open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа№592/6338/18

Провадження №2/592/681/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Чайка Т. В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

04.06.2018 року представник позивача ПАТ КБ ПриватБанк за довіреністю юрисконсульт департаменту з супроводу судового та виконавчого провадження публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк Чепіга Дмитро Олексійович звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, із змісту якого вбачається, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.12.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 21600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк є правонаступником прав та обов`язків закритого акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк , у зв`язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року було змінено найменування позивача з закритого акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк , про що зазначено в п. 1.1. статуту ПАТ КБ ПриватБанк , який додається до позовної заяви. 17.07.2009 року було проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727) . Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 3.2. , п. 3.3. Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь- якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.3. Умов та Правил надання банківських послуг. відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг , Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку , які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ , складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку , які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ ,з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5. Правил користування платіжною карткою . Одночасно п. 5.3. Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9. Умов та Правил надання банківських послуг та в п. 5.8. Правил користування платіжною карткою. Відповідно до п. 6.3. до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. ПАТ КБ ПриватБанк свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредиту розмірі, встановленому договором. Відповідно до п. 6.5. Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Згідно п. 6.6. Умов надання банківських послуг у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту) , оплати винагороди банку. Власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 6.7. Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 8.6. Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) , тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором. Ст. 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до п. 5.6. Правил користування платіжною карткою боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в банку, зокрема, зокрема, з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов`язань. Відповідно до п. 6.4. Умов та Правил надання банківських послуг за незгодою зі зміною Правил та/або Тарифів банку , які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ позичальник зобов`язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість. На підставі п. 5.3. Умов та Правил надання банківських послуг банк має право на зміну Тарифів, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ , а також інших умов обслуговування рахунків. Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Згідно п. 4.6. Умов та Правил надання банківських послуг клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, що підлягають сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання) , в межах платіжного ліміту картрахунку. Відповідно до п. 5.7. Правил користування платіжною карткою банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором. Згідно п. 5.2. Умов та Правил надання банківських послуг у разі порушення власником або довіреною особою вимог чинного законодавства України та/або умов даного договору та/або у разі виникнення овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов`язків в цілому або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов`язків та інших обов`язків за цим договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 17.05.2018 року має заборгованість 30547,71 грн. , яка складається з наступного: 2601,32 грн. заборгованість за кредитом; 21916,82 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 409873 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6. Умов та Правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина) ; 1430,84 грн. штраф (процентна складова) . Розрахунок суми заборгованості додається. Розрахунок заборгованості відображено з моменту надання та отримання кредитної послуги. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ ПриватБанк . Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. П. 9.12. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. В ст. 599 ЦК України зазначено про те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору. Викладені у позовній заяві обставини підтверджуються наступними доказами: - розрахунком заборгованості; - копією заяви позичальника; - витягом з Тарифів банку ; - витягом з Умов та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою . Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) . Отримання позивачем інформації щодо місяця реєстрації відповідача ускладнюється тим, що відповідно до ст. 5 Закону України Про захист персональних даних , персональні дані є інформацією з обмеженим доступом; відповідно до ст. 14 поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Відповідно до ст. 6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні надання відомостей про місце проживання особи та її персональні дані здійснюється виключно у випадках, передбачених ПК України та законами України, або за згодою самої особи. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Також обмеження можливості отримання позивачем відповідної інформації закладено в Законі України Про інформацію і не вимагає додаткових доказів у силу правової природи нормативно-правового акту Закону. Виходячи з вищенаведених норм, позивач не має права на отримання даних від Державної міграційної служби України щодо місця проживання відповідача, тому позов подається за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача, а саме: до Ковпаківського районного суд м. Суми, так як останнім відомим ПАТ КБ ПриватБанк місцем реєстрації відповідача, є: АДРЕСА_1 . Вжиття заходів досудового врегулювання спору. Заходи досудового врегулювання спору позивачем не проводились, оскільки законом не встановлена їх обов`язковість для спірних правовідносин. Попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до приписів ст. 1 Закону України Про судовий збір та ч. 4 ст. 177 ЦПК України позивачем при пред`явлені цього позову було сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. . Ст. 4 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 року становить 1762,00 грн. . Ціна позову становить 30547,71 грн. . Оскільки при розрахунку 1,5 відсотків від ціни позову розмір судового збору складає менше мінімально встановленого, позивачем було сплачено 1762,00 грн. судового збору. Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 ЦК України; ст. ст. 4, 5, 19, 184, 28 ЦПК України; ст. ст. 5, 14 Закону України Про захист персональних даних ; ст. 6 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , він просив: 1. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість у розмірі 30547,71 грн. за кредитним договором № б/н від 20.12.2007 року, яка складається з наступного: 2601,32 грн. заборгованість за кредитом; 21916,82 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 4098,73 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6. Умов та Правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина) ; 1430,84 грн. штраф (процентна складова) . 2. Судові витрати у розмірі 1762,00 грн. . 3. В разі неявки в судове засідання відповідача ПАТ КБ ПриватБанк не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом. На виконання вимог п. 8 ч. 3 ст 175 ЦПК України позивач зазначає щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додані до цієї заяви (вхідний № 21901/18 від 04.06.2018 року) (а. с. 4 6) .

09.11.2018 року представниця відповідача ОСОБА_1 за договором адвокат Паламаренко Тетяна Іванівна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться позовна заява ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відповідач не погоджується з позовними вимогами банку, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. По-перше, позивач в позовній заяві вказує про те, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами банківських послуг , Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку , які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ , складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При цьому, заява, на яку посилається позивач, датована 21.01.2008 року, а кредитний договір, по якому стягується заборгованість, датований 20.12.2007 року. Враховуючи зазначене, виникають суперечності щодо існування кредитного договору, згідно якому банк намагається стягнути кредитну заборгованість з відповідача. В роздруківці заяви від 21.01.2008 року, яка міститься в матеріалах справи № 502/6338/18, зазначено про те, що ОСОБА_1 просить відкрити рахунок та надати перераховані нижче послуги. Кредитна карта, тип карти: НОМЕР_1 , валюта: гривня, тип кредитного ліміту: фінансовий, сума кредитного ліміту: 250,00 грн. , базова процентна ставка: 22,8 % із розрахунку 360 днів у році, розмір комісії за кредитне обслуговування: 1 % від суми заборгованості, погашення заборгованості по кредитному ліміту може проводитись як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так і списанням банком коштів з дебетної карти № 6762466777805142. При цьому вона звертає увагу на те, що в зазначеній заяві немає жодного слова про те, що ОСОБА_1 , підписуючи вказану заяву, підписує згоду на Умови та Правила банківських послуг , Правила користування платіжною карткою та Тарифи банку , які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ . Роздруківка Умов та Правил банківських послуг , додана до позовної заяви, також не підписана відповідачем. Крім того, позивачем взагалі не додано до позовної заяви таких невід`ємних складових договору, на який він посилається в позові, як Пам`ятка клієнта та Тарифи . Враховуючи вищевикладене, позивач не надав до суду документи, що підтверджують факт отримання кредиту відповідачем. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки. Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до п. 2 роздруківки Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до позовної заяви, вказані умови використання кредитних карт ПАТ КБ ПриватБанк , Пам`ятка клієнта, Тарифи, а також Заява, є складовими .договору, про надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1. дані Умови регулюють умови, на яких ПАТ КБ ПриватБанк пропонує клієнтам платіжні карти, а також інші банківські послуги, вказані в Заяві та в Пам`ятці клієнта. Належним чином заповнена Заява підписується клієнтом та, таким чином клієнт висловлює свою згоду, що Заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає укладений договір про надання банківських послуг. Ще раз звертає увагу суду на те, що позивач не падав до позовної заяви належні докази, а лише заяву, яка б підтверджувала укладення договору про надання банківських послуг від 20.12.2007 року, підписані відповідачем Умови та Правила банківських послуг , Пам`ятка клієнта та Тарифи . Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір) . До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. За вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Таким чином, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, визначено, що Умови та Правила надання банківських послуг, Пам`ятка клієнта, Тарифи, а також заява про приєднання до Умов та Правил, становить укладений договір про надання банківських послуг. В той же час, як вже вище зазначалося позивачем, ПАТ КБ ПриватБанк не було надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта і Тарифів, щоб в сукупності із Заявою, свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. За вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних) , у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) . Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11.03.2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) . Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (Розстрочка ) (Стандарт) не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальники; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Таким чином, враховуючи, що за умовами заяви позичальника, остання разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучена позивачем до матеріалів позовної заяви роздруківка з Умов та Правил надання банківських послуг, не містить підпису позичальника, то відповідач приходить до висновку про те, що позивачем не доведено того, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг. По-друге, згідно з наданим банком розрахунком станом на 17.05.2018 року відповідач має заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.12.2007 року в розмірі 30547,71 грн. , яка складається з: - 2601,32 грн. заборгованість за кредитом; - 21916,82 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; - 4098,73 грн. заборгованість за пенею та комісією; - 500,00 грн. штраф (фіксована частина) ; - 1430,84 грн. штраф (процентна складова) . Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України) . Як зазначено в розрахунку, останній платіж відповідачем було здійснено 20.09.2011 року, заборгованість в сумі 2601,32 грн. значиться в розрахунку з 02.07.2012 року. Отже, як вбачається з розрахунку, з моменту здійснення відповідачем останнього платежу по кредиту та з моменту утворення заборгованості, зазначеної в позовній заяві, до моменту направлення позовної заяви до суду минуло 6,5 та майже 5 років відповідно, що перевищує встановлені законом строки позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) . Ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну та спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України) . Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, нені) . Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України) . Таким чином, позивач пропустив строк позовної даності, в межах якого мав право на звернення до суду за примусовим стягненням заборгованості. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 . Заявляє про те, що позивачем було пропущено строки позовної давності на стягнення заборгованості та фінансових санкцій. А, отже, позовні вимоги не піддягають задоволенню. По-третє, в позовній заяві позивач вказує на те, що ПАТ КБ ПриватБанк свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. При цьому, не надав жодного належного доказу, який би підтверджував факт надання кредиту. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦК України) . Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦК України) . Розрахунок заборгованості за договором не є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт надання кредиту. По-четверте: вона вважає за необхідне повідомити суд про те, що відповідач у період часу з 06.02.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей в складі в/ч НОМЕР_2 (пп В 1060) . Відповідно до довідки № 2734 від 25.09.2018 року ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 до теперішнього часу. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 521/12726/16-ц (№ 61-16144св18) роз`яснив про те, що банки не мають права нараховувати штрафні санкції, пеню, а також відсотки за користування кредитом військовослужбовцям. Ця заборона діє впродовж особливого періоду, який почався 18.03.2014 року та триває дотепер. Постановою від 30.05.2018 року Верховний Суд скасував рішення нижчих судів про стягнення відсотків за кредитом, оскільки позичальник був мобілізованій, а згідно ст. 14. Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей військовослужбовцям з початку та до закінчення особливого періоду, а резервістам і військовозобов`язаним з моменту призову по мобілізації та до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, у тому числі банками і фізичними особами, а також відсотки за користування кредитом не нараховуються. Враховуючи вищевикладене, позивач не мав законного права нараховувати фінансові санкції відповідачу в період часу з 02.09.2014 року до 17.05.2018 року. Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України відзив повинен містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Так, відповідач з метою захисту своїх законних прав та інтересів по справі № 592/6338/18 31.10.2018 року уклав договір № 3 про надання професійної правничої допомоги з адвокатом Паламаренко Тетяною Іванівною. Відповідно до п. 4.2. договору розмір гонорару складається: - надання усних консультацій 200,00 грн. ; - ознайомлення з матеріалами справи 200,00 грн. ; - підготовка відзиву на позовну заяву 800,00 грн. ; - участь адвоката у судових засіданнях 250,00 грн. за участь у одному судовому засіданні. В разі якщо адвокат прибув у судове засідання, проте воно не відбулося з будь-яких причин, гонорар виплачується адвокату в розмірі 250,00 грн. . 4.3. За надання правової допомоги згідно цьому договору, адвокату виплачується аванс, який складає 1450 (одна тисяча чотириста п`ятдесят) гривень. Таким чином, вона зазначає про те, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку із розглядом справи складе 1450,00 грн. . В разі, якщо адвокат буде брати участь більше ніж в одному судовому засіданні по справі № 592/6338/18, сума судових витрат, що понесе ОСОБА_1 збільшиться на 250,00 грн. за кожне судове засідання. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 207, 256, 257, 258, 628, 634, 638, 639, 1054 ЦК України; ст. ст. 12, 60, 61, 76, 78, 178 ЦПК України; ст. 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей , вона просила суд: 1. Долучити відзив на позовну заяву до матеріалів справи № 592/6338/18. 2. Відмовити ПАТ КБ ПриватБанк в задоволенні позовних вимог по справі № 592/6338/18 в повному обсязі. 3. Судові витрати, які понесе ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу покласти на ПАТ КБ ПриватБанк (вхідний № 48456 від 09.11.2018 року) (а. с. 44 50) .

09.01.2019 року представниця позивача ПАТ КБ ПриватБанк за довіреністю юрисконсульт департаменту з супроводу судового та виконавчого провадження публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк Гаренко Надія Володимирівна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відповідь на відзив, із змісту якої вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться справа № 592/6338/18 за позовом АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відповідач подав відзив на позовну заяву, на який вона вважає за необхідне надати наступну відповідь. Відповідно до укладеного договору № б/н від 20.12.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 21600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо форми кредитного договору. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання п. 1 ч. 2 ст. 30 ЦК України) , яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України) . Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У відповідності до ч. 2. ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин, в тому числі договір, вважається укладеним в письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Ст. 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися й інші засоби зв`язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в Заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином не суперечить чинному законодавству України. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. Тарифи розмір винагороди за послуги банку та є невід`ємною частиною договору. Перелік може змінюватися і доповнюватися, про що власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Необхідно відзначити, що виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків, передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 11 років. Позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може служити розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. Щодо наданих банком доказів укладення кредитного договору. Банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов`язань: 1. Копія кредитного договору. 2. Розрахунок заборгованості. 3. Копія паспорта відповідача, за яким був оформлений кредитний договір. 4. Виписка по рахунку. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 ст. 89 ЦПК України) . Відповідачем не було надано належних доказів не укладення кредитного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін, наданих суду для обґрунтування своєї правової позиції. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Щодо ознайомлення позичальника з умовами кредитування. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 20.12.2007 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки Універсальна та особистим підписом засвідчив, що Я згоден (на) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомився (лась) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді... . З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідачу було надано кредитку Універсальна та встановлено поточну процентну ставку у розмірі 1,9 % (22,8 % на рік) , вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені всі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку. Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згодний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є недопустимими доказами. Відповідач підписанням анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Відповідно до ч. 1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі ч. 1 ст.634 ЦК України, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору (умов кредитування) . Вона надає до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку Універсальна , оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі Сума погашення за наданим кредитом ) . Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту) , всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції) . Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. П. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин № 5 від 30.03.2012 року роз`яснено про те, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача та погашення кредиту кількома частинами (траншами) . Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору договору про відкриття кредитної лінії. Ст. 11 ЦК України встановлено, що права сторін виникають на підставі договорів та інших правочинів. Згідно ст. ст. 3, 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України. Презумпція правомірності правочину закріплена в ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин. Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а, отже, є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи, можна дійти висновку про те, що правовідносини між сторонами тривають та належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Одночасно, посилання відповідача на постанову Верховного Суду України по справі № 6-16цс15 вона вважає недоречним з огляду на наступне. В зазначеній постанові Верховний Суд України вказав: Суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника . Однак, в даній справі позивач надав докази, що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та Правилами надання банківських послуг та наказ банку, яким були затвердженні зазначені Умови та Правила надання банківських послуг. Більш того, згідно Заяви відповідач зобов`язався самостійно ознайомлюватися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів на сайті ПриватБанку. Таким чином, твердження відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази ознайомленні відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, не відповідають дійсним обставинам справи. Щодо відкриття карткового рахунку та надання кредитної картки вона пояснює таке. Згідно п. 1.3. Інструкції Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах , затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 року, клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. Згідно п. 1.15. Інструкції днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі Відмітки банку . В анкеті-заяві, яка підписана ОСОБА_1 у розділі відмітки банку дата відкриття рахунку зазначена 20.12.2007 року, номер рахунку НОМЕР_3 . Платіжний засіб, тобто пластикову картку відповідач отримав лише 21.01.2008 року, про що зазначено у полі: дати видачі картки і пін-конверта та в цю ж дату підписав анкету-заяву. В позовній заяві ПАТ КБ ПриватБанк зазначено дату укладення договору 20.12.2007 року, тому що вказана дата відповідає даті відкриття рахунку та узгоджується з п. 1.3. Умов та Правил надання банківських послуг: Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, зазначено в розділі Відмітки банку Заяви . Розрахунок заборгованості починається з 20.12.2007 року, при цьому відсотки не нараховуються до 05.04.2008 року, тому що карткою відповідач почав користування лише з 05.04.2008 року, що підтверджується випискою по рахунку (додається) . Виходячи із зазначеного, банком вірно зазначено дату укладення договору та додано копію анкети-заяви, яка відповідає позовним вимогам. Щодо надання відповідачу Пам`ятки клієнта. Додатково зауважує на тому, що Тарифи, зазначені в Пам`ятці клієнта, яка існує в єдиному примірнику та яку отримав відповідач разом із кредитною картою у спеціальному конверті. Щодо наданого банком розрахунку заборгованості. Слід зауважити на тому, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Тому вона надає виписку по рахунку. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін`юсту від 12.04.12 року № 578/5, згідно якому до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: - касові, банківські документи; - повідомлення банків; - виписки банків; - корінці квитанцій і касових чекових книжок. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі та зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, Умов та Правил не відповідають дійсним обставинам справи. Стосовно строку дії договору та кредитної картки. Необхідно звернути увагу суду на те, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загальноприйнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях ануїтет, тощо. Але відповідно по даному договору було відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Згідно Умовам та Правилам картковий рахунок це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці. Згідно п. 9.3. Умов та Правил картрахунки відкриті на невизначений строк. Платіжна картка спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнта ... тощо. Згідно Умовам обслуговування банк відкриває клієнту картрахунок, видає клієнту картки, їх вид та строк дії визначено в Заяві та в Пам`ятці клієнта. Тобто необхідно розрізняти поняття даних кредитно-правових відносин, які поєднані в одне ціле кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Так, кредитний договір чинний, а заперечення відповідача нічим необґрунтовані. Стосовно заперечень відповідача щодо не списання відсотків та штрафів по кредитному договору. Згідно ч. 15 ст. 14 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Щодо дії особливого періоду необхідно зазначити наступне. Визначення особливого періоду міститься в абз. 11 ст. 1 Закону України Про оборону України № 1932-ХІІ від 06.12.1991 року, в якому передбачено, що особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. У відповідності до ст. 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію № 3543-ХІІ від 21.10.1993 року особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. У свою чергу, мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (абз. 4 ст. 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ) . Отже, за змістом наведених норм особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, дія особливого періоду, під час якого штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє. 17.03.2014 року виконувачем обов`язки Президента України було видано Указ Про часткову мобілізацію № 303/2014, який було затверджено Законом України Про затвердження Указу Президента України Про часткову мобілізацію від 17.03.2014 року № 1126-VІІ. Згідно п. 8 цього Указу він набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України. Закон України від 17.03.2014 року № 1126-VІІ Про затвердження Указу Президента України Про часткову мобілізацію набрав чинності з дня його опублікування, а саме: 18.03.2014 року. Відповідно до п. 3 зазначеного Указу мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом. Таким чином, з 18.03.2014 року в Україні відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України Про оборону України та абз. 4 ст. 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію настав особливий період, тривалість якого пов`язується з тривалістю мобілізації, строк якої встановлено п. 3 Указу, тобто 45 діб. Отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу виконувача обов`язки Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 становила 45 діб, тобто з 18.03.2014 року до 02.05.2014 року. Указом виконувача обов`язки Президента України від 06.05.2014 року № 454/2014 Про часткову мобілізацію , який було затверджено Законом України № 1240-VІІ від 06.05.2014 року, було оголошено часткову мобілізацію тривалістю 45 діб із дня набрання чинності цим Указом. Закон України № 1240-VІІ від 06.05.2014 року Про затвердження Указу Президента України Про часткову мобілізацію набрав чинності 07.05.2014 року, отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу виконувача обов`язки Президента України від 06.05.2014 року № 454/2014 становила 45 діб, тобто з 07.05.2014 року до 21.06.2014 року. Указом Президента України від 21.07.2014 року № 607/2014, який було затверджено Законом України від 22.07.2014 року № 1595-VІІ, було оголошено часткову мобілізацію тривалістю 45 діб із дня набрання чинності цим Указом. Закон України від 22.07.2014 року № 1595-VІІ Про затвердження Указу Президента України Про часткову мобілізацію набрав чинності 24.07.2014 року, отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 року № 607/2014 становила 45 діб, тобто з 24.07.2014 року до 07.09.2014 року. Указом Президента України від 14.01.2015 року № 15, який було затверджено Законом України від 15.01.2015 року № 113-VІІІ, було оголошено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом. Закон України від 15.01.2015 року № 113-VІІІ Про затвердження Указу Президента України Про часткову мобілізацію набрав чинності 20.01.2015 року, отже, тривалість особливого періоду відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 року № 15 становила 210 діб, тобто з 20.01.2014 року до 22.08.2014 року. Таким чином, особливий період в Україні діяв з 18.03.2014 року до 02.05.2014 року, з 07.05.2014 року до 21.06.2014 року, з 24.07.2014 року до 07.09.2014 року, з 20.01.2015 року до 22.08.2015 року. Вона завертає увагу суду на те, що клієнту необхідно звернутися до відділення банку з необхідними документами для проведення перерахунку заборгованості за кредитним договором. Щодо вимог клієнта стосовно компенсації витрат на правову допомогу. По-перше, згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 року витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів) . Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Відповідно до договору про надання правової допомоги, а саме: п. 2.3. передбачено, що за послуги передбачені п. 1.1. цього договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі та в строк згідно цього договору. Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Склад та розміри витрат, пов`язаних оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше) , документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) . Слід зазначити, що питання розподілу судових витрат належить до компетенції суду. Щодо строків позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно умов договору, а саме: п. 9.12. У і П договір діє впродовж 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі вказаного строку одна із сторін не проінформує іншу, про припинення дії кредитного договору, він автоматично лонгується на такий же строк. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. У зв`язку з цим, оскільки кредитний договір чинний та продовжує свою дію, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Стосовно строків позовної давності щодо стягнення пені. Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) . Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно ст. 629 договір ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов`язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. Також необхідно зауважити на те, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує на тому, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав. Враховуючи викладене, вона просила суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі (вхідний № 1097 від 09.01.2019 року) (а. с. 65 71, 80 86) .

16.01.2019 року представниця відповідача ОСОБА_1 за договором адвокат Паламаренко Тетяна Іванівна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заперечення, із змісту якого вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться позовна заява ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відповідач отримав від позивача відповідь на відзив по справі № 592/6338/18, який вважає необґрунтованим та таким що не відповідає дійсності з наступних підстав. Позивач у відповіді на відзив вказує на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 20.12.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 21600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Крім того, зазначає про те, що в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в Заяві позичальника Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та тарифах. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може служити розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. Відповідач в обґрунтування своєї правової позиції, як зазначав у відзиві на позовну заяву, так і зараз наголошує на тому, що 21.01.2008 року відповідачем була підписана заява, в якій останній просить позивача відкрити рахунок та надати перераховані нижче послуги: кредитна карта, тип карти: НОМЕР_4 , валюта: гривня, тип кредитного ліміту: фінансовий, сума кредитного ліміту: 250,00 грн, базова процентна ставка: 22,8 % із розрахунку 360 днів у році, розмір комісії за кредитне обслуговування: 1 % від суми заборгованості, погашення заборгованості по кредитному ліміту може проводитись як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так і списанням банком коштів з дебетної карти № 6762466777805142. При цьому в зазначеній заяві немає жодного слова про те, що ОСОБА_1 , підписуючи вказану заяву, підписав згоду на Умови та Правила банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи банку, які викладені на банківському сайті http://pгivatbank.ua/termspages/70/ . Крім того, позивач у відповіді на відзив зазначає про те, що з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки Універсальна та особистим підписом засвідчив: Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківській послуг, а також Тарифами становить між мною та банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді . Зазначені доводи є неправдивими, оскільки жодного слова з вищезазначеного абзацу про згоду відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку в заяві від 21.01.2008 року не йдеться. Вона вважає, що такими твердженнями позивач намагається ввести в оману суд з метою подальшого стягнення з відповідача неіснуючої заборгованості. Крім того, в обґрунтування своєї позиції позивач надав до суду виписку з карткового рахунку, де нібито чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима. Зазначену виписку не можна вважати належним та допустимим доказом, оскільки вона не підписана позивачем та не скріплена печаткою. Це невідомо звідки роздрукований папірець з нічим не підтвердженою інформацією. Щодо відшкодування витрат на правову допомогу. Вона наголошує на тому, що між відповідачем та адвокатом Паламаренко Т. І. було укладено договір про надання правничої допомоги № 3 від 31.10.2018 року, в якому міститься обґрунтований розрахунок юридичних послуг що надаються, а саме: відповідно до п. 4.2. договору розмір гонорару складається: - надання усних консультацій 200,00 грн. ; - ознайомлення з матеріалами справи 200,00 грн. ; - підготовка відзиву на позовну заяву 800,00 грн. ; - участь адвоката у судових засіданнях 250,00 грн. за участь у одному судовому засіданні. В разі якщо адвокат прибув у судове засідання, проте воно не відбулося з будь-яких причин, гонорар виплачується адвокату в розмірі 250,00 грн. . 4.3. За надання правової допомоги згідно цього договору, адвокату виплачується аванс, який складає 1450 (одна тисяча чотириста п`ятдесят) гривень. Крім того, відповідачем було оплачено аванс в сумі 1450,00 грн. . Оригінал платіжного доручення міститься в матеріалах справи. Щодо строків позовної давності. Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України) . Як зазначено в розрахунку, останній платіж відповідачем було здійснено 20.09.2011 року, заборгованість в сумі 2601,32 грн. значиться в розрахунку з 02.07.2012 року. Отже, як вбачається з розрахунку, з моменту здійснення відповідачем останнього платежу по кредиту та з моменту утворення заборгованості зазначеної в позовній заяві до моменту направлення позовної заяви до суду минуло 6,5 та майже 5 років відповідно, що перевищує встановлені законом строки позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) . Ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України) . Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) . Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України) . Таким чином, позивач пропустив строк позовної даності в межах якого мав право на звернення до суду за примусовим стягненням заборгованості. Враховуючи вищевикладене, керуючись нормами ЦПК України, вона просила: 1. Залучити заперечення до матеріалів справи № 592/6338/18. 2. Відмовити акціонерному товариству комерційний банк ПриватБанк в задоволенні позовних вимог по справі № 592/6338/18 в повному обсязі. 3. Судові витрати, які понесе ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу покласти на акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (вхідний № 2592 від 16.01.2019 року) (а. с. 98 101) .

04.02.2019 року представниця позивача ПАТ КБ ПриватБанк за довіреністю юрисконсульт департаменту з супроводу судового та виконавчого провадження публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк Гаренко Надія Володимирівна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відповідь на заперечення, із змісту якої вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться справа № 592/6338/18 за позовом АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відповідач подав заперечення, на яке вона вважає за необхідне надати наступну відповідь. Відповідно до укладеного договору № б/н від 20.12.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 21600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання п. 1 ч. 2 ст. 30 ЦК України) , яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Пам`ятка клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України) . Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У відповідності до ч. 2. ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин, в тому числі договір, вважається укладеним в письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Ст. 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися й інші засоби зв`язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в Заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. Тарифи розмір винагороди за послуги банку та є невід`ємною частиною договору. Перелік може змінюватися та доповнюватися, про що власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Необхідно відзначити, що виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 11 років, позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може служити розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. Щодо ознайомлення позичальника з умовами кредитування вона повторює наступне. Позивачем була надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 20.12.2007 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки Універсальна та особистим підписом засвідчив, що Я згоден (на) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомився (лась) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді... . З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідачу було надано кредитку Універсальна та було встановлено поточну процентну ставку у розмірі 1,9 % (22,8 % на рік) , вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені всі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку. Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є недопустимими доказами. Відповідач підписанням анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Відповідно до ч. 1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі ч. 1 ст.634 ЦК, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору (умов кредитування) . До суду було надано виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а, отже, й отримав кредитну картку Універсальна , оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі Сума погашення за наданим кредитом ) . Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту) , всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції) . Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. П. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин № 5 від 30.03.2012 року роз`яснено про те, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами) . Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору договору про відкриття кредитної лінії. Ст. 11 ЦК України встановлено, що права сторін виникають на підставі договорів та інших правочинів. Згідно ст. ст. 3, 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦПК України. Презумпція правомірності правочину закріплена в ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин. Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а, отже, є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи, можна дійти висновку про те, що правовідносини між сторонами тривають та належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Щодо наданої виписки по рахунку. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 року № 578/5, згідно якому до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: - касові, банківські документи; - повідомлення банків; - виписки банків; - корінці квитанцій і касових чекових книжок. Слід зауважити на тому, що виписка по рахунку формується програмним комплексом банку, а не конкретною людиною. Так, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін, наданих суду для обґрунтування своєї правової позиції. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. З приводу вимог відповідача щодо відшкодування витрат на правову допомогу. Вона зауважує на тому, що відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) , виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) ; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) ; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Граничний розмір компенсації витрат встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року Про граничні розмірі компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави а тому граничний розмір витрат, пов`язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується сорок відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Згідно положень ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) , підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При чому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою витрат на правову допомогу входить до предмету доказування, в порядку ст. ст. 76 83 ЦПК України. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено) ; вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. АТ КБ ПриватБанк вважає, що сума витрат, що заявлена представником відповідача значно перевищує встановлені діючим законодавством та нормативно-правовими актами граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, крім того така сума витрат є неспівмірною із складністю цивільної справи, яка віднесена судом до малозначних справ, а тому в разі наявності підстав для компенсації цих витрат, їх сума підлягає зменшенню. Щодо строків позовної давності повторно вона зазначає наступне. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно умов договору, а саме п. 9.12. У і П договір діє впродовж 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі вказаного строку одна із сторін не проінформує іншу про припинення дії кредитного договору, він автоматично лонгується на такий же строк. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. У зв`язку з цим, оскільки кредитний договір чинний та продовжує свою дію, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Стосовно строків позовної давності щодо стягнення пені вона повторює наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) . Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно ст. 629 договір ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов`язання триває, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує на тому, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав. Враховуючи викладене, вона просила суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі (вхідний № 7005 від 04.02.2019 року) (а. с. 110 116, 117 121) .

20.02.2019 року представниця відповідача ОСОБА_1 за договором адвокат Паламаренко Тетяна Іванівна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, із змісту якого вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться справа за позовом ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав: 1. Договір про надання банківських послуг від 20.12.2007 року, на який посилається позивач не був укладений. Оскільки заява від 21.01.2008 року, підписана відповідачем, не містить жодного слова про наявність та погодження відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Заява містить прохання відкрити рахунок та надати кредитний ліміт 250 грн. , строк дії кредитного ліміту дорівнює строку дії картки, яка закінчився в 2011 році. 2. Пропущені строки позовної давності як на основну суму боргу, так і на нараховані штрафні санкції та комісії. 3. Банком не надано жодного належного та допустимого доказу, що підтверджують його позовні вимоги. Копії документів, що містяться в матеріалах справи, завірені неналежним чином, а саме: відсутнє відсутні зазначення посади, прізвища, ім`я та по батькові особи, яка завірила копії документів, та дата завірення копій документів. Крім того, заперечення позивача щодо розміру витрат на надання правничої допомоги спростовуються копією договору, що міститься в матеріалах справи (доданий до відзиву від 09.11.2018 року) , квитанціями, що підтверджують оплату гонорару від 31.10.2018 року (надані до суду 14.11.2018 року) та роздруківками з карткового рахунку (надані до суду 20.02.2019 року) . Враховуючи вищевикладене, вона просила суд: 1. Відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 2. Розглянути справу № 592/6338/18 без здійснення аудіофіксації. 3. Судові витрати в сумі 1950,00 грн. , які поніс ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу покласти на ПАТ КБ ПриватБанк (вхідний № 10543 від 20.02.2018 року) (а. с. 127 129) .

20.08.2018 року, 14.11.2018 року, 23.01.2019 року, 20.02.2019 року представники позивача ПАТ КБ ПриватБанк за довіреністю: юрисконсульт департаменту з супроводу судового та виконавчого провадження публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк Чепіга Дмитро Олексійович, юрисконсульт департаменту з супроводу судового та виконавчого провадження публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк Гаренко Надія Володимирівна в судові засідання не з`явилися. Про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином (а. с. 33, 34, 38, 40, 64, 109, 125, ) .

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представниця за договором адвокат Паламаренко Тетяна Іванівна не з`явилися. Про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

За таких підстав суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність представників позивача ПАТ КБ ПриватБанк за довіреністю: юрисконсульта департаменту з супроводу судового та виконавчого провадження публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк Чепіги Дмитра Олексійовича, юрисконсульта департаменту з супроводу судового та виконавчого провадження публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк Гаренко Надії Володимирівни, відповідача ОСОБА_1 , його представниці за договором адвоката Паламаренко Тетяни Іванівни, що у повній мірі узгоджується та не суперечить положеннями ст. 223 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Ознайомившись із позовною заявою, відзивом на позовну заяву, відповіддю на відзив, запереченням, відповіддю на заперечення, дослідивши письмові докази справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530, 1050 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Як було встановлено під час розгляду справи, відповідно до договору № б/н від 20.12.2007 року відповідач отримав кредит у розмір 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а. с. 11) .

Згідно п. п. 3.2. , 3.3. Умов та Правил надання банківських послуг відповідач дав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням позивача. Крім того, відповідач дав право позивачу в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.3. Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/ pages/70/ , складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві (а. с. 9) .

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цій нормі договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ , з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5. Правил користування платіжною карткою.

Одночасно пунктом 5.3. Умов та Правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору.

Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 4.9. Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 6.3. Умов та Правил надання банківських послуг до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

ПАТ КБ ПриватБанк свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 6.5. Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно наданого представником позивача розрахунку заборгованості за договором № б/н від 20.12.2007 року станом на 17.05.2018 року розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком становить 30547,71 грн. , станом на 17.05.2018 року, яка складається з: - 2601,32 грн. заборгованість за кредитом; - 21916,82 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; - 4098,73 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 8.6. Умов та Правил надання банківських послуг: - 500,00 грн. штраф (фіксована частина) ; - 1430,84,50 грн. штраф (процентна складова) (а. с. 7 10) .

Представницею відповідачем ОСОБА_1 за договором адвокатом Паламаренко Тетяною Іванівною було заявлено про застосування строків позовної давності (а. с. 48) .

Судовим розглядом було встановлено, що представник позивача звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з даною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 30.05.2018 року, позовну заяву з доданими документами було направлено кур`єрським відправленням (а. с. 27) , а 04.06.2018 року позовну заяву було зареєстровано в канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а. с. 4) .

З наданого суду представником ПАТ КБ ПриватБанк розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж за кредитним договором відповідачем було здійснено 20.09.2011 року, а заборгованість в сумі 2601,32 грн. значиться в розрахунку з 02.07.2012 року.

Згідно ч. 1 ст.256ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 267ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судового рішення.

За змістом ч. 1 ст. 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Судовим розглядом було встановлено, що останній платіж за договором № б/н від 20.12.2007 року, згідно наданого представником позивача суду розрахунку, було здійснено відповідачем 20.09.2011 року.

Позовна заява про стягнення заборгованості за договором була надіслана до суду 30.05.2018 року, тобто на цей момент вже сплив строк позовної давності тривалістю три роки, про застосування якої заявлено представницею відповідача, що є підставою для відмови у позові.

З огляду на встановлені факти суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ст.141ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.

Кріт того, що стосується стягнення з публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1950,00 грн. , суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Із змісту п. п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: - на професійну правничу допомогу; - пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 5 ст. 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 141 ЦПК України, а також їх документального обґрунтування.

У відповідності до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) , виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) ; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) ; 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Із змісту п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України вбачається, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Так, право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України в рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009, від 11.07.2013 року № 6-рп/2013.

З 15.12.2017 року ЦПКУкраїни запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що 14.11.2018 року представниця позивача ОСОБА_1 за договором адвокат Паламаренко Тетяна Іванівна подала до Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, в якій вона просила суд під час прийняття рішення у справі вирішити питання судових витрат ОСОБА_1 на правову допомогу (а. с. 60) .

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представницею позивача ОСОБА_1 за договором адвокатом Паламаренко Тетяною Іванівною було надано копії наступних документів: - копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/1478 від 20.06.2018 року (а. с. 42, 53, 103) ; - копію ордеру серії ЗР № 57104 від 31.10.2018 року (а. с. 43, 52, 102) ; - договір про надання професійної правничої допомоги від 31.10.2018 року (а. с. 51) ; - оригінал квитанції № 1 про здійснення операції від 14.11.2018 року на суму 1450,00 грн. (а. с. 62) ; - роздруківки з карткового рахунку на суму 500,00 грн. (а. с. 130 132) .

При визначенні суми відшкодування суд виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) , а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує й Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі Двойних проти України (п. 80) , від 10.12.2009 року у справі Гімайдуліна й інші проти України (п. п. 34 36) , від 23.01.2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26.02.2015 року у справі Баришевський проти України (п. 95) зазначено про те, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено про те, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 року) .

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява № 4909/04) .

Отже, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи: - копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/1478 від 20.06.2018 року (а. с. 42, 53, 103) ; - копія ордеру серії ЗР № 57104 від 31.10.2018 року (а. с. 43, 52, 102) ; - договір про надання професійної правничої допомоги від 31.10.2018 року (а. с. 51) ; - оригінал квитанції № 1 про здійснення операції від 14.11.2018 року на суму 1450,00 грн. (а. с. 62) ; - роздруківки з карткового рахунку на суму 500,00 грн. (а. с. 130 132) , є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір був доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Зазначені представницею позивача ОСОБА_1 за договором адвокатом Паламаренко Тетяною Іванівною витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1950 (чотири тисячі) грн. є не завищеними, належним чином обґрунтованими та не становлять надмірний тягар для відповідача, що не суперечить принципу розподілу судових витрат.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. п. 47, 48 постанови Пленуму Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 року право на правову допомогу гарантовано ст. ст. 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (рішення від 16.11.2000 року № 13-рп/2000; рішення від 30.09.2009 року № 23-рп/2009; рішення від 11.07.2013 року № 6-рп/2013) .

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів) .

За вказаних обставин, витрати на професійну правничу допомогу є співмірними із складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим на надання послуг, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони.

Отже, враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, беручи до уваги те, що представниця позивача ОСОБА_1 за договором адвокат Паламаренко Тетяна Іванівна надала суду переконливі докази, які підтверджують здійснення нею відповідних витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1950,00 грн. , а саме: - копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/1478 від 20.06.2018 року (а. с. 42, 53, 103) ; - копію ордеру серії ЗР № 57104 від 31.10.2018 року (а. с. 43, 52, 102) ; - договір про надання професійної правничої допомоги від 31.10.2018 року (а. с. 51) ; - оригінал квитанції № 1 про здійснення операції від 14.11.2018 року на суму 1450,00 грн. (а. с. 62) ; - роздруківки з карткового рахунку на суму 500,00 грн. (а. с. 130 132) , відтак суд дійшов висновку про те, що з публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк слід стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1950,00 грн. .

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити повністю та з публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк слід стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1950,00 грн. .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 137, 141, 259, 265, 268, 272 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1950,00 грн. .

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через суд першої інстанції Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков

Джерело: ЄДРСР 80837851
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку