Номер справи місцевого суду: 522/16115/17

Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С. М.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі судді Драгомерецького М.М.,

при секретарі Півнєві Д.С.,

за участю: адвоката ОСОБА_2 - Павленко А.Л.,

адвоката ОСОБА_4 - Тимофієва І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Павленко Альони Леонідівни в інтересах ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18 січня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18 січня 2019 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

21 лютого 2019 року адвокат Павленко А.Л. в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вищезазначену постанову суду, в якій просить змінити постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18 січня 2019 року в мотивувальній частині, а саме виключити третій абзац щодо встановлення вини ОСОБА_2.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно Узагальненого науково-консультативного висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України, під час закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

Крім того, адвокат Павленко А.Л. в інтересах ОСОБА_2 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 18 січня 2019 року, мотивуючи тим, що копію оскаржуваної постанови суду було отримано 15 лютого 2019 року, тому ОСОБА_2 не мав можливості оскаржити постанову суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Відповідно до вимог ст. 289, ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Згідно ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, у якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що справа розглянута за відсутності ОСОБА_2 та його адвоката Павленко А.Л., відомості щодо належного сповіщення останніх про час та місце розгляду справи відсутні, також відсутні відомості про дату отримання скаржником копії постанови суду. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 об'єктивно не мав можливості оскаржити постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18 січня 2019 року у встановлений законом строк, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Заслухавши пояснення адвоката Павленко А.Л. в інтересах ОСОБА_2, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, та адвоката Тимофієва І.В. в інтересах ОСОБА_4, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на п. п. 12.1, 12.3 ПДР України. Тому, розглядаючи дану категорію справ, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог п. п. 12.1, 12.3 ПДР України, які зазначені в протоколі працівником поліції.

Згідно п. 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Пунктом 12.3 ПДР встановлено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_2 п. п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху та доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №089321 від 18.08.2017р., протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.06.2017р., схеми місця ДТП, пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_4, та встановлених судом першої інстанції обставин ДТП, водій ОСОБА_2 12.06.2017р., о 17:30 год., керуючи транспортним засобом «Yamaha YZF-R6L», номерний знак НОМЕР_1, не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не вжив заходів щодо зупинки транспортного засобу, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Honda Civic», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, чим порушив п. п. 12.1, 12.3 ПДР. Внаслідок ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а пасажир ОСОБА_6 тілесні ушкодження.

Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху та маючи перешкоду в напрямку руху, а саме автомобіль НОМЕР_3, водій ОСОБА_2, в порушення вимог п. п. 12.1, 12.3 ПДР не врахував дорожню обстановку та не контролював її, об'єктивно маючи можливість виявити небезпеку, не прийняв міри до зниження швидкості аж до повної зупинки автомобіля, в результаті чого сталось зіткнення автомобілів під керуванням ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Апелянтом не наведено обґрунтованих доводів, з посиланням на будь-які належні та допустимі докази, які б доводили факт порушення саме водієм ОСОБА_4 вимог ПДР.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за порушення ним вимог п. п. 12.1, 12.3 ПДР України.

Оскільки на момент розгляду справи спливли строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, суд правомірно закрив провадження на підставі ст. 247 КУпАП.

Доводи адвоката Павленко А.Л. в інтересах ОСОБА_2 про те, що під час закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно пункту 7 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення за цим Кодексом чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Отже, із аналізу вищевказаних норм закону випливає, що закриття провадження у справі, у зв'язку із закінченням строків накладання адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, може мати місце лише тоді, коли у справі з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції були дотримані належним чином.

Законодавство про адміністративні правопорушення не містить прямої заборони визнавати особу винною у вчиненні адміністративного правопорушення навіть при наявності підстав для закриття провадження на підставі закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, у разі, якщо вказане рішення впливає на інтереси інших осіб, зокрема, потерпілих від даного правопорушення.

За таких обставин посилання апелянта на висновок Науково - консультативної Ради при Вищому адміністративному суді України є необґрунтованими, оскільки він не може служити законною підставою для закриття провадження відносно ОСОБА_2 без з'ясування обставин справи.

Крім того, слід зазначити, що висновок науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України не має вирішального значення для розгляду справ, оскільки відповідно до Положення, затвердженого Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 25 лютого 2013 року, Рада є дорадчим органом і її висновки, які подаються Вищому адміністративному суду України, носять рекомендаційний характер, а тому не є обов'язковими для виконання.

Отже, висновок суду першої інстанції в мотивувальній частині постанови Приморського районного суду м. Одеси від 18 січня 2019 року про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, є обґрунтованими.

Таким чином, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для зміни постанови Приморського районного суду м. Одеси від 18 січня 2019 року.

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката Павленко Альони Леонідівни в інтересах ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 18 січня 2019 року.

Апеляційну скаргу адвоката Павленко Альони Леонідівни в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.М.Драгомерецький