Постанова

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 629/5364/13-ц

провадження № 61-22477св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представники ОСОБА_2: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_6, приватне підприємство «Агро Маркет», ОСОБА_2,

представник ОСОБА_3:Ізовітова Лідія Павлівна, ОСОБА_8,

представник приватного підприємства «Агро Маркет» - Ізовітова Лідія Павлівна,

представник ОСОБА_6 -ОСОБА_8,

треті особи: ОСОБА_6, приватне підприємство «Агро Маркет», приватний нотаріус Лозівського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_9,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року у складі судді Попова О. Г. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 06 березня 2018 року

у складі колегії суддів: Сащенка І. С., Котелевець А. В., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, приватного підприємства «Агро Маркет» (далі - ПП «Агро Маркет») про стягнення коштів за договором позики та договором застави майбутнього врожаю.

У січні 2014 року ОСОБА_3 та ПП «Агро Маркет» звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики неукладеним, визнання договору застави недійсним та стягнення коштів, як безпідставно отриманих.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 січня

2014 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 та ПП «Агро Маркет» до ОСОБА_2 про визнання договору позики неукладеним, визнання договору застави недійсним та стягнення коштів, як безпідставно отриманих об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та

ПП «Агро Маркет»про стягнення коштів за договором позики.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26 лютого 2014 року приватного нотаріуса Лозівського нотаріального округу Харківської області Заваду М. В. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за договором позики від 11 березня 2013 року у розмірі 1 200 000 грн. Стягнуто з ПП «Агро Маркет» на користь ОСОБА_2 суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, за договором застави майбутнього врожаю від 11 березня 2013 року, у сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмета застави - 960 тис. грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ПП «Агро Маркет» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 березня 2015 року прийнято відмову ОСОБА_3 в особі її представника - ОСОБА_8

від апеляційної скарги на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року та апеляційне провадження у вказаній справі закрито.

На виконання рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області

від 23 квітня 2014 року, що набрало законної сили, ОСОБА_3 та ПП «Агро Маркет» сплачено ОСОБА_2 1 200 000 грн та 960 тис. грн відповідно.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 березня 2015 року про закриття апеляційного провадження у справі скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2016 року рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2016 року скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У січні 2017 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ПП «Агро Маркет» про стягнення грошових коштів.

Позов мотивовано тим, що 11 березня 2013 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого він передав ОСОБА_3

у власність грошові кошти у сумі 2 560 000 грн зі строком виплати боргу наступним чином: гроші у сумі 400 тис. грн в строк з 01 серпня 2013 року

по 20 серпня 2013 року; гроші у сумі 960 тис. грн в строк з 30 жовтня 2013 року

по 10 листопада 2013 року; гроші у сумі 1 200 000 грн в строк з 01 серпня

2014 року по 20 серпня 2014 року.

Гроші у сумі 400 тис. грн були повернуті позикодавцю у строки, встановлені договором позики, однак 960 тис. грн у строк з 30 жовтня 2013 року по

10 листопада 2013 року повернуті не були. Оскільки позичальник допустив порушення умов договору, не повернувши чергову частину позики в строк

з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року, тому згідно з умовами договору позики та законодавства України позичальник має право вимагати дострокового повернення повної суми заборгованості у розмірі 2 160 000 грн.

Крім того, відповідно до пункту 3 договору позики у разі девальвації протягом строку дії цього договору національної грошової одиниці України позичальник зобов'язується повернути суму грошей у гривнях, еквівалентну 320 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день платежу, а саме: гроші у сумі 400 тис. грн, еквівалентну 50 000 доларам США в строк з 01 серпня 2013 року по 20 серпня 2013 року; гроші у сумі 960 тис. грн, еквівалентну

120 000 доларам США в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року; гроші у сумі 1 200 000 грн, еквівалентну 150 000 доларам США в строк

з 01 серпня 2014 року по 20 серпня 2014 року. Таким чином, заборгованість

за договором позики становить 5 719 467 грн. Також, з посиланням на частину другу статті 625 ЦК України просив стягнути 3 % річних у розмірі 84 249 грн

86 коп., інфляційні втрати у розмірі 785 434 грн 36 коп. та проценти у розмірі

433 472 грн 86 коп.

Зазначав про те, що договір позики від 11 березня 2013 року було укладено за письмовою згодою чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_6 Відтак, грошові кошти отримувались в інтересах сім'ї позичальника, тому ОСОБА_3 та ОСОБА_6 несуть солідарне зобов'язання щодо повернення грошових коштів за договором позики. У зв'язку із цим, він просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 заборгованість у сумі 7 022 624 грн 08 коп., яка складається з: основної заборгованості за договором позики у розмірі

5 719 467 грн, 3 % річних у сумі 84 249 грн 86 коп., інфляційні втрати у сумі

785 434 грн 36 коп., проценти від суми позики 433 472 грн 86 коп.

11 березня 2013 року між ним та ПП «Агро Маркет» було укладено договір застави майбутнього врожаю, відповідно до умов якого заставодержатель має право у разі невиконання майновим поручителем зобов'язання, забезпеченого заставою, отримати задоволення вимоги за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами майнового поручителя. Згідно пункту 1.2 вказаного договору ПП «Агро Маркет» надав в заставу врожай пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, що планувалось зібрати з полів загальною площею 281 га, що знаходяться на території Царедарівської сільської ради Лозівського району Харківської області та належать майновому поручителю на праві власності. Вартість предмета застави була оцінена в 960 тис. грн. Вищенаведений предмет застави є забезпеченням виконання зобов'язань, які передбачені договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ЗавадоюМ. В. 11 березня 2013 року, за реєстровим № 665, укладений між заставодержателем та позичальником (ОСОБА_3.) відносно виконання умов основного договору, а саме - на суму 960 тис. грн, сплати процентів та неустойки у розмірах та строках, передбачених основним договором; строк виконання зобов'язання з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року. Оскільки позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання у сумі 960 тис. грн перед позикодавцем у строк, встановлений основним договором, тому він просив стягнути з ПП «Агро Маркет» суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон

у сумі 960 тис. грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ПП «Агро Маркет» грошові кошти у розмірі

7 022 624 грн 08 коп.

У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду із уточненою зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2, треті особи: ПП «Агро Маркет», ОСОБА_6, приватний нотаріус Лозівського нотаріального округу Харківської області

Завада М. В., у якій зазначала про те, що грошові кошти за договором позики

від 11 березня 2013 року їй не передавались, тому просила суд стягнути з ОСОБА_2 у порядку повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, за неукладеним договором позики 1 326 223 грн 93 коп.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 11 березня 2013 року між нею та ОСОБА_2 було підписано договір позики, відповідно до умов якого останній передав їй у власність грошові кошти у розмірі 2 560 000 грн зі строком виплати до 20 серпня 2014 року. Однак, вказаний договір позики не було укладено, оскільки ОСОБА_2 грошових коштів не передавав. Також сам договір позики від 11 березня 2013 року не містить відомостей про отримання грошових коштів позичальником.

09 серпня 2013 року та 23 серпня 2013 року вона безпідставно передала

ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 400 тис. грн, що еквівалентно

49 140,00 доларам США, на виконання неукладеного договору за частку

ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «Славія». Проте ОСОБА_2, який видав 11 березня 2013 року нотаріально посвідчену заяву про відсутність у нього

будь-яких фінансових претензій до ТОВ «Славія», звернувся до господарського суду і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 січня 2017 року стягнуто з товариства на користь ОСОБА_2 вартість своєї частки статутного капіталу ще раз.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила суд стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави, за неукладеним договором позики від 11 березня 2013 року у розмірі 1 326 223 грн 93 коп.

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про поворот виконання рішення суду, у якій просила у поряду повороту виконання зобов'язати ОСОБА_2 повернути їй безпідставно стягнуті з неї за рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року, яке було виконано, а в подальшому скасовано, грошові кошти у розмірі 1 200 000 грн.

У липні 2016 року ПП «Агро Маркет» звернулось до суду із заявою про поворот виконання рішення суду, у якій просило у поряду повороту виконання зобов'язати ОСОБА_2 повернути йому безпідставно стягнуту за скасованим

у подальшому рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року

у кількості 840 тон, за договором застави майбутнього врожаю від 11 березня 2013 року в сумі, визначеній домовленістю сторін вартості предмета застави,

у розмірі 960 тис. грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_3 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 1 326 223 грн

93 коп. Заяву ОСОБА_3 про поворот виконання рішення суду задоволено частково. У порядку повороту виконання зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 безпідставно стягнуті з неї за скасованим рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року

у справі № 629/5364/13-ц грошові кошти у розмірі 1 200 000 грн. Заяву ПП «Агро Маркет» про поворот виконання рішення суду задоволено частково. У порядку повороту виконання зобов'язано ОСОБА_2 повернути ПП «Агро Маркет» безпідставно стягнуту за скасованим рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року у справі № 629/5364/13-ц суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, за договором застави майбутнього врожаю від 11 березня 2013 року, у сумі, визначеній домовленістю сторін вартості предмета застави, у розмірі 960 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення міськрайонного суду мотивовано тим, що договір позики є неукладеним у зв'язку з тим, що кошти на його виконання передані не були. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з ОСОБА_2 кошти, суд виходив із того, що вказані кошти були отримані ним безпідставно. Крім того, ураховуючи те, що на виконання рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року, що набрало законної сили, ОСОБА_3 та ПП «Агро Маркет» сплачено ОСОБА_2 1 200 000 грн та 960 тис. грн відповідно, а ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, тому відповідно до частини другої статті 380 ЦПК України 2004 року суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_3 та ПП «Агро Маркет» про поворот виконання рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року, відмовивши у стягненні сплачених сум, при цьому зобов'язавши ОСОБА_2 повернути сплачені суми, як це передбачено законодавством.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 06 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 11 березня 2013 року не підтверджені належним та допустимим доказом передачі грошей ОСОБА_3, оскільки договір позики укладено як гарантія повернення належної йому частки у статутному капіталі ПП «Агро Маркет» та ТОВ «Славія». Крім того, вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ПП «Агро Маркет» вартості предмета застави - майбутнього врожаю озимої пшениці 2013 року у кількості 840 тон за договором застави майбутнього врожаю від 11 березня 2013 року, визначеної за домовленістю сторін, у розмірі 960 тис. грн не підлягають задоволенню, оскільки рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня

2014 року, за яким ОСОБА_3 та ПП «Агро Маркет» було сплачено

ОСОБА_2 1 200 000 та 960 тис. грн відповідно, скасовано, тому суд першої інстанції обґрунтовано повернув кошти у порядку повороту виконання рішення суду. Також судом першої інстанції на підставі статті 1212 ЦК України правомірно стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти у сумі

1 326 223 грн 93 коп., які було передано на виконання неукладеного договору позики між сторонами.

При цьому апеляційний суд зазначив, що виконав вказівки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ при скасуванні попередніх судових рішень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та заяв ОСОБА_3 та ПП «Агро Маркет» відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими. Посилався на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково взяли до уваги доводи ОСОБА_3 про те, що гроші за договором позики отримано не було. Крім того, висновки судів попередніх інстанцій протирічать правовим позиціям, викладеним Верховним Судом України в аналогічних справах.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 06 березня 2018 року та витребувано з Лозівського міськрайонного суду Харківської області цивільну справу № 629/5364/13-ц.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2018 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ПП «Агро Маркет», про стягнення коштів за договором позики та договором застави; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_6, ПП «Агро Маркет», приватний нотаріус Лозівського нотаріального округу Харківської області Завада М. В., про визнання договору позики неукладеним та стягнення коштів призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу

У червні 2018 року до Верховного суду надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2 від ПП «Агро Маркет», ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ПП «Агро Маркет» посилалось на те, що суд визнав неукладеним договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського нотаріального округу Харківської області ЗавадоюМ. В. 11 березня 2013 року, не встановивши момент передання грошей у позику, відповідно до частини другої статті 1046 ЦК України, тому відмовив ОСОБА_2 у стягненні грошових коштів з підстав того, що договір позики не укладено, тому між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виникло будь-яких зобов'язань щодо виконання неукладеного договору. Неукладений договір не породжує жодних цивільних правовідносин, а тому й не породжує для сторін правочину будь-яких прав та обов'язків, що і стало правовою підставою для відмови у позові ОСОБА_2 Враховуючи відсутність основного зобов'язання за неукладеним договором позики від 11 березня

2013 року, також виключається відповідно до частини другої статті 548 ЦК України можливість його забезпечення та здійснення відповідного стягнення, про що суд правомірно зазначив у судових рішеннях. Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правомірно та обґрунтовано допустив поворот виконання рішення суду, зобов'язавши ОСОБА_2 повернути ПП «Агро Маркет» безпідставно стягнуті з нього грошові кошти у розмірі

960 тис. грн.

ОСОБА_6 в особі представника - ОСОБА_8 у відзиві на касаційну скаргу посилався на те, що вона є необґрунтованою, викладені в ній доводи зводяться до цитування норм чинного законодавства та судової практики, однак жодним чином не спростовують висновків, зазначених у рішенні Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року та постанові Апеляційного суду Харківської області від 06 березня 2018 року. Крім того, зазначав про те, що ОСОБА_2 не надав будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту передання грошових коштів за спірним договором позики від 11 березня 2013 року, а тому він є неукладеним.

ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу посилалась на те, що судами першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_2 висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завади М. В. були оформлені такі документи з послідовними реєстровими номерами:

договір позики від 11 березня 2013 року, підписаний між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за умовами якого позикодавець (ОСОБА_2 В.) передає у власність позичальникові (ОСОБА_3.) грошові кошти в сумі 2 560 000 грн із строком виплати боргу таким чином: гроші в сумі 400 тис. грн в строк

з 01 серпня 2013 року по 20 серпня 2013 року; гроші в сумі 960 тис. грн в строк

з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року; гроші в сумі 1 200 000 грн

у строк з 01 серпня 2014 року по 20 серпня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за № 665;

заява ОСОБА_2 від 11 березня 2013 року, адресована загальним зборам

ПП «Агро Маркет», у якій він заявляє про свій вихід зі складу учасників (засновників) ПП «Агро Маркет» з передачею належної йому частки в статутному капіталі ПП «Агро Маркет» у розмірі 50 % ОСОБА_3 на умовах послідуючої грошової компенсації, згідно графіка та розміру, а саме в порядку авансу зразу готівкою 240 тис. грн, еквівалентну 30 000 доларів США, в період з 30 березня 2013 року по 20 квітня 2013 року готівкою 400 тис. грн, еквівалентну

50 000 доларів США, зареєстрована в реєстрі за № 666;

заява ОСОБА_2 від 11 березня 2013 року, адресована загальним зборам

ТОВ «Славія», у якій ОСОБА_2 заявляє про свій вихід зі складу учасників (засновників) ТОВ «Славія» з передачею у повному обсязі належну йому частку в статутному капіталі у розмірі 65 % ОСОБА_3 У заяві було зазначено, що матеріальних претензій до ТОВ «Славія» та учасника (засновника) ТОВ «Славія» ОСОБА_3 не має, зареєстрована в реєстрі за № 667;

договір застави майбутнього врожаю від 11 березня 2013 року, підписаний між ОСОБА_2 (далі - заставодержатель) та ПП «Агро Маркет» (далі - майновий поручитель), відповідно до умов якого заставодержатель має право у разі невиконання майновим поручителем зобов'язання, забезпеченого заставою, отримати задоволення вимоги за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами майнового поручителя. Згідно пункту 1.2. вказаного договору майновий поручитель надав у заставу врожай пшениці озимої

2013 року у кількості 840 тон, яку планувалось зібрати з полів загальною площею 281 га, які знаходяться на території Царедарівської сільської ради Лозівського району Харківської області та належать майновому поручителю на праві власності. Вартість предмета застави була оцінена в 960 тис. грн

(пункт 1.3. договору). Вищенаведений предмет застави є забезпеченням виконання зобов'язань, які передбачені договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М. В. 11 березня 2013 року, за реєстровим № 665, укладений між заставодержателем та позичальником (ОСОБА_3.) відносно виконання умов основного договору, а саме на суму 960 тис. грн, сплати відсотків та неустойки у розмірах та строках, передбачених основним договором; строк виконання зобов'язання з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 668;

заява ОСОБА_3, як директора ПП «Агро Маркет» від 11 березня 2013 року, адресована ОСОБА_2, відповідно до умов якої ОСОБА_3 підтверджує той факт, що вона зобов'язується на суму 1 200 000 грн, еквівалентну

150 000 доларів США, скласти та підписати договір застави майбутнього врожаю посіву озимої пшениці 2014 року строком з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року, зареєстрована в реєстрі за № 669;

заява ОСОБА_2 від 11 березня 2013 року, адресована ПП «Агро Маркет», у якій ОСОБА_2 підтверджує той факт, що отримав від ОСОБА_3, як директора ПП «Агро Маркет», гроші на суму 240 тис. грн, еквівалентну

30 000 доларів США, в якості авансу за вихід зі складу учасників (засновників) ПП «Агро Маркет», зареєстрована в реєстрі за № 670.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статей 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична

особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, закон не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення договору позики, проте за домовленістю сторін чи на вимогу однієї зі сторін такий договір може бути нотаріально посвідчений (частина четверта

статті 209 ЦК України). Виходячи з цього, для визначення факту укладення договору позики, нотаріальна форма договору не є визначальною.

Відповідно до частини четвертої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Однак, це положення Кодексу не застосовується до тих правовідносин, що регулюються спеціальним законодавством.

Згідно зі статтею 54 Закону України «Про нотаріат» нотаріальному посвідченню підлягають правочини, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а за бажанням сторін - будь-які інші правочини, в тому числі, будь-які договори.

Відповідно до частини другої статті 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Саме такий момент встановлений для договорів позики (стаття 1046 ЦК України).

Системне тлумачення частини четвертої статті 639, частини другої статті 640 та частини другої статті 1046 ЦК України свідчить про те, що нотаріально посвідчений договір позики слід вважати укладеним лише у випадку, якщо такий договір позики засвідчує факт передання грошових коштів (речей). Нотаріальної ж форми договору позики не достатньо для того, щоб вважати такий договір укладеним.

Отже, приписи частини четвертої статті 639 ЦК України щодо форми договору не є домінуючими і такими, що мають більш вищу юридичну силу, ніж норми частини другої статті 640 та статті 1046 ЦК України щодо моменту укладення договору позики (моменту передачі грошових коштів).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди, з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі частинами першою та другою статті 1050 ЦК України щодо наслідків порушення договору позичальником, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до

статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до

статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Отже, договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови, договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд в справах цієї категорії.

При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.

У разі встановлення отримання позичальником меншої кількості грошей або речей, ніж вказано в договорі, вважається, що договір був укладений на фактично одержану ним кількість грошей або речей.

Законодавством визначено, що момент переходу права власності на предмет позики залежить від того, що саме передається позичальникові за договором. Право власності на готівкові грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної передачі йому таких коштів позикодавцем.

Відповідно до статті 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що у вказаному договорі позики відсутня заява позичальника ОСОБА_3 про те, що гроші від позикодавця ОСОБА_2 за цим договором отримано до його підписання або під час підписання, відсутня заява також і про отримання грошових коштів після підписання договору позики.

Відсутність погодженої дії двох сторін договору позики від 11 березня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зокрема щодо отримання позичальником грошових коштів, вказує на відсутність законодавчо визначених ознак двостороннього правочину. Вказане підтверджується наявним у справі висновком експертного (семантико-текстуального) Центру судових експертиз «Альтернатива» від 23 листопада 2015 року № 52/15, згідно якого значення слова «передає», вжитого у тексті пункту 1 договору позики від 11 березня

2013 року, полягає у тому, що укладений договір є свідченням наміру, а можливо початку дії, - передачі коштів, але не має можливості зрозуміти, коли ця дія відбулась чи буде завершена.

Крім того, листом приватного нотаріуса Лозівського нотаріального округу Харківської області Завади М. В. від 13 червня 2016 року № 313/01-16 підтверджено відсутність у договорі позики від 11 березня 2013 року відомостей, що на час його підписання грошові кошти в сумі 2 560 000 грн вже були передані позичальникові, як і передані позичальникові в момент його підписання.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виходили із того, що договір позики від 11 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є неукладеним, тому у його сторін не виникло будь-яких зобов'язань щодо виконанню цього договору, оскільки з неукладеного правочину не виникають договірні зобов'язання, він не породжує жодних цивільних правовідносин, а значить він і не породжує для сторін правочину будь-яких прав та обов'язків.

При цьому міськрайонний суд, з яким вірно погодився й апеляційний суд, належним чином дослідивши наведені сторонами докази, дійшов вірного висновку про те, що у день укладення договору позики, 11 березня 2013 року,

у цей же день укладені численні заяви, які свідчать про те, що договір укладено на прохання ОСОБА_2 як гарантія повернення належної йому частини у статутному капіталі ПП «Агро Маркет» і ТОВ «Славія» у зв'язку з його виходом зі складу засновників вказаних господарських товариств.

Зазначене спростовує посилання касаційної скарги на правові позиції Верховного Суду України щодо доведення позикових правовідносин, оскільки фактичні обставини у справах різні.

При цьому апеляційний суд на виконання вимог частини четвертої

статті 338 ЦПК України 2004 року виконав вказівки суду касаційної інстанції при попередньому скасуванні судових рішень.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Встановлено, що відповідно до пункту 1.4. договору застави вищенаведений предмет застави є забезпеченням виконання зобов'язань, які передбачені договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М. В. 11 березня 2013 року,

за реєстровим номером № 665, укладеним між заставодержателем та позичальником (ОСОБА_3.) відносно виконання умов основного договору, а саме на суму 960 тис. грн, сплати відсотків та неустойки у розмірах та строках, передбачених основним договором; строк виконання зобов'язання з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року.

Таким чином, зобов'язання за договором застави майбутнього врожаю

від 11 березня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М. В. за реєстровим номером № 668, мають похідний характер і залежать від основного зобов'язання, без якого застава не може виникнути, тобто від спірного договору позики від 11 березня 2013 року, який є неукладеним.

Згідно зі частиною другою статті 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, що його забезпечує, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З огляду на відсутність основного зобов'язання за договором позики

від 11 березня 2013 року у зв'язку з його неукладеністю, виключається також, відповідно до частини другої статті 548 ЦК України, можливість його забезпечення та здійснення відповідного стягнення.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 200 тис. грн, що еквівалентно 24 600 доларам США, згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 09 серпня 2013 року та в сумі 200 тис. грн, що еквівалентно 24 540 доларам США, відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 23 серпня 2013 року, а всього на загальну суму 400 тис. грн, що еквівалентно 49 140,00 доларам США.

Оскільки ОСОБА_3 зазначені суми грошових коштів передані

ОСОБА_2 на виконання неукладеного договору позики, то між ними виникли правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Вказані положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи офіційний курс гривні до 100 доларів США, встановлений Національним банком України станом на день подання уточненої зустрічної позовної заяви, то загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед

ОСОБА_3 становить 1 326 223 грн 93 коп.

Крім того, судами встановлено, що на виконання рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року на підставі виконавчого листа від 13 березня 2015 року № 629/5364/13-ц, виданого Лозівським міськрайонним судом Харківської області, відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 47346050 ОСОБА_3 сплачено ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 200 000 грн: за платіжними

дорученнями від 05 червня 2015 року у розмірі 300 тис. грн та у розмірі

900 тис. грн відповідно.

Постановою про закриття виконавчого провадження від 05 червня 2015 року

ВП № 47346050 підтверджується, що 05 червня 2015 року до відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області надійшли вказані платіжні доручення від 05 червня 2015 року про сплату боргу у повному обсязі.

Також на виконання рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року було стягнуто з ПП «Агро Маркет» суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, за договором застави майбутнього врожаю від 11 березня 2013 року, в сумі визначеній домовленістю сторін вартості предмета застави - 960 тис. грн.

На підставі виконавчого листа від 13 березня 2015 року № 629/5364/13-ц, виданого Лозівським міськрайонним судом Харківської області, про стягнення з ПП «Агро Маркет» грошових коштів у розмірі 961 720 грн 50 коп., відкрито виконавче провадження ВП № 46910869, яке закрито 23 березня 2015 року,

у зв'язку зі сплатою ПП «Агро Маркет» на користь ОСОБА_2 грошових коштів, що підтверджується платіжним дорученням від 20 березня 2015 року у розмірі 961 720 грн 50 коп. отримувачу - Червонозаводському відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції. У постанові про закриття виконавчого провадження ВП № 46910869 зазначено, що рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року виконано у повному обсязі. 20 березня 2015 року на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти від боржника у розмірі 961 720 грн 50 коп., тобто рішення виконано у добровільному порядку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року скасовано з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до частини другої статті 380 ЦПК України 2004 року, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виходили з того, що у зв'язку з тим, що договір позики від 11 березня 2013 року є неукладеним і не створює правових наслідків, що ним обумовлені, тому грошові кошти, сплачені ОСОБА_3 на виконання неукладеного правочину, є безпідставно отриманим ОСОБА_2 майном, що підлягає поверненню. Крім того, частково задовольняючи заяви ОСОБА_3 та ПП «Агро Маркет» про поворот виконання рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області

від 23 квітня 2014 року, суди попередніх інстанцій виходили з того, що поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі. Тому, враховуючи те, що рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня

2014 року, за яким ОСОБА_3 та ПП «Агро Маркет» сплачено ОСОБА_2 1 200 000 грн та 960 тис. грн відповідно, було скасовано, та обґрунтовано повернуто зазначені кошти в порядку повороту виконання рішення суду.

Посилання касаційної скарги про необґрунтованість доводів ОСОБА_3 про неотримання грошових коштів за спірним договором не спростовують висновок суду про те, що спірний договір є неукладеним, оскільки на виконання його умов позикодавець не передав, а позичальник не отримав грошових коштів у зазначеному розмірі.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 06 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк