МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

28 березня 2019 р.

справа № 400/3118/18

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

у відкритому судовому засіданні розглянув адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54007

до відповідача

Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001

про

стягнення середньомісячного грошового забезпечення в сумі 12 246,67 грн., визнання протиправним і скасування наказу від 27.11.18 р. № 347 о/с

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 (надалі - позивач або ОСОБА_1В.) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ НП), в якому просить суд:

1) стягнути з відповідача середньомісячне грошове забезпечення в розмірі 12 246,67 грн., відповідно до кількості календарних днів за час вимушеного прогулу на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління ГУ НП з 20 листопада 2018 р. до дня винесення рішення в даній адміністративній справі;

2) рішення суду в частині стягнення середньомісячного грошового забезпечення за один місяць в розмірі 12 246,67 грн. допустити до негайного виконання;

3) визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП від 27 листопада 2018 р. № 347 о/с, яким на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов’язків за іншою невакантною посадою - слідчого слідчого відділу Центрального відділу поліції ГУ НП.

Під час розгляду адміністративної справи, ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог (а. с. 132-138).

Як визначено ст. 47 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п’ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дана адміністративна справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи. Оскільки позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог після спливу п’ятиденного строку, визначеного ст. 47 ч. 1 КАС України, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, відмовив у прийнятті такої заяви до розгляду та роз’яснив позивачу його право на звернення до суду в загальному порядку. Таким чином, суд розглядає первинно заявлені позовні вимоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне: до грудня 2016 р. він займав посаду заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління ГУ НП. В грудні 2016 р. його було звільнено з цієї посади. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 р. у справі № 814/2851/16, наказ ГУ НП про звільнення ОСОБА_1 скасовано, позивача поновлено на займаній посаді. Позивач наголошує, що фактичного виконання рішення суду не відбулось, він так і не приступив до роботи на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління ГУ НП. У зв’язку із цим просить стягнути з відповідача середньомісячне грошове забезпечення із розрахунку 12 246,67 грн. в місяць по день прийняття рішення в цій справі. Крім того, позивач зазначає, що в листопаді 2018 р. ГУ НП видала спірний наказ № 347 о/с, яким на нього тимчасово покладено виконання обов’язків за іншою невакантною посадою - слідчого слідчого відділу Центрального відділу поліції ГУ НП, що, на його переконання, свідчить про невиконання рішення суду про поновлення на посаді.

Відповідач позов не визнав, у відзиві вказав на таке: рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління ГУ НП ним виконано, про що свідчить відповідний запис в трудовій книжці останнього. Що стосується тимчасового покладення на ОСОБА_1 обов’язків слідчого, то таке право надано відповідачу ст. 69 ч. 1 п. 2 Закону України "Про Національну поліцію" і реалізацію такого права відповідач здійснює на власний розсуд. З приводу стягнення середньомісячного грошового забезпечення в розмірі 12 246,67 грн., відповідач зазначив, що оскільки позивач тимчасово виконує обов’язки слідчого, то виплачувати йому зарплату заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління ГУ НП не має підстав. До того ж, відносно ОСОБА_1 призначено службове розслідування щодо не виходу на службу без поважних причин і наказом ГУ НП від 6 грудня 2018 р. № 1351 позивачу припинено виплату грошового забезпечення (а. с. 69-76).

У відповіді на відзив та запереченнях, сторони повторно виклали свої доводи (а. с. 104-105, 111-114).

Позовна заява залишалась без руху, у зв’язку з її невідповідністю вимогам КАС України (а. с. 25-27).

Під час розгляду справи, судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів (а. с. 127-128).

Справа розглянута у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи. В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення, викладені в процесуальних заявах.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 р. у справі № 814/2851/16, задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ НП, визнано протиправним і скасовано наказ від 22 грудня 2016 р. № 356 о/с про його звільнення; з 23 грудня 2016 р. позивача поновлено на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління ГУ НП, а також стягнута заробітна плата за час вимушеного прогулу (а. с. 37-38).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, а саме скасовано вищезазначений наказ про звільнення позивача, ОСОБА_1 з 23 грудня 2016 р. поновлено на раніше займаній посаді, але зменшено розмір стягнутої заробітної плати (а. с. 39-40).

Як передбачено ст. 65 ч. 2 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

На виконання рішення апеляційного суду, 15 лютого 2018 р. ГУ НП видало наказ № 51 о/с, яким скасовано наказ № 356 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління ГУ НП (а. с. 78). Одночасно, відповідач вніс до трудової книжки позивача запис про те, що запис № 11 про звільнення ОСОБА_1, вважається недійсним (а. с. 94-95).

20 серпня 2018 р. Миколаївський окружний адміністративний суд розглянув справу № 1440/1939/18, в якій надав правову оцінку законності постанови державного виконавця про закриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого у справі № 814/2851/16 (а. с. 41-42). У рішенні суд зазначив, що фактичного виконання постанови суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління ГУ НП не відбулось, так як йому не видано службове посвідчення та спеціальний жетон для доступу до адміністративної будівлі ГУ НП, а на вказаній посаді працює інша особа. Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Той факт, що позивач так і не приступив до роботи на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління ГУ НП підтверджується і листуванням між сторонами (а. с. 11-19). Так, в однотипних листах на адресу позивача, ГУ НП наголошувало, що після незаконного звільнення в 2016 р., його посаду до тепер займає інша особа і поновити позивача на посаді без звільнення цієї особи неможливо.

Незважаючи на дотримання відповідачем формальної сторони поновлення позивача на посаді - видання наказу і внесення запису до трудової книжки, дійсного виконання рішення суду не відбулось. Судовий захист має бути дійсним і ефективним, а не уявним: в судовому порядку встановлена незаконність звільнення позивача з займаної посади, судовими рішеннями з відповідача систематично стягується заробітна плата за час вимушеного прогулу, а тому відповідач не може вказувати на виконання ним формальностей, які створюють лише уяву про належне виконання рішення суду, тоді як фактично такого виконання не відбулось.

27 листопада 2018 р. відповідач видав спірний наказ № 347 о/с "По особовому складу", яким, із посиланням на ст. 69 ч. 1 п. 2 Закону України "Про Національну поліцію", у зв’язку із відпусткою по догляду за дитиною основного працівника, на ОСОБА_1, який займає штатну посаду заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління ГУ НП, покладеного тимчасове виконання обов’язків за іншою невакантною посадою - слідчого слідчого відділу Центрального відділу поліції ГУ НП, на період з 28 листопада 2018 р. до 28 березня 2019 р. (а. с. 20).

Як визначено ст. 69 ч. 1 п. 2, ч. 2, 3 Закону України "Про Національну поліцію", у зв’язку зі службовою необхідністю на поліцейського, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов’язків за іншою посадою, а саме невакантною - у разі тимчасової відсутності або внаслідок усунення чи відсторонення від посади поліцейського, який займає таку посаду, незалежно від його згоди. Безперервний строк тимчасового виконання обов’язків не повинен перевищувати чотирьох місяців. Тимчасове виконання обов’язків покладається на поліцейських письмовим наказом керівника органу (закладу, установи) поліції, який уповноважений призначати на відповідну посаду згідно з цим Законом.

За наведеною нормою, згода особи на покладення на неї тимчасових обов’язків за невакантною посадою не потрібна, але, так як відповідач фактично не поновлював позивача на раніше займаній ним посаді, суд знаходить незаконним подальше тимчасове покладення на позивача обов’язків слідчого - для того, щоб прийняти таке рішення, відповідач повинен був спершу поновити позивача на його первинній посаді.

Питання виплати позивачу заробітної плати за час вимушеного прогулу неодноразово розглядалось судом.

Так, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 липня 2018 р. у справі № 814/494/18, з ГУ НП на користь ОСОБА_1 стягнуто 129 556,02 грн. грошового забезпечення за період з 1 червня 2017 р. до 19 липня 2018 р. (а. с. 43-45). Постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2018 р. в цій частині рішення суду залишено без змін (а. с. 46-48).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2018 р. у справі № 1440/1938/18 стягнуто 31 491,18 грн. грошового забезпечення за період з 20 липня до 5 листопада 2018 р. (а. с. 52-53).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 р. у справі № 1440/2177/18 стягнуто грошове забезпечення з 6 до 19 листопада 2018 р. в розмірі 5 831,70 грн. (а. с. 54-56).

В даній справі позивач просить стягнути грошове забезпечення з 20 листопада 2018 р. до дня прийняття рішення суду.

За клопотанням позивача, суд витребував у відповідача документи щодо розміру грошового забезпечення позивача на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління ГУ НП (а. с. 127-128). На виконання ухвали суду, відповідач надав розрахунково-платіжні відомості за жовтень-листопад 2016 р. (а. с. 147-148), тобто за останні 2 місяці перед звільненням ОСОБА_1 в 2016 р., так як вважає, що після звільнення в 2016 р. позивач не мав права на отримання грошового забезпечення на посаді заступника начальника Головного управління - начальника слідчого управління ГУ НП, а тому при розрахунку середнього місячного заробітку позивача, суд приймає до уваги середній місячний заробіток позивача, встановлений попередніми судовими рішеннями і який складає 12 246,67 грн.

Середньоденна заробітна плата позивача, розрахована у відповідності до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, складає 583,17 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу з 20 листопада 2018 р. і до 28 березня 2019 р. складає 129 днів, відповідно, грошове забезпечення позивача за цей період дорівнює 75 228,93 грн. (129*583,17=75 228,93).

За правилами ст. 371 ч. 1 п. 2 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

На підставі наведеної норми, стягнення грошового забезпечення ОСОБА_1 за один місяць, що складає 12 246,67 грн., підлягає негайному виконанню.

Згідно із ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовими витратами в даній справі є судовий збір, який позивач сплатив за таку позовну вимогу, який визнання протиправним і скасування наказу від 27 листопада 2018 р. № 347 о/с, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подавали. Позивач сплатив судовий збір в розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 26 грудня 2018 р. (а. с. 36) і з урахування задоволення позовних вимог, він підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54007, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 40108735) задовольнити.

2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 40108735) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54007, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20 листопада 2018 р. до 28 березня 2019 р. в сумі 75 228,93 грн. (сімдесят п'ять тисяч двісті двадцять вісім гривень дев'яносто три копійки), без врахування грошового забезпечення за один місяць в сумі 12 246,67 грн. (дванадцять тисяч двісті сорок шість гривень шістдесят сім копійок).

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 40108735) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54007, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) грошове забезпечення за один місяць в сумі 12 246,67 грн. (дванадцять тисяч двісті сорок шість гривень шістдесят сім копійок).

4. Рішення суду в частині стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 12 246,67 грн. (дванадцять тисяч двісті сорок шість гривень шістдесят сім копійок), в межах загальної суми стягнення в розмірі 75 228,93 грн. (сімдесят п'ять тисяч двісті двадцять вісім гривень дев'яносто три копійки), підлягає негайному виконанню.

5. Наказ № 347 о/с "По особовому складу", прийнятий 27 листопада 2018 р. Головним управлінням Національної поліції в Миколаївській області, визнати протиправним і скасувати.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 40108735) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54007, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у виді судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

7. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз