ЄУН 229/188/19

Номер провадження 2/229/272/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Петрова Є.В.,

при секретарі Цукаревій К.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на боці позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Дружківської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

19 січня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Дружківської міської ради, про визначення місця проживання дитини, в якому просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_1, припинити стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої дитини та стягнути з відповідача на його користь витрати на сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24 січня 2014 року рішенням Дружківського міського суду Донецької області шлюб між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було розірвано. Крім того, рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 16 квітня 2014 року, з нього на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 лютого 2014 року і до її повноліття. До липня 2014 року донька проживала з матір’ю. Але в липні 2014 року позивач з відповідачкою дійшли згоди щодо проживання дитини разом з батьком. З цього часу позивач опікується дитиною, виховує, утримує, проживає разом з донькою за однією адресою, але при цьому з нього продовжують утримувати та перераховувати на рахунок ОСОБА_2 аліменти, які не використовуються на забезпечення інтересів доньки.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи у відсутності відповідача.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, надала заяву із клопотанням про розгляд справи без її участі, позов визнає в повному обсязі.

Представник третьої особи Орган опіки та піклування Дружківської міської ради в судове засідання не з'явився, надали заяву, в якій просять розглянути справи без участі їх представника та висновок щодо доцільності визначення місця проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд ухвалює рішення без фіксації судового процесу технічними засобами.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши усі докази зібрані у справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, керуючись принципом верховенства права дійшов до наступних висновків.

Із матеріалів справи вибачається, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов'язані з визначенням місця проживання дитини та зі стягненням аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Слід зазначити, що згідно з ч.1ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

За змістомст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до права та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, зобов'язані також піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток (ст.150 СК України).

Батьки мають рівні права на виховання дитини та спілкування з нею, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії 1-НО №287682, виданого 31 серпня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дружківського міського управління юстиції Донецької області, 31 серпня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали шлюб (а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про народження серії 1-НО № 500989, виданого 28 листопада 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дружківського міського управління юстиції Донецької області, 28 листопада 2012 року народилася ОСОБА_3, батьком якої є ОСОБА_1, мати ОСОБА_4, актовий запис №525 (а.с.12).

Згідно з рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 24 січня 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зареєстрований 31 серпня 2012 року у відділі ДРАЦС Дружківського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис №186, розірвано (а.с.13).

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії 1-НО 021675, виданого 06 грудня 2016 року Дружківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Донецької області, 06 грудня 2016 року ОСОБА_4 змінила прізвище та ім’я на ОСОБА_2 (а.с.16).

Відповідно до довідки про склад сім’ї, наданої виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області, станом на 09 січня 2019 року за адресою: вул. П. Комуни, буд. 31 в м. Дружківки Донецької області, проживають ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4. Але фактично відповідачка з 2018 року проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується актом, який складений Головою територіального комітету мікрорайону №8 в присутності сусідів (а.с.18).

З довідки про доходи від 10 січня 2019 року, наданої АТ «ОСОБА_5 Аваль» Першим Дружківським відділенням ОСОБА_1, вбачається, що позивач працює в АТ «ОСОБА_5 Аваль» Першому Дружківському відділенні на посаді заступника начальника Першого Дружківського відділення АТ «ОСОБА_5 Аваль», заробітна плата з січня 2018 по грудень 2018 року склала 105463, 85 грн. (а.с. 20).

Відповідно до характеристики, наданої начальником Першого Дружківського відділення АТ «ОСОБА_5 Аваль», ОСОБА_1 працює в даній установі з червня 2013 року, характеризується як грамотний, чесний, досвідчений працівник зі зразковим виконанням посадових обов'язків (а.с.19).

Дані про місце працевлаштування ОСОБА_2 у суду відсутні.

Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч.1ст.161 СК України).

Відповідно до ч.2 ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно з п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»при вирішенні спору про місце проживання дитини судам належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Однак, поняття «розлучення дитини та матері» не є тотожним поняттю «визначення різних місць проживання матері та дитини». Оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Таким чином положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.

Згідно зі ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано постановою ВР за №789-XII від 27 лютого 1991р., визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення, але насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини з батьком підлягають задоволенню, оскільки це відповідає інтересам дитини, позивач має можливість створити дитині належні умови для виховання та розвитку, мати дитину залишила.

Також судом встановлено, що згідно з виконавчим листом справа №229/766/14-ц, виданим 16 квітня 2014 року Дружківським міським судом Донецької області по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнуто на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/4 частини доходів щомісячно до досягнення повноліття, яка не може бути меншою ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 лютого 2014 року.

Судом встановлено, що дитина фактично проживає із батьком з липня 2014 року.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 рокуі набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст.18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відповідно до вимог ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. (ч.3ст.181 СК України).

Згідно з ч.4 ст.273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до п.17 Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Згідно зі ст.273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст.273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 4928 від 08.07.2016 було внесено зміни до ст. 179 Сімейного кодексу України.

Положеннями ч. 1 та ч.2 ст. 179 Сімейного Кодексу України в редакції зазначеного Закону передбачено: «1. Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. 2. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання."

З аналізу вказаних статей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком та перебуває на його утриманні, а відповідачка отримує від позивача аліменти на утримання дитини, яка з нею не проживає і не перебуває на її утриманні, що в цілому дає суду підстави для задоволення позову в цій частині та припинення стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3, встановлених рішенням Дружківського міського суду Донецької області 16 квітня 2014 року.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, вивчивши матеріали справи, установивши, що мати дитини не виконує батьківські права, врахувавши висновки органу опіки і піклування, якими рекомендовано визначити місце проживання дітей з батьком, а також створення останнім належних умов для проживання, виховання та забезпечення дитини, беручи до уваги визнання відповідачкою позову повністю, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Судові витрати складаються з судового збору, який позивач сплатив при подачі позову до суду в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 206, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, проживає за адресою: 84200, вул. П. Комуни, буд. 31 в м. Дружківки Донецької області) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, проживає за адресою: 84200, АДРЕСА_1), третя особа: Орган опіки та піклування Дружківської міської ради (місце розташування: 84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна 16), про визначення місця проживання дитини та звільнення від сплати аліментів - задовольнити в повному обсязі.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянки України, з батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянином України, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_7.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, які стягувалися на підставі рішення Дружківського міського суду Донецької області від 16 квітня 2014 року № №229/766/14-ц.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, сплачений ним судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено та підписано 20 березня 2019 року.

Суддя: Є.В. Петров