_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 520/2014/19

Провадження № 2-а/520/122/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Маломуж А.І.,

за участі секретаря судового засідання - Луцюка Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до лейтенанта поліції 3-го батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Шебалдіна Василя Андрійовича (65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5), третя особа - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

01.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до лейтенанта поліції 3-го батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Шебалдіна Василя Андрійовича, в якому, просить суд скасувати постанову лейтенанта поліції 3-го батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Шебалдіна Василя Андрійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 871054 від 25.01.2019 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст.122 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що позивач не надав йому можливості надати пояснення, розгляд справи не проводився, а просто було вручено копію постанови.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Маломуж А.І.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач - лейтенанта поліції 3-го батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Шебалдін Василь Андрійович просив відмовити у задоволені позову посилаючись на його безпідставність.

Представник третьої особи - УПП в Одеській області просила у задоволені позову відмовити, з підстав викладених у наданих до суду поясненнях.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оглянувши відеозапис, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із постанови в справі про адміністративне правопорушення ЕАВ № 871054 від 25.01.2019 р, 25 січня 2019 року об 11 годині 52 хвилин, ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ, державний номер НОМЕР_1 , на вулиці Качалова, 1, здійснив проїзд перехрестя (повертаючи ліворуч на вул. С.Ріхтера) не надавши переваги в русі спецтранспорту із ввімкненими світловими проблисковими маячками синього кольору, чим порушив п.п.3.2 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Представник позивача вказав, що на відео зафіксовано перехрестя вул. Корнюшина з вул. Святослава Ріхтера, проте в постанові вказана вул. Качалова, 1.

Відповідач - лейтенанта поліції 3-го батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Шебалдін Василь Андрійович, в судовому засіданні повідомив, що позивач проїхавши 2 квартали зупинився на вимогу поліції на вул. Качалова, 1, а при складанні постанови пристрій сам підтягує своє місцезнаходження і відображає його у постанові.

Згідно постанови серії ЕАВ № 871054 від 25.01.2019 р, прийнятої інспектором поліції, на водія ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 гривень.

Відповідно до п.3.2 Правил дорожнього руху України, у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).

Так, частиною 3 статтею 122 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, у ній мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

У відповідності до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1853 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

Процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853).

Відповідно до п. 4 Розділу І названої Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Рішенням Конституційного суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 р. «у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» встановлено, що притягнення особи до адміністративної відповідальності у випадках коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП) фактично відбувається у скороченому провадженні.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.»

Таким чином, законодавством, як виключення, передбачено процедуру скороченого провадження при притягненні особи до адміністративної відповідальності, під час якої фіксація адміністративного правопорушення, розгляд справи і накладання адміністративного стягнення на правопорушника відбувається безпосередньо на місці його вчинення.

Положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14 липня 2015 року № 596-VIII, який був прийнятий після винесення Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року по справі №25-рп/2015, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол та, відповідно, можливість розглядати справи і накладати стягнення на місці вчинення правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Отже, всупереч доводам позивача, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством України уповноваженим працівникам підрозділів патрульної поліції Національної поліції, які мають спеціальні звання, було надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені ч. З ст. ст. 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу.

Відповідно до п.1, 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьоюстатті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.9 розділу ІІІ зазначеної Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Відповідно до наданих пояснень відповідача в судовому засіданні, водія було повідомлено про причину зупинки та надано для огляду відеозапис скоєного ним правопорушення.

Суд враховує, що під час розгляду справи позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 268 КУпАП на власний розсуд та не надав поліцейським пояснень по суті вчиненого ним правопорушення. Жодної іншої письмової заяви чи клопотання, як під час підготовки так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку п. 5, ст. 278 КУпАП - не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП інспектор Шебалдін В.А. виніс постанову по справі про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.

Негайно, після закінчення розгляду справи інспектор Шебалдін В . А . відповідно до ст. 285 КУпАП оголосив винесену постанову серії ЕАВ№871054 від 25.01.2019 року. Враховуючи ч. З ст. 285 КУпАП копія постанови вручається під підпис, інспектор Шебалдін В.А. вручив копію позивачу, про що свідчить особистий підпис гр. ОСОБА_1 на копії постанови.

З копії наданої постанови вбачається, що на її звороті містяться права та обов`язки, з якими ОСОБА_1 ознайомлено, що підтверджується його особистим підписом на самій постанові.

Згідно вимог ст.ст. 33, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У відповідно до п. 3.1 Правил дорожнього руху, водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18. 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.

Даний пункт Правил дорожнього руху підкреслює обов`язки і права водіїв оперативних транспортних засобів під час руху з увімкненим проблисковим маячком синього або червоного кольору, а також спеціальним звуковим сигналом.

Відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо впорядкування використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв та номерних знаків на службових транспортних засобах» від 30.03.2005 № 567/2005, спеціальні світлові сигнальні пристрої синього кольору та звукові сигнальні пристрої можуть встановлюватися на службових транспортних засобах, які використовуються для пересування осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона, або на транспортних засобах поліції, оперативних або спеціальних транспортних засобах військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, податкової поліції, служб безпеки дорожнього руху, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, швидкої медичної допомоги, аварійно-рятувальних служб, пожежної охорони, служб інкасації та перевезення цінностей Національного банку України та банків України, Управління державної охорони України за наявності спеціального дозволу, який видається відповідним органом МВС України.

Згідно п. 3.2 Правил дорожнього руху, у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У відповідності до п. 2.3.6) Правил дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічнім станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 1.5 Правил дорожнього руху встановлено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

В судовому засіданні представником позивача було звернуто увагу суду, що на відео відсутній звук, та на ньому не чути, що звуковий сигнал на спецтранспорті був увімкнений, а тому відеозапис не є належним доказом та його не можливо брати до уваги під час розгляду адміністративної справи.

Суд розглядаючи зазначене питання не погоджується з позицією позивача, оскільки з відео вбачається, що спецтранспорт проїжджав з увімкненими світловими сигналами, які позивач не міг не побачити.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 35 Закону України Про Національну поліцію, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до пп. а п. 2.4 Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України Про Національну поліцію, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Законом України Про Національну поліцію та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395, передбачена можливість застосовувати відеофіксацію обставин правопорушення, в тому числі використовувати відеорегістратори.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином суд вважає відео з відеорегістратора належним та допустимим доказом під час розгляду адміністративної справи.

З наявного в матеріалах справи відеозапису «ІМО_0623.МОУ» вбачається, що водієм транспортного засобу «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснено поворот ліворуч на вул. Святослава Ріхтера в той час, коли Правила дорожнього руху зобов`язували водія дати дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд транспортним засобам з увімкненими синіми проблисковими маячками та спеціальними звуковими сигналами (час на відео _ 11:43:40).

Позивач також посилається на те, що з відео не вбачається, що саме той автомобіль, який зафіксовано на відео належить позивачу. Проте, в судовому засіданні відповідач пояснив, що переслідувати відповідача з увімкненим звуковим сигналом не було необхідності, аби не створювати аварійної ситуації на дорозі, та враховуючи те, що відповідач не втрачав зорового контакту за автомобілем позивача.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Проаналізувавши всі надані сторонами докази, вислухав пояснення сторін, проаналізувавши положення ПДР України, суд прийшов до переконання що обставини вчинення даного правопорушення викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 871054 від 25.01.2019 року, знайшли своє підтвердження, і вони вказують на вчинення адміністративного правопорушення позивачем ОСОБА_1 Посилання водія ОСОБА_1 на відсутність факту порушення ним ПДР спростовуються даною постановою, а також наданим стороною відповідача відеозаписом, з якого вбачається факт вчинення адміністративного правопорушення, тому суд вважає їх надуманими та такими, що спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності, та вбачає дану постанову в частині визнання винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення законною.

Керуючись ст. ст. 2-15, 19-21, 72-79, 121, 122, 159-164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 293-295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до лейтенанта поліції 3-го батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Шебалдіна Василя Андрійовича (65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5), третя особа - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 5) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання П`ятому апеляційному адміністративному суду через Київський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20.03.2019 року.

Суддя Маломуж А. І.