладом освіти після зарахування на навчання, а також ті, що почали навчання до 1996 року за державним замовленням без укладення угоди, зобов'язані відпрацювати за місцем призначення не менше ніж три роки.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що відповідач навчалася у Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця за державним замовленням. 01 вересня 2008 року між нею та університетом укладена угода про підготовку фахівця з вищою освітою, за умовами якого відповідач взяла на себе зобов'язання прибути після закінчення вищого закладу освіти до місця направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за направленням - відшкодувати до державного бюджету вартість навчання.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що звільнення ОСОБА_2 з посади лікаря-інтерна загально-поліклінічного персоналу КНП «КДЦ» за прогул без поважних причин до спливу трирічного строку з моменту направлення свідчить про те, відповідач не виконала зобов'язання щодо відпрацювання за направленням не менше трьох років, а тому в неї виник обов'язок з відшкодування вартості навчання.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказано, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Оскільки частина друга статті 52 Закону України «Про освіту», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто вступу відповідача до університету, та вищезазначені нормативно-правові акти, які передбачали обов'язок студента відпрацьовувати за направленням, були чинними, то такі цивільні правовідносини, що виникли між сторонами з моменту укладення угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 01 вересня 2008 року, регулюються саме ними.

ОСОБА_2, добровільно підписуючи угоду про підготовку фахівця з вищою освітою, погодилась на працевлаштування її навчальним закладом, отримала направлення на роботу та, навчаючись за кошти державного бюджету, погодилась відшкодувати вартість навчання у разі відмови відпрацювати не менше трьох років.

Висновку про звільнення ОСОБА_2 від відповідальності щодо відшкодування вартості навчання апеляційний суд дійшов внаслідок неправильного застосування частини першої статті 58 Конституції України та скасував судове рішення першої інстанції, яке відповідає закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що апеляційний суд скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції за статтею 413 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов Національного медичного університету імені О. О. Богомольця задоволено, а тому судовий збір у 2 020 грн 61 коп., понесений у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції, необхідно покласти на відповідача - ОСОБА_2

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національного медичного університету імені О. О. Богомольця задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2017 року скасувати.

Залишити в силі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2016 року.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Національного медичного університету імені О.О. Богомольця судовий збір у розмірі 2 020 грн 61 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В. В. Пророк

С. П. Штелик

Джерело: ЄДРСР 80854477
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку