ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/220/19 Справа № 201/31/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2019 року про задоволення клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040650004857 за ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

представника потерпілого ОСОБА_10

адвоката ОСОБА_8

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2019 року задоволено клопотання адвоката ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_9 та закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040650004857 за ч. 1 ст. 121 КК України на підставі ч. 9 ст. 284 КПК України у зв`язку з закінченням строків досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, встановлених частиною першою статті 219 цього Кодексу.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя виходив з того, що відомостіза вказанимиподіями зазаявою ОСОБА_7 були впершевнесені доЄРДР 19.04.2014року за№ 12014040650001244(щов подальшому18.11.2016року булооб`єднане укримінальне провадженняпід №12016040650004857),а такожте,що станомна часпостановлення ухвалиорган досудовогорозслідування досуду зобвинувальним актом,клопотанням прозастосування примусовихзаходів медичногоабо виховногохарактеру,клопотанням прозвільнення особивід кримінальноївідповідальності незвернувся,передбачений ч.1 ст.219КПК України18-місячнийстрок досудовогорозслідування змоменту внесеннявідомостей прокримінальне правопорушеннядо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань додня повідомленняособі пропідозру сплив,слдічий суддяприйшов довисновку,що клопотанняадвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 про закриттякримінального провадженняпідлягає задоволенню,а провадження-закриттю впорядку,передбаченому ч.9ст.284КПК України.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 у межах кримінального провадження № 12016040650004857.

Свої доводи аргументує тим, що ОСОБА_9 має статус підозрюваного, оскільки стосовно останнього, відповідно до статей 276-279 КПК України, 16.11.2017 року було складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та направлено за останнім відомим органу досудового розслідування місцем його проживання.

Також, посилається на рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року та ст. 58 Конституції України і зазначає, що положення ч. 9 ст. 284 КПК України не мають зворотньої дії в часі і не можуть бути застосовані у даному кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити захиснику ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ч. 9 ст. 284 КПК України.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що слідчий суддя постановив ухвалу з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, зокрема застосував положення ч. 9 ст. 284 КПК України, які не можуть бути застосовані у даному кримінальному провадженні. Вважає, що закрити кримінальне провадження з підстав, вказаних в ч. 9 ст. 284 КПК України можливо лише кримінальних провадження в яких відомості внесенні до ЄРДР після 15 березня 2018 року. Зазначає, що, закривши дане кримінальне провадження з підстав, передбачених в ч. 9 ст. 284 КПК України, слідчий суддя застосував зворотну силу процесуального закону. Вважає, що висновку слідчого судді, що ОСОБА_9 не має статусу підозрюваного є безпідставними, оскільки 30 травня 2017 року та 16 листопада 2017 року письмові повідомлення про підозру направленні поштою в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні потерпілий та його представник підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити в задоволенні клопотання.

Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 .

Адвокат ОСОБА_8 заперечував проти задоволення апеляційних скарг потерпілого та прокурора,посилався на їх необґрунтованість і просив залишити їх без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляційних скарг та оскаржувану ухвалу слідчого судді, апеляційний суд доходить висновку, що в даному провадженні необхідно вирішити питання щодо можливості застосування положень ч. 9 ст. 284 КПК України у даному кримінальному провадженні, а саме можливість його закриття слідчим суддею у зв`язку з закінченням строків досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, встановлених частиною першою статті 219 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 294 КПК України якщо закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, встановлені частиною першою статті 219цього Кодексу,слідчий суддяможе винестиухвалу прозакриття кримінальногопровадження заклопотанням іншоїособи,права чизаконні інтересиякої обмежуютьсяпід часдосудового розслідування,або їїпредставника.

Згідно зч.1ст.219КПК Українистрок досудовогорозслідування обчислюєтьсяз моментувнесення відомостейпро кримінальнеправопорушення доЄдиного реєструдосудових розслідуваньдо днязвернення досуду зобвинувальним актом,клопотанням прозастосування примусовихзаходів медичногоабо виховногохарактеру,клопотанням прозвільнення особивід кримінальноївідповідальності абодо дняухвалення рішенняпро закриттякримінального провадження.

В силуч.1ст.5КПК України процесуальна діяпроводиться,а процесуальнерішення приймаєтьсязгідно зположеннями цьогоКодексу,чинними намомент початкувиконання такоїдії абоприйняття такогорішення.

Перевіривши доводи апеляційних скарг та висновки слідчого судді щодо застосування ч. 9 ст. 294 КПК України, апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею не виконані належним чином, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів провадження, в провадженні слідчого Соборного ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 перебуває кримінальне провадження № 12016040650004857 від 18.11.2016 року відомості по якому внесено до ЄРДР за декількома заявами ОСОБА_7 , ОСОБА_13 (від 19.04.2014 року до Жовтневого РВ м. Дніпропетровська, 13.06.2014 року до прокуратури Жовтневого району м.Дніпропетровська, 10.03.2015 року до Ленінського РВ м. Запоріжжя, 10.07.2017 року, до Соборного ВП м. Дніпра) відносно ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 125 та ч. 1 ст. 121 КК України, які об`єднані в одне провадження за № 12016040650004857 від 18.11.2016 року.

29.05.2017 року слідчою Соборного ВП ОСОБА_14 з приводу подій 26.01.2013 року було складено підозру за ч. 2 ст. 125 КК України відносно ОСОБА_9

18.08.2017 року кримінальні провадження об`єднанні в одне кримінальне провадження за № 12016040650004857 постановою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_15

16.11.2017 року слідчим було змінено підозру відносно ОСОБА_9 на ч. 1 ст.121 КК України.

На час розгляду клопотання та апеляційних скарг, кримінальне провадження № 12016040650004857 від 18.11.2016 року перебуває на стадії досудового розслідування, рішень про його закриття чи направлення до суду не прийнято.

Задовольняючи клопотання адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , та постановляючи оскаржену ухвалу, слідчий суддя виходив з наступного.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» № 2548-VIII від 18.09.2018 року, який набрав чинності 04.11.2018 року (Дал Закон № 2548-VIII), статтю 284 КПК України було доповнено новою частиною дев`ятою, застосування якої, на його думку, не має жодних обмежень щодо зворотної дії в часі.

Також, слідчий суддя послався на ч. 1 ст. 219 КПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України. Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року (далі Закон - № 2147-VIII), який набрав чинності 15.12.2017 року.

Відповідно до пункту 4 § 2 розділу 4 вказаного Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Слідчий суддя в ухвалі також послався на положення статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують, або скасовують відповідальність особи.

Проаналізувавши вказані нормативні положення слідчий суддя дійшов висновку, що, оскільки розумне обмеження строків досудового розслідування спрямоване на забезпечення права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, яке гарантоване Законами України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, та закінчення таких строків досудового розслідування є підставою для закриття кримінального провадження, що безумовно покращує становище особи та скасовує її відповідальність, оновлені положення статті 219 КПК України на думку слідчого судді мають зворотню дію у часі незважаючи на будь-які обмеження, зазначені у пункті 4 § 2 розділу 4 вказаного Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, оскільки зворотня дія закону, що покращує становище особи передбачено безпосередньо Конституцією України - Основним Законом України і це зобов`язує суди при розгляді конкретних справ керуватись насамперед нормами Конституції України.

З такими висновками слідчого судді суд апеляційної інстанції не може погодитись, вважає їх суперечливими та такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні положень Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та кримінального процесуального закону.

Так, згідно матеріалів здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12016040650004857 від 18.11.2016 року.

29.05.2017 року слідчою Соборного ВП ОСОБА_14 з приводу подій 26.01.2013 року було складено підозру за ч. 2 ст. 125 КК України відносно ОСОБА_9

18.08.2017 року кримінальні провадження об`єднанні в одне кримінальне провадження за № 12016040650004857 постановою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_15

16.11.2017 року слідчим було змінено підозру відносно ОСОБА_9 на ч. 1 ст.121 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Офіційне тлумачення даного конституційного положення наведено в Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року.

Як зазначено в пункті другому вказаного рішення КСУ, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Висновки щодо застосування ст. 5 КПК України містяться і в рішеннях Верховного Суду України, зокрема у справах № 5-205кс15(15) від 17 грудня 2015 року, № 5-213кз(15)15 від 20 квітня 2017 року, розглядаючи питання щодо зворотної дії кримінально-процесуального закону в частині можливості (наявності повноважень) для для перегляду судових рішень Верховним Судом України з підстав пункту 2 частини першої статті 445 КПК України (Неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої цим Кодексом, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень), яка була доповнена Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» і який набрав чинності 28 березня 2015 року.

Так, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили, визначає Кримінальний кодекс України.

Кримінальним процесуальним законодавством України визначається порядок провадження в кримінальних справах, тобто порядок вчинення процесуальних дій і прийняття кримінальних процесуальних рішень.

На відміну від кримінального матеріального закону, новий кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе. Це положення випливає з частини першої статті 5 КПК України, відповідно до якої процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Верховний Суд України зробив висновок, що згаданий пункт за загальним правилом підлягає застосуванню з дати набрання чинності, тобто Верховним Судом України з підстави, зазначеної у пункті 2 ч. 1 ст. 445 КПК України, може бути переглянуто рішення суду касаційної інстанції, постановлене 28 березня 2015 року й пізніше.

Апеляційний суд зауважує, що доповнення ч. 1 ст. 445 КПК України новою підставою для оскарження рішень суду касаційної інстанції, очевидно також створює більш сприятливі умови для учасників кримінального провадження (покращує процесуальне становище), однак виходячи з положень ст. 5 КПК України не мають зворотної сили в часі.

Законом № 2548-VIII, статтю 284 КПК України було доповнено новою частиною дев`ятою згідно якої, якщо закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, встановлені частиною першою статті 219 цього Кодекс, слідчий суддя може винести ухвалу про закриття кримінального провадження...

Тобто, положення ч. 9 ст. 284 КПК України відсилають до положень ч. 1 ст. 219 КПК України.

Законом № 2147-VIII ч. 1 ст. 219 КПК України викладено в новій редакції та запроваджені нові правила обчислення строків досудового розслідування, згідно яких строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом... або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 § 2 розділу 4 вказаного Закону № 2147-VIII, підпункти 11-27, 45 пункту 7 § 1 цього розділу (в тому числі і положення ст. 219 КПК України) вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін (після 15.03.2018 року).

Застосовуючи системний аналіз положень ч. 9 ст. 284, ч. 1 ст. 219 КПК України (в редакції Закону № 2147-VIII) та пункту 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII, апеляційний суд доходить висновку, що за наявності законодавчих вимог пункту 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII, кримінальні провадження можуть бути закритті слідчим суддею в порядку ч. 9 ст. 284 КПК України по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після 15.03.2018 року.

Таким чином, застосування ч. 9 ст. 284 КПК України пов`язується саме із закінченням строку досудового розслідування з моменту внесення відомостей до ЄРДР до повідомлення особі про підозру, але такий порядок обчислення строків досудового розслідування, запроваджений ч. 1 ст. 219 КПК України (в редакції Закону № 2147-VIII) застосовується тільки до кримінальних провадження по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після 15.03.2018 року.

Постановляючи оскаржувану ухвалу слідчий суддя допустив протиріччя в своїх висновках щодо зворотної сили процесуального закону, пославшись на положення ст. 58 Конституції України та ст. 5 КПК України вказавши, що процесуальний закон не має зворотної сили в часі водночас прийшов до висновку, що оскільки положення оновлені положення статті 219 КПК України покращують становище особи то вони мають зворотню дію у часі незважаючи на будь-які обмеження, зазначені у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону України № 2147-VIII.

Виходячи з позиції слідчого судді, що Закон № 2548-VIII, який набрав чинності 04.11.2018 року і доповнив статтю 284 КПК України частиною дев`ятою, застосування якої, на його думку, не має жодних обмежень щодо зворотної дії в часі і застосовується до тих кримінальних проваджень, відомості про які внесені в ЄРДР до 15.03.2018 року, то нововведені положення ч. 9 ст. 284 КПК України повинні були б застосовуватися ретроспективно, тобто до того, як набрали чинності зміни до законодавства, оскільки дана норма набрала чинності 04.11.2018 року, а надавала б право заявити клопотання про закриття провадження з 18.11.2017 року, (відомості про кримінальне правопорушення згідно витягу з ЄРДР внесені до реєстру 18.11.2016 року).

Також, апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційної скарги потерпілого, що у випадку відсутності обмежень, які містяться в пункті 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII, строки досудового розслідування, передбачені останньою редакцією ч. 1 ст. 219 КПК України, все одно б не закінчились, оскільки згідно з п. 3 абз. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України в редакції Закону № 2147-VIII, строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину. Проте, такі б строки у кримінальних провадженнях внесених до 15.03.2018 року, все одно обчислювались би з дня набрання ними законної сили, тобто з 15.03.2018 року.

Крім того,ще однієюпідставою длязадоволення клопотаннята закриттякримінального провадженняв порядкуч.9ст.284КПК України,слідчий суддявказав,що застосуванняч.1ст.219КПК Українив редакціїЗакону №2147-VIIIлише доосіб,або груп,інтересів якихстосуються кримінальніпровадження,по якимвідомості внесенів Єдинийреєстр досудовихрозслідувань післявведення вдію цихзмін,та незастосування цієїнорми доінших,на думкуслідчого судді,матиме ознакидискримінації врозумінні Конвенціїпро захистправ людинита основоположнихсвобод,що єнеприпустимим. При цьому, слідчий суддя виходив з поняття якості закону та принципу правової визначеності, як елементів верховенства права.

Апеляційний суд, перевіривши вказані висновки, не може погодитись з такими твердженнями слідчого судді, виходячи з наступного.

Конституцією України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (стаття 24).

Вказані положення Основного Закону знайшли своє відтворення в ст. 10 КПК України (рівність перед законом і судом).

Водночас, на думку апеляційного суду, слідчий суддя не може не застосовувати певне положення кримінального процесуального закону, які на його думку, є дискримінаційними, не відповідають критерію якості закону або якщо такий закон, на його думку, порушує принцип правової визначеності, при цьому ігноруючи інші конституційні принципи, зокрема і заборону зворотної сили процесуального закону.

Вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України, зокрема і за ознаками їх дискримінаційності, відповідно до ст. ст. 147, 150, 152 Конституції України та ст. 7 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, належить до повноважень Конституційного Суду України.

Згідно з ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні…

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Наведене свідчить про те, що слідчий суддя задовольняючи клопотання, подане в порядку ч. 9 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження, відомості по якому внесені в ЄРДР до 15.03.2018 року, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що в даному випадку є підставою для скасування ухвали слідчого судді відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412 КПК України.

Закриваючи кримінальне провадження, слідчий суддя також прийшов до висновку, що у встановленому КПК України порядку ОСОБА_9 про підозру не повідомлено і він є таким, що не набув процесуального статусу підозрюваного. Доказів зворотного чи нових доказів, які б підтверджували належне повідомлення ОСОБА_9 про підозру і набуття ним статусу підозрюваного слідчим та прокурором слідчому судді не надано.

Апеляційний суд не входить в обговорення законності та обґрунтованості вказаних тверджень слідчого судді, оскільки, враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, вони не мають значення в межах даного апеляційного провадження і мали б значення у випадку розповсюдження положень ч. 9 ст. 284 КПК України на кримінальні провадження відомості по яким, внесені в ЄРДР до 15.03.2018 року, як і питання обчислення строків досудового розслідування.

Враховуючи позицію апеляційного суду, що за наявності законодавчих вимог пункту 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII, кримінальні провадження не можуть бути закритті слідчим суддею в порядку ч. 9 ст. 284 КПК України по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР до 15.03.2018 року та з огляду на положення ст. 58 Конституції України та ст. 5 КПК України, то в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження № 12016040650004857 від 18.11.2016 року слід відмовити з аналогічних підстав.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає доводи прокурора та потерпілого щодо істотного порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 219, 284, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районногосуду м.Дніпропетровська від30січня 2019року прозадоволення клопотанняадвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 тазакриття кримінальногопровадження,внесеного доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12016040650004857за ч.1ст.121КК України скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040650004857 за ч. 1 ст. 121 КК України відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

____________________ ____________________ ____________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4