ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року справа №200/309/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року (повне судове рішення складено 01 лютого 2019 року у м. Слов'янську) у справі № 200/309/19-а (суддя в І інстанції Олішевська В.В.) за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - ДП «Краснолиманська») звернулось до суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відділ примусового виконання) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання ОСОБА_1 від 06.12.2018 в рамках зведеного виконавчого провадження № 57871438 про накладення арешту на кошти ДП «Краснолиманська», що містяться на рахунках АТ КБ Приватбанк, визнання протиправним та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання ОСОБА_1 від 10.01.2019 в рамках зведеного виконавчого провадження № 57871438 про накладення арешту на кошти ДП «Краснолиманська» в АТ КІБ, МФО 322540, р/р НОМЕР_7, визнання протиправною та скасування постанови заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання Клименка Романа Васильовича від 06.12.2018 в рамках виконавчого провадження № 56223709 про перевірку виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19.04.2018 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання ОСОБА_1 було відкрито виконавче провадження № 56223709 від 19.04.2018 про стягнення з ДП «Краснолиманська» заборгованості за вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ю-809-47 від 20.10.2017. Позивач зазначає, що 25.05.2018 повідомив відповідача про повне погашення заборгованості за вимогою про сплатою боргу (недоїмки) № Ю-809-47 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та просив закінчити виконавче провадження, надавши довідку про виконання. Однак, 10.05.2018 відповідачем в рамках виконавчого провадження № 56223709 винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти ДП «Краснолиманська» в межах суми 29805293,65 грн., що містяться на рахунках банківських установ, в тому числі на р/р в філії «Донецького регіонального управління» Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» № НОМЕР_2 за яким підприємство сплачує заробітну плату, електричну енергію, оплату по спеціальним рахункам для виплати лікарняних листів за рахунок коштів від фондів соціального страхування, податки і збори до бюджетів. Позивач вказує на те, що 20.06.2018 підприємством на виконання вимог державного виконавця надані платіжні доручення, що підтверджують фактичне виконання зобов'язань щодо сплати єдиного внеску, відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки). 12.07.2018 постановою державного виконавця в рамках виконавчого провадження № 56223709 знято арешт з грошових коштів ДП «Краснолиманська» в межах суми, що містяться на рахунках банківських установ, в тому числі на розрахунковому рахунку в філії «Донецького регіонального управління» Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» № НОМЕР_2 на підставі ст. 13 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» та п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, позивач вказує на те, що 06.12.2018 заступником директора Департаменту начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименко Р.В. скасовано постанову про зупинення виконавчих дій від 12.07.2018 року № 56223709, та зобов'язано державного виконавця вчинити дії у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств». В зв'язку з чим, 06.12.2018 державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 56223709 винесено постанову про скасування постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 12.07.2018, а в рамках зведеного виконавчого провадження № 57871438 до складу якого включено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 809-47 від 20.10.2017, видану Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДФС (вимоги якої позивачем виконані в повному обсязі). Крім того, позивач вказує на те, що 10.01.2019 в рамках зведеного виконавчого провадження № 57871438 державним виконавцем прийнято постанову про накладення арешту на кошти ДП «Краснолиманська» відкриті в АТ «КІБ» р/р НОМЕР_7. Позивач не погоджується з прийнятими відповідачем постановами, вважає вищезазначені постанови незаконними та винесеними з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки позивачем фактично виконано в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування зазначив, що судом першої інстанції в результаті помилкового застосування неналежних норм матеріального права та не застосування норм матеріального права, які в дійсності регулюють спірні правовідносини, суд ухвалив рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи. є необгунтованним та незаконним.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

20.10.2017 року Запорізьким відділенням ОВП сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-809-47, якою зобовязано ДП «Краснолиманська» сплатити заборгованість в сумі 27095725,14 грн. (т.2 а.с. 24).

16.03.2018 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ОВП) до відділу примусового виконання направлено заяву про відкриття виконавчого провадження № 2814/9/28-10-47-16 (т.2 а.с.18-19). Зазначена заява надійшла до Міністерства юстиції України 22.03.2018 та зареєстрована за № 9118-33-18.

19.03.2018 ОВП до відділу примусового виконання рішень направлено лист № 2856/9/28-10-47-16 від 19.03.2018 «Про надання інформації», відповідно до якого направлено оригінал вимоги № Ю/809-17-У від 20.10.2017 (т. 2 а.с.22-23).

19.04.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56223709, яке відкрито на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю 809-47 від 20.10.2017, виданої Запорізьким управлінням ОВП (т.2 а.с.26-27).

Зазначена постанова направлена на адресу ДП «Краснолиманська» та Запорізького управління ОВП (т.2 а.с.27).

З матеріалів виконавчого провадження № 56223709 встановлено, що державним виконавцем в рамках зазначеного виконавчого провадження направлено запит № 38909449 від 19.04.2018 до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями.

ДФС надано відповідь № 1036891811 від 20.04.2018 про наявні відкриті рахунки ДП «ВК «Краснолиманська» в банківських установах (т.2 а.с.28-29).

10.05.2018 державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника в рамках ВП № 56223709 (т.2 а.с.34).

Зазначена постанова направлена на адресу позивача та Запорізького управління ОВП та банківських установ для відома (т.2 а.с.35).

25.05.2018 позивачем до відділу примусового виконання рішень направлено довідку про сплату боргу (недоїмки) № Ю-809-47 від 20.10.2017 на користь Запорізького управління ОВП в сумі 27095725,14 грн. (т.2 а.с.47).

15.06.2018 на адресу позивача направлена вимога державного виконавця в рамках ВП № 56223709, відповідно до якого державний виконавець зобов'язував позивача протягом трьох днів з дня отримання вимоги надати платіжні доручення зазначені в довідці від 25.05.2018 б/н, стягувача у виконавчому провадженні протягом трьох днів з дня отримання вимоги повідомити розмір заборгованості по вимозі № Ю-809-47 від 20.10.2017 із зазначенням дат сплати коштів (т.2 а.с.48).

Листом № 7379/9/28-10-47-10 від 23.06.2018 «Про надання інформації» ОВП повідомив державного виконавця про розмір заборгованості по вимозі № Ю-809-47 від 20.10.2017 (т.2 а.с.49-50).

Листом № 01/11-114/5 від 20.06.2018 ДП «ВК «Краснолиманська» направлено на адресу відповідача копії платіжних доручень про сплату боргу, відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-809-47 від 20.10.2017 (т.2 а.с.51-114).

26.06.2018 державним виконавцем направлено вимогу державного виконавця уточнююча, відповідно до якої зобов'язано Запорізьке управління ОВП повідомити за який період сформувалась вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-809-47 від 20.10.2017, за який період боржником здійснено погашення заборгованості із сплати недоїмки, штрафу, пені в сумі 27095725,14 грн. згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-809-47 від 20.10.2017, розмір заборгованості із сплати недоїмки, штрафу, пені згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-809-47 від 20.10.2017 станом на дату відкриття виконавчого провадження № 56223709, тобто на 19.04.2018, розмір заборгованості із сплати недоїмки, штрафу, пені згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) Ю-809-47 від 20.10.2017 станом на 26.06.2018 (т.2 а.с.116).

З матеріалів справи виконавчого провадження вбачається, що на адресу відповідача ДП «Краснолиманська» направлено лист з додатками № 01/11-127/4 від 10.07.2018, яким повідомлено, що відповідно до Законів України «Про Фонд державного майна України», «Про приватизацію державного і комунального майна», «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», враховуючи розпорядження КМУ від 10.05.2018 № 358-р «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягає приватизації у 2018 році» Фонд державного майна України наказом № 762 від 08.06.2018 прийнято рішення про приватизацію Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська». Згідно ст. 34 ч. 1 п. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягає приватизації. В зв'язку з чим, позивач просив зупинити вчинення виконавчих дій (т.2 а.с.117-123).

12.07.2018 державним виконавцем прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій ВП № 56223709, відповідно до якої зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-809-47 від 20.10.2017, видану Запорізьким управлінням ОВП на строк до трьох років з моменту завершення приватизації (т.2 а.с.124).

Зазначена постанова направлена на адресу боржника та стягувачу (т.2 а.с.125).

Судом встановлено, що ОВП не погодившись з прийнятою постановою про зупинення вчинення виконавчих дій звернувся зі скаргою № 12072/9/28-10-47-05 на дії державного виконавця до Прокуратури м. Києва, яка у подальшому була направлена до Міністерства юстиції України для розгляду (т.2 а.с.140,141).

06 грудня 2018 року заступником директора Департаменту начальником Відділу примусового виконання рішень Клименком Р.В. при здійсненні контролю за рішеннями, діями державних виконавців під час виконання рішень, керуючись ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», розділом XII Інструкції з примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, здійснено перевірку законності дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства України при здійсненні виконавчих дій по виконавчому провадженні № 56223709 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-809-47 від 20.10.2017 Запорізьким управлінням ОВП проведено перевірку.

Заступником директора Департаменту начальником відділу примусового виконання рішень Клименком Р.В. винесено постанову про перевірку виконавчого провадження від 06.12.2018 в рамках ВП № 56223709, якою скасовано постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 12.07.2018 ВП № 56223709, зобов'язано державного виконавця вчинити дії у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» (т.2 а.с.142-143).

Зазначена постанова направлена на адресу боржника та стягувача у рамках виконавчого провадження ВП № 56223709 (т.2 а.с.144).

06.12.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 винесено постанову про скасування процесуального документу, відповідно до якої скасовано постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 12.07.2018, що видав ОСОБА_1 про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-809-47 від 20.10.2017 (т.2 а.с.145).

06.12.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою об'єднані виконавчі провадження № 56223709 та № 57852475 у зведене виконавче провадження № 57871438 (т.2 а.с.147).

06.12.2018 державним виконавцем в рамках ВП № 56223709 винесено вимогу державного виконавця, відповідно до якої зобов'язано АТ «ОТП БАНК», АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АБ «Укргазбанк», Філію Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», ПАТ «ПУМБ», ПАТ «Промінвестбанк», Маріупольська Філія ПАТ КБ «Приватбанк», Донецьке РУ ПАТ КБ «Приватбанк» надати інформацію про рух коштів та операції на відкритих рахунках ДП «Краснолиманська» за період з 10.05.2018 по 07.12.2018, черговість накладення арештів на рахунки із зазначенням номеру виконавчого провадження на підставі якого накладено арешт, залишки коштів на рахунка, наявність нових рахунків, які відкриті боржником (т.2 а.с.148-149).

06.12.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 винесено постанову про арешт коштів боржника в рамках зведеного виконавчого провадження № 57871438, відповідно до якого накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: Маріупольська філія ПАТ КБ «Приватбанк» р/р № НОМЕР_3, НОМЕР_4, Донецьке РУ ПАТ КБ «Приватбанк» р/р НОМЕР_2, НОМЕР_5, НОМЕР_6 (т.2 а.с.150).

Зазначена постанова направлена на адресу боржника та стягувача в рамках ЗВП №57871438 (т.2 а.с.151).

10.01.2018 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника в рамках зведеного виконавчого провадження № 57871438, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках АТ «КІБ» р/р НОМЕР_7 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику (т.2 а.с.171).

Зазначена постанова направлена на адресу боржника та стягувача в рамках ЗВП №57871438 (т.2 а.с.172).

Умови та порядок примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначаються Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404 -VIII).

В силу частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» вбачається, що судам необхідно враховувати, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першоїстатті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Приписами частини 1 статті 28 Закону № 1404-VIII передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються курєром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбаченихпунктами 1-4 частини девятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України № 1404-VIII виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Згідно із частинами 1-4, 10 статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом пяти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Судом встановлено, згідно із статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у звязку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення умов для забезпечення державної політики у вугільній галузі» від 18.12.2018 № 2658-VIII внесено зміни до вищезазначеного закону та визначений строк до 01.01.2022.

Відповідно п.п. 12 п. 1 ст. 34 Закону України № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Статтею 1 Закону України від 12 квітня 2012 року № 4650-VI «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» (далі - Закон України № 4650-VI) визначено, що вугледобувне підприємство - це гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції.

Судом встановлено, що ДП «Краснолиманська» відноситься до державного вугледобувного підприємства.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України № 4650-VI особливими умовами приватизації вугледобувних підприємств є, зокрема, встановлення на строк до трьох років з моменту завершення приватизації мораторію на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторію на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації. Мораторій не застосовується щодо рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, а також щодо рішень про стягнення заборгованості за електричну енергію і послуги з її передачі та розподілу.

Відповідно до статті 13 цього Закону встановлені заходи щодо запобігання банкрутству вугледобувних підприємств які зазначають, що на строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюється мораторії на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації (частина друга).

Разом з тим, дія норм статей 2, 13 статті 16 Закону № 4650-VI поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.16 Закону).

Статтею 6 Закону № 4650-VI передбачено, що орган, уповноважений управляти державним майном, формує перелік об'єктів приватизації для затвердження Кабінетом Міністрів України Переліку об'єктів державної власності, які підлягають приватизації.

Додатком 1 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015 - 2017 роках» від 12 травня 2015 року № 271 (зі змінами та доповненнями) затверджено Перелік об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2016 - 2017 роках.

До Переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2016 - 2017 роках включено 100% акцій ДП «ВК «Кранолиманська».

Крім того, розпорядженням КМУ від 10.05.2018 № 358-р «Про затвердження переліку обєктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році» та згідно додатку до цього розпорядження до обєктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році, включено ДП «Краснолиманська».

Також, Фондом державного майна прийнятий наказ № 762 від 08.06.2018 «Про прийняття рішення про приватизацію ДП «Краснолиманська».

Так, з матеріалів справи встановлено, що 19.04.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56223709, яке відкрито на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-809-47 від 20.10.2017 про стягнення боргу з ДП «Краснолиманська» в розмірі 27095725,14 грн., 6440285,25 грн. недоїмка, 17818058,66 грн. штраф, 1937381,23 грн. пеня.

Судом встановлено, що на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України № 1404 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 12.07.2018, оскільки Фонд державного майна наказом № 762 від 08.06.2018 прийняв рішення про приватизацію ДП «Краснолиманська».

Запорізьке управління ОВП, не погодившись з прийнятою постановою про зупинення вчинення виконавчих дій, звернулося зі скаргою на дії державного виконавця від 19.10.2018 № 12072/9/28-10-47-05 до Прокуратури м. Києва.

За результатами розгляду скарги, яка була надіслана до Міністерства юстиції України, заступником директора Департаменту начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименком Р.В. винесено постанову про перевірку виконавчого провадження від 06.12.2018, відповідно до якої скасовано постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 12.07.2018, та зобовязано вчинити дії у відповідності до вимог Закону України № 1404-VIII та Закону України № 4650-VI.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобовязати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції звернув увагу на положення статті 2 Закону України № 4650-VI, згідно якої, зокрема, мораторій не застосовується щодо рішень про стягнення заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів.

Отже, оскільки виконавче провадження № 56223709 відкрито на підставі вимоги Запорізького управління ОВП № Ю-809-47 від 20.10.2017 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 27095725,14 грн., а відповідно вимоги Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» не застосовуються на рішення про стягнення заборгованості із сплати єдиного внеску, місцевий суд дійшов висновку про те, що відповідачем правомірно винесено постанову про перевірку виконавчого провадження № 56223709 від 06.12.2018, якою скасовано постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 12.07.2018.

Щодо вимоги позивача визнання протиправними та скасування постанови в рамках зведеного виконавчого провадження № 57871438 від 06.12.2018 та 10.01.2019, відповідно до якого накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: Маріупольська філія ПАТ КБ «Приватбанк» р/р № НОМЕР_3, НОМЕР_4, Донецьке РУ ПАТ КБ «Приватбанк» р/р НОМЕР_5, НОМЕР_6 та на грошові кошти, що містяться на рахунках АТ «КІБ» р/р НОМЕР_7 відповідно, оскільки зазначені рахунки призначені для виплати заробітної плати, податків, зборів та обовязкових платежів, суд першої інстанції зазначив наступне.

Розділом VII (ст.ст. 48-62) Закону України № 1404-VIII визначений порядок звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 48 вказаного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частиною другою статті 48 цього ж Закону визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, повязаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно з ч. 4 ст. 48 вказаного Закону на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав суду докази того, що розрахункові рахунки р/р № НОМЕР_3, НОМЕР_4, відкриті у Маріупольській філії ПАТ КБ «Приватбанк», № НОМЕР_3, НОМЕР_4, відкриті у Донецькій РУ ПАТ КБ «Приватбанк» р/р НОМЕР_5, НОМЕР_6 та р/р НОМЕР_7, відкритий в АТ «КІБ», відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання, на кошти яких забороняється звернення стягнення та накладення арешту, про які йдеться в ч. 2 ст. 48 Закону України № 1404-VIII.

Крім того, суд зобовязував позивача надати інформацію, що вищезазначені рахунки призначені саме для виплати заробітної плати, однак позивачем не надано суду відповідної інформації.

Місцевий суд також не прийняв посилання позивача на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 по справі № 0540/5879/18-а, якою встановлено, що розрахунковий рахунок № НОМЕР_2, відкритий позивачем у ПАТ КБ Приватбанк, МФО 335429, на який також накладено арешт, має особливий режим використання - призначений для виплати заробітної плати, сплати податків і зборів до бюджетів (лист Покровського відділення ПАТ КБ Приватбанк від 25 червня 2018 до відповідача), оскільки з наявної копії листа Покровського відділення ПАТ КБ Приватбанк від 25 червня 2018 року не вбачається, що саме рахунок № НОМЕР_2 має особливий режим використання - призначений для виплати заробітної плати, сплати податків і зборів до бюджетів.

Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що під час вчинення виконавчих дій державним виконавцем були направлені відповідні запити до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особамипідприємцями, за результатами розгляду яких Державною фіскальною службою України надано інформацію про відкриті рахунки у банківських установах ДП «Краснолиманська» з яких не вбачається, що рахунки на які відповідачем накладено арешт призначені саме для виплати заробітної плати, податків, зборів та обовязкових платежів.

Наступним доводом позивач визначив ту обставину, що державний виконавець протиправно не прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки позивачем у повному обсязі виконана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-809-47 від 20.10.2017, про що відповідач був повідомлений.

З цього приводу суд першої інстанції зазначив наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомив відповідача про сплату боргу, відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю 809-47 від 20.10.2017.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем не прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, у звязку з фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом, натомість останнім 12.07.2018 на виконання вимог Закону України № 4650-VI та п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 56223709.

З цього приводу місцевий суд вказав на те, що позивач погодився з вище прийнятою постановою на момент її винесення та не вважав за необхідне оскаржити її в судовому або адміністративному порядку, однак при розгляді даної справи зазначав, що позивач зобовязаний був закінчити виконавче провадження, у звязку з фактичним виконання рішення, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 56223709.

Апеляційний суд, не вдаючись до аналізу висновків суду першої інстанції щодо суті спору, зазначає, що місцевим судом при вирішенні справи порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення, виходячи з наступного.

Апеляційний суд надає оцінку законності рішення суду першої інстанції в межах вирішення питання належності відповідача.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, у частині третій якої зазначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року № 1403-VIII, систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, органами державної виконавчої служби є:

- департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

- управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

- районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.

Із системного аналізу вказаних норм суд робить висновок, що відділи примусового виконання рішень є структурними підрозділами департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та не являються самостійними органами, у розумінні частини третьої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства, а отже не можуть бути відповідачами у окремих категоріях адміністративних справ визначених параграфом другим, зокрема статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в численних рішеннях Верховного Суду, зокрема, в постанові від 13.06.2018 в справі № 303/3416/17 (номер в Єдиному Державному реєстрі судових рішень - 74672788).

Як в первісній позовній заяві (т.1 а.с.5), так і у виправленій (т.1 а.с.113) позивач визначив відповідачем не департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України як належного відповідача, а його структурний підрозділ - відділ примусового виконання рішень, який належним відповідачем бути не може.

В свою чергу, на це не звернув уваги місцевий суд, розглянувши справу по суті саме до неналежного відповідача - відділу примусового виконання рішень (т.2 а.с.200).

Апеляційний суд звертає увагу, що підстави та порядок заміни неналежної сторони у адміністративному процесі встановлені статтею 48 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Відтак, допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, а можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції КАС України не передбачено.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 822/620/15 (номер в Єдиному Державному реєстрі судових рішень - 76580607).

Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що для захисту свого порушеного права він може звернутись з позовом до належного відповідача.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни судового рішення в частині мотивів, з яких позов не підлягає задоволенню.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - змінити в мотивувальній частині.

Керуючись статтями 139, 250, 310, 315, 317, 321, 322, ч.1 ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» -задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 у справі № 200/309/19-а - змінити у мотивувальній частині. В іншій частині рішення - залишити без змін.

Повне судове рішення - 12 березня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Сіваченко

Судді Т.Г. Гаврищук

О.О. Шишов