КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2019 року справа № 320/118/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів реагування (контролю).

I. Зміст позовних вимог

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у якому позивач просить:

- застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель та приміщень ФОП ОСОБА_1, а саме, кафе та сауни за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Рибна, 2, шляхом зобов’язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об’єкта до повного усунення порушень зазначених в акті від 20.11.2018 №436.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовою особою Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2 за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Рибна, 2 з питань додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої складений акт від 20.11.2018 №436, в якому зафіксовано ряд порушень відповідачем вимог законодавчих та нормативно-правових актів у сферах пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей. У зв'язку із цим позивач просить суд застосувати до відповідача заходи реагування у вигляді повного зупинення подальшої роботи приміщення ФОП ОСОБА_1, а саме кафе та сауни за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Рибна, 2.

Відповідач правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Ухвала суду про відкриття спрощеного позовного провадження з пропозицією надати суду відзив на позовну заяву надсилалась відповідачеві за зареєстрованим місцезнаходженням, а саме: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 143-А та була вручена відповідачеві особисто 14.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором №0113329482897 (а.с. 47).

Частинами 5 та 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив розглядати справу за наявними у ній матеріалами.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №320/118/19 та вирішено здійснювати розгляд справи розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

19 листопада 2018 року на підставі наказу ГУ ДСНС України в Київській області від 16.11.2018 №1175, посвідчення на проведення перевірки від 16.11.2018 №6106 Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області було проведено позапланову перевірку додержання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

За результатами перевірки складений акт від 20.11.2018 №436 (далі – Акт перевірки) у якому зафіксовані порушення:

1) підпункту1.2 пункту 1 розділу V НАПБ А. 01.001- 2014: не захищено гардероб, приміщення толочної та передтопочної лазні пожежними сповіщувачами автоматичної пожежної сигналізації, доручивши проведення монтажних робіт суб’єкту господарської діяльності який має ліцензію на право надання такого виду послуг;

2) підпункту 2.3 пункту 2 розділу ІІІ НАПБ А.01.001-2014: не захищено дверний отвір у протипожежній перегородці якою відокремлено приміщення вентиляційної від інших приміщень цокольного поверху підприємства протипожежними дверми 2-го типу, доручивши проведення монтажних робіт суб’єкту господарської діяльності, який має ліцензію на право надання такого виду послуг;

3) пункту 1.1 пункту 1 розділу V НАПБ А.01.001- 2014: не виведено сигнал від приймально-контрольного приладу установки автоматичної пожежної сигналізації на пульт централізованого нагляду пожежного спостереження, доручивши проведення зазначених робіт суб’єкту господарської діяльності який мас ліцензію на право надання такого виду послуг;

4) підпункту 1.1 пункту 1 розділ V НАПБ А. 01.001- 2014: не забезпечено технічне обслуговування автоматичної установки пожежної сигналізації організацією, яка має ліцензію здійснювати такий вид діяльності;

5) підпункту 12.1 пункту 12 розділу VI НАПБ А.01.001- 2014: не демонтовано з приміщень саун кам’янки з печами на твердому паливі з послідуючим обладнанням парильних відділень сауни електричними печами заводського виготовлення з автоматичним захистом та відключенням, що робить неможливою роботу печі більше 8 годин на добу;

6) підпункту 12.2 пункту 12 розділ VI НАПБ А. 01.001- 2014: не влаштовано в парильних відділеннях сауни перфоровані сухотруби підключені до внутрішнього протипожежного водогону, з можливістю ручного пуску від пристроїв встановлюваних за межами зазначених парильних відділень;

7) підпункту 12.3 пункту 12 розділу VI НАПБ А.01.001- 2014: не встановлено у верхній зоні парильних відділень сауни, також на найближчих до печей – кам’янок кромках деревяної оздоби датчики температури зблоковані з пристроєм (терморегулятором), який відключає електроенергію електронагрівників у разі підвищення температури до 110°С;

8) підпункту 12.1 пункту 12 розділу VI НАПБ А. 01.001- 2014: не забезпечено відстань від печей – кам’янок до дерев’яної обшивки поверхонь будівельних конструкцій парильних відділень сауни не менше 1м;

9) пункт 21 розділу II НАПБ А. 01.001- 2014: не розроблено проектно-кошторисну документацію на перепланування та зміну функціонального призначення цокольного поверху будівлі підприємства громадського харчування з влаштуванням у ньому двох саун та допоміжних приміщень складського призначення з послідуючим затвердженням її у встановленому порядку;

10) підпункту 1.2 пункту 1 розділу V НАПБ А. 01.001- 2014: не змонтовано у приміщенні кладової сауни розташованої на цокольному поверсі будівлі підприємства додатково ще один не адресований тепловий пожежний сповіщувач типу СП-105 доручивши проведення проектних та монтажних робіт суб’єкту господарської діяльності який має право надавати такий вид послуг;

11) пункту 21 розділу II НАПБ А. 01.001- 2014: не знесено тимчасову споруду мобільного типу – металевий гараж, встановлену на території підприємства у протипожежних розривах між будівлею закладу громадського харчування та сусідніми індивідуальними гаражами гаражно-будівельного кооперативу або розробити відповідну проектно-кошторисну документацію на його зведення з послідуючим затвердженням її у встановленому порядку;

12) пункту 21 розділу II НАПБ А. 01.001- 2014: не розроблено проектно-кошторисну документацію на зведення прибудови з цокольним поверхом в приміщенням яких будуються сауни та з банкетним залом на 1-му поверсі до діючого закладу громадського харчування з послідуючим затвердженням її у встановленому порядку;

13) підпункту 12.1 пункту 12 розділу VI НАПБ А. 01.001- 2014: не захищено стелю над печею – кам’янкою парильного відділення малої сауни розташованої у цокольному поверсі будівлі громадського призначення від дії високої температури металевим листом по шару негорючого теплоізоляційного матеріалу з розмірами, що на 0,5 перевищують розміри печі (у плані);

14) підпункту 2.3 пункту 2 розділу III НАПБ А. 01.001- 2014: не захищено дверний отвір влаштований у протипожежній перегородці якою відокремлено приміщення прибудованого газифікованої котельні від інших приміщень цокольного поверху будівлі підприємства громадського призначення протипожежними дверми з нормованими межами вогнестійкості;

15) підпункту 2.23 пункту 2 розділу III НАПБ А. 01.001- 2014: Не влаштовано другий евакуаційний вихід з приміщення банкетного залу внов зведеної прибудови з цокольним поверхом в приміщеннях яких будуються сауни до діючої будівлі громадського призначення відповідно до попередньо розробленого та затвердженого у встановленому порядку проекту;

16) підпункту 2.3 пункту 2 розділу III НАПБ А.01.001- 2014: не захищено отвори влаштовані у протипожежній перешкоді яка розділяє між собою діючу частину та внов зведену з банкетним залом на 1- му поверсі та банним комплексом у цокольному поверсі будівлі підприємства громадського призначення протипожежним заповненням, а саме вікнами та дверми з нормованими межами вогнестійкості відповідно до попередньо розробленого та затвердженого у встановленому порядку проекту;

17) підпункту 2.5 пункту 2 розділу III НАПБ А. 01.001- 2014: не оброблено вогнезахисними засобами, які забезпечують 1- шу групу вогнезахисної ефективності дерев’яні конструкції навісу 1-го поверху будівлі підприємства громадського призначення зі складанням відповідного акту ліцензованою підрядною організацією чи ліцензованим суб’єктом господарської діяльності про виконані роботи за участі замовника та уповноваженої особи органу державного пожежного нагляду;

18) підпункту 1.2 пункту 1 розділу V НАПБ А. 01.001- 2014: не забезпечено не менше 10 % запас пожежних сповіщувачів АПС від кількості змонтованих;

19) пункту 16 розділу II НАПБ А. 01.001- 2014: керівник не пройшов спеціальне навчання з питань пожежної безпеки в організації яка має відповідну ліцензію;

20) пункту 8 розділу II НАПБ А. 01.001- 2014: не поновлено в приміщеннях, будівлях та території відповідні знаки безпеки згідно з ДСТУ ІБО 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір";

21) пункту 1 наказу МНС України від 23.02.2002 №98: не розроблено та не подано до Білоцерківського РВ ГУ повідомлення про результати ідентифікації потенційно небезпечного об’єкта.

З огляду на встановлені порушення, позивач звернувся до суду з позовом про застосування заходів реагування у вигляді повної зупинки роботи приміщень ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), а саме кафе та сауни за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Рибна, 2.

V. Норми права, які застосував суд

За змістом статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, державний нагляд (контроль) – це державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, яке затверджене Указом Президента України від 16.01.2013 №20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України. ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

За нормами пункту 3 зазначеного Положення основними завданнями ДСНС України є, зокрема, реалізація державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності; здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до статті 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (стаття 66 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно із частиною другою статті 51 Кодексу цивільного захисту України забезпечення техногенної безпеки суб'єкта господарювання покладається на його керівника.

Забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання (стаття 55 Кодексу цивільного захисту України).

У силу пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об’єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров’ю людей.

За приписами частини другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров’ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно положень частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

Відповідно до частини другої статті 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

За нормами частини п’ятої статті 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.

VI. Оцінка суду

З аналізу вказаних норм законодавства слідує, що підставами для застосування заходу реагування у вигляді повного зупинення роботи об’єктів є недотримання вимог пожежної безпеки, визначених Кодексом цивільного захисту України, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, що створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Положеннями статті 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Суд звертає увагу, що законодавство не містить визначення поняття “порушення, яке створює загрозу життю та/або здоров'ю людей”, а відтак, воно є оціночним.

Разом з цим, за переконанням суду зазначені вище порушення протипожежних норм у їх сукупності створюють реальну загрозу життю та/або здоров'ю людей, гарантованого рівня безпеки, оскільки такі порушення впливають на забезпечення безпеки роботи об'єкта та обслуговуючого персоналу у відповідності з вимогами протипожежних норм, техногенної безпеки та цивільного захисту; на своєчасність виявлення надзвичайної ситуації, пожежі чи аварії; самій ліквідації пожежі, аварії, надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків; евакуації людей та їх захисту від наслідків пожежі, аварії, надзвичайної ситуації індивідуальними засобами захисту органів дихання і шкіри, тощо.

Суд також виходить з того, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об'єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей.

Відповідачем не надано суду належних доказів усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров’ю людей, що слугували підставою для прийняття Акту від 20.11.2018 №436.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що наявність порушення відповідачем вимог законодавчих та нормативно-правових актів у сферах пожежної і техногенної безпеки та цивільного захисту підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не було спростовано відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд звертає увагу відповідача, що останній не позбавлений права на звернення до суду із заявою про скасування заходів реагування, застосованих судом за результатом розгляду даної справи, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами.

VII. Висновок суду

З урахування вищевикладеного та беручи до уваги реальну загрозу життю та/або здоров’ю людей, спричинену виявленими та не усунутими відповідачем порушеннями пожежної безпеки, а також з метою недопущення спричинення шкоди життю чи здоров’ю людей, суд дійшов висновку про існування підстав для вжиття заходів державного нагляду (контролю) у вигляді зупинення будівель та приміщень ФОП ОСОБА_1, а саме кафе та сауни, розташованих за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Рибна, 2.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

VIII. Розподіл судових витрат

Частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Витрат пов’язаних із залученням свідків та проведенням експертиз позивачем під час розгляду справи не здійснювалось.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Застосувати до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місцезнаходження: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Івана Кожедуба, будинок 143-А) заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель та приміщень ФОП ОСОБА_1, а саме, кафе та сауни за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Рибна, 2, шляхом зобов’язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об’єкта до повного усунення порушень зазначених в акті від 20.11.2018 № 436.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст складено – 11.03.2019.

Суддя Леонтович А.М.