ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 березня 2019 року м. Ужгород№ 807/1655/16 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р. О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,

відповідача: представник - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Рахівської районної державної адміністрації про скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди (згідно з уточненими позовними вимогами), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської, в якому просить (з врахуванням уточнених позовних вимог): 1) скасувати розпорядження голови Рахівської РДА від 07.07.2016 року за № 240 «Про упорядкування структури апарату районної державної адміністрації»; 2) скасувати розпорядження в.о. голови Рахівської РДА №149/04-р від 11.10.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації, як незаконне; 3) поновити ОСОБА_1 на посаді спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації з 12.10.2016 року; 4) стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.10.2016 року по день вирішення по суті даного позову; 5) скасувати розпорядження в.о. голови Рахівської РДА від 24.10.2016 року за №152/04-р «Про втрату чинності розпорядження голови райдержадміністрації 11.10.2016 №149/04-р «Про звільнення ОСОБА_1Ю.»; 6) стягнути з Рахівської РДА кошти по оплаті праці за виконану роботу а саме: надбавка за вислугу років на державній службі, яка становить 36 % посадового окладу державного службовця, надбавку до посадового окладу за ранг державного службовця, надбавку до посадового окладу за ранг державного службовця, який встановлено Постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 06.04.2016 року №292; 7) стягнути кошти по виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; 8) стягнути з відповідача кошти на відшкодування моральної шкоди, завданої його незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням голови Рахівської РДА «Про упорядкування структури апарату райдержадміністрації» 07.07.2016 р. № 149/04-р., в тому числі, ліквідовано посаду спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації, яку обіймала позивач. Таке рішення відповідача вступило в дію з 01 травня 2016 року разом із набранням чинності Закону України «Про державну службу» №889 та передбачало повідомлення відповідних працівників про їх майбутнє вивільнення в порядку п. 1 ст. 40 КЗпП України. Розпорядженням голови Рахівської РДА від 11 жовтня 2016 року вона звільнена з посади спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату Рахівської РДА з підстав відмови від продовження роботи у звязку зі зміною істотних умов праці згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України. В подальшому, 24.10.2016 року розпорядженням голови Рахівської РДА №152/04-р «Про втрату чинності розпорядження голови райдержадміністрації 11.10.2016 №149/04-р «Про звільнення ОСОБА_1Ю.» визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови райдержадміністрації щодо звільнення ОСОБА_1 Зазначені розпорядження позивач вважає протиправними та такими, що порушують її право на працю, а тому такими, що підлягають скасуванню. Їх протиправність позивач обґрунтовує тим, що жодної відмови від продовження роботи на державній службі вона не надавала, будь-якої зміни істотних умов державної служби в розумінні чинного законодавства не відбулося, оскільки зміна назви структурного підрозділу або посади, не повязана із зміною функцій державного органу та основних посадових обовязків, такою не являється, будь-які фактичні чи юридичні зміни в організації виробництва і праці в Рахівській РДА відсутні.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Рахівської районної державної адміністрації відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11 липня 2018 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1; скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.10.2017 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому Верховний Суд зазначив про необхідність дослідити те, яким чином змінилась організація виробництва і праці та структура штатного розпису Рахівської РДА, розпорядження голови Рахівської РДА Закарпатської області від 16.06.2016 р. №221 «Про упорядкування структури РДА», а також те, чи пропонувалися позивачу будь-які посади державної служби відповідно до її кваліфікації.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року дану адміністративну справу прийнято до провадження.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Рахівської районної державної адміністрації в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12.10.2016 року по день вирішення по суті даного позову за клопотанням позивача залишено без розгляду.

В судовому засіданні 20 березня 2019 року позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача в засіданні суду проти задоволення позову заперечили, обґрунтовуючи мотивами, наведеними у відзивах на позов та запереченнях.

19 вересня 2018 року відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву №01.3-13/1574 від 12.09.2018 р., відповідно до якого проти задоволення позову заперечує. Так, зокрема, зазначив, що оскаржене розпорядження голови Рахівської РДА прийнято на виконання вимог Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889 за результатами проведеного аналізу посадових обовязків, передбачених Посадовою інструкцією спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату Рахівської РДА. Так, проведений аналіз показав, що виконання таких посадових обовязків на вказаній посаді є за своєю суттю технічною роботою, що полягає в здійсненні реєстрації та попередньому розгляді заяв, а тому за своїми характеристиками відповідає критеріям посад, які виконують функції з обслуговування та не відносяться до посад державної служби. Розроблена структура апарату Рахівської РДА затверджена головою Закарпатської обласної державної адміністрації, після чого прийнято оскаржене розпорядження голови Рахівської РДА від 07.07.2016 р. №240, яким ліквідовано, в тому числі, посаду спеціаліста І категорії, яку обіймала позивач, та утворено посаду інспектора І категорії, яка визначена та затверджена міжрегіональним управлінням Національного агентства України з питань державної служби у Львівській та Закарпатській області, та передбачає втрату статусу державної служби. Вважає, що таке розподження жодним чином не звужувало прав позивача. У звязку з вищенаведеними змінами ОСОБА_1 попереджено про зміну істотних умов праці та запропоновано перелік усіх вакантних посад, а також взяти участь в конкурсах на зайняття посад державної служби. 11 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у звязку з відмовою від продовження роботи та із зміною істотних умов праці згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України. В подальшому, розпорядженням голови Рахівської РДА від 24 жовтня 2016 р. №152/04-р визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови райдержадміністрації від 11.10.2016 р. №149/04-р «Про звільнення ОСОБА_1Ю.», про що позивача ознайомлено під розписку та повідомлено про необхідність зявитися 27 жовтня 2016 року для надання трудової книжки для внесення відповідних відомостей до неї, а також вирішення питання подальшої роботи в райдержадміністрації. Проте 27 жовтня 2016 року ОСОБА_1 не зявилася у звязку з чим розпорядженням в.о. голови Рахівської РДА №153/04-р її переведено на посаду інспектора І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату Рахівської РДА з 28 жовтня 2016 року. Стосовно позовної вимоги про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань зазначив, що така не була виплачена у звязку з відсутністю на момент подання заяви бюджетних асигнувань. Тому вважає, що права ОСОБА_1 жодним чином не порушені, а дії Рахівської РДА відповідають чинному на момент їх вчинення законодавству.

28 вересня 2018 року позивач подала до суду відповідь на відзив, в якому доводи відповідача, викладені у відзиві, вважає безпідставними. Так, зокрема, зазначає, що її переведено на посаду інспектора І категорії без згоди за результатами фальсифікації розпорядження в.о. голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 24.10.2016 р. №152/04-р тільки з врахуванням відсутності відмови від продовження роботи у звязку зі зміною істотних умов праці, що не відповідає вимогам чинного трудового законодавства. Також вважає надуманими доводи відповідача про те, що посадові обовязки спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики є виконанням функцій з обслуговування, оскільки такі не відповідають положенням Закону України «Про державну службу» та фактично виконуваним нею посадовим обовязкам. Окрім того, зазначає, що у структурі Рахівської районної державної адміністрації не було скорочення чисельності та штату працівників, відповідачем також не надано доказів зміни в організації виробництва і праці установи. В оскарженому розпорядженні від 07.07.2016 р. №240 також відсутні обґрунтування та посилання про зміну істотних умов державної служби, хоча підставою її звільнення був п. 6 ст. 36 КЗпП України. А тому вважає, що таким безумовно порушені її законні права та інтереси на працю.

08 жовтня 2018 року відповідач надіслав до суду заперечення №01.3-13/1757 від 05.10.2018 р., в яких проти позову заперечує, а доводи, наведені у відповіді на відзив, вважає безпідставними. Зазначив, що Рахівською районною державною адміністрацією жодним чином не порушено права і охоронювані законом інтереси позивача, оскільки її неодноразово повідомлялося про всі наявні вакантні посади державної служби відповідно до її кваліфікації, а розпорядження про звільнення скасовано 24 жовтня 2016 року. Наголошує на тому, що ОСОБА_1 станом на день розгляду даної справи в суді не звільнена, а продовжує працювати, хоча з жовтня 2016 року на роботу жодного разу не зявилася, а тому в даній справі відсутній предмет позову.

09 листопада 2018 року відповідач надіслав до суду пояснення №01.3-13/1982 від 08.11.2018 р., в яких вважає, що всі дії та розпорядження Рахівської районної державної адміністрації прийняті та здійснені відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, вимог п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, враховуючи відмову позивача від продовження роботи у звязку із зміною істотних умов праці. Однак в подальшому оскарженим розпорядженням в.о. голови Рахівської РДА від 24 жовтня 2016 р. №152/04-р визнано таким, що втратило чинність розпорядження в.о. голови райдержадміністрації від 11.10.2016 р. №149/04-р «Про звільнення ОСОБА_1Ю.». Тому вважає, що права ОСОБА_1 жодним чином не порушені.

07 грудня 2018 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшли пояснення відповідача №01.3-13/880 від 07.12.2018 р., в яких останній повторно наголосив, що ОСОБА_1 не звільнена, а повинна продовжувати працювати, однак на роботу не зявляється з невідомих причин. Також вважає, що в даній адміністративній справі відсутній предмет спору, оскільки позивач просить поновити її на посаді, якої на даний момент не існує. Зазначає, що розпорядження Рахівської районної державної адміністрації жодним чином не стосується позивача, оскільки поширюється тільки на самостійні структурні підрозділи поза апаратом.

16 січня 2019 року відповідач надіслав до суду пояснення №01.3-13/36 від 14.01.2019 р., відповідно до змісту яких позовні вимоги не визнає з мотивів, наведених в раніше поданих поясненнях.

11 березня 2019 року відповідач надіслав до суду пояснення №01.3-13/72 від 05.03.2019 р., відповідно до змісту яких у задоволенні позову просить відмовити, обґрунтовуючи безпідставністю заявлених позовних вимог.

20 березня 2019 року ОСОБА_1 подала суду письмові пояснення, відповідно до яких доводи відповідача вважає безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, зазначає, що її звільнено з підстав відмови від проходження роботи у звязку із зміною істотних умов праці. Проте жодної відмови щодо продовження роботи на державній службі, як державний службовець, вона не надавала. Окрім того, наголошує на тій обставині, що в попередженні та розпорядженні від 07.07.2016 р. №240, зокрема, їй було повідомлено про вивільнення із займаною посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто у звязку з ліквідацією або реорганізацією. Разом з тим, вважає, що жодних змін в організації виробництва і праці не відбулося, а ліквідувавши посаду, яку вона займала, відповідач не запропонував їй жодної посади за тією ж спеціальністю, кваліфікацією.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1Ю.) з 01 квітня 2011 року працювала на посаді спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату Рахівської районної державної адміністрації (далі Рахівської РДА).

На виконання вимог Закону України «Про державну службу» від 12.12.2015 р. №889-VIII, листів міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби у Львівській та Закарпатській областях від 29.04.2016 р. №№ 162, 163 відповідачем проведено аналіз Положень про структурні підрозділи та Посадових інструкцій державних службовців Рахівської РДА Закарпатської області (арк. спр. 135 147, т. 3).

За наслідками проведеного аналізу визначено, що посадові обовязки, передбачені, в тому числі, посадою спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації відповідають критеріям посад, які виконують функції з обслуговування і відповідно до Закону України «Про державну службу» не віднесено до посад державної служби.

Листом №832/03-12 від 24.05.2016 р. міжрегіональному управлінню Національного агентства України з питань державної служби у Львівській та Закарпатській областях скеровано для затвердження перелік посад працівників Рахівської РДА, які виконують функції з обслуговування, серед яких, також посада інспектора І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату (арк. спр. 137, т. 3).

На підставі затвердженого міжрегіональним управлінням Національного агентства України з питань державної служби у Львівській та Закарпатській областях переліку посад, які виконують функції з обслуговування та розпорядження голови райдержадміністрації від 07.07.2016 р. №240 «Про упорядкування структури апарату районної державної адміністрації», посаду спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації ліквідовано. Окрім того, керівника апарату зобовязано вжити заходів, повязаних з упорядкуванням структури апарату, з дотриманням вимог, передбачених законодавством, довести до відома працівників структурних підрозділів, посади яких підлягають ліквідації або реорганізації про їх вивільнення із займаних посад через два місяці з дня повідомлення згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, повідомити про наявність вакантних посад у райдержадміністрації та здійснити заходи по переведенню працівників на перейменовані посади (арк. спр. 129 132, т. 3).

19 липня 2016 року в.о. голови Рахівської РДА винесено попередження №03-12/458, яким ОСОБА_1 повідомлено про зміну істотних умов праці, повязану із зміною структури апарату райдержадміністрації. Окрім того, позивача одночасно попереджено, що після закінчення 2-х місячного терміну з моменту одержання цього персонального попередження, вона підлягає звільненню з роботи за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог чинного законодавства України, наданням пільг та компенсацій згідно з Законом, зокрема вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, та повідомлено про наявні вакантні посади у райдержадміністрації. У разі згоди зайняти вакантну посаду інспектора І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації запропоновано подати заяву на призначення на зазначену посаду (арк. спр. 148 150, т. 3).

Листом №03-12/535 від 29 серпня 2016 року, направленим голові профкому працівників райдержадміністрації, голова Рахівської РДА просив погодити звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації у разі її незгоди на зайняття наявної вакантної посади інспектора І категорії або не проходження конкурсу на одну із посад державної служби (арк. спр. 151, т. 3).

06 вересня 2016 року листом №6 ОСОБА_1 було проінформовано про те, що 09 вересня 2016 року о 11:00 на засіданні профспілкового комітету райдержадміністрації буде розглянуто листа голови райдержадміністрації щодо погодження її звільнення з посади спеціаліста І категорії у разі ненадання згоди на зайняття наявної вакантної посади інспектора І категорії або не проходження конкурсу на одну із посад державної служби (арк. спр. 172, т. 3).

09 вересня 2016 року та 12 вересня 2016 року розгляд питання щодо погодження звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста І категорії на засіданні профспілкового комітету перенесено на 12 вересня 2016 року та на 07 жовтня 2016 року відповідно у звязку з неявкою працівника (арк. спр. 173 175, т. 3).

Листом №03-12/552 від 09.09.2016 р. Рахівська РДА повідомила ОСОБА_1, що 19 вересня 2016 року закінчується термін попередження про зміну істотних умов праці, повязаних із зміною структури апарату райдержадміністрації та запропоновано зайняти посаду інспектора І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації, призначення на яку здійснюється без конкурсного відбору. Окрім того, повідомлено про наявні нові вакантні посади, призначення на які здійснюється за результатами конкурсного відбору. Із вказаним повідомленням ОСОБА_1 ознайомлена 09.09.2016 р., про що свідчить її особистий підпис (арк. спр. 152, т. 3).

Листом №03-12/564 від 14.09.2016 р. ОСОБА_1 повідомлено про нові вакантні посади, призначення на які здійснюється за результатами конкурсного відбору (арк. спр. 153, т. 3).

16 вересня 2016 року розпорядженням голови Рахівської РДА №247/05-к ОСОБА_1 надано частину невикористаної основної щорічної відпустки з 19 по 30 вересня 2016 року включно (арк. спр. 178, т. 3).

03 жовтня 2016 року розпорядженням в.о. голови Рахівської РДА №264/05-к ОСОБА_1 надано частину невикористаної основної щорічної відпустки з 01 по 10 жовтня 2016 року включно (арк. спр. 180, т. 3).

Рішенням Профспілкового комітету Рахівської РДА, оформленим протоколом №11 від 07.10.2016 р., надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації у разі її незгоди на зайняття наявної вакантної посади інспектора І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації (арк. спр. 176, т. 3).

11 жовтня 2016 року розпорядженням в.о. голови Рахівської РДА №149/04-р ОСОБА_1 звільнено з посади спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації з 11 жовтня 2016 року у звязку з відмовою від продовження роботи у звязку із зміною істотних умов праці згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України (арк. спр. 154, т. 3).

З вказаним розпорядженням ОСОБА_1 ознайомилася 11 жовтня 2016 року, про що свідчить її особистий підпис.

Окрім того, 11 жовтня 2016 року посадовими особами Рахівської РДА складено акт, про те, що 11 жовтня 2016 року о 16:45 год. ОСОБА_1 було наголошено на тому, що 11 жовтня 2016 року закінчується термін попередження про зміну істотних умов праці та запропоновано наявну вакантну посаду інспектора І категорії. Враховуючи те, що ОСОБА_1 заяви на переведення на зазначену посаду не надала, було прийнято рішення про її звільнення з посади спеціаліста І категорії у звязку із відмовою від продовження роботи у звязку із зміною істотних умов праці (арк. спр. 155, т. 3).

24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 подала заяву на ім'я в.о. голови райдержадміністрації, в якій просила надати їй невикористані 6 календарних днів відпустки з 22.10.2016 у звязку з перебуванням на лікарняному під час відпустки з 05.10.2016 по 21.10.2016 та відповідно, листок непрацездатності АГЮ №389406 про перебування на амбулаторному лікуванні в період з 05.10.2016 по 21.10.2016 (арк. спр. 160, т 3).

24 жовтня 2016 року в.о. голови Рахівської РДА винесено розпорядження №281/05-к «Про продовження відпустки ОСОБА_1Ю.», яким останній продовжено відпустку на 6 календарних днів з 22.10.2016 по 27.10.2016 включно (арк. спр. 159, т 3).

Одночасно 24 жовтня 2016 року в.о. голови Рахівської РДА винесено розпорядження №152/04-р. «Про втрату чинності розпорядження голови райдержадміністрації 11.10.2016 №149/04-р «Про звільнення ОСОБА_1Ю.»», яким визнано таким, що втратило чинність розпорядження голови райдержадміністрації 11.10.2016 №149/04-р «Про звільнення ОСОБА_1Ю.» та зобовязано останню повернути кошти, виплачені для оплати вихідної допомоги у сумі 2682,46 грн. (арк. спр. 158, т 3).

Листом від 26.10.2016 №03-12/648 ОСОБА_1 повідомлено про те, що її заяву про продовження відпустки задоволено та висловлено прохання з'явитись 27 жовтня 2016 року до райдержадміністрації для ознайомлення із розпорядженням із розпорядженням про продовження відпустки та надання трудової книжки для внесення відомостей про визнання недійсним запису про звільнення. Про отримання даного листа також свідчить підпис ОСОБА_1 (арк. спр. 163, т. 3).

27 жовтня 2016 року в.о. голови Рахівської РДА прийнято розпорядження №153/04-р «Про переведення ОСОБА_1Ю.», відповідно до якого останню переведено з посади спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації на посаду інспектора І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації з 28.10.2016 року із посадовим окладом згідно штатного розкладу (арк. спр. 190, т. 3).

В подальшому у звязку з відсутністю ОСОБА_1 на роботі розпорядження №152/04-р від 24.10.2016 р. та №153/04-р від 27.10.2016 р. були скеровані на адресу останньої, зазначену нею особисто в особовій картці, супровідним листом №03-12/720 від 21.11.2016 р. (арк. спр. 165 166, т. 3).

Вважаючи розпорядження Рахівської РДА від 07.07.2016 р. №240, яким ліквідовано посаду спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації, розпорядження №149/04-р від 11.10.2016 р. про її звільнення та розпорядження №152/04-р від 24.10.2016 р. «Про втрату чинності розпорядження голови райдержадміністрації 11.10.2016 №149/04-р «Про звільнення ОСОБА_1Ю.» протиправними та такими, що порушують її право на працю, ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадянам згідно ст. 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст. 24 Європейської соціальної хартії, з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення сторони зобов'язуються визнати: a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов'язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці регулюється Кодексом законів про працю України (далі КЗпП України).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, передумовою виникнення спірних правовідносин стало затвердження розпорядженням Рахівської РДА №240 від 07.07.2016 р. на виконання постанови Кабінету ОСОБА_5 України від 18 квітня 2012 року №606, Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-VІІІ структури апарату Рахівської РДА, в якій, в тому числі, ліквідовано посаду спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації, яку обіймала ОСОБА_1

Стосовно правомірності такого розпорядження суд зазначає наступне.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України «Про місцеві державні адміністрації» №586-XIV від 09.04.1999 р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, ст. 5 зазначеного законодавчого акту передбачає, що склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», для правового, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації, підготовки аналітичних, інформаційних та інших матеріалів, систематичної перевірки виконання актів законодавства та розпоряджень місцевої державної адміністрації, подання методичної та іншої практичної допомоги місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування головою місцевої державної адміністрації утворюється апарат місцевої державної адміністрації в межах виділених бюджетних коштів. Голова місцевої державної адміністрації затверджує положення та визначає структуру апарату, призначає на посади і звільняє з посад керівників та інших працівників структурних підрозділів апарату.

Таким чином, нормами законодавства України до повноважень голови місцевих державних адміністрацій віднесено, в тому числі, питання формування складу таких рад, визначення їх структури, структури апарату, питання призначення та звільнення з посад працівників структурних підрозділів апарату.

З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. №889-VIII (далі Закон №889), норми якого визначають принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону №889, критерії визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затверджуються Кабінетом ОСОБА_5 України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Перелік посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, за поданням керівника державної служби у відповідному органі.

На виконання вимог ч. 4 ст. 3 Закону №889, постановою Кабінету ОСОБА_5 України №271 від 06.04.2016 р. затверджено Критерії визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування.

П. 2 постанови Кабінету ОСОБА_5 України №271 від 06.04.2016 р. зобов'язано, в тому числі, державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, м. Києва або м. Севастополя, на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, у місячний строк розробити відповідно до затверджених цією постановою критеріїв та подати відповідним територіальним органам Національного агентства з питань державної служби для затвердження переліки посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування.

Судом встановлено, що Рахівською РДА на виконання вищенаведених законодавчих вимог подано на затвердження міжрегіональному управлінню Національного агентства України з питань державної служби у Львівській та Закарпатській областях перелік посад, які виконують функції з обслуговування, серед яких посада інспектора І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації. Вказаний перелік затверджено відповідним уповноваженим територіальним органом Національного агентства з питань державної служби 31 травня 2016 року (арк. спр. 30, т. 5), а структура апарату Рахівської РДА з вищезазначеними змінами - головою Закарпатської обласної державної адміністрації.

Враховуючи вищенаведені законодавчі вимоги та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що видавши оскаржене розпорядження №240 від 07.07.2016 р., яким врегульовано питання структури апарату Рахівської РДА, голова Рахівської РДА реалізував надане йому законом повноваження в порядку та спосіб, встановлений законом, а тому таке скасуванню не підлягає.

З приводу розпорядження голови Рахівської РДА №221 від 16.06.2016 р. «Про упорядкування структури районної державної адміністрації» суд зазначає, що таке позивача не стосується, оскільки ним врегульовано питання структури Рахівської РДА, а не апарату Рахівської РДА, в штаті якого працювала ОСОБА_1

Так, законодавством розмежовано структуру районної державної адміністрації, до складу якого входять її структурні підрозділи, що здійснюють керівництво галузями управління, а також несуть відповідальність за їх розвиток, та її апарату, завданням якого є правове, організаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації. Тому, враховуючи те, що ОСОБА_1 працювала саме в апараті Рахівської РДА, дія розпорядження №221 від 16.06.2016 р. на неї не поширюється.

Відносно правомірності розпорядження в.о. голови Рахівської РДА №149/04-р від 11.10.2016 р. «Про звільнення ОСОБА_1Ю.» суд зазначає наступне.

Зі змісту розпорядження в.о. голови Рахівської РДА №149/04-р від 11.10.2016 року вбачається, що таким ОСОБА_1 звільнена з посади спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації у звязку із відмовою від продовження роботи у звязку із зміною істотних умов праці згідно п. 6 ст. 36 Кодексу Законів про працю України (далі КЗпП України).

Ст. 36 КЗпП України визначає підстави припинення трудового договору, серед яких, п. 4 ч. 1 передбачена можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41); п. 6 ч. 1 встановлено, що трудовий договір може припинятися у звязку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Таким чином, суд вважає, що відмова від переведення на іншу посаду у зв'язку зі зміною істотних умов праці за своєю суттю є окремою самостійною підставою для звільнення, яка не є тотожною із звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за ст. 40 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та передбачає інший порядок звільнення.

Порядок переведення працівника на іншу роботу в разі зміни істотних умов праці врегульовано нормами ст. 32 КЗпП України. Так, зазначена стаття передбачає, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Ч.ч. 3, 4 ст. 32 КЗпП України визначено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями ст. 43 Закону №889, що є спеціальними нормами права для спірних правовідносин. Так, відповідно до ч. 1 зазначеної статті, підставами для зміни істотних умов державної служби є:

1) ліквідація або реорганізація державного органу;

2) зменшення фонду оплати праці державного органу;

3) скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Ч. 3 ст. 43 Закону №889 також передбачено, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна:

1) належності посади державної служби до певної категорії посад;

2) основних посадових обов'язків;

3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 43 Закону №889 про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати. У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Оскарженим розпорядженням №149/04-р від 11.10.2016 р. ОСОБА_1 звільнено саме за п. 6 ст. 36 КЗпП України, тобто у звязку з відмовою останньої працювати на новоствореній посаді інспектора І категорії, про що також наголошували представники відповідача в судових засіданнях та неодноразово зазначав відповідач в наданих до суду відзивах та поясненнях.

Разом з тим, в ході розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що розпорядженням №240 від 07.07.2016 р., а в подальшому й попередженням №03-12/458 від 19.07.2016 р. ОСОБА_1 повідомлено про зміну істотних умов праці, повязану із зміною структури апарату райдержадміністрації, та майбутнє звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Також запропоновано тільки вакантну посаду інспектора І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації, що не відноситься до посад державної служби. Одночасно позивача повідомлено про наявні вакантні посади державної служби, призначення на які здійснюється за результатами конкурсного відбору.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено судам, що припинення трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Верховний Суд України у постанові від 23.03.2016 року по справі №6-2748цс15 дійшов правового висновку, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв'язку із зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Під час звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації праці, в тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених статтею 49-2 КЗпП України.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (ч. 4 ст. 32 КЗпП України).

Зі змісту зазначеної норми видно, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

П. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачена можливість розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його чинності власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому роботодавець повинен дотримувався встановленого ст. 49-2 КЗпП України порядку вивільнення працівників. Зокрема, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином, дана норма носить імперативний характер та визначає обовязковий для всіх роботодавців порядок вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, додержання якого дозволяє реалізувати право особи на працю та захистити її від незаконного звільнення.

Виходячи з проведеного аналізу норм п. 1 ч. 1 ст. 40, ч. 1 та 3 ст. 49-2КЗпП, суд дійшов висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто вжити заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що скорочення штатної чисельності апарату Рахівської РДА станом на день попередження ОСОБА_1 про майбутнє звільнення, як і на момент звільнення не було, що підтверджується проведеним порівняльним аналізом штатних розписів відповідача (арк. спр. 246 253, т. 4).

Однак в структурі апарату Рахівської РДА відбулися зміни в частині реорганізації загального відділу у відділ діловодства, контролю та організаційної роботи шляхом приєднання до організаційного відділу та сектору контролю, а також ліквідації посади державної служби, що займала позивач, з одночасним створення нової посади працівника державних органів, який виконує функції з обслуговування, що не віднесена до посад державної служби.

Тобто, в даному випадку мало місце не тільки скорочення посади, яку обіймала позивач, але й зміна істотних умов праці, повязана з втратою статусу державного службовця, у разі надання згоди на переведення на новостворену посаду.

До такого ж висновку дійшов також Верховний Суд в постанові від 22 жовтня 2018 року у справі №820/5547/16 у подібних правовідносинах щодо скорочення посади державної служби шляхом введення іншої посади, яку не віднесено до посад державної служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, попереджаючи про майбутнє звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, Рахівська РДА не дотрималась порядку, встановленого нормами ст. 49-2 КЗпП України, а саме, не запропонувала ОСОБА_1 всіх наявних вакантних посад державної служби. Суд зауважує, що станом на день попередження позивача про звільнення та станом на день звільнення ОСОБА_1 в Рахівській РДА були наявні вакантні посади саме державних службовців, про що їй було повідомлено, однак для призначення на такі запропоновано взяти участь в конкурсі.

Суд зазначає, що попереджаючи працівника про майбутнє звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, роботодавець повинен одночасно забезпечити виконання встановленого законодавством обовязку щодо працевлаштування такого працівника шляхом надання пропозицій усіх наявних вакантних посад. Вказаний обовязок покликаний забезпечити дотримання прав працівників щодо сприяння у збереженні роботи.

Однак в подальшому, ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України у звязку з її відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Проте суд не може погодитися з таким рішенням субєкта владних повноважень з огляду на встановлені обставини справи та те, що ОСОБА_1 від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці не відмовлялася. Суд вважає, що наявний в матеріалах справи акт від 11.10.2016 р., не є належним доказом в розумінні норм КАС України, оскільки не свідчить про відмову ОСОБА_1 від продовження роботи.

Відсутність послідовності дій роботодавця при звільненні ОСОБА_1 обумовили виникнення ситуації невизначеності працівника щодо порядку його звільнення та наявності законних очікувань щодо дотримання роботодавцем передбачених законодавством гарантій стосовно сприяння у збереженні роботи.

Тому суд вважає, що видаючи розпорядження від №149/04-р від 11.10.2016 р. «Про звільнення ОСОБА_1Ю.» в.о. голови Рахівської РДА діяв всупереч встановленому законодавством порядку, а тому таке є протиправним.

Разом з тим, суд враховує ту обставину, що розпорядженням №152/04-р від 24 жовтня 2016 року розпорядження від №149/04-р від 11.10.2016 р. «Про звільнення ОСОБА_1Ю.» визнано таким, що втратило чинність, а отже, ОСОБА_1 була поновлена на посаді спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації. Про це також свідчить розпорядження №153/04-р від 27.10.2016 р. «Про переведення ОСОБА_1Ю.», відповідно до змісту якого останню переведено саме з посади спеціаліста І категорії. Отже, суд вважає, що Рахівська РДА самостійно до звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду поновила порушене право ОСОБА_1 на працю та відновила її в попередньому статусі.

Тому, враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги в частині скасування розпорядження в.о. голови Рахівської РДА №149/04-р від 11.10.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації, як незаконне та поновлення ОСОБА_1 на посаді спеціаліста І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації з 12.10.2016 року задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги про скасування розпорядження в.о. голови Рахівської РДА від 24.10.2016 року №152/04-р «Про втрату чинності розпорядження голови райдержадміністрації 11.10.2016 №149/04-р «Про звільнення ОСОБА_1Ю.», то така задоволенню також не підлягає, оскільки вказаним розпорядженням не порушено права і охоронювані законом інтереси позивача, а навпаки поновлено раніше порушене у звязку з незаконним звільненням право на працю.

Суд окремо зауважує, що питання законності переведення ОСОБА_1 розпорядженням в.о. голови Рахівської РДА №153/04-р від 27.10.2016 р. на посаду інспектора І категорії відділу звязків з громадськими організаціями, засобами масової інформації та з питань внутрішньої політики апарату райдержадміністрації в межах даної справи не розглядається, оскільки відповідна позовна вимога позивачем не заявлялася.

Нормами ч. 2 ст. 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим, до спірних правовідносин суд не може застосувати виключення, передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України, оскільки правомірність розпорядженням в.о. голови Рахівської РДА №153/04-р від 27.10.2016 р. розглядається в межах іншої адміністративної справи №807/583/17.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з Рахівської РДА коштів по оплаті праці за виконану роботу, а саме: надбавки за вислугу років на державній службі, яка становить 36% посадового окладу державного службовця, надбавки до посадового окладу за ранг державного службовця, надбавки до посадового окладу за ранг державного службовця, який встановлено Постановою КМУ від 06.04.2016 р. №292 та коштів по виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає наступне.

19.07.2016 року ОСОБА_1 отримано письмове попередження про майбутнє звільнення, та протягом дії попередження за працівником зберігаються всі умови та гарантії, встановлені до 01.05.2016 року. Протягом такого перехідного періоду новий(а)/черговий(а) ранг державного службовця не присвоюється та надбавка за вислугу років за Законом №889 не встановлюється. Таким чином, за ОСОБА_1 зберігались ранг та надбавка за вислугу років відповідно до Закону України «Про державну службу», який діяв до 01.05.2016 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону №889, державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Разом з тим, постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 08.08.2016 року №500 «Про затвердження Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» визначено, що рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймається керівником служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці.

Право керівника органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника, у межах установленого фонду оплати праці передбачено пп. 3 п. 2 постанови Кабінету ОСОБА_5 України від 09.03.2006 року №268 «Про впорядкування структури га умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подала заяву про надання їй матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань 06 вересня 2016 року, тобто у період, коли тривав термін дії попередження. Однак відповідно до затвердженого станом на день подання такої заяви кошторису Рахівської РДА коштів на виплату матеріальної допомоги не було, про що ОСОБА_1 було повідомлено листом від 08.09.2016 р. № 73/07-25.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Рахівської РДА на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з положеннями ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до норм ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Окрім того, ч. 1 ст. 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, обов'язок доказування завданої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на позивача.

Як стверджує позивач, моральну шкоду їй було заподіяно незаконним звільненням, систематичним переслідуванням та приниженням. Однак на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди та причинного зв'язку між діями відповідача і заподіяною шкодою ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів.

Отже, суд вважає, що позов в цій частині є необґрунтованим, а тому відсутні підстави для його задоволення.

Судом враховується також те, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_5 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначене узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України", в якому суд наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Дослідивши обставини справи та заявлені позивачем позовні вимоги, крізь призму законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 90633, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Рахівської районної державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Миру, буд. 1, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 22106207) про скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення моральної шкоди (згідно з уточненими позовними вимогами) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 березня 2019 року.

СуддяОСОБА_6