Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 750/9028/15-ц

провадження № 61-7815зпв18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пегас Туристик»,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа Агенцій «Гарячі тури», фізична особа-підприємець ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Туристик» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року в складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Журавель В. І., Закропивного О. В., Хопти С. Ф., Штелик С. П.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Туристик» (далі - ТОВ «Пегас Туристик»), за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа Агенцій «Гарячі тури» (далі - ТОВ «Мережа Агенцій «Гарячі тури»), фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4), про відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що у червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до туроператора ТОВ «Пегас Туристик», від імені якого діяла ФОП ОСОБА_4 на підставі субагентського договору від 14 липня 2014 року № 337, з метою придбання туристичних послуг у виді туристичного пакету до Туреччини з 10 до 18 липня 2015 року.

На підставі наданого йому рахунку-фактури від 19 червня 2015 року № 11290 позивач здійснив передоплату в розмірі 19 920,00 грн для бронювання туристичного туру, а 24 червня 2015 року сплатив залишок коштів у розмірі 19 917,00 грн.

За два дні до туру він звернувся до ФОП ОСОБА_4 за необхідними документами для туристичної поїздки до Туреччини, проте отримав відмову. Того ж дня він особисто звернувся до ФОП ОСОБА_4 з вимогою про повернення сплачених ним грошових коштів і також отримав відмову у їх поверненні.

РішеннямДеснянського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2016 року в складі судді Карапута Л. В. позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Пегас Туристик» на користь ОСОБА_3 39 837,00 грн, сплачених за договором на туристичне обслуговування від 19 червня 2015 року № 01001, та судовий збір у розмірі 487,20 грн, всього 40 324,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, обумовлену договором послугу не надав, грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим перед позивачем виникла заборгованість, яка не погашена.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 25 квітня 2016 року в складі колегії суддів: Острянського В. І., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В. рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2016 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що внаслідок винних дій ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури», які полягали у неперерахуванні коштів, сплачених ОСОБА_3 20 і 24 червня 2015 року в розмірі 39 837,00 грн ТОВ «Пегас Туристик», були порушені права позивача та заподіяні йому збитки. ТОВ «Пегас Туристик» позивачу збитків не заподіювало, вимог до ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури» позивач не заявляв.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 25 квітня 2016 року скасовано, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2016 року залишено в силі.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ мотивована тим, що ФОП ОСОБА_4 (турагент) діяла від імені туроператора ТОВ «Пегас Туристик» на підставі субагентського договору, відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб'єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор, яким у цій справі є ТОВ «Пегас Туристик». Висновок суду апеляційної інстанції про те, що збитки ОСОБА_3 заподіяні саме ТОВ «Мережа Агенцій «Гарячі Тури», до якого позивач вимог не заявляв, є помилковим.

У травні 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява ТОВ «Пегас Туристик» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року у справі № 750/9028/15-ц у порядку глави 3 розділу VЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду України від 14 червня 2017 року відкрито провадження у справі.

Станом на 15 грудня 2017 року - набрання чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» розгляд заяви ТОВ «Пегас Туристик» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року у справі № 750/9028/15-ц Верховним Судом України не закінчено.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить про інше.

У січні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. від 26 лютого 2019 року справу за заявою ТОВ «Пегас Туристик» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року призначено до судового розгляду.

У заяві про перегляд ухвали суду касаційної інстанції ТОВ «Пегас Туристик» просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року та залишити в силі рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 25 квітня 2016 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 33 Закону України «Про туризм».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до змісту статті 360-5 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання заяви) Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, якістали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

У справі, судове рішення в якій переглядається, суди встановили, що 19 червня 2015 року між ФОП ОСОБА_4 (турагент), яка діяла від імені ТОВ «Пегас Туристик» (туроператор) на підставі субагентського договору, укладеного між турагентом та ТОВ «мережа Агенцій «Гарячі Тури», та ОСОБА_3 (турист) укладено договір на туристичне обслуговування № 01001, за умовами якого туроператор за плату зобов'язується надати туристу комплекс туристичних послуг (турпродукт), а турист зобов'язаний прийняти ці послуги і оплатити їх на умовах цього договору.

Із квитанцій ПАТ КБ «ПриватБанк» від 20 та 24 червня 2015 року відомо, що ОСОБА_3 сплатив на рахунок ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури» 19 920,00 грн та 19 917,00 грн відповідно.

З повідомлення ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури» на адресу ФОП ОСОБА_4 відомо, що останню повідомлено про ануляцію заявки ОСОБА_3 з причини виникнення заборгованості ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури» перед ТОВ «Пегас Туристик».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, обумовлену договором послугу не надав, грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим перед позивачем виникла заборгованість, яка не погашена.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, виходив із того, що внаслідок винних дій ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури», які полягали у неперерахуванні цим товариством коштів, сплачених ОСОБА_3 20 і 24 червня 2015 року в розмірі 39 837,00 грн ТОВ «Пегас Туристик», були порушені права позивача та заподіяні йому збитки. ТОВ «Пегас Туристик» позивачу збитків не заподіювало, вимог до ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури» позивач не заявляв.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив із того, що ФОП ОСОБА_4 (турагент) діяла від імені туроператора ТОВ «Пегас Туристик» на підставі субагентського договору, відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб'єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор, яким у цій справі є ТОВ «Пегас Туристик». Висновок суду апеляційної інстанції про те, що збитки ОСОБА_3 заподіяні саме ТОВ «мережа Агенцій «Гарячі Тури», до якого позивач вимог не заявляв, є помилковим.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року у справі № 296/8250/15-ц суд касаційної інстанції виходив із того, що рішення суду апеляційної інстанції, яким встановлено порушення умов договору ТОВ «Мережа агенцій «Гарячі тури» як суб'єктом туристичної діяльності, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 року у справі № 522/16519/15-ц суд касаційної інстанції виходив із того, що саме ТОВ «Блю Марлін Тревел» позивач оплатила туристичні послуги, тому майнову відповідальність має нести ця туристична фірма.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах положень статті 33 Закону України «Про туризм».

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, слід виходити з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послугою вважається діяльність виконавця послуг з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин між споживачем і виконавцем.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про туризм» за договором про туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт).

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста.

Права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також цим Законом.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов'язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб'єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про туризм» порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

Згідно зі статтею 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Статтею 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Агентські відносини регулюються главою 31 ГК України, відповідно до статті 297 ГК якого за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням умов договору однією зі сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, установлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.

За змістом частин першої, другої, десятої статті 20, частини другої статті 30, частин першої, другої статті 32, частини першої статті 33 Закону України від 15 вересня 1995 року «Про туризм», частини четвертої статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів», статей 610, 611, частини п'ятої статті 653, частини першої статті 901 ЦК України майнову відповідальність несе суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.

Таким чином, ФОП ОСОБА_4 (турагент) діяла від імені туроператора ТОВ «Пегас Туристик» на підставі субагентського договору. Відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб'єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор, яким у цій справі є ТОВ «Пегас Туристик».

Установивши фактичні обставини у справі та на підставі норм закону суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме відповідач як туроператор несе відповідальність за невиконання умов договору про надання туристичних послуг у спірних правовідносинах. Правовідносини, які виникли між відповідачем та третіми особами, не можуть впливати на права позивача, який належно виконав умови договору. Спір між туроператором та турагентом може бути вирішений в іншому провадженні.

Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились, у зв'язку з чим відповідно до частини першої статті 360-5 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», у задоволенні заяви ТОВ «Пегас Туристик» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року необхідно відмовити.

У червні 2017 року від ТОВ «Пегас Туристик» надійшли клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із забезпеченням її проведення у Дарницькому районному суді м. Києва та отримання судової повістки у вигляді смс-повідомлення.

У задоволенні клопотань слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскільки судом не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, заява розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), підстав для задоволення клопотань немає.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої, частиною третьою статті 360-3, частиною першою статті 360-5 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII, підпунктом 1 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Туристик» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С. Ю.Мартєв

В.В. Пророк

І.М. Фаловська