ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 березня 2019 року

справа №810/2177/15

адміністративне провадження №К/9901/19794/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року у складі суддів Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А., Оксененка О.М.,

у справі № 810/2177/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

25 травня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення податкового органу від 29 квітня 2015 року за №2096/10/10-04-22-03 щодо часткового погодження застосування процедури податкового компромісу по Товариству в частині відмови в досягненні податкового компромісу з податку на додану вартість в розмірі 393 635,00 грн (зокрема, по періодах: травень 2012 - згідно податкового повідомлення-рішення від 03.06.2014 №0004092210, в розрізі контрагентів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Інвест ВН» (код ЄДРПОУ 35204840) в сумі 285 022,00 грн, Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінг Компані» (код ЄДРПОУ 37281115) в сумі 108 613,00 грн) та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про застосування податкового компромісу Товариства від 15 квітня 2015 року в частині досягнення податкового компромісу з податку на додану вартість в розмірі 393635,00 грн (зокрема, по періодах: травень 2012 - згідно податкового повідомлення-рішення від 03.06.2014 №0004092210, в розрізі контрагентів: ТОВ «Донбас Інвест ВН» (код ЄДРПОУ 35204840) в сумі 285022,00 грн, ТОВ «Консалтінг Компані» (код ЄДРПОУ 37281115) в сумі 108 613,00 грн).

26 серпня 2015 року постановою Київського окружного адміністративного суду позов Товариства задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу від 29 квітня 2015 року №2096/10/10-04-22-03 щодо часткового погодження застосування процедури податкового компромісу по підприємству ТОВ «Егерзунд Україна» (код за ЄДРПОУ 36230096) в частині відмови в досягненні податкового компромісу з податку на додану вартість в розмірі 393 635,00 грн (триста дев'яносто три тисячі шістсот тридцять п'ять гривень 00 коп.) згідно податкового повідомлення-рішення від 03 червня 2014 №0004092210. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

25 грудня 2015 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства до податкового органу про визнання рішення протиправним в частині, його скасування в частині та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

15 січня 2016 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень підрозділу 9-2 Податкового кодексу України, яке полягає у формальному тлумаченні та застосуванні цих положень, без врахування їх мети, встановивши форму ППР визначальною умовою для досягнення компромісу, не застосування положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яке полягає у не застосуванні практики Європейського суду з прав людини щодо неможливості отримання вигоди державними органами від не дотримання своїх власних процедур та виправлення помилки державного органу за рахунок іншої особи, порушення вимог підпункту 4.12 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України щодо забезпечення однакового підходу до всіх платників податків, оскільки позицією позивача фактично дискриміновано Товариство і вибірково застосовані положення законодавства про податковий компроміс керуючись неправомірними висновками відповідача, які не перевірялись та процесуального права, а саме положень частини першої статті 2, частини другої статті 8, статті 11, статей 69, 70, частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції .

18 лютого 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства після усунення її недоліків на виконання ухвали цього суду від 18 січня 2016 року та витребувано справу №810/2177/15 з Київського окружного адміністративного суду.

Податковим органом заперечення або відзив на касаційну скаргу Товариства до Суду не подавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

11 квітня 2016 року справа №810/2177/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

09 лютого 2018 року справа №810/2177/15 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/19794/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за кодом 36230096, перебуває на податковому обліку податкового органу з 20 березня 2009 року, є платником податку на додану вартість з 13 квітня 2014 року.

Податковим органом у квітні 2014 року проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з питань, що стали предметом оскарження за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 13 травня 2014 року №253-22-10- 36230096 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення Товариством вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Перевіркою повноти визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних (податкових) періодах податковим органом у акті перевірки встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних (податкових) періодах на загальну суму 393635,00 грн, в тому числі в січні 2012 року на суму 351 537,00 грн, в травні 2012 року на суму 42 098,00 грн.

Керівником податкового органу 03 червня 2014 року згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення - рішення №0004092210, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 393 635,00 грн, в тому числі за січень 2012 року на суму 351 537,00 грн, за травень 2012 року на суму 42 098,00 грн, з підстав порушення Товариством пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 98 409 грн.

15 квітня 2015 року Товариство звернулося до податкового органу з заявою про застосування податкового компромісу.

Судом першої інстанції встановлено, що процедуру досягнення податкового компромісу, як слідує з тексту заяви позивача про застосування податкового компромісу, було розпочато за податковими зобов'язаннями Товариства з податку на прибуток підприємств в розмірі 768 014,27 грн та з податку на додану вартість в розмірі 393 635,00 грн.

29 квітня 2015 року керівником податкового органу прийнято Рішення щодо часткового погодження застосування процедури податкового компромісу по підприємству ТОВ "Егерзунд Україна", (код за ЄДРПОУ 36230096), за №2096/10/10-04-22-03, яким погоджено процедуру досягнення податкового компромісу з податку на прибуток підприємств в розмірі 768 014,27 грн.

Товариство сплатило, визначені ним в заяві від 15 квітня 2015 року про застосування податкового компромісу, грошові зобов'язання 20 квітня 2015 року у сумі 19 682,00 грн з податку на додану вартість та 12 травня 2015 року у сумі 38 400,70 грн з податку на прибуток підприємств, що підтверджується платіжними дорученнями від 20 квітня 2015 року №301 та від 12 травня 2015 року №378 відповідно, та становить 5% від суми податкових зобов'язань, заявленої до погодження застосування податкового компромісу.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, яким, як він вважає йому відмовлено в погодженні застосування процедури податкового компромісу за зобов'язаннями з податку на додану вартість в розмірі 393 635,00 грн, звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Товариство сплатило визначені ним в заяві про застосування податкового компромісу податкові зобов'язання 20 квітня 2015 року у сумі 19 682,00 грн з податку на додану вартість та 12 травня 2015 року у сумі 38400,70 грн з податку на прибуток підприємств, що становить 5% від суми податкових зобов'язань, заявленої до погодження застосування податкового компромісу, податковий компроміс щодо податкових зобов'язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях від 03 червня 2014 року №0004082210, №0004092210, від 19 вересня 2014 року №0005772210 вважається досягнутим на підставі пункту 8 підрозділу 9-2 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції оцінюючи спірні правовідносини висновувався на правовому регулюванні спірних правовідносин Податковим кодексом України, аналізі його положень, зокрема, пункту 1 підрозділу 9 - 2 розділу ХХ «Перехідні положення» цього кодексу за яким, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Пунктом 2 цього підрозділу встановлено, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується (пункт 2 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

За правилами встановленими пунктом 7 відповідного підрозділу процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Буквальний та системний аналіз викладених норм вказує на те, що предметом податкового компромісу є заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, натомість у межах спірних відносин предметом податкового повідомлення - рішення від 03 червня 2014 року №0004092210 є зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 393 635,00 грн, в тому числі за січень 2012 року на суму 351 537,00 грн, за травень 2012 року на суму 42 098,00 грн.

Відтак, оскільки за наслідками прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення від 03 червня 2014 року №0004092210 обов'язок Товариства до сплати грошових зобов'язань (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість не виникає, предмет для застосування податкового компромісу відсутній.

На різне правове навантаження «податкового зобов'язання», «від'ємного значення з податку на додану вартість чи податку на прибуток», а також поняття «бюджетного відшкодування» вказує аналіз норм Податкового кодексу України, зокрема підпункт 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, пункт 54.3 статті 54, статті 200 Податкового кодексу України, аналіз яких зумовив висновок суду апеляційної інстанції про те, що предметом податкового компромісу може бути виключно донараховане податкове зобов'язання та не можуть бути визначені у податковому повідомленні-рішенні суми від'ємного значення з податку на додану вартість або суми бюджетного відшкодування з цього податку.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2014 року №0004092210 про зменшення суми бюджетного відшкодування під дію податкового компромісу не підпадає, оскільки останній поширюється на суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету, а не на суми зменшення бюджетного відшкодування.

Суд визнає, що відсутність податкового компромісу унеможливлює прийняття доводів Товариства щодо задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року у справі № 810/2177/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер