Постанова

Іменем України

14 березня 2019 року

м. Київ

справа № 225/3479/16-к

провадження № 51-6905км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 20 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 08 травня 2018 року у кримінальному провадженні №12014050220001411 щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Котовська (нині м. Подільськ) Одеської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 426, ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст.296 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 20 листопада 2017року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за: ч. 1 ст. 426 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років; ч. 4 ст. 296 КК України допокарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 08 жовтня 2015 року до20червня 2017 року включно, а з 21 червня 2017 року до 20 листопада 2017року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Застосовано до ОСОБА_7 положення ст. 2 Закону України «Про амністію у2016 році» та повністю звільнено його від відбування призначеного покарання зацим вироком.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

За ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів за наступних обставин.

Так, у період із квітня 2014 року по теперішній час з метою вчинення на території України терористичних актів та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, натериторії України та Російської Федерації створено терористичні організації «Донецька народна республіка» (далі «ДНР») та «Луганська народна республіка» (далі «ЛНР»), діяльність яких спрямована на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, впливу на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об`єднаннями громадян.

13 квітня 2014 року Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення, що введено в дію Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14.04.2014 року, відповідно до якого на території України розпочато проведення антитерористичної операції.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/9 від 07.10.2014 року районами проведення антитерористичної операції визначені території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до статей 4, 5 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» допроведення антитерористичної операції залучено відповідні військові частини іпідрозділи Збройних Сил України, що повинні забезпечувати із застосуванням наявних сил та засобів виконання завдань щодо припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

26 травня 2014 року ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від06.05.2014 року № 454/2014, ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 9 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на військову службу під час мобілізації в особливий період у військовому званні «капітан» призваний громадянин України ОСОБА_7 .

Того ж дня відповідно до мобілізаційного плану ОСОБА_7 для проходження військової служби направлено до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 батальйон територіальної оборони АДРЕСА_2 , на даний час НОМЕР_2 окремий мотопіхотний батальйон).

Згідно з наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від26.05.2014 року № 13 капітана ОСОБА_7 зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення тапризначено на посаду начальника інженерної служби цієї військової частини.

З 14 липня 2014 року підрозділи військової частини польова пошта НОМЕР_1 (далі військова частина НОМЕР_1 ) почали виконувати службові (бойові) завдання в районі проведення антитерористичної операції на території м. Дзержинськ (з 2016 року м. Торецьк) Донецької області.

На підставі наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №30 від 06.08.2014 року капітана ОСОБА_7 призначено на посаду командира роти охорони військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з вимогами статей 9, 11, 16, 56 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі Статут внутрішньої служби), статей 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут), ОСОБА_7 як військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому запосадою, бути дисциплінованим, показувати приклад скромності і витримки, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників), поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків та протиправних дій, берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, утримувати свою зброю та доручену техніку у справному стані, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку, негідних вчинків, дорожити честю і гідністю кожної особи, бути ввічливим у спілкуванні з іншими особами, виявляти особливу увагу до осіб похилого віку, жінок і дітей, сприяти захистові честі й гідності громадян, додержанню громадського порядку.

Згідно статей 30, 36 Статуту внутрішньої служби командир роти охорони ОСОБА_7 мав право віддавати підлеглому особовому складу роти охорони накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання, як командир підрозділу військової частини НОМЕР_1 відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. Відповідно до ст. 58 зазначеного Статуту капітан ОСОБА_7 повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Згідно зі статтями 59, 111 - 112 Статуту внутрішньої служби як командир роти ОСОБА_7 зобов`язаний: знати стан справ у дорученому йому підрозділі, вміло їм керувати як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; встановлювати у підрозділі такий внутрішній порядок, який би гарантував неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклади дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права.

Згідно зі ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися всіх порядків і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

В порушення наведених вимог законодавства, а також статей 3, 19, 21, 28, 29, 68 Конституції України, статей 3-5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, статей 3, 14, 15, 15-1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», командир роти охорони військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_7 , будучи обізнаним із вимогами вищевказаних нормативно - правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, які виразились у бездіяльності військової влади, передбачаючи і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи протиправно, з хибно зрозумілих інтересів служби, розуміючи незаконність дій підлеглих йому військовослужбовців роти охорони військової частини НОМЕР_1 , які у період з 29 серпня по 4 вересня 2014року безпідставно утримували на території місця дислокації роти охорони військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 пост № 2 роти охорони військової частини НОМЕР_1 жителів м. Дзержинська Донецької області ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , невжив заходів щодо припинення вказаних протиправних дій, наказ про звільнення вказаних осіб не віддав, до органу досудового розслідування про вчинення його підлеглими кримінального правопорушення не повідомив, хоча повинен був та мав таку можливість, внаслідок чого ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були протиправно позбавлені волі та ізольовані від суспільства, щозаподіяло істотну шкоду охоронюваним законом їх правам та інтересам, закріпленим Конституцією України, зокрема праву на свободу, а також заподіяло істотну шкоду державі, що виразилася у підриві авторитету та престижу органів державної влади.

Так, близько 10:00 29 серпня 2014 року напроти будинку АДРЕСА_4 на узбіччі зупинився транспортний засіб ВАЗ-21063 (державний номер НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_9 , у якому також перебували громадяни ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

У той же час повз зазначений автомобіль проходили військовослужбовці роти охорони військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які прибули вмісто для придбання продуктів харчування для свого підрозділу.

Перебуваючи 29 серпня 2014 року поруч з вказаним автомобілем військовослужбовці ОСОБА_13 та ОСОБА_14 встановивши, що ОСОБА_9 знаходиться у стані алкогольного сп`яніння, з метою усунення останнього від подальшого управління транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та запобігання настання можливих суспільно небезпечних наслідків від його дій, доставили ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до Дзержинського МВ ГУ МВС України в Донецькій області дляпритягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності.

Прибувши до Дзержинського МВ ГУ МВС України в Донецькій області, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 повідомили співробітників правоохоронного органу про обставини управління ОСОБА_9 автомобілем у нетверезому стані, після чого працівниками міліції було вилучено у останнього посвідчення водія таскладено протокол про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У подальшому ОСОБА_13 та ОСОБА_14 29 серпня 2014 року на автомобілі «ВАЗ 21063» (державний номер НОМЕР_3 ) близько 11:50 доставили ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 всупереч їх волі на територію посту №2 роти охорони військової частини НОМЕР_1 (далі Пост №2), розміщеного у с. Шуми Дзержинської міської ради Донецької області, де передали їх невстановленим слідством військовослужбовцям даної військової частини.

Цього ж дня невстановлені військовослужбовці роти охорони військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на Посту №2, безпідставно затримали жителів м.Дзержинська Донецької області ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 таза допомогою клейкої стрічки скотчу зв`язали останнім руки тадемонструючи наявну у них вогнепальну зброю і, подавивши у такий спосіб волю вказаних осіб до опору, помістили їх у заздалегідь викопану ґрунтову яму, розміщену на території зазначеного Посту №2, у такий спосіб позбавивши ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 змоги самостійно пересуватись, та,погрожуючи застосувати вогнепальну зброю, незаконно утримували останніх.

Того ж дня, приблизно о 12:00 підлеглий ОСОБА_7 військовослужбовець роти охорони військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_15 зателефонував таповідомив останнього, що військовослужбовці ОСОБА_13 та ОСОБА_14 доставили на Пост № 2 трьох цивільних громадян.

У подальшому, близько 16:00, прибувши до Посту № 2, ОСОБА_7 побачив, щогромадяни ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 перебувають у ґрунтовій ямі зі зв`язаними скотчем руками та з мішками на головах під охороною підлеглих йому військовослужбовців, позбавлені можливості вільно пересуватися тазалишити місце свого утримання.

При цьому, ОСОБА_7 знав про відсутність у ввіреному йому підрозділі будь-якого вмотивованого рішення (постанови) начальника Головного управління (управління) Служби безпеки України або начальника Головного управління (управління) Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, у відповідній області, містах Києві та Севастополі, яке погоджено з прокурором, або ухвали слідчого судді, суду про затримання ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 .

Разом з цим, капітан ОСОБА_7 , розуміючи протиправність дій його підлеглих, усвідомлюючи незаконність затримання та обмеження вільного пересування зазначених вище цивільних осіб, в порушення покладених на нього службових обов`язків, наказ про звільнення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 невіддав, хоча повинен був та мав таку можливість.

Цього ж дня ОСОБА_7 опитав затриману ОСОБА_10 щодо її участі абоспівпраці з представниками терористичної організації «ДНР» та додатково упевнившись у відсутності законних підстав для її затримання, усвідомлюючи, що ОСОБА_10 разом з іншими двома особами незаконно позбавлені волі, впорушення покладених на нього службових обов`язків заходів до звільнення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 не вжив.

Разом з тим, ОСОБА_7 наказав підлеглому ОСОБА_15 передати затриманих до правоохоронних органів, не зазначивши строк і механізм виконання наказу та в порушення покладених на нього службових обов`язків, стан та порядок його виконання не контролював. Внаслідок такої бездіяльності ОСОБА_7 затримані продовжували перебувати в неволі.

В той же день, після 19 години, більш точний час не встановлений, ОСОБА_7 знову прибув до місця утримання ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 іпобачивши, що вказані особи і надалі незаконно позбавлені волі, у порушення своїх службових обов`язків наказ про звільнення вказаних осіб не віддав, заходів для виконання свого наказу про доставляння незаконно затриманих цивільних осіб до правоохоронних органів не вживав.

30 серпня 2014 року за невстановлених обставин в першій половині дня невстановлені військовослужбовці роти охорони військової частини НОМЕР_1 доставили ОСОБА_10 до приміщення Дзержинського МВ ГУ МВС України вДонецькій області, таким чином звільнивши останню.

31 серпня 2014 року в першій половині дня, більш точний час не встановлений, натериторії Посту № 2 ОСОБА_7 опитав ОСОБА_9 з приводу водіння ним автомобільного транспорту у нетверезому стані, після чого у другій половині дня за наказом ОСОБА_7 невстановленими військовослужбовцями ОСОБА_9 був доставлений за територію посту № НОМЕР_4 на околицю с. Кірове Дзержинської міської ради (на теперішній час Торецької міської ради) Донецької області, де останнього звільнили з незаконного утримання.

Надалі, 04 вересня 2014 року невстановлені слідством військовослужбовці заневстановлених обставин звільнили ОСОБА_11 з ґрунтової ями Посту №2.

Внаслідок протиправної бездіяльності командира роти охорони військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_7 , громадянка ОСОБА_10 була незаконно позбавлена волі упродовж доби, тобто з 29 серпня до 30 серпня 2014 року, громадянин ОСОБА_9 з 29 серпня до 31 серпня 2014 року, громадянин ОСОБА_11 з 29 серпня до 4 вересня 2014 року, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом їх правам та інтересам, закріпленим в Конституції України, зокрема праву на свободу, а також заподіяло істотну шкоду державі, яка виразилася у підриві авторитету та престижу органів державної влади.

Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 150 від 01.11.2014 року ОСОБА_7 призначений на посаду командира мотопіхотної роти даної частини та згідно наказу Міністра оборони України від 3.11.2014 № 663 останньому присвоєно військове звання «майор».

Проте, в порушення Конституції України та статутних вимог, передбачених пунктами 22, 24 Статуту внутрішньої служби, майор військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їхнастання, 3 грудня 2014 року протиправно шляхом застосування фізичного впливу заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження громадянину ОСОБА_16 занаступних обставин.

Близько 18 години 3 грудня 2014 року поблизу будинку АДРЕСА_2 між ОСОБА_17 таїїспівмешканцем ОСОБА_18 виник побутовий конфлікт, у ході якого останній відібрав у ОСОБА_17 мобільний телефон, а також ключі від квартири, девони спільно проживали, після чого залишив місце конфлікту.

Через деякий час, знаходячись поблизу вищевказаного будинку, ОСОБА_17 познайомилася з 4 невстановленими слідством особами, яким вона розповіла про конфлікт з ОСОБА_18 , у зв`язку з чим вона не в змозі потрапити додому.

У подальшому одна з цих осіб у ході телефонної розмови зі своїм знайомим майором ОСОБА_7 повідомила останньому про цей факт.

Близько 21 години 3 грудня 2014 року командир мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_7 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, на легковому автомобілі «Audi» темного кольору прибув до будинку АДРЕСА_2 , де біля першого під`їзду побачив ОСОБА_17 , у якої він з`ясував обставини конфлікту з ОСОБА_18 , а також дізнався про можливе місцезнаходження останнього у громадянина ОСОБА_19 , який проживає у цьому ж будинку вкв. АДРЕСА_5 .

Відразу після цього ОСОБА_7 дістав з вказаного транспортного засобу штатну стрілецьку зброю пістолет АПС, та спільно з ОСОБА_17 зайшов добудинку і піднявся до вказаної квартири.

У подальшому, оскільки двері до даного житлового приміщення були не замкнені, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_17 увійшов до квартири ОСОБА_16 та,побачивши його відпочиваючим на дивані, розбудив останнього.

Тоді ж, не отримавши чіткої відповіді від ОСОБА_16 щодо місцезнаходження ОСОБА_18 , у ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник злочинний умисел спричинити ОСОБА_20 тяжкі тілесні ушкодження тазметою виключення можливих свідків вчинення вказаного злочину він наказав ОСОБА_17 залишити квартиру, що останньою було зроблено.

Відразу після цього, близько 21 год. 10 хв. 3 грудня 2014 року майор ОСОБА_7 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи уприміщенні квартири АДРЕСА_6 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_16 , діючи умисно, з мотивів явної неповаги до охоронюваних законом цінностей життя та здоров`я людини, схопив лівою рукою ОСОБА_16 за одяг, а правою, в якій тримав пістолет, наніс не менше одного сильного удару в праву лобно-скроневу ділянку голови потерпілого, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження у виді перелому кісток основи черепу в області передньої черепної ямки з переходом на задню стінку лівої верхньощелепної пазухи та забій м`яких тканин голови, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.

Внаслідок заподіяної травми ОСОБА_16 втратив свідомість та впав, вдарившись потиличною ділянкою голови об тупий предмет із необмеженою поверхнею, отримавши тілесні ушкодження у вигляді перелому потиличної кістки з переходом на кістки основи черепу, вогнищевого забою речовини лобних та скроневих долів головного мозку, які є небезпечними для життя та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

В результаті отриманих тілесних ушкоджень у ОСОБА_16 розвинулися розлади особистості та поведінки органічного ґенезу з вираженим психоорганічним синдромом, тобто дії ОСОБА_7 спричинили психічну хворобу ОСОБА_16 .

Відразу після цього майор ОСОБА_7 продовжив пошуки ОСОБА_18 узазначеному будинку, однак, не знайшовши останнього, залишив місце події.

При цьому, про застосування фізичної сили та поранення ОСОБА_16 . ОСОБА_7 ні своєму безпосередньому командирові (начальникові), нівідповідному прокурору та начальнику органу управління ВСП ЗС України вгарнізоні не доповів.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 34 від 01.02.2015 року ОСОБА_7 призначений на посаду заступника командира даної частини.

Діючи в порушення вимог статей 9, 11, 16, 22 Статуту внутрішньої служби, статей 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту майор ОСОБА_7 , будучи достеменно обізнаним із положеннями даних нормативно правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи протиправно, усупереч їх вимог, з мотивів явної неповаги до суспільства та із використанням вогнепальної зброї грубо порушив громадський порядок, що супроводжувалось особливою зухвалістю, занижче наведених обставин.

Близько 21 год. 29 серпня 2015 року військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_7 , маючи при собі ввірену йому вогнепальну зброю пістолет АПС НОМЕР_5 , споряджений бойовими набоями, перебував на території домоволодіння громадянина ОСОБА_21 за адресою: АДРЕСА_7 , де вживав з останнім та спільно з громадянином ОСОБА_22 спиртні напої.

Тоді ж поблизу будинку ОСОБА_21 на автомобілі «Ніссан Терано-2» з номерним знаком НОМЕР_6 проїжджали військовослужбовці військової частини - польова пошта НОМЕР_7 ( НОМЕР_8 ) старші солдати ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , які занаведених обставин здійснювали патрулювання тилових позицій свого підрозділу.

У цей же час ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, побачивши вказаний військовий автомобіль, бажаючи самоствердитись тапродемонструвати перед громадянами ОСОБА_21 та ОСОБА_22 свою мниму особисту значимість та перевагу, діючи в порушення визначених Статутами Збройних Сил України підстав застосування зброї, дістав ввірену йому автоматичну вогнепальну зброю пістолет АПС НОМЕР_5 , споряджений бойовими набоями, підійшов до воріт та знаходячись у громадському місці поблизу будинку АДРЕСА_7 , де діючи безпідставно, умисно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи правила співжиття, взаємоповаги та засади моральності, супроводжуючи свою діяльність особливою зухвалістю, демонструючи вогнепальну зброю, яку тримав у правій руці, здійснив один неприцільний постріл вповітря з вказаного пістолета.

Почувши постріл, патрульні військовослужбовці військової частини польова пошта НОМЕР_7 (далі військова частина НОМЕР_7 ) ОСОБА_23 та ОСОБА_24 зупинились на проїжджій частині напроти будинку АДРЕСА_8 та вийшли із нього для з`ясування обставин порушення громадського спокою.

Далі майор ОСОБА_7 підійшов до військовослужбовців ОСОБА_23 і ОСОБА_24 та будучи з ними раніше не знайомим, за відсутності будь-яких протиправних дій з їх сторони, та з надуманих підстав, виражаючись на адресу останніх нецензурною лексикою, наказав їм залишити даний населений пункт, що вказані особи виконати відмовилися.

Відразу після цього, приблизно о 21 год. 29 серпня 2015 року ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, продовжуючи протиправність своїх умисних дій, з хуліганських мотивів, прагнучи протиставити себе суспільству та продемонструвати зневагу до оточуючих, зневажливо ставлячись до громадського порядку та існуючих у суспільстві правил поведінки і моральності, грубо порушуючи громадський порядок, із особливою зухвалістю, безпричинно, немаючи реальних приводів та підстав використання ввіреної зброї, іззастосуванням вогнепальної зброї - пістолету АПС НОМЕР_5 здійснив не менше семи прицільних пострілів по правому та лівому заднім колесам автомобіля марки «Ніссан Терано-2», на якому прибули ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , пошкодивши їх, чим заподіяв матеріальні збитки військовій частині НОМЕР_7 на загальну суму 2042,50грн., створивши реальну загрозу для життя та здоров`я ОСОБА_23 і ОСОБА_24 , а також порушив відпочинок громадян ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які проживають за адресою: АДРЕСА_9 .

Відразу після цього хуліганські дії ОСОБА_7 були припинені третіми особами.

Вилучений у ОСОБА_7 пістолет АПС серії НОМЕР_5 є нарізною вогнепальною зброєю, з якого були відстріляні 7 гільз, виявлені 30.08.2015 року під час огляду місця події.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діяннях ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 426, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України. Також наголошують, що у порушення вимог ст. 290 КПК України стороні захисту не були відкриті речові докази у справі, порушені строки досудового розслідування, судовий розгляд є неповним, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам провадження.

При цьому зазначають, що місцевий суд виніс невмотивоване, незаконне, необґрунтоване судове рішення, що не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, безпідставно визнав винуватим ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а ухвала апеляційного суду є належним чином невмотивована таневідповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Прокурор ОСОБА_5 подав до суду заперечення, в яких просив відмовити узадоволенні поданих касаційних скарг засудженого та його захисника й залишити судові рішення щодо нього без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали подані касаційні скарги.

Прокурори ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечували проти задоволення касаційних скарг.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального тапроцесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 370 КПК України ухвала апеляційного суду має відповідати загальним вимогам до судових рішень, тобто бути законною, обґрунтованою тавмотивованою. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно знормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 419 КПК України визначено зміст ухвали апеляційного суду. В ухвалі, зокрема, обов`язково має бути відображено короткий зміст вимог, викладених уапеляційній скарзі, та зміст судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнений виклад позицій інших учасників судового провадження, обставини, встановлені судами першої таапеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Мотивувальна частина судового рішення суду апеляційної інстанції має містити аналіз доказів і докладні мотиви прийнятого рішення. При цьому необхідно проаналізувати і співставити з наявними у кримінальному провадженні і додатково поданими матеріалами всі доводи апеляційних скарг і на кожен із них дати вичерпну відповідь. Висновки суду повинні мати посилання на відповідний матеріальний або процесуальний закон.

Рішення суду апеляційної інстанції, що не містить вмотивованих висновків надоводи апеляційної скарги з питань про доведеність або недоведеність обвинувачення, кваліфікацію злочину, про міру покарання, не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.

Суд апеляційної інстанції при розгляді даного провадження не дотримався цих вимог закону.

Як убачається з кримінального провадження, захисник ОСОБА_8 , непогоджуючись із вироком місцевого суду, подав апеляційну скаргу.

При цьому ОСОБА_8 зазначав, зокрема, про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, наголошував, що ОСОБА_7 пред`явлено неконкретне обвинувачення, прокурор сил АТО ОСОБА_27 та його заступник перевищили повноваження прокурора місцевої прокуратури і винесли незаконні постанови пропродовження строку досудового розслідування, щодо створення військової прокуратури сил антитерористичної операції і надання їй статусу регіональної, що деякі слідчі дії проведені замежами строку досудового розслідування, що судом не взято до уваги, що ОСОБА_7 надав наказ старшому блок-посту відповідно до закону передати затриманих працівникам міліції та участь його в бойових діях, які перешкоджали перевіркам виконання наказу тощо.

Проте, як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, апеляційний суд невиклав всіх доводів, наведених в апеляційній скарзі, та, залишаючи без задоволення подану апеляційну скаргу, не зазначив підстав, із яких її визнано необґрунтованою.

Апеляційний суд обмежився загальним формулюванням про правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 увчиненні злочинів, за які він визнаний винуватим, не розкрив суті зібраних упровадженні доказів, не проаналізував їх у контексті з конкретними доводами апеляційної скарги, та не розглянув усіх доводів, викладених у ній.

При цьому апеляційний суд взагалі не надав відповіді на доводи апеляційної скарги захисника щодо створення військової прокуратури сил антитерористичної операції і надання їй статусу регіональної та допустимість доказів, отриманих під час досудового розслідування.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу апеляційного суду не можна визнати обґрунтованою, оскільки завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті; ігнорування судом аргументів сторони є грубим порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та судової практики, атому ухвала Апеляційного суду Донецької області від 08 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню.

У зв`язку з вказаними істотними порушеннями норм кримінального процесуального законодавства, передбаченими ч. 1 ст. 412, ст. 419 КПК України, колегія суддів невбачає підстав для надання оцінки доводам касаційних скарг в іншій частині, атому касаційні скарги засудженого та його захисника підлягають частковому задоволенню.

При новому апеляційному розгляді слід виконати усі вимоги чинного законодавства, перевірити доводи, на які посилаються учасники процесу, танавести мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 08 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною йоскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3