open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Вліво
26.02.2019
Постанова
18.01.2019
Ухвала суду
вп
07.12.2018
Ухвала суду
01.11.2018
Ухвала суду
25.10.2018
Ухвала суду
18.09.2018
Ухвала суду
11.09.2018
Ухвала суду
10.09.2018
Ухвала суду
10.09.2018
Ухвала суду
10.09.2018
Ухвала суду
13.08.2018
Ухвала суду
11.06.2018
Ухвала суду
16.04.2018
Постанова
19.03.2018
Ухвала суду
05.03.2018
Ухвала суду
12.02.2018
Ухвала суду
10.01.2018
Ухвала суду
12.12.2017
Ухвала суду
12.12.2017
Рішення
11.12.2017
Ухвала суду
11.12.2017
Ухвала суду
06.12.2017
Ухвала суду
05.12.2017
Ухвала суду
31.07.2017
Ухвала суду
31.07.2017
Ухвала суду
27.06.2017
Ухвала суду
13.01.2017
Ухвала суду
11.01.2017
Ухвала суду
19.12.2016
Ухвала суду
19.12.2016
Ухвала суду
01.12.2016
Ухвала суду
21.11.2016
Ухвала суду
03.11.2016
Ухвала суду
19.10.2016
Постанова
04.10.2016
Ухвала суду
04.10.2016
Ухвала суду
05.09.2016
Ухвала суду
05.09.2016
Ухвала суду
14.07.2016
Ухвала суду
21.06.2016
Постанова
19.05.2016
Ухвала суду
29.04.2016
Ухвала суду
25.04.2016
Рішення
25.04.2016
Ухвала суду
12.04.2016
Ухвала суду
30.03.2016
Ухвала суду
10.03.2016
Ухвала суду
24.02.2016
Ухвала суду
28.12.2015
Ухвала суду
Вправо
22 Справа № 922/6554/15
Моніторити
Постанова /26.02.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /18.01.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /07.12.2018/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /01.11.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /25.10.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /18.09.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /11.09.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /10.09.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /10.09.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /10.09.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /13.08.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /11.06.2018/ Касаційний господарський суд Постанова /16.04.2018/ Харківський апеляційний господарський суд Ухвала суду /19.03.2018/ Харківський апеляційний господарський суд Ухвала суду /05.03.2018/ Харківський апеляційний господарський суд Ухвала суду /12.02.2018/ Харківський апеляційний господарський суд Ухвала суду /10.01.2018/ Харківський апеляційний господарський суд Ухвала суду /12.12.2017/ Господарський суд Харківської області Рішення /12.12.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /11.12.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /11.12.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /06.12.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /05.12.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /31.07.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /31.07.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /27.06.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /13.01.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /11.01.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /19.12.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /19.12.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /01.12.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /21.11.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /03.11.2016/ Господарський суд Харківської області Постанова /19.10.2016/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /04.10.2016/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /04.10.2016/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /05.09.2016/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /05.09.2016/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /14.07.2016/ Господарський суд Харківської області Постанова /21.06.2016/ Харківський апеляційний господарський суд Ухвала суду /19.05.2016/ Харківський апеляційний господарський суд Ухвала суду /29.04.2016/ Господарський суд Харківської області Рішення /25.04.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /25.04.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /12.04.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /30.03.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /10.03.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /24.02.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /28.12.2015/ Господарський суд Харківської області
emblem
Справа № 922/6554/15
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /26.02.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /18.01.2019/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /07.12.2018/ Велика Палата Верховного Суду Ухвала суду /01.11.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /25.10.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /18.09.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /11.09.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /10.09.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /10.09.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /10.09.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /13.08.2018/ Касаційний господарський суд Ухвала суду /11.06.2018/ Касаційний господарський суд Постанова /16.04.2018/ Харківський апеляційний господарський суд Ухвала суду /19.03.2018/ Харківський апеляційний господарський суд Ухвала суду /05.03.2018/ Харківський апеляційний господарський суд Ухвала суду /12.02.2018/ Харківський апеляційний господарський суд Ухвала суду /10.01.2018/ Харківський апеляційний господарський суд Ухвала суду /12.12.2017/ Господарський суд Харківської області Рішення /12.12.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /11.12.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /11.12.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /06.12.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /05.12.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /31.07.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /31.07.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /27.06.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /13.01.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /11.01.2017/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /19.12.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /19.12.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /01.12.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /21.11.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /03.11.2016/ Господарський суд Харківської області Постанова /19.10.2016/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /04.10.2016/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /04.10.2016/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /05.09.2016/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /05.09.2016/ Вищий господарський суд України Ухвала суду /14.07.2016/ Господарський суд Харківської області Постанова /21.06.2016/ Харківський апеляційний господарський суд Ухвала суду /19.05.2016/ Харківський апеляційний господарський суд Ухвала суду /29.04.2016/ Господарський суд Харківської області Рішення /25.04.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /25.04.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /12.04.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /30.03.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /10.03.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /24.02.2016/ Господарський суд Харківської області Ухвала суду /28.12.2015/ Господарський суд Харківської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 922/6554/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Берднік І.С., Катеринчук Л.Й.

за участі секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод",

представник позивача - не з'явився,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк",

представники відповідача - Гей В.Г. (довіреність від 20.07.2018), Тищук М.А. (довіреність від 19.06.2018),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" - не з'явився,

2. Приватне акціонерне товариство "Термолайф" - не з'явився,

3. Акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю "CARBO TRADING LIMITED" - не з'явився,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - Терещенко Т.М. (довіреність від 17.10.2018),

2. Національний банк України - не з'явився,

3. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - не з'явився,

4. Харківське відділення №5 Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" - не з'явився,

третя особа, яка заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

1. Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс",

на рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2017

у складі судді: Аюпової Р.М.,

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2018

у складі колегії суддів: Пушай В.І. (головуючий), Гребенюк Н.В., Білецька А.М.

у справі за позовом

Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод",

до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк",

про визнання недійсним договору,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс",

до 1. Публічного акціонерного товариства "Сбербанк",

2. Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод",

про визнання договору про відкриття кредитної лінії недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про визнання недійсним в частині договору про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеного між позивачем та відповідачем щодо надання кредиту в сумі 7 150 000, 00 доларів США; визнання припиненими зобов'язання позивача перед відповідачем з повернення кредиту 15 384,22 доларів США та відсотків за користування ним за вищезазначеним договором.

2. До прийняття господарським судом рішення у справі, до місцевого господарського суду, в якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс" з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" та Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" про визнання договору про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", недійсним у повному обсязі.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.04.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 922/6554/15 позов Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" задоволено. Визнано недійсним в частині договір про відкриття кредитної лінії №26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" та Публічним акціонерним товариством "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (нове найменування ПАТ "Сбербанк") щодо надання кредиту в сумі 7 150 000, 00 доларів США.

Визнано припиненими зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" перед Публічним акціонерним товариством "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (нове найменування ПАТ "Сбербанк") з повернення кредиту 15 384, 22 доларів США та відсотків за користування ним за договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс"- відмовлено.

4. Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2016 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2016 у справі № 922/6554/15. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанції за результатами нового розгляду справи

5. Рішенням Господарського суду господарського суду Харківської області від 12.12.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 у справі № 922/6554/15, відмовлено у задоволенні первісного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

6. Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що відповідач - Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування ПАТ "Сбербанк") та третя особа - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не є пов'язаними між собою особами в розумінні положень пунктів 1-9 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, яка діяла на час укладення спірного договору), а тому умови спірного договору щодо надання відповідачем кредиту для погашення заборгованості за іншим кредитним договором перед третьою особою - Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не суперечать встановленій зазначеною статтею забороні банку надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною з банком особою.

7. За висновками судів попередніх інстанцій, зазначені банки не мають істотної участі один у одному та не є афілійованими особами один стосовно одного, оскільки не приймають участь у статутному капіталі одне одного, не є акціонерами один одного, не мають впливу один на одного, жодний з наведених банків не є керівником або контролером споріднених чи афілійованих осіб другого банку, кожен із зазначених банків не керує і не контролює власників істотної участі іншого банку.

8. Під час розгляду справи, господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено:

8.1. 20.09.2005 ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ПАТ "Харківський коксовий завод" укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-7671/05 від 20.09.2005;

8.2. 04.09.2012 ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування - ПАТ "Сбербанк") та ПАТ "Харківський коксовий завод" (позичальник) укладений договір про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО, за умовами п. 1.5. якого, кредит надається на рефінансування заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-7671/05, укладеним позичальником та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 20.09.2005;

8.3. ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" відповідно до укладеного сторонами договору від 04.09.2012 надало ПАТ "Харківський коксовий завод" кредит на загальну суму 7 165 384,22 доларів США., що підтверджується платіжними дорученнями № 30924345 від 05.09.2012 та № 31129703 від 06.09.2012;

8.4. 06.09.2012 ПАТ "Харківський коксовий завод" платіжним дорученням від 06.09.2012 переказало на свій поточний рахунок, відкритий в ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 7 163 186,48 доларів США;

8.5. 06.09.2012 ПАТ "Харківський коксовий завод" платіжним дорученням від 06.09.2012 погасило ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишок заборгованості за кредитним договором від 20.09.2005 у розмірі 7 150 000,00 доларів США за рахунок тих же кредитних коштів, раніше отриманих ПАТ "Харківський коксовий завод" від ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" за кредитним договором від 04.09.2012;

8.6. використання кредитних коштів в сумі 7 150 000,00 доларів США відбулось згідно з їх цільовим призначенням, передбаченим пунктом 1.5. кредитного договору від 04.09.2012.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 12.12.2017 та постановою апеляційного господарського суду від 16.04.2018, Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою скасувати оскаржені судові акти та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

10. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс" також не погоджуючись з вищезазначеними судовими актами звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс" задовольнити та визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

11. Ухвалою від 11.06.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Білоус В.В., Жуков С.В. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 07.06.2018), відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс", вказані касаційні скарги об'єднано в одне касаційне провадження; датою проведення судового засідання визначено 07.08.2018.

12. Судове засідання 07.08.2018 у справі № 922/6554/15 не відбулося у зв'язку з робочим візитом судді Касаційного господарського суду Погребняка В.Я. (доповідача у справі) до Федеративної Республіки Німеччина та ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.08.2018 у справі № 922/6554/15 датою проведення судового засідання визначено 11.09.2018.

13. У зв'язку з відпусткою судді Білоуса В.В. та судді Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/6554/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2018.

14. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2018 прийнято справу № 922/6554/15 до провадження у новому складі судової колегії та вирішено здійснити розгляд касаційних скарг у встановлену раніше ухвалою від 13.08.2018 дату - 11.09.2018.

15. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2018 задоволено заяву судді Пєскова В.Г. про самовідвід у розгляді справи № 922/6554/15 в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

16. У зв'язку з ухвалою про самовідвід судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/6554/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Берднік І.С., Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2018.

17. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2018 прийнято справу № 922/6554/15 до провадження у новому складі судової колегії та вирішено здійснити розгляд касаційних скарг у встановлену раніше дату - 11.09.2018.

18. Ухвалами Верховного Суду (11.09.2018, 18.09.2018 та 25.10.2018) оголошувались перерви та відкладався розгляд касаційних скарг.

19. Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2018 справу № 922/6554/15 разом із касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс" на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

20. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2018 справу № 922/6554/15 разом із касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс" на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

21. Ухвалою від 18.01.2019 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Берднік І.С., Катеринчук Л.Й. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду, Протокол від 19.12.2018) прийняв справу № 922/6554/15 до провадження за касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс"; датою проведення судового засідання визначено 26.02.2019.

22. 03.07.2018 до Верховного Суду від Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" надійшов Відзив на касаційні скарги з запереченнями проти вимог та доводів касаційних скарг.

23. 18.09.2018 до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс" надійшов Відзив на касаційну скаргу з підтримкою доводів Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод".

24. В засідання суду касаційної інстанції 26.02.2019 з'явились представники Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", які надали пояснення у справі.

25. Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників, які не з'явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод")

26. Скаржник доводить порушення судами попередніх інстанцій ч. 4 ст. 13 Конституції України, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. ст. 261, 318 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України), п.п. 4.2., 4.3 Положення про порядок подання відомостей про структуру власності, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 08.09.2011 № 306, ч.2 та ч. 5 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п. 3 розділу І Положення про визначення пов'язаних з банком осіб, затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 12.05.2015 №315, ч.1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. 6 та ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах.

Доводи скаржника

(Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс")

27. Скаржник вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

28. Скаржник доводить, що оскаржуваний договір порушує його права, оскільки він є заставодавцем (майновим поручителем) відповідно до умов договору застави цінних паперів від 13.09.2012, укладений між ним та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" по зобов'язаннях, у тому числі, ПрАТ "Харківський коксовий завод" за договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-7671/05 від 04.09.2012 перед ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії".

Доводи відповідача

(Публічного акціонерного товариства "Сбербанк")

29. Відповідач вказує, що спеціальними нормативно-правовими актами чітко встановлено, що для цілей визначення пов'язаності суб'єктами істотної участі в банківських установах визначені виключно фізичні та юридичні особи, натомість в структурі власності ПАТ "Сбербанк" та ПАТ "Промінвестбанк" відсутні будь-які спільні фізичні чи юридичні особи, які б володіли істотною участю в обох банках, а відтак останні не є спорідненими та пов'язаними особами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

31. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст. 6, 627 ЦК України).

У рішенні від 10.11.2011 № 1-26/2011 Конституційний Суд України зазначив про те, що Україна як соціальна, правова держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів (ст. 1, ч. 4 ст. 13, частини 1, 4 ст. 42 Конституції України).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини 1, 2 ст. 8 Конституції України).

Регулювання договірних цивільних відносин здійснюється, як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень ЦК України.

Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у п. 3 ст. 3 ЦК України. Разом із тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.

У своєму рішенні від 10.11.2011 №15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) Конституційний Суд України зазначив, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Згідно приписів ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з вимогами частин 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним.

Як роз'яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, засадам справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

В даній справі позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним кредитного договору з підстав спрямування позичальником отриманих кредитних коштів на погашення заборгованості в іншій банківській установі, посилаючись на пов'язаність двох банківських установ та невідповідність змісту такого правочину положенням ст.ст. 203, 215 ЦК України та ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Положеннями статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлено статтею 215 ЦК України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

У зв'язку з наведеним, одним із законних і можливих способів захисту порушеного права позивача є визнання договору недійсним, що узгоджується з положеннями статей 15, 16, 203, 215 ЦК України.

Законом України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній станом на момент укладення оскаржуваного договору) визначено структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків (стаття 1 цього Закону).

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність", цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків. Положення цього Закону та нормативно-правові акти Національного банку України застосовуються як до банків, так і до філій іноземних банків. Положення цього Закону застосовуються до представництв іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами (угодами), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також до філій українських банків за кордоном та до пов'язаних з банком осіб, визначених статтею 52 цього Закону.

Відповідно до ст. 4 цього Закону, банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України. Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг. Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи; контролер - фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином; контроль - можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.

На момент укладення оскарженого Договору була чинною Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління Національного банку України від 28.08.2011 № 368 (далі - Інструкція), яка введена з метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Інструкція розроблена відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів.

Пунктом 1.9 глави 1 розділу VI Інструкції встановлено, що надання кредитів інсайдерам/пов'язаним особам (далі - інсайдери), які здатні здійснювати прямий або непрямий вплив на діяльність банку, може призвести до значних проблем, оскільки в цих випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється об'єктивно.

Інсайдери поділяються на фізичних та юридичних осіб.

Для забезпечення належного контролю за ризиками, пов'язаними з вкладанням коштів у цінні папери, кредитами акціонерам (учасникам) та інсайдерам, наданням великих кредитів установлюються такі критерії віднесення позичальників (контрагентів) банку до інсайдерів.

Пунктами 1.10. та 1.11 глави 1 розділу VI Інструкції визначено, хто саме належить до інсайдерів - фізичних осіб та інсайдерів - юридичних осіб.

Згідно п. 1.12 глави 1 розділу VI Інструкції, істотна участь у банку або іншій юридичній особі означає, що фізична або юридична особа прямо та/або опосередковано 10, самостійно чи спільно з іншими особами має:

а) участь/частку в статутному капіталі банку чи іншої юридичної особи (та/або право голосу акцій, паїв, часток) у розмірі 10 і більше відсотків. Крім того, дві та більше особи уважаються такими, що разом володіють акціями (паями/частками) банку або іншої юридичної особи, якщо вони є власниками акцій (паїв/часток) банку або іншої юридичної особи, а також одночасно: є членами ради чи правління (ради директорів), власниками істотної участі чи законними представниками однієї юридичної особи; або одна з цих осіб надала іншій кредит для придбання акцій (паїв/часток) банку чи іншої юридичної особи; або вони є асоційованими особами по відношенню одна до одної;

б) незалежну від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність банку або іншої юридичної особи, зокрема має можливість впливати на визначення кредитної, інвестиційної та облікової політики, на прийняття рішень з основних напрямів діяльності банку або іншої юридичної особи через укладені угоди чи іншим шляхом.

Особа вважається такою, що здійснює значний вплив на управління банком або іншою юридичною особою, якщо:

така особа прямо чи опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами має участь/частку в статутному капіталі банку або іншої юридичної особи (та/або має повноваження голосувати) у розмірі від 10 до 50 відсотків; або

така особа належить до управлінського персоналу банку чи є керівником іншої юридичної особи; або

відомі факти, що свідчать про здатність цієї особи будь-яким чином впливати на призначення керівників, або особа має принаймні одного представника в раді, чи правлінні банку або іншої юридичної особи, чи в рівноцінному спостережному органі (або через володіння акціями/паями/частками, або через домовленість із власниками акцій/паїв/часток); або

така особа може брати участь у прийнятті рішень з основних напрямів діяльності банку (кредитної, інвестиційної або облікової політики банку) незалежно від того, чи обіймає ця особа керівну посаду або отримує (чи взагалі не отримує) винагороду чи іншу компенсацію за свою роботу; або

така особа прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами має участь/частку в статутному капіталі банку або іншої юридичної особи в розмірі 10 і більше відсотків та/або право голосу акцій, паїв, часток і водночас жодна інша особа не володіє участю/часткою в статутному капіталі банку (юридичної особи) з правом голосу (або не має повноважень голосувати більшою кількістю голосів) у розмірі 10 і більше відсотків.

Контрагенти, у яких держава є власником істотної участі, не є такими, що разом володіють акціями (паями/частками) банку або іншої юридичної особи, якщо ці контрагенти не пов'язані між собою виробничими зв'язками та зміни у фінансово-господарській діяльності одного контрагента не можуть вплинути на фінансовий стан (господарську діяльність) іншого (п. 1.13 глави 1 розділу VI Інструкції).

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у визначеній редакції) для цілей цього Закону пов'язаними особами є:

1) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку;

3) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;

4) керівники та контролери споріднених осіб банку;

5) керівники та контролери афілійованих осіб банку;

6) афілійовані особи банку;

7) споріднені особи банку;

8) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1 - 5 цієї частини;

9) юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами.

Господарські суди попередніх інстанцій проаналізувавши та дослідивши питання щодо пов'язаності банківських установ за всіма пунктами, передбаченими ч. 2 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановили, що Публічне акціонерне товариство "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (нове найменування ПАТ "Сбербанк") та Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не є пов'язаними між собою особами в розумінні вищезазначеної норми, оскільки зазначені банки не мають істотної участі один у одному та не є афілійованими особами один стосовно одного, оскільки не приймають участь у статутному капіталі одне одного, не є акціонерами один одного, не мають впливу один на одного, жодний з наведених банків не є керівником або контролером споріднених чи афілійованих осіб другого банку, кожен із зазначених банків не керує і не контролює власників істотної участі іншого банку.

Статтею 55 Закону України "Про Національний банк України" визначено, що головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті (ч. 3 ст. 55 Закону України "Про Національний банк України").

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи враховано, що відповідно до Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 12.05.2015 за № 315 та розроблено відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", інших законодавчих актів України (далі - Положення), Національний банк України наділений правом та повноваженнями щодо прийняття рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов'язаними з банком особами.

Відповідно до п. 1 глави 2 Положення, Національний банк України може визначати пов'язаною із банком особу відповідно до вимог ст. 52 Закону із застосуванням, зокрема, ознак, зазначених у главі 3 цього розділу.

Рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов'язаними з банком особами приймає Комісія з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами. Національний банк України приймає рішення про визначення юридичної або фізичної особи пов'язаною з банком особою кожного разу, коли Національний банк України виявляє підстави для цього. Визначення особи не пов'язаною з банком не перешкоджає наступному визначенню такої особи пов'язаною, якщо для нього виникають підстави (ч. 2 глави 2 Положення).

Національний банк не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про визначення особи (осіб) пов'язаними з банком засобами електронного зв'язку доводить його до відома банку або надсилає його в письмовій формі (п. 3 глави 2 Положення).

Водночас, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та не спростовано скаржниками, Національний банк України не визнав зазначені банки пов'язаними з державою Російська Федерація, ані на час винесення рішень Комісії про позбавлення банків ліцензій, ані на час участі в даному спорі в якості третьої особи.

Крім того, судами зауважено, що банком ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" пройдена процедура встановлення учасників опосередкованої участі в порядку, передбаченому Положенням про визначення пов'язаних із банком осіб, шляхом надання такого висновку самим банком, і цей висновок не містить пов'язаності банку із державою Російська Федерація. Жодних зауважень щодо цього висновку у Національного банку України не виникло.

Щодо рішень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.07.2015 № 1082 "Щодо анулювання ліцензій на провадження професійної діяльності па фондовому ринку ПАТ "ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ" та № 1090 "Щодо анулювання ліцензій на провадження професійної діяльності на фондовому ринку ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", суди зазначили, що останні не є доказами пов'язаності банків в розумінні ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки прийняті на підставі норм Законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про оборону України", "Про захист економічної конкуренції" та інших, до переліку яких Закон України "Про банки і банківську діяльність" не входить. При цьому, нормативна підстава позбавлення ліцензій стосується виключно контролю з боку осіб іноземної держави, а не самої іноземної держави.

Також, при вирішенні спору місцевим господарським та апеляційним судами надано належну правову оцінку висновку науково-правової експертизи від 12.04.2016, здійсненому працівником Інституту держави і права ім. В.М. Корецького, яким встановлена юридична пов'язаність зазначених у даному рішенні банків.

При цьому, оцінюючи вказаний висновок, як доказ у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, суди врахували, що останній є висновком спеціаліста, а не висновком експерта. Водночас, суди вказали, що вищезазначений висновок містить ряд припущень, які видані за норми права, у зв'язку з чим оцінено вказаний висновок критично.

Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій правомірно встановили та виходили з того, що сторонами спірного правочину не було допущено порушень законодавства при його укладанні, а відтак дійшли цілком обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання його недійсним.

Розглядаючи питання позовної давності у даному випадку слід зауважити наступне. За загальним правилом, сформульованим, у тому числі й, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Водночас позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № Б-39/189-08.

Враховуючи, що місцевий господарський суд не знайшов підстав для задоволення заявлених позовних вимог по суті, правомірно не застосував позовну давність.

Слід зазначити, що за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом.

Користуючись правами суду першої інстанції в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, судом апеляційної інстанції, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, були досліджені документи у підтвердження доводів та вимог сторін, подані учасниками судового процесу під час розгляду справи у суді першої інстанції та, за сукупністю встановлених обставин, надано їм належну правову оцінку.

Щодо відмови у задоволенні позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс", Верховний Суд погоджується з мотивами його відхилення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій (відсутність доказів порушення прав третьої особи оскаржуваним договором).

При цьому, виходячи з правової природи договору застави, останній є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не правочином щодо розпорядження майновими правами.

Колегія суддів відхиляє аргументи Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" про необґрунтоване відхилення апеляційною інстанцією його клопотання про залучення Ради національної безпеки і оборони України у даній справі як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача з огляду на положення ч. 1 ст. 50 ГПК України, яка визначає порядок вступу у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. При цьому, з оскаржуваних судових рішень не вбачається, що у них вирішено питання про права, інтереси та (або) обов'язки зазначеної особи.

Щодо суті касаційних скарг

Колегія суддів в першу чергу відзначає, що скаржники належним чином не обґрунтували порушення оскаржуваним правочином своїх прав чи охоронюваних законом інтересів, що є загальною підставою для відхилення їх аргументів щодо підстав недійсності цього правочину.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі ст. 300 ГПК України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Тому судова колегія відхиляє посилання касаційних скарг стосовно неповноти встановлення обставин справи і дослідження доказів, оскільки це призведе до встановлення нових обставин справи та переоцінки доказів, тобто до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 796/165/18, на яку посилаються скаржники, не спростовує встановлені господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини у справі, яка переглядається.

Доводи касаційних скарг Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс" щодо порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

32. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційних скарг Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс" та необхідність залишення рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2017 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 у справі № 922/6554/15 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

33. Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг та залишенням без змін оскаржених судових актів, витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг покладаються на скаржників.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс" залишити без задоволення

3. Рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 у справі № 922/6554/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк Судді І.С. Берднік Л.Й. Катеринчук

Джерело: ЄДРСР 80580010
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку