Справа № 297/2837/17
П О С Т А Н О В А
Іменем України
12 березня 2019 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого Собослой Г.Г.
суддів: Джуга С.Д., Фазикош Г.В.,
секретаря Балаж Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду від 21 березня 2018 року у справі №297/2837/17 (Головуючий: Ільтьо І.І.), -
встановив:
ОСОБА _1 звернулася до Берегівського районного суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дітей, поділ майна подружжя та визначення права власності на частину нерухомого майна.
В обґрунтування позову посилається на те, що 19 листопада 2005 року між сторонами укладено шлюб. Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1одження та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які знаходяться на утриманні та вихованні позивачки. З самого початку спільного проживання сімейне життя з відповідачем не склалося, оскільки відповідач вів антисуспільний спосіб життя, зловживав спиртними напоями, з його боку було постійне рукоприкладство. Зазначає, що з жовтня 2017 року вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Вищезазначені обставини підтверджують те, що їх сім'я фактично розпалася, подальше спільне проживання, відновлення сімейних стосунків або збереження шлюбу є неможливим та суперечить їх інтересам та інтересам їх дітей. Шлюб існує лише формально, а тому просить шлюб розірвати. Оскільки, відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, тому просить щомісячно стягувати з нього аліменти в її користь на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі по 1 000 гривень щомісячно на кожну дитину, і до досягнення ними повноліття. Під час шлюбу сторонами 28.08.2008 року на підставі договору купівлі-продажу була придбана квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартість якої згідно договору купівлі-продажу від 28 серпня 2008 року складає 25 000 грн.. Оскільки із позивачкою проживає двоє малолітніх доньок, які фактично перебувають на її утриманні, тому остання вважає, що є підстави для застосування права відступлення від засад рівності часток подружжя. У зв'язку із викладеним позивач просить суд в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за відповідачем право власності на 1/3 частину зазначеної квартири.
Рішенням Берегівського районного суду від 12.03.2018 року позов задоволено частково.
Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі по 1 000 гривень щомісячно, на кожну дитину, починаючи з 14.12.2017 року і до досягнення ними повноліття.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за:
- ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;
- ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду змінити у частині вимог про поділ квартири, визнавши за нею право власності на 2/3 частини квартири, а за відповідачем на 1/3 частини. В обґрунтування посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 просили апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_6 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог про поділ майна подружжя, то колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.
Встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 19 листопада 2005 року у виконавчому комітеті Батівської селищної ради, Берегівського району, Закарпатської області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 08 (а.с.8).
Від даного шлюбу народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які знаходяться на повному утриманні та вихованні позивачки.
26 серпня 2006 року між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, з однієї сторони та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого останній купив квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Договір посвідчений державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори Закарпатської області Мирончук О. В. та зареєстрований у реєстрі за №2-4830 (а.с.11).
Право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 за реєстраційним номером НОМЕР_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим КП «Берегівське бюро технічної інвентаризації» 19 вересня 2008 року (а.с.12).
Вирішуючи питання про поділ вказаної квартири та визнаючи за сторонами право власності на 1/2 її часину за кожним, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні підстави для відступу від рівності часток подружжя.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї (ч.2 ст.70 СК України).
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч.3 ст.70 СК України).
Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачкою не доведено існування обставин, які б могли бути підставою для відступу від рівності часток подружжя.
Зокрема відсутні докази того, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Проживання дітей з позивачкою само по собі не може бути підставою для відступу від рівності часток, оскільки в такому випадку слід довести, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
В даному випадку, ОСОБА_1 в цьому ж провадженні пред'явила позовні вимоги про стягнення аліментів на дітей. При цьому суд в повному обсязі задовольнив такі вимоги та стягнув аліменти у визначеному позивачкою розмірі. А отже не можна стверджувати, що такого розміру аліментів, визначених самою ОСОБА_1, не вистачає на утримання дітей.
Тобто, підстави передбачені ч.3 ст.70 СК України, також є недоведеними.
Також колегія суддів враховує наступне.
Згідно довідки №405 від 12.11.2007 року ОСОБА_11 (батько відповідача) постійно проживає за адресою АДРЕСА_2 та разом з ним проживали: ОСОБА_12 - дружина; ОСОБА_13 - син; ОСОБА_1 - син (відповідач); ОСОБА_1 - невістка (позивач); ОСОБА_3 - внучка (а.с.42).
При цьому ОСОБА_11 та його сім'я перебував на квартирному обліку вагонного депо Ужгорода за місцем роботи з 28.07.1997 рок, що підтверджується Списком працівників вагонного депо Ужгород Львівської залізниці прийнятих на облік для отримання житла по смт.Батьово (а.с.40), який затверджено рішенням ВК Батьовської селищної ради від 28.12.2006 року за №165 (а.с.41).
Відповідно до протоколу засідання комісії залізниці по розгляду заяв про надання позик №13 від 22.01.2008 року, ОСОБА_2 надано безвідсоткову позику в розмірі 100 000 грн. терміном погашення на 15 років для придбання житла із зняттям з квартирного обліку вагонного депо Ужгород сім'ї ОСОБА_11 (а.с.43).
14.03.2008 року між ОСОБА_2 та Вагонним депо Ужгород підписано договір - зобов'язання, згідно якого ОСОБА_1 зобов'язується до 31.05.2023 року повернути суму в розмірі 100 000 грн. щомісячними частинами, починаючи з 01.06.2008 року по 555,56 грн. (а.с.44).
Крім того, згідно договору поруки від 14.03.2008 року ОСОБА_13 (брат відповідача) поручився за виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вказаним вище договором-зобов'язання від 14.03.2008 року (а.с.45).
Згідно квитанції від 31.01.2018 року вбачається, що ОСОБА_12 сплатила суму в розмірі 35555,04 грн. в рахунок погашення довгострокової позики від ОСОБА_2 (а.с.55).
З чого слідує, що з метою придбання спірної квартири ОСОБА_1 за місцем роботи отримав безвідсоткову позику в сумі 100 000 грн., поручителем за якою є рідний брат ОСОБА_13, за умови зняття його рідного батька ОСОБА_11 разом з сім'єю з квартирного обліку.
Дані обставини на думку апеляційного суду мають істотне значення та не дають підстав для відступу від рівності часток в користь позивачки при поділі майна подружжя.
Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України, є підставою для залишення без задоволення скарги, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Берегівського районногосуду від 21 березня2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 березня 2018 року.
Головуючий
Судді :
