Номер провадження 2/243/748/2019

Номер справи 243/952/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 05» березня 2019 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю:

- секретаря судового засідання – Кобець О.М.,

- позивача - ОСОБА_1

- представника відповідача - ОСОБА_2 акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі №4 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про захист прав споживача учасника бойових дій, стягнення безпідставно отриманих коштів, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про захист прав споживача учасника бойових дій, стягнення безпідставно отриманих коштів, відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він, на підставі Посвідчення серії МВ №037650, є учасником бойових дій, відповідно ОСОБА_4 талонів серії ВА №544204 та чинного законодавства, має право на одержання ветераном війни і особою, на яку поширюються чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості.

Відповідно п. 17 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них особам надаються такі пільги, як безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою.

У вересні 2018 року, він як учасник бойових дій звернувся до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» з метою придбання авіаквитку на пільгових умовах міжнародний аеропорт Київ - міжнародний аеропорт Тбілісі (туди і назад).

Однак, у придбанні пільгового авіаквитку йому було відмовлено без причини.

В жовтні 2018 року він звернувся з ОСОБА_4 до ОСОБА_4 інфраструктури України за роз’ясненнями з метою встановлення причин з яких йому відмовлено в продажу квитків на пільгових підставах.

ОСОБА_4 інфраструктури України №11923/18/10-18 від 23 жовтня 2018 року йому повідомлено, що відповідно до Положення про ОСОБА_4 соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політку в сфері соціального захисту, зокрема осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Разом з цим, інформовано, що статтею 12 Закону України «Про транспорт» визначено, зокрема, що транспортні підприємства зобов’язані забезпечувати права на пільги громадян, щодо користування транспортом.

Пунктами 7 та 17 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема:

Безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі - та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.

Безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою.

Пунктом 7-1 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994р. №302, визначено, що листи талонів на право одержання ветеранами війни проїзних документів безоплатно і 50% знижкою їх вартості видають: учасникам бойових дій – Мін’юст, органи ОСОБА_4 оборони, ОСОБА_4 внутрішніх сил, Національної поліції, ДСНС, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДФС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, а також Державної спеціальної служби транспорту за місцем реєстрації ветерана.

Листи талонів на пільговий проїзд видаються при пред’явленні пільгового посвідчення особи та поверненні раніше отриманого бланку талонів. Талони і квитки без посвідчення про право на пільги не дійсні. Талони можуть бути використані для проїзду тільки потягом зазначеного в них року.»

Але, повторно звернувшись до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» у жовтні 2018 року, він знову отримав відмову в отриманні пільгових квитків.

21 листопада 2018 року, у зв’язку з відмовою в наданні пільгового квитка ним вимушено оформлено електронний білет (маршрут квитанція) ІАТА №72323834, дата оформлення 21 листопада 2018 року та сплачено 100% його вартість у сумі 2982,00грн. Квіток №566-2406139589 на рейс Харків - Тбілісі.

28 листопада 2018 року він безпосередньо звернувся до кас ОСОБА_2 акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» у м. Києві, з метою отримання пільгового квитка на підставі п. 17 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та перерахування отриманих коштів у відповідності із пільгами, надав оригінали відповідних документів.

Листом від 29 листопада 2019 року Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» повідомлено, що 01 червня 2015 року втратили право пільгового проїзду на повітряному транспорті всі інші категорії громадян включаючи: учасників війни та прирівняних до них осіб, які раніше отримували ці посвідчення і повні листи талонів до них, і учасники АТО, які зараз отримали такі посвідчення і повні листи талонів до них (в тому числі на перельоти), які не брали участі у бойових діях і не мали відношення до бойових дій раніше або зараз в АТО.

Вважає такі дії ОСОБА_2 акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» неправомірними та зазначає, що такими діями йому завдано душевні страждання, оскільки йому прийшлося принижуватися. Спричинену йому моральну шкоду він оцінює у 1000,00 грн.

Просить суд визнати дії ОСОБА_2 акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" код ЄДРПОУ 14348681, щодо не надання пільгового квитка зі 100% знижкою його вартості на підставі п. 17 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» споживачу, учаснику бойових дій ОСОБА_1, неправомірними, а також стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" код ЄДРПОУ 14348681 на його, ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, користь вартість придбаних квитків ІАТА №72323834 від 21 листопада 2018 року, Квиток № 566-2406139589 на рейс Харків – Тбілісі у розмірі 2982,00 грн. та відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Суду пояснив, що він неодноразово у місті Києві з метою придбання пільгового квитка звертався у касу ОСОБА_2 акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" Аеропорту «Бориспіль». 28 листопада 2018 року він звернувся до відповідача з метою отримання пільгового квитка і на цьому зверненні є відмітка, однак у наданні пільгового квитка йому було відмовлено. Такими діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, яка виражається у тому, що він не почуває себе як людина, яка може реалізувати свої права, йому було дуже неприємно та соромно перед своєю родиною, друзями, які також є учасниками бойових дій. Просить суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» – адвокат ОСОБА_3, яка діє на підставі Довіреності № 01.3.1-05/3-2018 від 15 січня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Також до суду надала Відзив на позовну заяву, де зазначила, що не заперечує, що позивач ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

У відповідності до положень ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (№ 3551-XII від 22.10.1993 року, учасникам бойових дій надається право на безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою (п.17 ст.12 Закону).

Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджені наказом ОСОБА_4 інфраструктури України від 30.11.2012 за № 735, надалі - Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, (розділ II, глава 1, п.п.1,7) встановлено, що ці Правила застосовуються до будь-якого міжнародного і внутрішнього перевезення пасажирів або багажу, яке здійснюється повітряним судном за плату або по найму, а також до перевезень повітряним транспортом, що здійснюються перевізником безкоштовно, до/з аеропортів, розташованих на території України.

Перевезення пасажирів і багажу, стосовно яких неможливо забезпечити відповідність цим Правилам, перевізник має право здійснювати тільки за спеціальних умов, передбачених главою 2 цього розділу.

Пунктом 2 глави 2 розділу II передбачено, що Правила перевізника щодо використання спеціальних тарифів і перевезень окремих категорій пасажирів і багажу є спеціальними умовами перевезення.

Правилами повітряних перевезень пасажирів та багажу АТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», (розділ III, глава 3.2, п.п. 3.2.2-3.2.4) визначено, що Правила авіакомпанії щодо використання спеціальних тарифів і перевезень окремих категорій пасажирів та багажу є спеціальними умовами перевезення.

До діючих спеціальних тарифів авіакомпанії можуть застосовуватися знижки на перевезення повітряним транспортом, на які мають право громадяни України згідно з чинним міжнародним та національним законодавством України.

Детальна інформація щодо процедури оформлення (отримання) знижки до діючих спеціальних тарифів і щодо правил застосування такої знижки розміщується авіакомпанією на власному Інтернет-сайті та може бути надана у місцях продажу квитків на повітряне перевезення.

Таким чином, оформлення пільгових квитків учасникам бойових дій та іншим пільговим категоріям пасажирів повітряним транспортом на рейсах МАУ здійснюється у відповідності до вищевказаних Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу авіакомпанії МАУ; порядок оформлення пільгових поїздок визначається компанією- перевізником.

Авіакомпанією встановлений наступний порядок оформлення квитків пільговим категоріям пасажирів, у тому числі і учасникам бойових дій: оформлення пільгових поїздок зазначеним особам повітряним транспортом на рейсах МАУ здійснюється самим перевізником - авіакомпанією МАУ у власних касах на підставі пред’явлених оригіналів наступних документів: посвідчення, що дає право на пільгу, листа талонів до нього та паспорту з відміткою про постійне місце проживання. Пасажирський квиток та багажна квитанція виписуються за правилами спеціальних пільгових тарифів.

Як вбачається із звернення позивача до ОСОБА_4 інфраструктури України від 07 жовтня 2018 року , у вересні 2018 року він звернувся до Міжнародного аеропорту «Бориспіль» з метою придбання авіаквитка на пільгових умовах на міжнародне повітряне перевезення за маршрутом Київ-Тбілісі-Київ. В оформленні квитка йому було відмовлено. ОСОБА_4 інфраструктури України від 23 жовтня 2018 року було надане роз’яснення ОСОБА_1 щодо порядку реалізації передбаченого Законом права пільгового проїзду (у тому числі і повітряним транспортом). Так, в роз’ясненні вказано, що для реалізації права на безоплатний проїзд, учаснику бойових дій необхідно звернутися в касу транспортної компанії, надавши оригінали Посвідчення учасника бойових дій, листа талонів та інших документів, перелік яких встановлюється Правилами перевезень пасажирів компаніями- перевізниками.

Незважаючи на надані ОСОБА_1 роз’яснення, 21 листопада 2018 року він на сайті агентства придбав авіаквиток на міжнародне повітряне перевезення рейсами МАУ РS26/517 на 28 листопада 2018 року за маршрутом Харків-Київ-Тбілісі (до копії позовної заяви, отриманої відповідачем, у якості доказу додана копія електронного квитка № 566-2406139590 на ім’я пасажира. Однак, за даними баз реєстрації авіакомпанії МАУ, на ім’я пасажира ОСОБА_1 дійсно був придбаний електронний Квиток № 566-2406139589 на вищевказане міжнародне перевезення. Квиток був придбаний за мінімальним офіційно опублікованим тарифом і був повністю використаний (тобто, перевезення за вказаним маршрутом було здійснене).

28 листопада 2018 року від ОСОБА_1 надійшов електронний лист, у якому він зазначив про придбання ним електронного квитка через мережу Інтернет на рейс МАУ 28 листопада 2018 року за маршрутом Харків-Тбілісі. Так як він має право на безоплатний проїзд повітряним транспортом, і зазначена пільга ним у 2018 році не використана, просив перерахувати йому вартість придбаного квитка.

29 листопада 2018 року на зазначену у зверненні електронну адресу була направлена відповідь, у якій ще раз зазначено про те, що оформлення пільгових квитків здійснюється безпосередньо у касі авіакомпанії. Пільга застосовується відразу при оформленні квитка; квитки, придбані не в касі МАУ та за іншими тарифами переоформленню не підлягають.

Вищевикладене свідчить по те, що, незважаючи на неодноразові роз’яснення ОСОБА_1 порядку оформлення пільгових квитків як учаснику бойових дій, він не звернувся безпосередньо до каси МАУ та не надав оригінали документів, про які зазначалося вище.

Таким чином, позивач особисто та свідомо порушив порядок оформлення пільгового квитка на здійснення повітряного перевезення, достеменно будучи обізнаним про нього.

Отже, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання дій авіакомпанії МАУ щодо ненадання йому пільгового квитка як учаснику бойових дій, є незаконною та необґрунтованою.

Авіакомпанія МАУ не відмовляла позивачу в оформленні квитка на пільгових умовах, так як з відповідним проханням до кас МАУ він не звертався. Позовна заява не містить достатніх та допустимих доказів, які би підтверджували протиправність дій відповідача. Натомість, додані до позовної заяви копії документів свідчать про невиконання самим позивачем вимог, передбачених Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу авіакомпанії МАУ, які були роз’яснені позивачу письмово як представниками авіакомпанії, так і ОСОБА_4 інфраструктури України.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення з МАУ на користь ОСОБА_1 заподіяної матеріальної та моральної шкоди, то така вимога є абсолютно надуманою, так як є відсутнім сам факт заподіяння такої шкоди. Відшкодування пасажиру, який придбав квиток за звичайним тарифом, вартості цього квитка авіакомпанією – перевізником лише на тій підставі, що він має право на пільговий квиток, яким він сам не скористався, жодним нормативним актом не передбачене. Норми матеріального права, на які посилається позивач у позовній заяві (безпідставно набуте майно), не мають жодного відношення до спірної ситуації та не регулюють відносини, які виникли між ним та відповідачем.

Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 52-55).

Суд, розглянувши подані учасниками документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про захист прав споживача, учасника бойових дій, стягнення безпідставно отриманих коштів, відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У статті 1 Загальної декларації прав людини проголошено, що всі люди народжуються вільними й є рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Кожна людина має всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст. 2).

Згідно зі статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Це основоположні міжнародні правові норми з питань рівності прав людини, на які орієнтується всі правові держави світу.

Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов'язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких: «Громадяни мають рівні« конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв і обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального поводження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Крім того, ч. 2 ст. 21 Конституції України закріплює засаду невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини. Відповідно до цієї засади не допускається не тільки відчуження прав і свобод, якими людина володіє, а й обмеження їхнього змісту, створення перешкод для їх реалізації тощо. Дані положення повною мірою поширюються і на передбачені цивільно-процесуальним законом права суб'єктів цивільного провадження.

У загальному розумінні рівність перед законом означає обов'язок всіх додержуватися приписів закону, використовувати закон у своїх інтересах. Закріплення рівності перед законом як засади здійснення правосуддя в цивільних справах означає, що жодна обставина не може стати підставою для надання будь-яких привілеїв або запровадження будь-яких обмежень, що суперечать приписам цивільно-процесуального закону щодо прав і обов'язків всіх суб'єктів провадження.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» « Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до п.п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» «Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов’язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, з’явлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Так, відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів». Зазначеним Законом встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 43, 81 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобов’язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Як встановлено в судовому засіданні і не заперечується сторонами по справі, що позивач ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, про що свідчить Посвідчення серія МВ № 037650, видане 10 серпня 2016 року Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області (а.с. 10).

Відповідно до п. 17 ч.1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надаються пільги, а саме: безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою.

ОСОБА_1, в позовній заяві зазначає, що у вересні 2018 року він, як учасник бойових дій, звернувся до аеропорту Бориспіль ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» з проханням надати квиток на пільгових умовах «Київ - Тбілісі» (туди -назад), однак у придбанні такого квитку йому було відмовлено.

На погодившись з такою відмовою ОСОБА_1 07 жовтня 2018 року звернувся до ОСОБА_4 інфраструктури України з вимогою роз’яснення відмови у продажу квитків на пільгових умовах (а.с. 12).

Так, ОСОБА_4 інфраструктури України від 23 жовтня 2018 року за № 11923/18/10-18, ОСОБА_1 було повідомлено, що відповідно до Положення про ОСОБА_4 соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту, зокрема осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Для реалізації права на безоплатний проїзд вказаними видами транспорту або з 50% знижкою учаснику бойових дій необхідно звернутися в касу транспортної компанії, надавши оригінали Посвідчення учасника бойових дій, листа талонів і за необхідності інших документів, перелік яких встановлюється правилами перевезень пасажирів компаніями-перевізниками (а.с. 13-14).

21 листопада 2018 року ОСОБА_1 на сайті агентства придбав електронний авіаквиток № 566-2406139590 на міжнародне повітряне перевезення рейсами ПрАТ «МАУ» РS26/517 на 28 листопада 2018 року за маршрутом Харків-Київ-Тбілісі вартістю 2982,00 грн. (а.с. 17).

28 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ « Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» з вимогою перерахувати вартість придбаного квитка з урахуванням того, що ним 21 листопада 2018 року через засоби мережі Інтернет придбано квіток № 566-2406139589 на рейс 28 листопада 2018 року Харків-Тбілісі та відповідно до п.17 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має право на безоплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою, та він не користувався пільгами на повітряний транспорт з 2013 року по теперішній час. До звернення додав копію електронного квитка, копію Посвідчення учасника бойових дій, копію талонів на право одержання ветераном війни і особою, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» проїзних квитків з 50 відсотковою знижкою їх вартості та копію відповіді ОСОБА_4 інфраструктури № 11923/18/10-18 від 23 жовтня 2018 року (а.с. 15).

Листом відділу бронювання та оформлення авіаперевезень ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» від 29 листопада 2018 року ОСОБА_1 повідомлено, що у разі пільг квитки оформлюються одразу з їх застосуванням, переоформлення вже придбаних квитків за звичайним тарифом не здійснюється. Оформлення пільгових квитків здійснює безпосередньо каса авіакомпанії (а.с. 16).

Згідно ст.21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Цією ж нормою Основного Закону України держава узяла на себе обов'язок забезпечення реалізації громадянами своїх конституційних прав.

Частиною 1 ст.46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист у старості та у інших випадках, передбачених Законом.

В статті 24 Конституції України зазначено, що кожному громадянину гарантуються рівні конституційні права і свободи та вони є рівними перед законом. Також ч. 2 ст. 24 Конституції України передбачено, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору, шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (пункт 36)). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (пункт 132).

За приписами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до цієї статті слід оцінювати три критерії на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним (нормативний акт повинен бути доступним та передбачуваним); чи переслідує воно легітимну мету, тобто вчинене в інтересах суспільства (має "суспільний", "публічний" інтерес); чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном шляхом обмеження прав) пропорційним визначеним цілям - чи забезпечено справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини.

За положеннями Преамбули та статті 1 Конституції України в країні проголошений принцип соціальної та правової держави.

Приписами статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі статтею 8 Основного Закону України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Тому принцип верховенства права є одним із головних принципів і господарського судочинства. В господарському судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Відповідно до п. 17 ч.1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надаються пільги, а саме: безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою.

Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджені наказом ОСОБА_4 інфраструктури України від 30 листопада 2012 року за № 735, встановлено, що ці Правила застосовуються до будь-якого міжнародного і внутрішнього перевезення пасажирів або багажу, яке здійснюється повітряним судном за плату або по найму, а також до перевезень повітряним транспортом, що здійснюються перевізником безкоштовно, до/з аеропортів, розташованих на території України.

Перевезення пасажирів і багажу, стосовно яких неможливо забезпечити відповідність цим Правилам, перевізник має право здійснювати тільки за спеціальних умов, передбачених главою 2 цього розділу.

Пунктом 2 глави 2 розділу II передбачено, що Правила перевізника щодо використання спеціальних тарифів і перевезень окремих категорій пасажирів і багажу є спеціальними умовами перевезення.

Відповідно до Правил повітряних перевезень пасажирів та багажу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (МАУ), ці Правила розроблені відповідно до вимог міжнародного законодавства у сфері організації повітряних перевезень, обслуговування пасажирів та багажу, Повітряного кодексу України, авіаційних правил України та встановлюють правила, які використовуються при повітряних перевезеннях пасажирів та багажу авіакомпанією МАУ, стандарти та настанови з обслуговування пасажирів та багажу, порядок розгляду претензій, виплати компенсацій.

Відповідно п. 3.2 Правил повітряних перевезень пасажирів та багажу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», у разі виникнення надзвичайної (непередбачуваної) ситуації, за якою авіакомпанія не має можливості виконати положення цих Правил в частині забезпечення загальних умов перевезення пасажирів і багажу за звичайних обставин, авіакомпанія має право забезпечити виконання своїх зобов’язань з перевезення за рахунок використання альтернативних засобів перевезення (автомобільним, залізничним транспортом тощо), у встановленому законодавством порядку.

Загальний рівень якості та безпеки під час таких перевезень має бути еквівалентний рівню, що забезпечувався б під час виконання встановлених цими Правилами вимог.

Правила авіакомпанії щодо використання спеціальних тарифів і перевезень окремих категорій пасажирів та багажу є спеціальними умовами перевезення.

До діючих спеціальних тарифів авіакомпанії можуть застосовуватися знижки на перевезення повітряним транспортом, на які мають право громадяни України згідно з чинним міжнародним та національним законодавством України.

Детальна інформація щодо процедури оформлення (отримання) знижки до діючих спеціальних тарифів і щодо правил застосування такої знижки розміщується авіакомпанією на власному Інтернет–сайті та може бути надана у місцях продажу квитків на повітряне перевезення.

Таким чином, оформлення пільгових квитків учасникам бойових дій та іншим пільговим категоріям пасажирів повітряним транспортом на рейсах МАУ здійснюється у відповідності до вищевказаних Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу авіакомпанії МАУ; порядок оформлення пільгових поїздок визначається компанією- перевізником.

Авіакомпанією встановлений наступний порядок оформлення квитків пільговим категоріям пасажирів, у тому числі і учасникам бойових дій: оформлення пільгових поїздок зазначеним особам повітряним транспортом на рейсах МАУ здійснюється самим перевізником - авіакомпанією МАУ у власних касах на підставі пред’явлених оригіналів наступних документів: посвідчення, що дає право на пільгу, листа талонів до нього та паспорту з відміткою про постійне місце проживання. Пасажирський квиток та багажна квитанція виписуються за правилами спеціальних пільгових тарифів.

Як вбачається з ОСОБА_4 інфраструктури України від 23 жовтня 2018 року, наданого на Звернення ОСОБА_1 від 07 жовтня 2018 року, щодо порядку реалізації передбаченого Законом права пільгового проїзду (у тому числі і повітряним транспортом), ОСОБА_1 було роз’яснено, що для реалізації права на безоплатний проїзд, учаснику бойових дій необхідно звернутися в касу транспортної компанії, надавши оригінали Посвідчення учасника бойових дій, листа талонів та інших документів, перелік яких встановлюється правилами перевезень пасажирів компаніями- перевізниками.

Однак, 21 листопада 2018 року ОСОБА_1 на сайті агентства придбав електронний авіаквиток № 566-2406139590 на міжнародне повітряне перевезення рейсами ПрАТ «МАУ» РS26/517 на 28 листопада 2018 року за маршрутом Харків-Київ-Тбілісі вартістю 2982,00 грн. (а.с. 17).

28 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ « Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» з вимогою перерахувати вартість придбаного квитка з урахуванням того, що він 21 листопада 2018 року засобами мережі Інтернет придбано квіток № 566-2406139589 на рейс 28 листопада 2018 року Харків-Тбілісі та відповідно до п.17 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має право на безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою, та він не користувався пільгами на повітряний транспорт з 2013 року по теперішній час. До звернення додав копію електронного квитка, копію Посвідчення учасника бойових дій, копію талонів на право одержання ветераном війни і особою, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» проїзних квитків з 50 відсотковою знижкою їх вартості та копію відповіді ОСОБА_4 інфраструктури № 11923/18/10-18 від 23 жовтня 2018 року (а.с. 15).

Листом відділу бронювання та оформлення авіаперевезень ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» від 29 листопада 2018 року ОСОБА_1 повідомлено, що у разі пільг квитки оформлюються одразу з їх застосуванням, переоформлення вже придбаних квитків за звичайним тарифом не здійснюється. Оформлення пільгових квитків здійснює безпосередньо каса авіакомпанії (а.с. 16).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на ті обставини, що відповідач відмовив йому у продажу пільгового Квитка на рейс ПрАТ «МАУ» РS26/517 на 28 листопада 2018 року за маршрутом Харків-Київ-Тбілісі, оскільки ОСОБА_1, попри отримання роз’яснень з ОСОБА_4 інфраструктури України від 23 жовтня 2018 року, будучи обізнаним про те, що він має право на отримання пільгового квитка як учасник бойових дій та для отримання такої пільги повинен звернутися в касу транспортної компанії, надавши оригінали Посвідчення учасника бойових дій, ОСОБА_4 талонів і за необхідності інших документів, перелік яких встановлюється правилами перевезень пасажирів компаніями-перевізниками, 21 листопада 2018 року придбав електронний квиток на загальних підставах у посередника авіакомпанії та звернувся до ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» 28 листопада 2018 року з заявою про перерахунок вартості квитка, придбаного на загальних підставах 21 листопада 2018 року, що не передбачено Правилами повітряних перевезень пасажирів та багажу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України».

Таким чином, суд приходить до переконання, що ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» не відмовляло ОСОБА_1, як учаснику бойових дій, у продажу пільгового квитка на підставі п. 17 ч.1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на рейс Харків - Київ- Тбілісі, оскільки в судовому засіданні встановлено та не спростовано належними доказами по справі ті обставини, що позивач не звертався до ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» з вимогою придбання Квитка на пільгових умовах, а вже звернувся до відповідача 28 листопада 2018 року з вимогою про перерахування вартості раніше придбаного 21 листопада 2018 року квитка на загальних підставах.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними дії ОСОБА_2 акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" щодо не надання пільгового квитка зі 100% знижкою його вартості на підставі п. 17 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» споживачу, учаснику бойових дій та відшкодування вартості придбаних білетів ІАТА №72323834 від 21 листопада 2018 року, Квиток № 566-2406139589 на рейс Харків – Тбілісі у розмірі 2982,00 грн. не підлягає задоволенню у зв’язку з відсутністю підстав.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_2 акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на ті обставини, зазначені у відповіді від 29 листопада 2018 року на ОСОБА_4 ОСОБА_1 від 28 листопада 2018 року, а саме, що 01червня 2015 року втратили право пільгового проїзду на повітряному транспорті всі інші категорії громадян включаючи: учасників війни та прирівняних до них осіб, які раніше отримували ці посвідчення і повні листи талонів до них, і учасники АТО, які зараз отримали такі посвідчення і повні листи талонів до них (в тому числі на перельоти), які не брали участі в бойових діях і не мали відношення до бойових дій раніше або зараз в АТО. Оформлення пільгових квитків здійснює безпосередньо каса авіакомпанії, однак суд не може погодитися з такою позицією відповідача, оскільки відповідно до вимог п.17 ч.1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який на час виникнення спору у справі та на даний час є чинним, учасникам бойових дій надаються пільги, а саме: безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50-процентною знижкою.

За положеннями Преамбули та статті 1 Конституції України в країні проголошений принцип соціальної та правової держави.

Приписами статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі статтею 8 Основного Закону України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Тому принцип верховенства права є одним із головних принципів і господарського судочинства. В господарському судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, про що свідчить Посвідчення серія МВ № 037650, видане 10 серпня 2016 року Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області (а.с. 10).

За цим Посвідченням серія МВ № 037650, ОСОБА_1 Головним управлінням Національної поліції Донецької області було видано ОСОБА_4 талонів, серія ВА №544204 на право одержання ветераном війни і особою, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості (а.с. 11).

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на пільгове перевезення, а саме у наданні пільгового квитку як учаснику бойових дій, відповідачем ОСОБА_2 акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», однак для отримання такої послуги та з метою використання Конституційного права ОСОБА_1 повинен дотримуватися Правил повітряного перевезення пасажирів та багажу, які розроблені з урахуванням вимог ОСОБА_5 (ЄС) Європейського Парламенту та Ради від 05 липня 2006 року № 1107/2006 про права інвалідів та осіб з обмеженою рухливістю при використанні повітряного простору, ОСОБА_5 (ЄС) Європейського Парламенту та Ради від 11 лютого 2004 року № 261/2004 про запровадження загальних правил компенсації та допомоги пасажирам у разі відмови у перевезенні та скасування чи тривалої затримки рейсів, ОСОБА_5 (ЄС) від 09 жовтня 1997 року № 2027/97 про відповідальність перевізника у випадку інциденту, із змінами, внесеними ОСОБА_5 (ЄС) Європейського Парламенту та Ради від 13 травня 2002 року № 889/2002, Монреальської конвенції 1999 року, Загальних умов перевезень пасажирів і багажу, встановлених Міжнародною асоціацією повітряного транспорту ("General Conditions of Carriage (passenger and baggage)", IATA), та резолюцій і рекомендованої практики Міжнародної асоціації повітряного транспорту (IATA).

Разом з тим, суд вважає належним також зазначити, що позивач ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії ОСОБА_2 акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» щодо ненадання пільгового квитка зі 100 % знижкою його вартості на підставі п.17 ч. 1 ст. 12 Закону України та відшкодування 100% вартості квитка, однак позивач не має права на отримання пільгового квитка зі 100 % знижкою його вартості, оскільки відповідно до ОСОБА_4 талонів, серія ВА №544204, виданого на підставі Посвідчення учасника бойових дій, серія МВ № 037650, ОСОБА_1 має право на одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості, а не 100% вартості, як він зазначає.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про захист прав споживачів» за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Пунктом 3 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору.

Статтею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, що ратифікована Україною передбачено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією України або законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати законну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар. Аналогічна позиція викладена в рішення Європейського суду з прав людини у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції".

У відповідності до положень ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дія цього Закону поширюється на відносини між юридичними особами публічного та приватного права, місцезнаходження яких зареєстровано на території України, а також фізичними особами, які перебувають на території України в тому числі і на доступ до товарів та послуг.

Відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації (ч.1 ст.6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»). Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються.

Особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися із скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної ОСОБА_5 України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом згідно ч.1 ст.14 вищевказаного Закону.

Виходячи з викладеного суд вважає, що відмовляючи позивачу у перерахунку вартості придбаного квитка за пільговою ціною, відповідач не порушив права споживача ОСОБА_1, оскільки при придбанні квитка 21 листопада 2018 року, позивач хоча і мав відповідний статус на придбання квитка за пільговою ціною та знав порядок його отримання, однак не скористувався цим правом, а звернувся до відповідача лише 28 листопада 2018 року з метою перерахунку вартості квитка.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч.1 ст.1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" особа має право на відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації. Порядок відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди визначається Цивільним кодексом України та іншими законами.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 23 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" посадові особи і громадяни, винні в порушенні законодавства про соціальний захист ветеранів війни та їх сімей, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Зі змісту пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України і статі 17 Закону України «Про захист прав споживачів» шкода, заподіяна здоров'ю або майну громадянина внаслідок наявності недоліків товару або результатів виконання робіт, підлягає відшкодуванню особою, якою вона заподіяна (продавцем, виготівником чи виконавцем), незалежно від того, чи знаходився потерпілий з цією особою у договірних відносинах.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при вирішенні вимог споживачів про відшкодування на підставі статті 24 Закону моральної шкоди суди повинні виходити з роз'яснень, які Пленум Верховного Суду України надав у постанові від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Зокрема, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної школи встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг) , суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.

Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідачем не були порушені права споживача, учасника бойових дій ОСОБА_1 при придбанні ним авіаквитка.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про захист прав споживача, учасника бойових дій, стягнення безпідставно отриманих коштів, відшкодування моральної шкоди, оскільки авіакомпанія МАУ не відмовляла позивачу в оформленні квитка на пільгових умовах, так як з відповідним проханням до кас МАУ ОСОБА_1 не звертався та в судовому засіданні не встановлено достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували протиправність дій відповідача. Натомість, додані до позовної заяви копії документів свідчать про невиконання самим позивачем вимог, передбачених Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу авіакомпанії МАУ, які були роз’яснені позивачу письмово як представниками авіакомпанії, так і ОСОБА_4 інфраструктури України. Вказані обставини не заперечував в судовому засіданні і сам позивач.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову про захист прав споживачів та у задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі, то суд приходить до переконання, судові витрати по сплаті судового збору необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 1167, 1212 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 142, 209, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про захист прав споживача, учасника бойових дій, стягнення безпідставно отриманих коштів, відшкодування моральної шкоди - відмовити у зв’язку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне судове рішення складено 07 березня 2019 року.

Рішення ухвалено та підписано у нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Головуючий :

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_6.