ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року (суддя Горбалінський В.В., м. Дніпро) у справі № 0440/4981/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван – Дніпропетровськ»

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання протиправними дій, -

встановив:

У липні 2018 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 508-п від 25.01.2018 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Караван - Дніпропетровськ»;

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Дніпропетровській області з проведення з 12.02.2018 р. по 16.02.2018 р. документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Караван - Дніпропетровськ» (а.с. 5-9).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 р. позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправними дії ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Караван - Дніпропетровськ» на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 508-п від 25.01.2018 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Караван - Дніпропетровськ». У задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 508-п від 25.01.2018 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Караван - Дніпропетровськ» - відмовлено (а.с. 136-139).

Вказане рішення суду мотивовано тим, що фактично визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу № 508-п від 25.01.2018 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Караван - Дніпропетровськ» відбулося 07.03.2018 р. за результатами оскарження його в адміністративному порядку до ДФС України. Враховуючи те, що нормами КАС України не передбачено повторне визнання незаконним та скасування такого наказу, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню. Крім того, суд зазначив, що оскаржуваний наказ винесено у період дії мораторію на проведення контрольних заходів контролюючими органами, що був встановлений ст. 3 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 року №1728-VIII. Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо проведення з 12.02.2018 р. по 16.02.2018 р. документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Караван - Дніпропетровськ», їх задоволення обумовлено тим, що наказ ГУ ДФС у Дніпропетровській області про проведення вказаної перевірки, а також письмове повідомлення про дату початку та місце її проведення було отримано тільки о 16:15 год. 12.02.2018 р., тобто після початку проведення перевірки, що суперечить вимогам п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Дніпропетровській області оскаржило його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає у тому, що при вирішенні справи суд першої інстанції надав оцінку діям особи, яка не була залучена до участі у цій справі. Зокрема, мова йде про ненадання ДФС України відповіді на скаргу позивача, обов’язковість надання якої, а також терміни надання встановлені нормами ст. 56 Податкового кодексу України. Що стосується порушення судом першої інстанції норм матеріального права, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо поширення на спірні взаємовідносини норм дії мораторію, оскільки у випадку проведення перевірки позивача мова йде не про здійснення заходів контролю господарської діяльності позивача, а про виконання фіскальним органом прямих функцій щодо адміністрування та правильності визначення орендної плати відповідно до норм Податкового кодексу України. Крім того, скаржник зазначає, що набрання постановою КМУ від 18.12.2017 р. № 1104, якою визначено перелік органів, що не підпадають під дію мораторію на проведення перевірок, законної сили тільки 23.02.2018 р. не спростовує того, що на ДФС дія мораторію у період з 01.01.2018 р. по 23.02.2018 р. не поширювалась. Вказана позиція обґрунтована посиланням на лист ДФС України від 23.02.2018 р. № 5523/99-99-14-03-03-17 «Про виконання органами ДФС контрольних функцій в умовах дії Закону України від 03.11.2016 р. №1728-VІІІ».

Що стосується позиції суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, скаржник вказує на те, що ним були виконані вимоги Податкового кодексу України щодо своєчасного повідомлення платника податків про проведення перевірки, а саме наказ та повідомлення про проведення перевірки були направлені на його адресу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення ще 28.01.2018 р., яке не було своєчасно отримано адресатом з вини останнього. Крім того, отримання вказаної поштової кореспонденції платником податків відбулося 12.02.2018 р. – в день початку перевірки, а не після початку її проведення як зазначено судом першої інстанції. Окрім цього, скаржник зазначає, що факт оскарження наказу про проведення перевірки не зупиняє дію такого наказу та не позбавляє фіскальний орган права на її проведення. Водночас, результати проведення перевірки оскаржені позивачем шляхом подання заперечень на акт перевірки, за результатами розгляду яких платнику податків надано відповідь від 15.03.2018 р. №11604/10/4-36-14-02-19. Враховуючи вищевикладене, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 145-148).

06.02.2019 р. позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. В обґрунтування своєї позиції позивач вказує на протиправність дій скаржника щодо винесення оскаржуваного наказу та проведення перевірки всупереч дії мораторію на її проведення. При цьому, доводи щодо відсутності поширення дії мораторію на час проведення перевірки та об’єкт перевірки позивач вважає припущеннями скаржника, що не підтверджені жодними належними доказами. Припущенням, на думку позивача, також є твердження скаржника на навмисне ухилення ТОВ «Караван – Дніпропетровськ» від отримання поштового відправлення з наказом та повідомленням про проведення перевірки, що не підтверджено жодним належним доказом. Водночас, позивач зазначив про обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо порушення скаржником порядку повідомлення позивача про проведення перевірки.

Що стосується посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, позивач зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить оцінки дій ДФС України, а містить лише фактичний виклад обставин та норм чинного законодавства України. Крім того, факт порушення ДФС України строків розгляду скарги позивача підтверджено листом-відповіддю ДФС України від 11.04.2018 р. №12662/6/99-99-14-02-02-15 (а.с. 168-177).

У судовому засіданні 06.03.2019 р. представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача до суду не з’явився, доказів поважності причин неявки до клопотання про відкладення розгляду справи не надав, колегія суддів дійшла висновку про можливість судового розгляду справи без участі представника позивача.

Вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 12.02.2018 р. ТОВ «Караван-Дніпропетровськ» було отримано від ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомлення №174 від 25.01.2018 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та наказ №508-п від 25.01.2018 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Караван-Дніпропетровськ», якими позивача було повідомлено про проведення з 12.02.2018 р. документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Караван-Дніпропетровськ» з питань повноти нарахування орендної плати за земельні ділянки, що перебувають в користуванні ТОВ «Караван-Дніпропетровськ» на підставі укладених з Дніпровською міською радою договорів оренди землі, за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. тривалістю 5 робочих днів (а.с. 10, 11).

13.02.2018 р. наказ №508-п від 25.01.20118 р. було оскаржено позивачем у порядку п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України до ДФС України. Відповідно до поштового повідомлення про вручення кореспонденції, скарга платника була отримана фіскальним органом 15.02.2018 р. (а.с. 17-20).

Згідно з п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп. 56.8, 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Пунктом 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Станом на час розгляду справи рішення, прийняте ДФС України в порядку ст. 56 Податкового кодексу України за результатами розгляду скарги ТОВ «Караван-Дніпропетровськ» за вих. № 13/02-02 від 13.02.2018 р., до суду сторонами не надано.

Водночас, матеріали справи містять лист ДФС України за вих. № 12662/6/99-99-14-02-02-15 від 11.04.2018 р. «Щодо розгляду листів», зі змісту якого вбачається, що посадовій особі ДФС, яка була визначена відповідальною за розгляд листа ТОВ «Караван-Дніпропетровськ» № 13/02-02 від 13.02.2018 р. вказано на припустимість допущення порушень термінів розгляду звернень платників (а.с. 36-37).

З огляду на це, враховуючи норми п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що починаючи з 07.03.2018 р. (граничний строк винесення рішення по скарзі від 13.02.2018 р.) наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 508-п від 25.01.2018 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Караван Дніпропетровськ» визнано протиправним та скасовано, а нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено можливість визнавати протиправними і скасовувати рішення суб’єкта владних повноважень, яке було вже скасовано вищестоящим органом суб’єкта владних повноважень в адміністративному порядку

Крім того, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем було дотримано вимоги ст. 56 Податкового кодексу України щодо вчасного повідомлення ГУ ДФС у Дніпропетровській області про адміністративне оскарження наказу про проведення перевірки від 25.01.2018 року №508-п, а також вчинялись дії, спрямовані на отримання рішення за результатами розгляду скарги.

Окрім цього, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції відносно протиправності проведення перевірки ТОВ «Караван – Дніпропетровськ» у період дії мораторію, встановленого ст. 3 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 р. № 1728-VІІІ.

Так, ст. 2 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 р. № 1728-VІІІ (далі – Закон № 1728-VІІІ), який набрав чинності 01.01.2017 р., до 31.12.2018 р. встановлено мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Зокрема, відповідно до ст. 3 Закону № 1728-VІІІ до 31.12.2018 р. позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю):

1) з підстави, передбаченої частиною другою цієї статті (за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності;

2) за письмовою заявою суб'єкта господарювання до відповідного органу і державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

3) за рішенням суду;

4) у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання;

5) у разі настання події, що має значний негативний вплив відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

6) для перевірки виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

01.01.2018 р. набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», п. 9 «Прикінцевих положень» якого внесено зміни до Закону № 1728-VІІІ та подовжено на 2018 рік дію мораторію на перевірки господарської діяльності.

Статтею 6 Закону № 1728-УІІІ також визначено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною ч. 4 ст. 2 цього Закону.

Так, встановлено, що перелік підстав для проведення позапланової перевірки, визначений ст. 6 Закону № 1728-VІІІ, доповнюється перевірками, які визначені Податковим кодексом України та, відповідно, проводяться у спосіб, визначений цим нормативним актом.

Окрім цього, 18.12.2017 р. постановою Кабінету Міністрів України № 1104 було затверджено перелік органів, на яких не поширюються вимоги Закону № 1728-VІІІ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що скаржником необґрунтовано не враховано той факт, що зазначена вище Постанова №1104 набрала законної сили 23.02.2018 року, а саме у день її офіційного опублікування в газеті Урядовий кур'єр від 23.02.2018 року № 38. Отже, проведення контрольних заходів контролюючим органами у період з 01.01.2018 року по 23.02.2018 року підпадало під дію мораторію, встановленого ст. 3 Закону № 1728-VІІІ.

Доводами, викладеними скаржником у апеляційній скарзі, вказане твердження не спростовано, оскільки позиція скаржника не має нормативного обґрунтування, а є лише суб’єктивним тлумаченням фіскальним органом норм чинного законодавства України.

При цьому, колегія суддів окремо зазначає, що питання повної та своєчасної сплати платником податків плати за землю є частиною господарської діяльності такого платника. Відповідно перевірка позивача, яка була проведена ГУ ДФС у Дніпропетровській області, є одночасно виконанням фіскальним органом прямих функцій щодо адміністрування та правильності визначення орендної плати, а також перевіркою дотримання платником податків норм чинного законодавства щодо плати за землю у рамках своєї господарської діяльності.

Таким чином, станом на дату винесення ГУ ДФС у Дніпропетровській області оскаржуваного наказу, були відсутні правові підстави для призначення та проведення контролюючим органом документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Караван-Дніпропетровськ», що, у свою чергу, також свідчить про протиправність прийняття наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області №508-п від 25.01.2018 р.

Щодо вимоги про протиправність дій ГУ ДФС у Дніпропетровській області з проведення з 12.02.2018 р. по 16.02.2018 р. документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Караван – Дніпропетровськ суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 1 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності певних обставин, зокрема якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Стаття 79 Податкового кодексу України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки, п. 79.2 якої передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже, нормами Податкового кодексу України встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою прийняття наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену пп. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 р. у справі № 21-425а14.

Як вже було зазначено раніше, наказ ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 508-п від 25.01.2018 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Караван - Дніпропетровськ» з 12.02.2018 р. по 16.02.2018 р. та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Караван - Дніпропетровськ» отримані позивачем 12.02.2018 р. о 16 год. 15 хв, про що свідчить інформація сервісу відстеження пересилання поштових відправлень УДППЗ «Укрпошта», тобто вже після початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (а.с. 13).

З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції про порушення ГУ ДФС у Дніпропетровській області вимог Податкового кодексу України щодо необхідності повідомлення платника податків про проведення позапланової документальної виїзної перевірки до її початку.

Щодо посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів погоджується з позицією позивача, що судом першої інстанції при вирішенні справи лише констатовано обставини щодо ненадання ДФС України відповіді на скаргу ТОВ «Караван-Дніпропетровськ» від 13.02.2018 р. Цей факт, а також підстави ненадання фіскальним органом вказаної відповіді не є предметом спору у межах цієї справи. Отже, необхідність залучення ДФС України до участі у справі відсутня.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 р. у справі № 0440/4981/18 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 13.03.2019 року.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя В.Є. Чередниченко

Суддя А.В. Суховаров