Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 р. Справа№200/10377/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Буряк І.В.,

секретаря судового засідання Соколової С.О.,

за участю:

позивача: не з’явився

представник відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ

11 жовтня 2018 року позивач, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 20.04.2018 року №03-03/1353 про відмову у призначенні допомоги по вагітності та пологах по листку непрацездатності АГЛ №677116 за період з 02.02.2015 року по 07.06.2015 року, зобов’язання призначити допомогу по вагітності та пологах по листку непрацездатності АГЛ №677116 за період з 02.02.2015 року по 07.06.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність спірного рішення, обгрунтовуючи це наступним.

З 10.04.2003 року по 12.03.2017 року Позивач перебувала у трудових відносинах з ВП «Зуївська теплова електрична станція» ТОВ «ДТЕК Східенерго». З 02.02.2015 року позивача увільнено від роботи у зв’язку із вагітністю та пологами строком на 126 календарних днів. 26.04.2015 року Позивач народила дитину, 08.06.2015 року термін дії непрацездатності сплинув, у зв’язку із чим позивач звернулась до роботодавця з метою отримати страхові виплати, надавши при цьому листок непрацездатності АГЛ №677116, однак виплати не отримала. У подальшому з метою отримати вищезазначені виплати за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 11.04.2018 року подала відповідну заяву до відвідача. За результатом розгляду останньої, рішенням відповідача від 20.04.2018 року №03-03/1353 їй відмовлено у призначенні допомоги по вагітності та пологах по листку непрацездатності АГЛ №677116 за період з 02.02.2015 року по 07.06.2015 року. Підставою для відмови став той факт, що листок непрацездатності виданий лікувальним закладом, який розташований на території, де органи влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а також відсутність в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування відомостей щодо ознаки наявності трудової книжки у страхувальника, розміру заробітної плати, сплати єдиного внеску за період з жовтня 2014 року по травень 2015 року. Виходячи з наведеного, вважає, що рішення Відповідача є протиправним та підлягає скасуванню. Посилаючись на вимоги чинного законодавства, Конституцію України та практику Європейського суду з прав людини, просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14 січня 2019 року № 50 “Щодо повторного автоматичного розподілу справи” призначено повторний автоматичний розподіл справи №200/10377/18-а, у зв’язку з перебуванням судді Мозгової Н.А. на лікарняному.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року адміністративну справу №200/10377/18-а прийнято до провадження судді Буряк І.В. розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

До судового засідання позивач, представник позивача не з’явилась, про причини неявки суду не повідомили, натомість матеріали справи містять заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача, що діє на підставі довіреності, проти задоволення вимог адміністративного позову заперечував, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву з якого вбачається, що позивач дійсно зверталася до Бахмутського міського відділення управління Фонду соціального страхування України в Донецькій області за призначенням матеріальної допомоги у зв’язку із вагітністю та пологами на підставі листка непрацездатності виданого Комунальною установою «Центральна міська лікарня», що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Харцизськ, вул. Краснознаменська, 164. За результатами її звернення рішенням від 20.04.2018 року відмовлено в призначенні матеріального забезпечення по листку непрацездатності, серед підстав для такої відмови в мотивувальній частині рішення відповідача зазначено, що Листом від 21.04.2015 року №3.14-19/637-15/12618 Міністерство охорони здоров’я України повідомило, що не має можливості контролювати якість надання медичної допомоги у тому числі порядок видачі документів що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян в медичних закладах, розташованих на тимчасово окупованих територіях. Згідно з роз’ясненнями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (лист від 16.06.2015 №2.4-17-1004) відсутність контролю за правильністю видачі листків непрацездатності в закладах охорони здоров’я на зазначених територіях, як збоку Міністерства охорони здоров’я України так і Фонду соціального страхування, унеможливлює дотримання вимог законодавства для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності та пологах. Таким чином, листки непрацездатності видані закладами охорони здоров’я на тимчасово окупованих територіях після 01.12.2014 року не можуть бути підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах. Крім цього, відповідно до п. 3.2 Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування деяким категоріям застрахованих осіб затвердженого постановою правзнаходження: Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Свободи, 5) судовий збір, сплачений за подання позову в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки.

