ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2019 року

Київ

справа №820/238/18

адміністративне провадження №К/9901/64633/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 (судді Спаскін О.А., Любчич Л.В., Сіренко О.І.)

у справі № 820/238/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснокутський агрошляхбуд»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснокутський агрошляхбуд» (далі - позивач, ТОВ «Краснокутський агрошляхбуд») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ від 12.01.2018 № 189.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 та задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширюється на відносини, що виникають при проведенні заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, тому до прийняття урядом відповідної норми немає імперативної норми, якою повинен керуватися податковий орган при призначенні та проведенні перевірок. Фактичною підставою для призначення перевірки стало ненадання позивачем відповіді на обов'язковий письмовий запит податкового органу. Запит податкового органу оформлений належним чином, а відтак у позивача виник обов'язок надати відповідь на такий запит. При цьому, за твердженням податкового органу запит було повернуто на адресу відповідача з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а відтак такий документ вважається врученим в розумінні пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України. Окремі дефекти в оформленні наказу про проведення перевірки не повинні розглядатися як безумовні підстави для визнання протиправним та скасування такого наказу.

Позивач процесуальним правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області 14.08.2017 року сформовано ТОВ «Краснокутський агрошляхбуд» запит про надання інформації (пояснень та їх документальне підтвердження) за № 13367/10/20-40-14-12-18.

Так, фактичною підставою для формування такого запиту стали факти, що свідчать про допущення ТОВ «Краснокутський агрошляхбуд» порушення пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту за звітний період декларування ПДВ: вересень 2016 року на суму ПДВ 17225,53 грн по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Вартіс»; листопад 2016 року на суму ПДВ 385,62 грн, по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ПП «Профмет»; лютий 2017 року на суму ПДВ 926,32 гри., по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТОВ ТД «Оптима», березень 2017 року на суму ПДВ 1349,33 грн, по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «ТД фірма Союз ЛТД» , квітень 2017 року на суму ПДВ 1521433,33 грн, по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ «Амазонм».

До таких висновків контролюючий орган прийшов на підставі результатів аналізу податкової інформації по контрагентам позивача, яка отримана, опрацьована відповідно до статей 72, 73, 74 Податкового кодексу України та, згідно з пунктом 74.3 статті 74 Податкового кодексу України, може використовуватись для виконання покладених на контролюючі органи завдань.

У зв'язку з вищезазначеним та керуючись нормами підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпунктом 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пунктом 1 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73, підпунктами 78.1.1, 78.1.2, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пунктом 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245, ГУ ДФС України у Харківській області зобов`язано ТОВ «Краснокутський агрошляхбуд» протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання цього запиту, надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу наведених вище фактів.

При цьому контролюючий орган вказав на необхідність надання підприємством засвідчених підписом посадової особи ТОВ «Краснокутський агрошляхбуд» та скріплених печаткою (за наявності), копій документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками, покупцями, щодо діяльності з якими у контролюючого органу виникли сумніви та які зазначені у переліку, а також регістрів бухгалтерського обліку в розрізі номенклатури товару та іншу первинну документацію згідно переліку.

Вказаний запит направлено 16.08.2017 року на податкову адресу ТОВ «Краснокутський агрошляхбуд» (62052, Харківська область, Краснокутський район, с. Солцедарівка, вул. Хімічна, 2) рекомендованим поштовим відправленням, однак конверт повернувся на адресу контролюючого органу 31.08.2017 року з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується матеріалами справи.

12.01.2018 ГУ ДФС у Харківській області прийнято наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки «Краснокутський агрошляхбуд».

16.01.2018 року ГУ ДФС у Харківській області сформовано направлення на перевірку № 261, 262.

17.01.2018 відповідачем здійснено вихід за податковою адресою ТОВ «Краснокутський агрошляхбуд» з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Краснокутський агрошляхбуд», однак посадові особи ГУ ДФС у Харківській області не були допущені до перевірки, за результатом чого складено акт відмови платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки № 377/20-40-14-22 від 17.01.2018.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що підставою відмови платника податків до допуску співробітників ГУ ДФС у Харківській області до проведення перевірки слугувало посилання ТОВ «Краснокутський агрошляхбуд» на розповсюдження дії мораторію на проведення перевірок та відсутність підстав для проведення перевірки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що запит контролюючого органу від 14.08.2017 № 13367/10/20-40-14-12-18 відповідає вимогам чинного законодавства, належним чином надісланий на податкову адресу підприємства, а платником податків не надано відповіді на вказаний запит у законодавчо встановлені строки, а відтак спірний наказ від 12.01.2018 року № 189 виданий ГУ ДФС з підстав діючих норм законодавства. Крім того, з 01 січня 2018 року саме Кабінет Міністрів України вирішує на які контролюючі органи (або сфери бізнесу) не поширюватиметься мораторій, а тому до прийняття відповідної постанови відсутня чітко визначена імперативна норма, якою має керуватися контролюючий орган при плануванні та призначенні перевірок. Натомість на момент прийняття спірного наказу чинними є норми Податкового кодексу України, як спеціального закону у сфері регулювання справляння податків і зборів, яким передбачено підстави та умови проведення позапланових перевірок.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що з 01.01.2018 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», п. 9 «Прикінцевих положень» якого внесено зміни до Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 року № 1728-VIII та подовжено на 2018 рік дію мораторію на перевірки господарської діяльності. Перелік підстав для проведення позапланової перевірки, визначений ст.6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності доповнюється перевірками, які визначені ПК України та, відповідно, проводяться у спосіб, визначений цим нормативним актом. Проведення контрольних заходів податковими органами, у період з 01.01.2018 року по 23.02.2018 року підпадало під дію Закону № 1728, у ред. п. 9 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік».

З такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, вважаючи їх передчасними, виходячи з такого.

З 01.01.2018 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», п. 9 «Прикінцевих положень» якого внесено зміни до Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 року № 1728-VIII та подовжено на 2018 рік дію мораторію на перевірки господарської діяльності.

Проте, посилання суду апеляційної інстанції на зазначений Закон, як на підставу правового регулювання спірних правовідносин, є неприйнятним з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Оскільки норми наведених сторонами Законів не відповідають встановленим Податковим кодексом України засадам, їх положення не можуть застосовуватись у межах спірних відносин.

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного наказу, підставою для його прийняття стало ненадання позивачем відповіді на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

Згідно з пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Пунктами 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, коли отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При цьому, судом апеляційної інстанції не спростовано доводи податкового органу щодо наявності підстав для призначення перевірки, які визначені Податковим кодексом України, зокрема, ненадання позивачем відповіді на письмовий запит податкового органу, не досліджено наявності підстав для надіслання такого запиту та відповідності такого вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України. Також, судом апеляційної інстанції не надано оцінки тому чи були правові підстави у позивача для відмови у допуску до проведення податкової перевірки, що визначені пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вказані обставини враховані не були, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, суд не позбавлений можливості витребувати докази за власною ініціативою на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі № 820/238/18 скасувати.

Справу направити на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко