Постанова

Іменем України

14 березня 2019 року

м. Київ

справа № 757/18023/16-ц

провадження № 61-16302св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Компанія Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк.,

третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), Компанія Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк., третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності у невиконанні платіжного доручення та невжитті заходів по запобіганню настання неплатоспроможності банку.

Позовна заява мотивована тим, що ПАТ «Дельта Банк» не перерахував з його поточного рахунку НОМЕР_1 за його заявою з платіжним дорученням № 1 від 20 січня 2015 року суму грошових коштів у розмірі 60 000,00 Євро, а також не здійснив переказ грошових коштів у розмірі 160 000,00 дол. США з поточного рахунку НОМЕР_2 згідно з його дорученням № 1 від 20 січня 2015 року, поданими через приватного нотаріуса. З цього приводу він звертався до ПАТ «Дельта Банк», проте відповіді не отримав.

Як клієнт банку, він звернувся із заявою до власника істотної участі (акціонерів) ПАТ «Дельта Банк» - Компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернейшнл, Інк., в якій зазначив, що невжиття заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку призвело до запровадження процедури його ліквідації, а відповідно і до невиконання банком своїх зобов'язань перед ним.

З офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб йому стало відомо, що 03 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного Банку України про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних Фондом гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку.

31 жовтня 2015 року він звернувся про визнання його вимог, як кредитора ПАТ «Дельта Банк», на суму грошових коштів у розмірі 160 000,00 дол. США та 60 040,60 Євро, що знаходяться на рахунках, відкритих на його ім'я у ПАТ «Дельта Банк», а також просив вжити заходів відповідно до статей 45, 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо задоволення його вимог, як кредитора ПАТ «Дельта Банк», однак відповіді на звернення не отримав.

Посилаючись на викладене, з урахуванням збільшених позовних вимог, ОСОБА_4 просив суд визнати бездіяльність ПАТ «Дельта Банк» у невиконанні вказаних платіжних доручень та визнати бездіяльність власника істотної участі Компанію Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернейшнл, Інк. у невжитті своєчасних заходів по запобіганню настання неплатоспроможності ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_4 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог.

У серпні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що матеріали справи не містять даних, що ПАТ «Дельта Банк» на час його звернення про виконання платіжного доручення віднесено до категорії проблемних, що унеможливило виконання розпоряджень клієнта. Судами не застосовано до спірних правовідносин статей 1066, 1068, 1071, 1089, 1091, 1092 ЦК України, статей 35, 42, 43, 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Також суди не взяли до уваги, що постановою Правління Національного банку України № 150 від 02 березня 2015 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» встановлено, що власники істотної участі не вжили невідкладних, своєчасних та достатніх заходів з фінансової підтримки банку для покращення фінансового стану, приведення його діяльності у відповідності до вимог законодавства України, не здійснили, передбачених програмою фінансового оздоровлення заходів із капіталізації банку.

У запереченнях на касаційну скаргу Компанія Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернейшнл, Інк. зазначала, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

27 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 26 грудня 2014 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір № 005-28580-261214 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до пункту 1.2 цього договору банк відкрив клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у Євро, оформив за ініціативою клієнта та надав у його користування електронний платіжний засіб платіжної системи, а також пін-код до картки (т. 1 а. с. 8).

Згідно з банківською випискою, на рахунку НОМЕР_1 станом на 16 лютого 2015 року був наявний залишок грошових коштів у розмірі 60 040,60 Євро (т. 1 а. с. 9).

22 січня 2015 року ОСОБА_4 через приватного нотаріуса Разумову О. І. подав до ПАТ «Дельта Банк» заяву про переказ грошових коштів в іноземній валюті у сумі 60 000,00 дол. США з рахунку НОМЕР_1 на його поточний рахунок відповідно до реквізитів, зазначених у платіжному дорученні № 1 від 29 січня 2015 року.

У вказаному платіжному дорученні в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, № 1 від 20 січня 2015 року на перерахування коштів з поточного рахунку позивача НОМЕР_1 на його рахунок НОМЕР_3, що відкритий у ПАТ «АБ «Експрес-Банк», ОСОБА_4 помилково зазначена назва іноземної валюти - шістдесят тисяч євро США 00 центів (т. 1 а. с. 56-57), що є відмінною від вимоги позивача, що вказана у його заяві.

22 січня 2015 року ОСОБА_4 через приватного нотаріуса Разумову О. І. також направив до ПАТ «Дельта Банк» заяву та платіжне доручення № 1 про переказ грошових коштів в іноземній валюті у сумі 160 000,00 дол. США з іншого поточного рахунку позивача НОМЕР_2 на його рахунок НОМЕР_3, що відкритий у ПАТ «АБ «Експрес-Банк» (а. с. 58-59)

06 лютого 2015 року ОСОБА_4 направив заяву до власника істотної участі (акціонера) ПАТ «Дельта Банк» - Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернейшнл, Інк., в якій просив у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність», вжити дієвих заходів, що спрямовані на недопущення введення у Банку тимчасової адміністрації, а також доведення банку до неплатоспроможності (т. 1, а. с. 13, 14).

Заява позивача аналогічного змісту також була опублікована у газеті «Голос України» від 10 лютого 2016 року № 23 (т. 1, а. с. 15).

На підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» від 02 жовтня 2015 року № 664 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» (т. 1 а. с. 61, 62).

29 жовтня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. із заявою про включення його до Реєстру вимог кредиторів банку на суму грошових коштів у розмірі 160 000,00 дол. США та 60 040,60 Євро (т. 1 а. с. 16).

16 січня 2016 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб розміщено повідомлення на власному веб-порталі про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк». Повідомлення аналогічного змісту було розміщено 14 січня 2016 року також на офіційному сайті ПАТ «Дельта Банк» (т. 1 а. с. 65-67).

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк», і ОСОБА_4 виплачено гарантовану державою суму у розмірі 200 000,00 грн, а решта грошових коштів були акцептовані на загальну суму 4 668 985,11 грн (т. 1 а. с. 63, 64).

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з частиною третьою статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Листом від 07 лютого 2015 року за вих. № 05-2788941 ПАТ «Дельта Банк» повідомив ОСОБА_4 про неможливість переведення коштів в іноземній валюті, що розміщені на поточному рахунку НОМЕР_2, на його рахунок НОМЕР_3, який відкритий у ПАТ «АБ «Експрес-Банк», у зв'язку поданням неповного пакету документів та обмеженнями, встановленими постановою Правління Національного банку України від 01 грудня 2014 року № 758 щодо суми переказу коштів в один операційний день та на місяць (т. 1 а. с. 60).

Так, відповідно до зазначеної постанови НБУ здійснення переказу в іноземній валюті можливе на суму, що в еквіваленті не пепевищує 15 000,00 грн в один операційний (робочий) день.

Крім того, на момент отримання ПАТ «Дельта Банк» зазначених платіжних доручень від позивача, банк на підставі постанови Національного Банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ було віднесено до категорії проблемних та встановлено обмеження в діяльності ПАТ «Дельта Банк» для стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового стану, що також унеможливлювало виконання розпоряджень позивача як клієнта банку.

Урахувавши наведені обставини, суди дійшли правильного висновку, що ПАТ «Дельта Банк» правомірно не виконав розпорядження ОСОБА_4 про перерахування коштів з його поточних рахунків, а тому позовні вимоги щодо визнання бездіяльності відповідача ПАТ «Дельта Банк» у невиконанні платіжних доручень № 1 від 20 січня 2015 року на переказ грошових коштів у розмірі 60 000,00 Євро з поточного рахунку НОМЕР_1 та 160 000,00 дол. США з поточного рахунку НОМЕР_2, є безпідставними й задоволенню не підлягають.

У частині позовних вимог до Компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернейшнл, Інк., судами встановлено, що частка Компанії у статутному капіталі ПАТ «Дельта Банк» становить 29,39 %, що не дорівнює визначеному Законом України «Про банки і банківську діяльність» порогу контролю, крім цього відсутні будь-які угоди, які б давали можливість Компанії здійснювати вирішальний вплив на діяльність банку (т. 1 а. с. 89).

Відповідно до статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

У статті 6 Статуту ПАТ «Дельта Банк» зазначено, що органами його управління є: Загальні збори акціонерів, Спостережна рада (Наглядова рада в розуміння Закону України «Про акціонерні товариства») та Рада Директорів.

У складі зазначених органів управління банку Компанія Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк. та/або її представники на території України на момент визнання банку неплатоспроможним були відсутні.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність (частина п'ята статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Суди першої та апеляційної інстанцій, врахувавши наведені норми матеріального права та обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем вимог, зокрема, що саме власник істотної участі Компанія Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернейшнл, Інк. не вжила дієвих і своєчасних заходів з фінансування й підтримки цього банку для проведення його діяльності відповідно до вимог законодавства, що призвело до подальшого погіршення фінансових показників його діяльності та неможливості своєчасного виконання банком зобов'язань перед клієнтами та іншими кредиторами.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги ОСОБА_4, були предметом дослідження й оцінки, та обґрунтовано спростовані апеляційним судом.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, про незаконність судових рішень не свідчать, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі

колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. О. Лесько

С. Ю.Мартєв

С. П.Штелик