Провадження № 2-а/750/50/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2019 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого судді Литвиненко І. В.

за участю секретаря судового засідання Юрченко І.В.,

за участю позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та поліцейського роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП капітана поліції Покотило Вадима Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - серія НК № 753201 від 28.01.2019 року, винесеної поліцейським роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП капітаном поліції Покотило Вадимом Олександровичем.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 28.01.2019 року він керував автомобілем ЛЕНД РОВЕР, д.н.з. НОМЕР_2 на автодорозі Київ-Чоп М-06, 365 кілометр, на узбіччі стояв автомобіль патрульної поліції повз який позивач проїхав, після чого автомобіль патрульної поліції із увімкненими проблисковими маячками наздогнав позивача. Після зупинки керованого позивачем транспортного засобу поліцейським було складено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 122, ст.. 126 КУпАП за нібито порушення вимог пунктів 1.3, 14.6 «В», 2.1 «Г», 2.1 «А»: за перетин подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки, яка розділяє протилежні транспортні потоки; здійснив обгін на пішохідному переході, а також не пред'явив поліс обов'язкового страхування та реєстраційний талон на автомобіль з водійським посвідченням.

Позивач зазначає, що подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки, яка розділяє два протилежні потоки він не перетинав, обгону на пішохідному переході не здійснював, посвідчення водія та реєстраційного посвідчення транспортного засобу поліцейським не надав у зв'язку із тим, що у поліцейського не було підстав вимагати таких відомостей від нього.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

Управлінням патрульної поліції було подано адміністративні матеріали про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Поліцейським роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП капітаном поліції Покотило Вадимом Олександровичем 28.01.2019 року було винесено постанову НК № 753201 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтями ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 122, ст. 126 КУпАП, які на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП було об'єднано в одне провадження та накладено стягнення у розмірі 425 грн.

Управлінням патрульної поліції на адресу суду було надіслано оригінал постанови НК № 753201 та рапорт поліцейського роти № 4 батальйону УПП в Рівненській області ДПП капрала поліції Ільчук Анни Миколаївни в якій остання вказує на те, що 28.01.2019 о 16-42 год. під час несення служби екіпажем АЗОВ 204 на АД Київ-Чоп М-06 було помічено транспортний засіб Рендж Ровер д.н.з. НОМЕР_2, який здійснив обгін, перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3, яка розділяє транспортні потоки протилежних напрямків (чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП) та в подальшому завершив його на пішохідному переході на АД Київ-Чоп М. 06 356 км. (с. Зелений Гай).

Матеріалів відеофіксації вчиненого правопорушення, які зазначені в постанові як «Відео ВК-0132, ВК 0083» суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, у тому числі, про адміністративні правопорушення передбачені ч. 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.п. 3, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КпАП України передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") та тягне за собою накладення штрафу.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи.

Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Такими документами, зазначеними в п. 2.1 Правил, є посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, тощо.

Відповідачем була винесена постанова відносно позивача, в тому числі за за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме: позивач не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспогртного засобу.

При цьому, позивач не заперечує даного факту, проте, посилається на те, що не вбачав обов'язку виконання такої вимоги інспектора, оскільки вважав її незаконною, а тому він відмовився надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу до початку адміністративного провадження.

Надаючи оцінку правомірності дій працівників поліції в даній ситуації, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

Статтею 31 цього Закону передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як, зокрема, перевірка документів особи та зупинення транспортного засобу.

Відповідно до положень ст.ст. 32, 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо транспортний засіб перебуває в розшуку. Поліцейський також має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Суд не погоджується із думкою позивача стосовно того, що він має право відмовитись від надання на вимогу працівника поліції документів, а саме: посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, якщо відсутні належні докази вчинення ним адімінстравтивного правопорушення, оскільки оцінка доказів при роз-гляді справи не відноситься до компетенції позивача. Як вбачається із позову, позивачу було повідомлено про причину зупинки транспортного засобу.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суду не надано належних та допустимих доказів в частині скоєння позивачем правопорушень, передбачених частиною 1 та 2 статті 122 КУпАП.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Частиною 2 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Водночас, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853.

За приписами пункту 5 розділу IV Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Тому, суд приходить до висновку, що такі відомості зазначаються лише у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. У зв'язку із цим в даній справі інспектор під час складання постанови не зобов'язаний був вказувати технічний засіб, яким зафіксоване правопорушення, оскільки наявний відеозапис є лише загальним доказом по справі, а відеореєстратор або нагрудна камера не є спеціальним технічним пристроєм, який необхідно вносити до постанови. До аналогічних висновків також дійшов Верховний суд в постанові від 14 лютого 2018 року у справі №536/583/17.

Однак постанова серії НК № 753201 містить ряд недоліків, а саме: відповідачем не зазначено пункт розділу 34 Правил Дорожнього руху України, який він вважав порушений позивачем, не зазначено санкцію якої правової норми застосовано відповідачем при накладенні стягнення, а тому у суду немає можливості перевірити правомірність винесеної постанови в частині накладення стягнення, з урахуванням відсутності доказів щодо скоєння позивачем правопорушення, передбаченого частинами 1 та 2 статті 122 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП в частині ненадання поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, одночасно підтверджується поясненнями позивача ненадання посвідчення водія на вимогу відповідача та реєстраційного документу на транспортний засіб.

Крім того, суд не може з'ясувати зміст пункту 6 Постанови (рядок 6), а відтак і обставини і суть правопорушення, установлені при розгляді матеріалів адміністративної справи, так як він написаний нерозбірливим почерком поверх друкованого тексту, в порушення вимоги пунктів 10 розділу 14 Інструкції, відповідно до якої, заповнення в письмовій формі протоколів про адміністративні правопорушення, постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, тимчасових дозволів здійснюється чорнилом (пастою) чорного або синього кольору. Записи здійснюються розбірливим почерком, а прізвище, ім'я, по батькові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її місце проживання (перебування), місце роботи, а також посада, спеціальне звання та прізвище, ім'я, по батькові поліцейського записуються друкованими літерами.

Частиною третьою статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, суд зазначає, що встановлені обставини свідчать про порушення відповідачем норм чинного законодавства, та ставить під сумнів правомірність винесеної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом скасування рішення суб'єктів владних повноважень і надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

При цьому, суд вважає, що скасування постанови та направлення справи на новий розгляд є належним способом для забезпечення дотримання законних прав та інтересів позивача при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 241-246, 272, 286 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження: вул. Ф.Ернста, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646) та поліцейського роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП капітана поліції Покотило Вадима Олександровича (місцезнаходження: вул. Степана Бандери, 14-а, м. Рівне) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити частково.

Скасувати постанову серії НК № 753201 від 28.01.2019 винесену поліцейським роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП капітаном поліції Покотило Вадимом Олександровичем (місцезнаходження: вул. Степана Бандери, 14-а, м. Рівне) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) за ч.ч. 1, 2 ст. 122 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП, які на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП об'єднані в одне провадження, а справу надіслати на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Рівненській області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.В. Литвиненко