-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" березня 2019 р. Справа№ 910/23597/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Козир Т.П.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Денисюк І.Г.
за участю представників
позивача: Шкелебей О.В.;
відповідача-1: Сергет В.В.;
відповідача-2: Сергет В.В., Чорноус С.О.;
відповідача-3: Сергет В.В.;
відповідача-4: Осійчук Т.М.;
відповідача-5: Шабаровський Б.В.;
розглянувши у судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 (повний текст складено 12.12.2018)
у справі №910/23597/17 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключові системи"
2) Фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича
3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Айфін"
4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон"
5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга"
про визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ключові системи" (далі за текстом - відповідач-1), Фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича (далі за текстом - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Айфін" (далі за текстом - відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Закон" (далі за текстом - відповідач-4) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-аналітичний центр "Ліга" (далі за текстом - відповідач-5), у якому просив:
- визнати недостовірною інформацію наступного змісту: "Систематичні проблеми в роботі прийомного шлюзу ДФС дивним чином співпали з активним відновленням роботи програмного забезпечення "М.Е.Doc". […] Одночасно деякі спеціалісти районних відділень ДФС рекомендують використовувати ПЗ "М.Е.doc", в якому все працює. […] Виходячи з викладеного вище, а також зважаючи на відсутність адекватної реакції ДФС на проблеми подання електронної звітності, ми маємо підстави вважати, що розробниками ПЗ "М.Е.doc" здійснюється втручання у роботу державних інформаційних систем", поширену в мережі Інтернет відповідачем-1, відповідачем-2, відповідачем-3 та відповідачем-4;
- зобов'язати відповідача-2 спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на веб-сайті https://sonata.biz.ua/ резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо позивача;
- зобов'язати відповідача-5 спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на сайті http://buh.ligazakon.ua резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо позивача;
- зобов'язати відповідача-1 спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом публікації на сайті http://ksystems.com.ua/ резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим шрифтом та розміщена під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 за клопотанням відповідача-2 у справі №910/23597/17 призначено судову комп'ютерно-технічну експертизу та зупинено провадження до надання висновків судової експертизи. В своїй ухвалі місцевий господарський суд зазначав про те, що предметом спору у справі №910/23597/17 є визнання інформації недостовірною та її спростування. До предмета доказування у даній справі входить доведення достовірності інформації, розміщеної у відкритому листі-зверненні, зокрема, з метою доведення втручання через програмне забезпечення М.Е.doc у роботу державних інформаційних систем. Оскільки в процесі розгляду справи у суду виникли питання, які потребують спеціальних знань, та мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи сторін є взаємно суперечливими, то є необхідним призначення у справі №910/23597/17 судової комп'ютерно-технічної експертизи, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:
- в порушення ч.1 ст. 99 ГПК України суд призначив експертизу за відсутності мотивованого клопотання відповідача-2, оскільки останній в своєму клопотанні не обґрунтував неможливість подання експертного висновку у строки, встановлені ГПК України для подання доказів;
- в своєму клопотанні відповідач-2 не обґрунтував, з яких причин він та інші відповідачі не можуть підтвердити достовірність поширеної інформації іншими засобами доказування, ніж висновок судової експертизи. Хоча перед поширенням спірної інформації серед широкого кола осіб в мережі Інтернет відповідачі були зобов'язані перевірити достовірність такої інформації, зібравши на її підтвердження достатні і достовірні докази;
- ДФС України, як власник ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності» відповідальний за забезпечення захисту інформації у ній, не підтвердив факт несанкціонованого втручання у роботу системи, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа від 08.09.2017;
- висновок експертизи відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) не може бути належним доказом достовірності поширеної відповідачами інформації;
- питання 1, 3-6, 8, 10, поставлені судом на вирішення експерта, спрямовані не на встановлення достовірності поширеної відповідачами інформації, а на з'ясування технічних характеристик ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності», що не має жодного значення для вирішення даної справи;
- суд невірно визначив підвид судової експертизи, оскільки поставлені на вирішення експерта питання стосуються функціонування ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності» як телекомунікаційної системи, а тому відповідно до п.14 розділу ІІ Науково-методичних рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, вказані питання можуть бути вирішені лише у межах експертизи телекомунікаційних систем та засобів;
- суд не обґрунтував неможливість або недоцільність проведення судової експертизи в установі за зоною регіонального обслуговування (тобто в Київському НДІСЕ або Науково-дослідному центрі судової експертизи з питань інтелектуальної власності) та необхідність доручення її проведення саме Одеському НДІСЕ;
- суд в своїй ухвалі в порушення вимог ст. 100 ГПК України не зазначив необхідний перелік матеріалів для проведення експертизи, а фактично переклав цей обов'язок на сторін, які мають самі визначити необхідні документи та передати їх безпосередньо експерту, що є порушенням порядку збирання матеріалів для проведення експертизи, визначеного в ч.ч.1, 2 ст. 102 ГПК України;
- безпідставне призначення експертизи порушує право позивача на розгляд його справи у розумний строк.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 у справі №910/23597/17 та передати справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
В судовому засіданні представники відповідачів заперечували проти апеляційної скарги, просили суд залишити скаргу без задоволення,а оскаржувану ухвалу суду - без змін, як таку, що винесена з дотриманням норм процесуального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - частковій зміні, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судовою експертизою є дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - експертизи та дослідження) судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - експертні установи) та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі - експерти), їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України "Про судову експертизу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 N53/5 (п.1.1 названої Інструкції).
Згідно зі ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд за клопотанням відповідача-2 призначив у даній справі судову комп'ютерно-технічну експертизу, з необхідністю та доцільністю призначення якої колегія суддів погоджується, оскільки у суду виникла необхідність у спеціальних знаннях для вирішення низки питань, які виникли під час розгляду даної справи.
Разом з тим, в ході перегляду справи колегія виявила ряд невідповідностей та порушень норм матеріального та процесуального права, допущених судом 1-ї інстанції, про які також зазначає позивач у своїй апеляційній скарзі, які на думку колегії заслуговують на увагу.
Так, відносно доводів заявника апеляційної скарги щодо відсутності в оскаржуваній ухвалі обґрунтувань неможливості або недоцільності проведення судової експертизи в установі за зоною регіонального обслуговування (тобто в Київському НДІСЕ або Науково-дослідному центрі судової експертизи з питань інтелектуальної власності), колегія зазначає наступне.
Згідно з ч.3 ст. 99 ГПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
В п.1.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень визначено, що експертизи та дослідження проводяться експертними установами за зонами регіонального обслуговування згідно з Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, наведеним у додатку 1 до цієї Інструкції. За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в експертній установі за зоною регіонального обслуговування, орган (особа), який (яка) призначає експертизу (залучає експерта), зазначивши відповідні мотиви, доручає її виконання експертам іншої експертної установи.
Визначаючись з експертною установою, яка проводитиме судову експертизу, господарський суд має враховувати положення Інструкції, згідно з якими експертизи проводяться, як правило, за зонами регіонального обслуговування. Цим же пунктом передбачено, що за наявності обставин, які зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи за зоною обслуговування, особа або орган, які призначають експертизу, зазначивши відповідні мотиви, можуть доручити її виконання експертам іншої установи. З урахуванням наведеного, у разі призначення господарським судом судової експертизи не за зоною регіонального обслуговування, мотиви такого призначення мають бути зазначені в ухвалі про призначення експертизи (п.8 Постанови Пленуму ВГСУ №4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).
Місто Київ належить до зони обслуговування Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (додаток 1 до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень).
Натомість, за відсутності згоди сторін на обрану експертну установу місцевим господарським судом, останній доручив проведення судової експертизи у даній справі Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, регіональними зонами обслуговування якого є Миколаївська, Одеська та Херсонська області, без належного обґрунтування неможливості направлення матеріалів справи для проведення експертного дослідження до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, що, в свою чергу, зумовлює необхідність зміни експертної установи та доручення її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Стосовно тверджень апелянта про порушення судом вимог ст. 100, 102 ГПК України в частині не зазначення необхідного переліку матеріалів для проведення експертизи та перекладання такого обов'язку на сторін, які мають самі визначити необхідні документи та передати їх безпосередньо експерту, колегія зазначає наступне.
Так, згідно зі ст. ст. 100, 102 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання.
Аналогічні положення містить п.2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, в якій зазначено про заборону експерту: самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно; вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судову експертизу», ст. 69 ГПК України, п.п.2.1, 2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень експерт має право звертатися до суду з клопотанням про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертного дослідження.
Натомість в оскаржуваній ухвалі суду сторони зобов'язано надати безпосередньо експертній установі всі первинні документи, які містять відомості та вихідні дані необхідні для вирішення поставлених питань, а також зобов'язано сторони на вимогу експерта надати останньому додаткову документацію, яка буде необхідна експерту для проведення експертизи, що прямо заборонено вищезгаданими правовими нормами, у зв'язку з чим пункт 5 резолютивної частини оскаржуваної ухвали суду підлягає коригуванню шляхом виключення з його змісту тексту, згідно з яким сторони зобов'язуються надавати документацію безпосередньо експертній установі або судовому експерту.
Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі (п.9 Постанови Пленуму ВГСУ №4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»), з огляду на що колегія частково погоджується і з доводами скаржника про те, що питання 1, 3-6, 8, 10, поставлені місцевим господарським судом на вирішення судового експерта, стосуються технічних характеристик ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності», тоді як до предмету доказування у даній справі належить встановлення достовірності поширеної відповідачами інформації, у зв'язку з чим вищезгадані питання мають бути виключені з переліку питань, поставлених судовому експерту.
Стосовно тверджень заявника апеляційної скарги щодо неправильності визначення судом підвиду судової експертизи, оскільки поставлені на вирішення експерта питання стосуються функціонування ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності» і можуть бути вирішені лише у межах експертизи телекомунікаційних систем та засобів, колегія зазначає таке.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. У вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи), окрім іншого, суду належить за необхідності визначити вид (підвид) судової експертизи, до компетенції якої відноситься роз'яснення відповідних питань. Якщо визначення такого виду (підвиду) саме по собі потребує спеціальних знань, його слід віднести на розсуд експертної установи (експерта) (п.5 Постанови Пленуму ВГСУ №4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).
В п.1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень наведено основні види (підвиди) експертизи і згідно даного переліку комп'ютерно-технічна та телекомунікаційна експертизи є підвидами інженерно-технічної експертизи, тобто належать до одного виду експертизи.
Оскільки суд не спеціалізується на знаннях у галузі комп'ютерно-технічних досліджень, то в питаннях визначення виду (підвиду) експертизи слід покладатись на розсуд експерта з урахуванням, також, думки заявника клопотання про її призначення.
Окрім цього, відповідно до п.п.2.1, 2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків, а витребувані додаткові матеріали не надані, або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань. Водночас, на експерта покладено обов'язок повідомити в письмовій формі органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), про неможливість її проведення та повернути надані матеріали справи та інші документи, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були надані.
Таким чином, у разі невірно визначеного підвиду судової експертизи, експерт може або звернутися з відповідним клопотанням до суду, або повернути без виконання ухвалу суду із зазначенням причин неможливості проведення саме призначеного судом виду (підвиду) експертизи, що і зумовлює залишення судом апеляційної інстанції визначеного місцевим господарським судом підвиду експертизи.
Решта доводів апеляційної скарги до уваги колегією не приймаються як безпідставні, з огляду на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), аналіз якої свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес. Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути змінена з коригуванням її мотивувальної та резолютивної частини згідно викладеного вище обґрунтування.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, частково підтвердились, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за подання апеляційної скарги між відповідачем-2 (заявником клопотання про призначення експертизи) та позивачем (скаржником).
Окрім наведеного, колегія зазначає про невідповідність мотивувальної частини ухвали її резолютивній частині, а саме: зі змісту оскаржуваної ухвали (передостанній абзац 3-го аркушу ухвали) вбачається, що суд вказує про призначення судово-економічної експертизи, тоді як в резолютивній частині зазначено про призначення комп'ютерно-технічної експертизи, що зумовлює виключення даного абзацу з тексту оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст. ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт" задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 у справі №910/23597/17 змінити.
Викласти резолютивну частину ухвали у наступній редакції:
« 1. Клопотання Фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича про призначення судової комп'ютерно-технічної експертизи задовольнити частково.
2. Призначити у справі №910/23597/17 судову комп'ютерно-технічну експертизу.
3. Проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6).
4. На вирішення судової експертизи поставити наступні питання:
- чи піддавався ІТС "Єдине вікно подання електронної звітності" певним процедурам з метою знищення інформації?
- чи змінювалися налаштування ІТС "Єдине вікно подання електронної звітності", окремих пристроїв, особами, що не є посадовими або найманими особами ДФС? якщо так, то у який час, які їх значення?
- чи є ознаки втручання в роботу ІТС "Єдине вікно подання електронної звітності?
5. Зобов'язати сторін надати до Господарського суду міста Києва всі первинні документи, які містять відомості та вихідні дані необхідні для вирішення поставлених питань.
6. Відповідно до ст. 14 Закону України "Про судову експертизу" попередити експерта про кримінальну відповідальність у відповідності із ст.ст. 384 та 385 Кримінального кодексу України.
7. Затрати на проведення експертизи покласти на відповідача-2 - Фізичну особу-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича (АДРЕСА_1; інн НОМЕР_1).
8. Зобов'язати експерта після проведення дослідження та підготовки письмового висновку направити належним чином засвідчені копії висновку сторонам у справі.
9. Ухвалу направити сторонам та Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6).
10. Провадження у справі № 910/23597/17 зупинити до повернення матеріалів справи до суду після проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6) судової комп'ютерно-технічної експертизи (або до дачі висновку чи повідомлення про неможливість її проведення)».
3. Виключити з мотивувальної частини (третій аркуш ухвали) абзац: «З метою повного та всебічного розгляду справи, суд, призначає у даній справі судову економічну експертизу, проведення якої доручає Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз».
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Чорноуса Сергія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Експерт" 881,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.
6. Матеріали справи №910/23597/17 повернути Господарському суду міста Києва.
7. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 14.03.2019.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Т.П. Козир
А.І. Тищенко
скопійовано
-
скопійовано
-