Судом встановлено, що з 24.02.2010 року по 12.03.2017 року позивач працювала у ВП «Зуївська теплова електрична станція» ТОВ «ДТЕК Східенерго». Перебування у трудових відносинах підтверджується записами у трудовій книжці, індивідуальними відомостями про застраховану особу ПФУ (Форма ОК-5).

Відповідно до довідки №1419096304 від 06.09.2016 року позивач є внутрішньо переміщеною особою.

02.02.2015 року комунальним закладом Центральна міська лікарня м. Харцизька, ОСОБА_2 був виданий листок непрацездатності по вагітності та пологах серії АГЛ № 677116.

11.04.2018 року позивач звернулась до Бахмутського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про призначення та виплату їй допомоги по вагітності та пологах.

Рішенням від 20.04.2018 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення позивачці відмовлено в призначенні допомоги по вагітності та пологах. Підставами для такої відмови став той факт, що лист непрацездатності виданий медичною установою, що розташована на тимчасово окупованій території, а також не підтвердженням факту сплати страхових внесків даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Щодо не підтвердження факту сплати страхових внесків даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.10 ст.7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. №1706-VІІ, внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.

Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України.

У разі відсутності в зазначеному Реєстрі необхідних відомостей матеріальне забезпечення, страхові виплати надаються у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання.

Відповідно до ст. 19 Закону № 1105, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Згідно частини 1 статті 31 Закону № 1105-XIV, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом..

Згідно з п. 3 розділу 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105, особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №531 від 01.10.2014 р. «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» установлено, що:

1)особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації (далі - застраховані особи), мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов'язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, - робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - фонди) відповідно до пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів. Матеріальне забезпечення виплачується застрахованим особам в установленому порядку через банки;

2) матеріальне забезпечення та соціальні послуги надаються за умови подання документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання, а у разі відсутності таких документів - на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності у зазначеному Реєстрі необхідних відомостей матеріальне забезпечення надається у мінімальному розмірі, встановленому правліннями фондів, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на його надання.

Пунктом 1-1 постанови №531 установлено, що дія цієї постанови поширюється на застрахованих осіб, фактичне місце проживання яких знаходиться в населених пунктах, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, та які перебувають (перебували) у трудових відносинах із:

підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами, що зареєстровані на тимчасово окупованій території України, в районі проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях або в зоні надзвичайної ситуації;

бюджетними установами, підприємствами та організаціями, що належать до сфери їх управління, які переміщені з населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі, та відомості щодо зміни їх місцезнаходження внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, але які не забезпечили провадження своєї діяльності.

Відповідно до Пункту 2 Постанови, рекомендувати правлінню Фонду соціального страхування прийняти власні нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цієї постанови.

Відповідно до п.1 Порядку № 8, Порядок визначає механізм надання матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - матеріальне забезпечення) за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі - Фонд) деяким категоріям застрахованих осіб за такими видами: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомога по вагітності та пологах; допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві).

За пунктом 2 Порядку № 8, матеріальне забезпечення за цим Порядком надається застрахованим особам, які не реалізували свого права на отримання матеріального забезпечення відповідно до законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за такими категоріями:

особам, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами, або були добровільно застраховані, та переселилися з тимчасово окупованої території, районів проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації;

особам, фактичне місце проживання яких знаходиться в населених пунктах, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, та які перебувають (перебували) у трудових відносинах із:

підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами, що зареєстровані на тимчасово окупованій території України, в районі проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, або в зоні надзвичайної ситуації;

бюджетними установами, підприємствами та організаціями, що належать до сфери їх управління, які переміщені з населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі, та відомості щодо зміни їх місцезнаходження, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, але які не забезпечили провадження своєї діяльності;

особам, стосовно яких страхувальником не виконано обов'язків щодо нарахування та виплати матеріального забезпечення за страховими випадками, які настали у період роботи застрахованих осіб, у зв'язку з відсутністю можливості встановлення місцезнаходження цього страхувальника відповідно до абзацу третього частини першої статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (крім страхувальників, що зареєстровані на тимчасово окупованій території України, в районі проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, або в зоні надзвичайної ситуації).

За пунктом 4 Порядку № 8, для отримання матеріального забезпечення застраховані особи звертаються особисто або через законного представника до відповідного відділення виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) або місцем реєстрації (далі - робочий орган Фонду) із заявою, яка повинна містити реквізити банківської установи та номер поточного рахунку застрахованої особи для зарахування матеріального забезпечення, та пред'являють паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, а також надають документи, передбачені пунктами 5 - 9 цього Порядку, а у разі подання заяви законним представником застрахованої особи додатково пред'являються документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника.

Згідно п. 5 Порядку, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому законодавством порядку листок непрацездатності.

За пунктом 8 Порядку, для отримання матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах застрахована особа подає до робочого органу Фонду такі документи: листок непрацездатності; копію першої - четвертої, одинадцятої - шістнадцятої сторінок паспорта або іншого документа, що посвідчує особу; копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (не надається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному органу державної фіскальної служби і мають відмітку у паспорті); довідку, видану застрахованій особі банківською установою, про відкриття поточного рахунку для зарахування матеріального забезпечення (за наявності); копію трудової книжки (за наявності); у разі необхідності для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі сто відсотків середньої заробітної плати (доходу) застраховані особи, зазначені в абзаці п'ятому частини першої статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності" або в пункті 5 частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", додають копії відповідних посвідчень або інші документи, які підтверджують право на пільгу; копію свідоцтва про народження дитини (для встановлення віку дитини при оплаті листка непрацездатності по догляду за хворою дитиною); копію довідки про взяття на облік (для переміщених осіб); копію договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) та наявну інформацію про сплачені суми єдиного внеску, зокрема копії квитанцій про сплату єдиного внеску (для добровільно застрахованих осіб); довідку страхувальника про підтвердження перебування в трудових відносинах застрахованої особи на момент настання страхового випадку (для осіб, зазначених у пункті 2.2 цього Порядку); довідку бюджетн

Відповідно до п. 3.2 та 3.3 Порядку № 8, факт перебування застрахованої особи в трудових відносинах на момент настання страхового випадку із страхувальником, який зареєстрований на тимчасово окупованій території, в районі проведення антитерористичної операції або в зоні надзвичайної ситуації підтверджується даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Факт перебування застрахованої особи в трудових відносинах на момент настання страхового випадку із страхувальником, який є бюджетною установою, підприємством та організацією, що належать до сфери їх управління, який переміщений з населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі, та відомості щодо зміни його місцезнаходження, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, але який не забезпечив провадження своєї діяльності, підтверджується довідкою бюджетної установи, якій підпорядкована бюджетна установа, підприємство та організація, що не проводить діяльності.

За пунктом 14 Порядку № 8, у разі відсутності у застрахованої особи трудової книжки або належним чином завіреної її копії або документів, що підтверджують періоди трудової діяльності та страхового стажу, договору про добровільну участь та квитанцій про сплату єдиного внеску (для добровільно застрахованих осіб), матеріальне забезпечення зазначеним особам надається на підставі відомостей з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, у залежності від того, де на момент звернення знаходиться зареєстроване місцезнаходження страхувальника відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, факт перебування застрахованої особи в трудових відносинах із страхувальником підтверджується або даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у разі якщо страхувальник зареєстрований в районі проведення антитерористичної операції, або довідкою бюджетної установи, якій підпорядкована бюджетна установа, підприємство та організація, якщо страхувальник переміщений з населених пунктів на території яких державної влади не здійснюють свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження у повному обсязі, проте не забезпечив провадження своєї діяльності (не проводить діяльності).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» зареєстровано у якості юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за №31831942, місцезнаходження: 85612, Донецька область, Мар’їнськиий р-н, м. Курахове, вул. Плеханова, 34, про свідчать дані що наявні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців.

Структурна одиниця «Зуївська теплова електрична станція» є відокремленим підрозділом ТОВ «ДТЕК Східенерго» включена до ЄДРПОУ за №26160818, місцезнаходження ВП: 86783, Донецька область, м. Харцизськ, м. Зугрес, вул. 60 років Жовтня, 100.

Тобто, страхувальник зареєстрований в районі проведення антитерористичної операції на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження.

Факт перебування позивача у трудових правовідносинах підтверджується копією трудової книжки, індивідуальними відомостями про застраховану особу ПФУ (Форма ОК-5).

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодного підтвердження звільнення позивача з займаної посади на момент настання страхового випадку.

Проте, факт перебування позивача як застрахованої особи в трудових відносинах із страхувальником підтверджено даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у відповідності до п.3.2, 14 Порядку.

Стосовно посилання відповідача на відсутність в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування даних щодо сплати внесків, суд зазначає, що відповідно до п. 15 Порядку №8 у разі відсутності у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування усіх необхідних відомостей для обчислення середньої заробітної плати (доходу), а також відсутності у застрахованої особи можливості підтвердити свій страховий стаж, робочий орган Фонду здійснює розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на день настання страхового випадку, залежно від наявної інформації про страховий стаж, з наступним перерахуванням суми допомоги після надходження документів, що підтверджують право застрахованої особи на її надання в іншому розмірі. Отже, за відсутністю даних в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування усіх необхідних відомостей для обчислення середньої заробітної плати (доходу), зокрема, суми сплачених внесків, Фонд здійснює розрахунок виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Крім того, підстави для відмови у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності наведені у статті 23 Закону № 1105, а саме: 1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину; 2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби; 3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; 4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням; 6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Щодо висновків відповідача, що лист непрацездатності серії АГЛ №677116 виданий не у встановленому законом порядку, у зв’язку із тим, що останній виданий установою, яка знаходиться на території, тимчасово непідконтрольній Україні, суд зазначає наступне.

Спірним в даному випадку є застосування норм закону щодо статусу та дії офіційних документів, виданих установами та організаціями, які знаходяться на окупованих територіях.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до положення Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі Основи), загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Частиною 3 ст.25 Основ передбачено, що за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються соціальні послуги та матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах.

Статтею 19 Закону №1105 визначено право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Так, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 20 Закону №1105 за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надаються, зокрема, такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: 2) допомога по вагітності та пологах.

Відповідно до ст. 23 Закону №1105 допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: 1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину; 2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби; 3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; 4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 5) у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням.

Під означений перелік підстав позивач не підпадає.

Згідно ч.1 ст.25 Закону №1105 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу (ст.26 Закону №1105).

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону №1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров’я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням з Фондом.

Механізм надання матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування України визначено Порядком надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України деяким категоріям застрахованих осіб, затвердженого постановою правління Фонду від 24 січня 2017 року №8 (надалі Порядок №8).

Згідно п. 3 Порядку №8 факт переміщення застрахованої особи підтверджується довідкою про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, виданою в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 "Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції" (далі - довідка про взяття на облік) та Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №1419096304 від 06.09.2016р.

Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів що розташовані на лінії зіткнення, до яких серед інших відноситься м. Харцизьк.

Постановою Правління фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №37 від 26.12.2014 року «Про затвердження Порядку надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» зазначено наступне.

В ч.2 ст. 2 Порядку зазначено, що матеріальне забезпечення за цим Порядком надається особам, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції (далі - застраховані особи), та отримувачам допомоги на поховання застрахованих осіб і які не реалізували свого права на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та не можуть реалізувати своє право на отримання матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв’язку із переміщенням з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності згідно з цим Порядком надається в разі настання страхового випадку до моменту переміщення застрахованої особи;

2) допомога по вагітності та пологах згідно з цим Порядком надається в разі настання страхового випадку до моменту переміщення застрахованої особи, а також в разі настання страхового випадку протягом 30 тижнів з дати переміщення застрахованої особи;

Пунктом 5 Порядку передбачено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII від 15.04.2014 р. державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Встановлення зв’язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначено, що датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, посилається також на лист №3.14-19/637-15/12618 Міністерства охорони здоров’я України від 21.04.2015 року щодо відсутності можливості контролювати якість надання медичної допомоги, у тому числі порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян в медичних закладах розташованих на тимчасово неконтрольованих територіях.

Суд звертає увагу, що лист наданий міністерством є одним з видів службової кореспонденції, не є нормативно правовим актом, а може носити лише роз’яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі "Лоізіду проти Туречиини" (Loizіdоu v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влад

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що зазначені у Рішенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення від 20.04.2018 року підстави для відмови в призначені допомоги не передбачені законодавством. Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для відмови в призначенні допомоги в розумінні статті 23 Закону № 1105.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення про відмову в призначенні позивачу, як особі, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, допомоги по вагітності та пологам є противоправним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача.

Інші доводи відповідача, а саме щодо пропущеного строку звернення позивача за отриманням допомоги є безпідставними , оскільки в даному випадку, суд переглядає правомірність оскаржуваного рішення на тих підставах на яких воно прийняте, відповідачем же при прийнятті рішення серед підстав відмови, не визначалась така підстава, як пропущений строк звернення.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-10/2005 від 17 березня 2005 року зазначено, що Принципи соціальної держави втілено також у міжнародних актах - Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права та Європейській соціальній хартії. Зокрема, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини, кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, а також на реалізацію необхідних для підтримки її гідності й вільного розвитку особистості прав у економічній, соціальній і культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва.

Згідно з конституцією України ознаками України як соціальної держави є соціальна спрямованість економіки, закріплення та державні гарантії реалізації соціальних прав громадян, зокрема їх прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень. Це зобов’язує державу відповідним чином регулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян.

Згідно з вимог ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином на підставі ст.8 КАС України, згідно якої, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, та ст.9 КАС України згідно якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з’ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і забезпечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленим позивачем вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Разом із тим, суд зазначає, що позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 20.04.2018 року №03-03/1353 про відмову у призначенні допомоги по вагітності та пологах по листку непрацездатності АГЛ №677116 за період з 02.02.2015 року по 07.06.2015 року, а також зобов’язати відповідача призначити допомогу по вагітності та пологах по листку непрацездатності АГЛ №677116 за період з 02.02.2015 року по 07.06.2015 року.

Однак з урахуванням того, що призначення та нарахування допомоги належить до компетенції відповідача, але останнім при розгляді документів позивача не було прийнято до уваги листок непрацездатності, як такий що виданий медичним закладом розташованим на території тимчасово не підконтрольних українській владі, а також не розглядався період за який необхідно здійснити відповідні нарахування, отже з огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень органу з визначення підстав та прийняття рішення призначення допомоги по вагітності та пологах, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, яке полягає у визнанні протиправним та скасуванні рішення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області від 20.04.2018 року №03-03/1353 про відмову у призначенні допомоги по вагітності та пологах по листку непрацездатності АГЛ №677116 та зобов'язанні Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 11.04.2018 року та вирішити питання про призначення допомоги по вагітності та пологах по листку непрацездатності АГЛ №677116 за період з 02.02.2015 року по 07.06.2015 року, з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Отже, з урахуванням вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, та задоволення позовних вимог, судовий збір у сумі 704,80 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись пп. 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Свободи, 5) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області від 20.04.2018 року №03-03/1353 про відмову у призначенні допомоги по вагітності та пологах по листку непрацездатності АГЛ №677116.

Зобов'язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 11.04.2018 року та вирішити питання про призначення допомоги по вагітності та пологах по листку непрацездатності АГЛ №677116 за період з 02.02.2015 року по 07.06.2015 року, з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Свободи, 5) судовий збір, сплачений за подання позову в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 26 лютого 2019 року, повний текст рішення виготовлений 04 березня 2019 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.