ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/119/19 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., за участі представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Приватного підприємство "Меблева фабрика "Веста" про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

04.01.2019 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області звернулося до суду з позовом до Приватного підприємство "Меблева фабрика "Веста" про зобов'язання відповідача припинити дії, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю), а саме - допустити посадових осіб Головного управління ДСНС України у Київській області до здійснення позапланової перевірки щодо додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки на об'єкті, розташованому за адресою: Київська область, Білоцерківський район, смт. Терезине, вул. Київське шосе, 1.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 р. відмовлено у відкритті провадження за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Приватного підприємство "Меблева фабрика "Веста" про зобов'язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись з такою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На думку апелянта, ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19.10.2018 Головним управлінням ДСНС України у Київській області був виданий наказ за №1079, яким вирішено провести позапланову перевірку виконання ПП "Меблева фабрика "Веста" припису щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.

30 жовтня 2018 року Головним управлінням ДСНС України у Київській області видане посвідчення на проведення позапланової перевірки ПП "Меблева фабрика "Веста".

22 листопада 2018 року посадові особи НС 1-ДПРЗ ГУ ДСНС України у Київській області здійснили виїзд за місцезнаходженням ПП "Меблева фабрика "Веста", разом з цим посадові особи останнього відмовились допустити їх до проведення перевірки, про що було складено акт від 22.11.2018.

Позивач, вважаючи дії відповідачів щодо недопущення до проведення планової перевірки протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства колегія суддів приходить до наступних висновків.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V), Положенням про Головне управління ДСНС України у м. Києві, затвердженого наказом ДСНС України від 13.04.2016 № 175 (далі - Положення № 175), Порядком проведення планових (позапланових) перевірок щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, що затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.11.2015 №1337 (далі - Порядок № 1337), Положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 (далі - Положення № 1052).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

З огляду на приписи пункту 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Отже, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Згідно ч.3 ст.43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

При цьому, приписами ч. 4 ст. 46 КАС України встановлено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.

Системний аналіз наведеної норми свідчить про те, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб, проте і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Більш того, п.5 ч.4 ст.46 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні та юридичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові від 21.12.2016 Верховного Суду України за результатами розгляду справи № 21-2735а16.

Відповідно до п.12 ст.67 Кодекс цивільного захисту України України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Статтею 70 зазначеного Кодексу передбачено підстави для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів.

Однак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що право органів ДСНС подавати позов про зобов'язання фізичної або юридичної особи вчинити певні дії, зокрема, забезпечити допуск фахівця органу державної служби з надзвичайних ситуацій до здійснення перевірки стану додержання (виконання) вимог законодавства у сфері (з питань) цивільного захисту, техногенної та пожарної безпеки не закріплено жодним законом України, що регулює спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки Головне управління ДСНС України у Київській області звернулось до суду з цим позовом з підстав, які чинним законодавством не передбачені, то спір між Головним управлінням ДСНС України у Київській області та ПП "Меблева фабрика "Веста" з вказаним предметом та з вказаних підстав не може бути розглянутий за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу суд першої інстанції постановив з дотриманням норм процесуального права, викладені у скарзі міркування та твердження позивача не спростовують правильності висновків суду.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Повний текст постанови виготовлено 07.03.2019 року.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 р. - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Приватного підприємство "Меблева фабрика "Веста" про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель