open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Це рішення містить правові висновки
Це рішення містить правові висновки
emblem

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 917/1668/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017

(колегія суддів у складі: Терещенко О.І. - головуючий, Сіверін В. І., Слободін М.М. )

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка Андрія Миколайовича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря"

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

1. 09.10.2017 року на адресу господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка Андрія Миколайовича (далі в тексті - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" (далі в тексті - Відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.10.2017 позовні матеріали повернуто Позивачу.

3. Ухвала суду першої інстанції мотивована наступним:

3.1. Суд першої інстанції надаючи оцінку матеріалам позовної заяви дійшов до висновку, що спір у справі є майновим спором, а тому, за подання до господарського суду такої заяви оплачується судовим збором за ставкою, встановленою Законом для позовних заяв майнового характеру.

3.2. На підставі зазначеного суд першої інстанції дійшов до висновку, що Позивачем не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

3.3. Враховуючи положення п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (редакція, яка була чинна станом на 12.10.2017), суд першої інстанції ухвалив рішення про повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду Позивачеві.

4. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.10.2017 у справі №917/1668/17 скасовано, а справу вирішено передати на розгляд до господарського суду Полтавської області.

5. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована наступним:

5.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що звернення стягнення на предмет іпотеки має на меті задоволення вимог Позивача за основним зобов'язанням, відносно якого вже набрало законної сили рішення господарського суду Полтавської області від 22.07.2010 року у справі №19/94, позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не створює нових майнових зобов'язань, що виходять за межі існуючого основного зобов'язання.

5.2. Наведене стало підставою для висновку суду апеляційної інстанції про те, що вимога іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки має оплачуватися судовим збором як вимога немайнового характеру, оскільки така вимога пред'явлена Позивачем після вирішення вимоги про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості за кредитним договором).

5.3. Вказане стало підставою для визнання судом апеляційної інстанції незаконним висновок суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (редакція яка була чинна до 15.12.2017).

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

6. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" надійшла касаційна скарга у якій Відповідач просить суд скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 і залишити в силі ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.10.2017.

7. В обґрунтування підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з залишенням в силі ухвали суду першої інстанції, Відповідач у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

7.1. Суд апеляційної інстанції неправильно надав оцінку обставинам справи, що у свою чергу стало підставою для неправильного визнання необґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (редакція яка була чинна до 15.12.2017).

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

8. До Верховного Суду від Позивача надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Позивач просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги з залишенням в силі постанови суду апеляційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

9. Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі №917/1668/17 та прийнято до розгляду касаційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

10. Під час підготовки справи до розгляду колегією суддів з'ясовано, що ухвалою Верховного Суду від 27.03.2018 справу № 907/9/17 за позовом ПАТ "ВіЕс Банк" до ТОВ "Транс Карпати М" про звернення стягнення на майно передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до приписів частини третьої статті 302 ГПК України, посилаючись на наявність різної судової практики застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме визначення ставки судового збору, що підлягає сплаті при розгляді спорів про звернення стягнення на предмет застави після вирішення спору про виконання основного зобов'язання, та не погоджуючись з немайновим характером відповідної позовної вимоги.

11. Ухвалою Верховного Суду від 30.05.2018 зупинено касаційне провадження у справі №917/1668/17 до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 907/9/17, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

12. Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2019 поновлено касаційне провадження у справі №917/1668/17.

13. 26 лютого 2019 року Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №907/9/17 (провадження №12-76гс18), яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 19 березня 2019 року.

14. Дослідивши без виклику учасників судового процесу наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати з залишенням в силі ухвали суду першої інстанції, виходячи з наступного.

15. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

16. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно надав оцінку обставинам справи, що у свою чергу стало підставою для неправильного визнання необґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (редакція яка була чинна до 15.12.2017), колегія суддів зазначає наступне.

18. Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

19. В пункті 8.13. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17 викладено висновок про застосування норм права, який полягає у тому, що зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

20. Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

21. Приписами ч. 1 ст. 575 ЦК України врегульовано, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

22. Суди попередніх інстанцій встановили, що предметом позову у справі № 917/1668/17 є звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав існування непогашеної заборгованості Відповідача, що утворилась в останнього за укладеним між сторонами кредитним договором від 28.03.2008 року №79.1/17-КЛВ-08.

23. З урахуванням висновку про застосування норм права, який викладений в пункті 8.13. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, та положень ст. ст. 572, 575 ЦК України та ч. 4 ст. 236 ГПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що спір у справі є майновим спором, а тому, за подання до господарського суду такої заяви оплачується судовим збором за ставкою, встановленою Законом України "Про судовий збір" для позовних заяв майнового характеру.

24. Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України (редакція, яка була чинна станом на дату прийняття рішень суду першої та апеляційної інстанцій), суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

25. Суд першої інстанції встановив, що доказів сплати судового збору за подання позовної заяви з майновими вимогами Позивачем не надано.

26. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про правильне застосування судом першої інстанції положень п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України (редакція, яка була чинна станом на дату прийняття рішень суду першої та апеляційної інстанцій).

27. Наведене є свідченням обґрунтованості доводу касаційної скарги, який викладено в підпункті 7.1. пункту 7 даної постанови.

28. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

29. Згідно приписів ст. 312 ГПК України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

30. Колегія суддів суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" дійшла до висновку, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 скасовано ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.10.2017 у справі №917/1668/17, яка відповідає закону.

31. За таких обставин, на підставі приписів п. 4 ч. 1 ст. 308, ст. 312 ГПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необхідність задовольнити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" та скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 з залишенням в силі ухвали господарського суду Полтавської області від 12.10.2017 у справі №917/1668/17.

32. Оскільки, за наслідками розгляду касаційної скарги Відповідача суд касаційної інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції з залишенням в силі ухвали суду першої інстанції про повернення позову без розгляду, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк".

Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 у справі № 917/1668/17 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.10.2017 у справі №917/1668/17 залишити в силі.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (код ЄДПРОУ: 14349442, місцезнаходження: 04136, м .Київ, вул. Північно-Сирецька, будинок 1-3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" ( код ЄДРПОУ: 34874347, місцезнаходження: 36014, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Соборності, будинок 45) 1 600, 00 грн. (одна тисяча шістсот гривень) судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко

Джерело: ЄДРСР 80754342
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку