ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2019 року

м. Дніпро

справа № 0840/3797/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (суддя Татаринов Д.В., м. Запоріжжя) у справі № 0840/3797/18

за позовом ОСОБА_1

до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області

про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

У вересні 2018 року позивачка звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області № 1100 від 10.08.2018 р. про відмову у допуску до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю, та зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Запорізької області допустити її до складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 4-8).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2018 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 68-70).

У вказаному рішенні суд першої інстанції погодився з оскаржуваним рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області про відмову ОСОБА_1 у допуску до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю з підстав невідповідності поданих нею документів вимогам ч. 1, ч. 3 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржниця зазначила про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, внаслідок чого суд дійшов хибного висновку, а також про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема, посилаючись на норми Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 р. № 1556-VII, скаржниця зазначила, що у 2007 році вона здобула вищу освіту за напрямом підготовки "Право", за спеціалізацією "Правознавство", що підтверджується дипломом бакалавра КХ №32103674 від 15.06.2017 р. Наявність в неї вищої освіти за спеціалізацією "Право" також підтверджується наявністю стажу служби в органах податкової міліції у період з червня 2004 р. по квітень 2011 р. на посаді головного податкового інспектора відділу розслідувань, зайняття якої вимагає наявності повної вищої освіти. Також, скаржниця посилається на норми п. 2-1 Постанови КМУ від 29.04.2015 р. № 266, якою встановлено, що особи, які здобули вищу освіту за спеціальностями "081 Право", "293 Міжнародне право" на першому (бакалаврському) і другому (магістерському) рівні вищої освіти, і яким присуджено ступінь вищої освіти "магістр", можуть обіймати посади або провадити види діяльності, кваліфікаційні вимоги до яких передбачають наявність повної вищої або вищої юридичної освіти. З огляду на це, висновок суду першої інстанції про невідповідність поданих нею документів вимогам ч. 1, ч. 3 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме - відсутність у неї необхідного стажу роботи після набуття повної вищої юридичної освіти не відповідає обставинам справи, внаслідок чого вказане рішення підлягає скасуванню з винесенням судом апеляційної інстанції рішення про задоволення позовних вимог (а.с. 75-79).

У судовому засіданні 13.03.2019 р. скаржниця вимоги апеляційної скарги підтримала.

Повідомлений належним чином про місце, дату і час судового засідання, представник відповідача не з'явився до суду, що не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи норми ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто без участі представника відповідача.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 13.07.2018 р. ОСОБА_1 подала до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області документи про допуск до складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю.

На підтвердження наявності стажу роботи в галузі права скаржницею були надані наступні документи:

- диплом бакалавра НОМЕР_1 від 15.06.2007 р. з додатком;

- диплом магістра НОМЕР_2 від 28.02.2018 р. з додатком;

- копію трудової книжки НОМЕР_3, де зазначено, що з 21.06.2004 р. по 20.04.2011 р. вона працювала в податковій міліції на посаді головного податкового інспектора відділу розслідувань;

- виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААБ № 281512, де зазначено, що вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 25.06.2011 р. по 13.05.2015 р., вид діяльності: діяльність у сфері права (КВЕД 69.10);

- копію трудової книжки НОМЕР_4 (а.с. 14-22).

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області № 1100 від 10.08.2018 р., ОСОБА_1 було відмовлено у допуску до складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю на підставі ч. 1, ч. 3 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме через відсутність стажу роботи за спеціальністю після здобуття нею повної вищої юридичної освіти.

Підстави та порядок набуття особою кваліфікації адвоката в Україні закріплені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05 липня 2012 року.

Зокрема, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам ч. 1, ч. 2 ст. 6 цього Закону має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим ч.1, ч. 2 ст. 6 цього Закону.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

У своїй апеляційній скарзі скаржниця зазначає, що Закон України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 р. № 1556-VII (чинний на день звернення до суду) не містить термінів "неповна", "базова" чи "повна вища освіта", а запроваджує новий підхід, згідно з яким кожен ступень вищої освіти (молодший бакалавр, бакалавр, магістр) є самодостатнім і не вважається "неповним", "базовим" у порівнянні з "повним" рівнем вищої освіти, а відтак диплом з кваліфікаційним рівнем "бакалавр" (НОМЕР_1), який вона здобула 15.06.2007 р. надає їй право на складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю.

З таким твердженням колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Станом на 15.06.2007 р. (дату здобуття ОСОБА_1 кваліфікаційного рівня "бакалавр") діяв Закон України "Про вищу освіту" № 2984-III від 17.01.2002 р., який втратив чинність 01.01.2015 р.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про вищу освіту" № 2984-ІІІ від 17.01.2002 р., до структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:

- освітні рівні: неповна вища освіта; базова вища освіта; повна вища освіта;

- освітньо-кваліфікаційні рівні: молодший спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр.

Частиною 2 ст. 8 Закону України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 р. надане визначення освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр", а саме - це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Таким чином, Законом України № 2984-III від 17.01.2002 р. визначено, що кваліфікаційний рівень "бакалавр" має певні обмеження у застосуванні, оскільки може бути використаний лише для певного рівня професійної кваліфікації кандидата, що передбачені для певних посад у певному виді діяльності, є базовою вищою освітою, тобто має відмінність від повної вищої освіти.

Враховуючи, що спір виник у межах правовідносин щодо складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю, для його вирішення необхідно надати правову оцінку кваліфікаційного рівня "бакалавр" в розрізі Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Так, ч. 3 ст. 6 вказаного Закону визначено, що:

- повна вища юридична освіта - повна вища юридична освіта, здобута в Україні, а також повна вища юридична освіта, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;

- стаж роботи в галузі права - стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею повної вищої юридичної освіти.

Законом України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 р. визначено, що вища освіта - рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Отже, законодавець чітко визначив, що станом на 15.06.2007 р. кваліфікаційний рівень "бакалавр" не має певної кваліфікації за підсумками державної атестації й не відповідає рівню повної вищої освіти, наявність якого вимагає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що диплом з кваліфікаційним рівнем "бакалавр" (НОМЕР_1), виданий 15.06.2007 р., не надає права ОСОБА_1 для складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю, оскільки такий диплом був отриманий позивачем станом на час дії Закону України "Про вищу освіту" № 2984-ІІІ від 17.01.2002 р.

Станом на час звернення ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області із заявою про складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю діяв Закон України "Про вищу освіту" № 1556-VII від 01.07.2014 р., згідно з п. 1 ч. 2 якого освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, що провадиться вищими навчальними закладами і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується у межах строку навчання за певною освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка - диплома спеціаліста. Останній прийом на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста проводився у 2016 році.

Згідно з п. 2 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 р. №1556-VII вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.

Таким чином, з системного аналізу положень Закону України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 р. № 2984-ІІІ та положень Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 р. №1556-VII вбачається, що освітньо-кваліфікаційний рівень "бакалавр" за спеціальністю "правознавство" не може бути прирівняний до освітнього рівня повна вища юридична освіта.

Водночас, обґрунтування скаржницею вимог апеляційної скарги посиланням на норми Закону України "Про вищу освіту" № 1556-VII від 01.07.2014 р. колегія суддів вважає безпідставним, оскільки вказаний Закон не був чинним на час здобуття останньою базової вищої освіти за напрямом підготовки "Право" та здобуття кваліфікаційно-освітнього рівня "бакалавр".

Прирівняння кваліфікаційно-освітнього рівня "бакалавр", отриманого за результатом закінчення базової вищої освіти у розрізі Закону України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 р. № 2984-ІІІ до отримання повної вищої освіти у розрізі Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 р. № 1556-VII є недопустимим, оскільки це не передбачено нормами жодного з вказаних законів, а є лише суб'єктивним трактуванням скаржницею норм чинного законодавства.

Аналогічно щодо посилання скаржниці на норми постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 р. № 266, якою визначено Перелік галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти. Вказана постанова набула чинності тільки 01.09.2015 р.

До цього часу, тобто на час отримання ОСОБА_1 базової вищої освіти та зайняття нею посади в органах податкової міліції, підготовка фахівців у вищих навчальних закладах здійснювалася за кваліфікаційно-освітніми рівнями, що було врегульовано постановами Кабінету Міністрів України "Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра" від 13.12.2006 р. № 1719, "Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста" від 20.06.2007 р. № 839, "Про затвердження переліку спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста та магістра" від 27.08.2010 р. № 787, та відповідало чинному на той час Закону України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 р. № 2984-ІІІ.

Щодо наданого ОСОБА_1 диплому магістра права НОМЕР_2 від 28.02.2018 р. з додатком, то судом першої інстанції вірно встановлено, що такий диплом підтверджує освітньо-кваліфікаційний рівень для складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю.

Однак, диплом магістра НОМЕР_2 від 28.02.2018 р. та копія трудової книжки у своїй сукупності не підтверджують наявності у ОСОБА_1 стажу роботи за спеціальністю, протягом двох років після здобуття нею відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня юридичної освіти.

Отже, документи, подані ОСОБА_1, на момент прийняття оскаржуваного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Запорізької області не відповідали вимогам ч. 1, ч. 3 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області №1100 від 10.08.2018 р., яким ОСОБА_1 відмовлено у допуску до складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю, є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі та у межах чинного законодавства України, а, отже, не підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 0840/3797/18 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 18.03.2019 року.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя В.Є. Чередниченко

Суддя А.В. Суховаров