open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
7 Справа № 820/4984/17
Моніторити
emblem
Справа № 820/4984/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

Київ

справа №820/4984/17

адміністративне провадження №К/9901/47778/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді В.В. Рубан від 06 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кононенко З.О., Чалого І.С., Калиновського В.А. від 14 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (далі - КП «Теплові мережі», позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі - ГУ Держпраці у Харківській області, відповідач), в якому просить: скасувати постанову від 19 жовтня 2017 року № 20-01-4407/1798-0558 ГУ Держпраці у Харківській області щодо накладення штрафу у розмірі 9600,00 грн; витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами здійснення позапланової перевірки ГУ Держпраці 26 вересня 2017 року був складений акт перевірки № 20-01-4407/1798, в якому зазначено, що у КП «Теплові мережі» має місце незначна затримка у виплаті заробітної плати. На цій підставі 26 вересня 2017 року відповідачем складений припис № 20-01-4407/1798-1857, яким зобов'язано підприємство усунути вищевказані порушення до 26 жовтня 2017 року, однак вже 19 жовтня 2017 року (тобто до закінчення терміну на усунення порушень, встановленого у приписі) позивачу вручено постанову від 19 жовтня 2017 року № 20-01-4407/1798-0558 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю у розмірі 9600,00 грн. Вважає, що ця постанова є необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем вжито всіх заходів для усунення порушення, а затримка з виплати заробітної плати мала місце з незалежних від позивача причин.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки позивачем вжито усіх можливих заходів, спрямованих на виконання своїх зобов'язань перед працівниками, повністю та своєчасно усунуті всі вимоги припису щодо розрахунків з працівниками в найкоротші строки після зняття арешту, затримка з вказаними виплатами виникла не з вини позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановами Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Управління Держпраці у Харківській області звернулося із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 13 квітня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в адміністративній справі № 820/4984/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Учасники справи письмових клопотань не заявляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що наказом Головного управління Держпраці у Харківській області від 12 вересня 2017 року № 01.01-07/1175 на виконання Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці № 75 від 22 червня 2017 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 929, роз'яснень Міністерства соціальної політики від 08 жовтня 2015 року №15245/0/14-15/13, Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 02 липня 2012 року № 390, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» у частині дотримання вимог статей 1-3, частини першої, четвертої, шостої - восьмої абзацу другого частини десятої, частини тринадцятої та чотирнадцятої статті 4 частини першої-четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частини першої-четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22, наказано здійснити захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю об'єктом відвідування:

- КП «Теплові мережі» юридична адреса: 61000, Харківська обл., м. Харків, вул. Мефодіївська, б. 11 (код ЄДРПОУ 31557119) в період з 13 вересня по 26 вересня 2017 року. Підстава: звернення гр. ОСОБА_5 № ЧУ-7239970 від 28 серпня 2017 року.

На підставі направлення № 01.01-94/02.04/2144 від 12 вересня 2017 року головному державному інспектору Головного управління Держпраці у Харківській області доручено проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування /невиїзного інспектування об'єкту відвідування.

25-26 вересня 2017 року Головним Управлінням Держпраці у Харківській області була здійснена позапланова перевірка додержання Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За результатами позапланової перевірки Управлінням Держпраці 26 вересня 2017 року складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 20-01-4407/1798.

При проведенні інспекційного відвідування було виявлено порушення вимог частини першої та другої статті 115 КЗпП, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці». Зокрема, виплата заробітної плати за період: травень 2017 року - серпень 2017 року згідно з відомостями на виплату грошей працівнику ОСОБА_5, за травень 2017 року виплачена 06 червня 2017 року, за червень 2017 року виплачена 31 серпня 2017 року, за липень 2017 року виплачена 05 вересня 2017 року; за серпень - виплачена 15 вересня 2017 року. Також було виявлено порушення вимог частини першої статті 116, частини першої статті 47 КЗпП України.

На момент здійснення інспекційного відвідування працівник ОСОБА_5, згідно наказу № 43-п/с був звільнений за пунктом 1 статті 36 КЗпП України 01 серпня 2017 року, а остаточну частину розрахунку у сумі 1706,67 грн отримав 15вересня 2017 року, згідно з відомостями на виплату грошей № 169 за серпень 2017 року, при цьому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з ОСОБА_5, не проведено. При цьому, згідно з відомостями на виплату грошей 31 серпня 2017 року працівнику ОСОБА_5 було нараховано до виплати 3107,23 грн, а остаточний розрахунок з ним у сумі 1706,67 грн проведено 15 вересня 2017 року.

26 вересня 2017 року Головним Управлінням Держпраці у Харківській області винесено припис № 20-01-4407/1798-1857, яким зобов'язано КП «Теплові мережі»: привести у відповідність до вимог частини першої та другої статті 115 КЗпП, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці» питання виплати працівникам заробітної плати; дотримуватись вимог частини першої статті 117 КЗпП України щодо виплати адміністрацією підприємства працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку; в подальшому дотримуватись вимог частин першої статті 116 та частини першої статті 47 КЗпП України щодо виплати всіх належних сум від установи в день звільнення працівників. У строк до 26 жовтня 2017 року необхідно КП «Теплові мережі» письмово (з наданням копії підтверджуючих документів) інформувати про виконання вимог припису Головне управління Держпраці у Харківській області за адресою: м. Харків-022, Держпром, 7 під., 6 пов., кім. 811, 813, т/ф 715-78-39.705-53-38,705-44-61.

Усі перелічені документи Управління Держпраці підписані представниками Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації із запереченнями та поясненнями, у яких зазначено, що затримка з виплати заробітної плати зумовлена тим, що постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 31 липня 2017 року по виконавчому провадженню № 45469503 було зупинено вчинення виконавчих дій, проте арешт з поточних рахунків КП «Теплові мережі» не знятий.

Постановою ГУ Держпраці у Харківській області від 19 жовтня 2017 року № 20-01-4407/1798-0558 накладено штраф на Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації штраф у розмірі 9600 гривень.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до помилкового висновку, що у позивача були відсутні кошти для виплати заробітної плати працівникам, оскільки, хоча згідно постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28 вересня 2017 року арешт з рахунків позивача було знято лише 10 жовтня 2017 року, однак, КП «Теплові мережі» і до цього знаходило кошти для виплати заробітної плати.

Крім того, скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що законодавством не передбачені виключення (обставини), які допускають недотримання правових норм трудового законодавства, у тому числі не передбачена така підстава, як накладення арешту на рахунки підприємства, тобто арешт майна не позбавляє КП «Теплові мережі» від обов'язку дотримання норм трудового законодавства.

Від КП «Теплові мережі» надійшов відзив на касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області, у якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки суди правильно встановили відсутність підстав для прийняття постанови про накладення штрафу, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження ГУ Держпраці у Харківській області у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Мінсоцполітики від 02 липня 2012 року № 390 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 390), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Частиною першою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Відповідно до частин шостої та сьомої цієї ж статті за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Частина восьма статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлює, що припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Згідно частини дев'ятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.

Частиною одинадцятою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позапланова перевірка проводилась ГУ Держпраці у Харківській області 25-26 вересня 2017 року на підставі направлення № 01.01-94/02.04/2144 від 12 вересня 2017 року. За результатами позапланової перевірки складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 26 вересня 2017 року № 20-01-4407/1798 та припис від 26 вересня 2017 року № 20-01-4407/1798-1857, яким зобов'язано позивача усунути виявлені порушення у строк до 26 жовтня 2017 року.

Разом з тим, до закінчення встановленого строку на усунення виявлених порушень, а саме: 19 жовтня 2017 року прийнято постанову № 20-01-4407/1798-0558 про накладення штрафу на підставі частини другої статті 265 КЗпП України.

Відповідно до частин першої та другої статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що одним із основних критеріїв застосування відповідальності у разі виявлення контролюючим органом затримки у виплаті працівнику заробітної плати, є вина підприємства. Визначаючи наявність або відсутність вини підприємства у даній ситуації, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

29 травня 2017 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про арешт коштів боржника за виконавчим провадженням № 45469503 на виконання наказу № 922/2064/14, виданого 15 серпня 2014 року Господарським судом Харківської області. На підставі вказаної постанови накладено арешт на грошові кошти Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації. Усі кошти на поточних рахунках, з яких проводилась виплата заробітної плати були арештовані.

26 червня 2017 року Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на підставі наказу № 157 КП «Теплові мережі» включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче впровадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Згідно з положеннями абзацу другого частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, що знаходься на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно з цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Постановою від 31 липня 2017 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було зупинено вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 45469503, проте арешт з поточних рахунків не був знятий.

Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації звернулося зі скаргою на бездіяльність Державної виконавчої служби до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30 серпня 2017 року у справі № 922/2064/14 скаргу Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації задоволено; визнано незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невинесення постанови по виконавчому провадженню № 45469503 про зняття арешту з коштів боржника та зобов'язано Відділ примусового виконання рішень винести постанову про зняття арешту з коштів, що містяться на рахунках Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації.

Станом на 26 вересня 2017 року дій щодо зняття арешту з коштів підприємства зроблено не було.

Крім того, Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації зверталися до Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Національного агентства з питань запобігання корупції.

Арешт знятий лише 10 жовтня 2017 року на підставі постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28 вересня 2017 року про зняття арешту.

Виходячи зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем вжито всі можливі заходи, спрямовані на виконання своїх зобов'язань перед працівниками, повністю та своєчасно усунуті всі вимоги припису щодо розрахунків з працівниками в найкоротші строки після зняття арешту, відтак, затримка за вказаними виплатами виникла не з вини позивача.

Колегія суддів також враховує, що юридична відповідальність є однією з форм захисту суспільства та держави від посягань на відповідні цінності, головними з яких відповідно до статті 3 Конституції України є людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека. При цьому, юридична відповідальність ґрунтується, у першу чергу, на державному примусі як специфічному впливі на поведінку особи, заснованому на організованій силі та спрямованому на безумовне виконання санкціонованих державою правил поведінки (норм права). Такий примус передбачає його регламентованість виключно законом, наявність чітко встановлених меж застосування та здійснення лише компетентним суб`єктом владних повноважень.

Мета притягнення правопорушника до юридичної відповідальності обумовлені цілями, заради яких вона запроваджується. До таких основних цілей належать:

охоронна ? зупинити триваюче правопорушення (протиправний стан);

правозабезпечувальна ? досягнути результату у формі приведення поведінки (діяльності) відповідного суб`єкта до стану правомірної;

правовідновлювальна (компенсаційна) ? відновити порушене право потерпілого та компенсувати йому матеріальний і моральний збиток, заподіяний правопорушенням;

попереджувальна (превентивна) ? попередити вчинення нових правопорушень з боку як самого правопорушника (приватна превенція), так і інших суб`єктів (загальна превенція);

процедурно-процесуальна - офіційно визнати правопорушника винним у здійсненні протиправного діяння;

виховна - перевиховати правопорушника шляхом забезпечення у нього сталого спрямування на неухильне дотримання норм права;

каральна (штрафна) ? покарати правопорушника у формі понесення ним додаткових втрат, зокрема, майнового характеру.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач усунув виявлені під час перевірки порушення після зняття арешту з його рахунків та отримання доступу до грошових коштів, відповідно, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для застосування до КП «Теплові мережі» штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція стосовно підстав та мети притягнення правопорушника до юридичної відповідальності міститься у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 803/1122/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків (заява № 29979/04, пункт 70).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає у силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко

Джерело: ЄДРСР 80632932
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку