ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2019 року

Київ

справа №814/1988/16

адміністративне провадження №К/9901/20331/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 814/1988/16

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року (прийняту у складі судді - Біоносенка В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Скрипченка В.О., суддів: Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.),

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 10 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національній поліції України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції від 11.07.16 року, визнання протиправним та скасування наказу ГУНП від 12.09.16 року №255 о/с про його звільнення з поліції, поновлення на посаді інспектора Первомайського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що у ГУНП в Миколаївській області не проводиться жодна реорганізація або скорочення штатів. В штаті ГУНП є багато вакансій, але під час вирішення питання про його звільнення, йому не було запропоновано жодну з них. На думку позивача, це суперечить вимогам ст.68 Закону України «Про Національну поліцію», ст.49-2 Кодексу законів про працю України.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 02 листопада 2016 року Миколаївський окружний адміністративний суд вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №255 о/с від 12.09.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 13.09.2016 року по 02.11.2016 року у сумі 3363,75 гривень (три тисячі триста шістдесят три грн. сімдесят п'ять коп.), без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за один місяць в розмірі 5004,84 гривень (п'ять тисяч чотири грн. вісімдесят чотири коп.).

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 5004,84 гривень підлягає негайному виконанню.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не проводилася реорганізація чи скорочення штатів, а лише заміна тимчасового штатного розпису на постійний; позивачу не було запропоновано жодної іншої посади, як в постійному штаті ГУНП в Миколаївській області, так і в іншому органі чи підрозділі поліції. Суд також дійшов висновку, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 у справі №814/705/16, яка набрала законної сили, було надано оцінку висновкам атестаційної комісії від 04.03.2016, які визнані протиправними, а тому, на думку суду, такі висновки не повинні враховуватись при подальшому проходженні позивачем служби в поліції.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 24 травня 2017 року Одеський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року - без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 31 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

8. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року.

10. 12 лютого 2018 року вказана касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Миколаївській області надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

11. Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи відповідача у справі

12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Відповідач зазначає, що висновки судів з приводу недоведення відповідачем факту проведення реорганізації в ГУНП в Миколаївській області, скорочення посади позивача не підтверджені належними і допустимими доказами. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправомірно застосували до спірних правовідносин положення статей 42, 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та не врахували положень статей 68, 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), що передбачають звільнення зі служби в поліції через скорочення штатів, у разі відсутності можливості подальшого використання на службі. Крім того, наголошує, що при вирішенні питання про призначення на посаду у постійному штаті ГУНП в Миколаївській області відповідачем враховано висновок атестаційної комісії від 04.03.2016 про службову невідповідність позивача, як такий, що не був скасований у судовому порядку. Також посилається на помилковість застосування судом першої інстанції пункту 9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260) та вважає, що розрахунок кількості днів оплати вимушеного прогулу повинен бути проведений на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок № 100).

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 був призначений на посаду інспектора Первомайського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області.

04 березня 2016 року атестаційною комісією ГУНП в Миколаївській області №2 ухвалено рішення про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №53 о/с від 24.03.2016 позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2016 року у справі №814/705/16 наказ ГУНП в Миколаївській області №53 від 24.03.16 року скасовано та поновлено позивача на посаді.

Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №162 о/с від 08.07.2016 року скасовано пункт наказу ГУНП в Миколаївській області №53 о/с від 24.03.2016 в частині звільнення позивача відповідно до п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) Закону України «Про Національну поліцію» та поновлено на посаді інспектора Первомайського відділу поліції.

16.07.2016 року ОСОБА_1 попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції у зв'язку зі скороченням тимчасових штатів.

Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 12 вересня 2016 року №255 о/с «По особовому складу» капітана поліції ОСОБА_1, інспектора Первомайського відділу поліції, звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням реорганізаційних заходів).

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14. Конституція України

14.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

15.1. Частина 3 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

16. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII

16.1. Стаття 68. У разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

16.2. Пункт 4 частини першої статті 77. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

16.3. Пункт 4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення". До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

17. Кодекс законів про працю України

17.1. Стаття 42. При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

17.2. Стаття 49-2. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

17.3. Частина 1 статті 235. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Законом № 580-VIII окремо не визначено процедуру здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, який попереджається про можливе звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. У зв'язку з відсутністю у спеціальному законі положень, які б регулювали порядок пропонування поліцейському іншої вакантної посади, суд вважає, що в цьому випадку слід застосувати загальні положення Кодексу законів про працю України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували до спірних правовідносин окремі положення КЗпП України (у тій частині, що не врегульована спеціальними для цих правовідносин нормами), що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17.02.2015 у справі №21-8а15.

Статтею 49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у випадку перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні, звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, тощо. При цьому, саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів до і після реорганізації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ГУНП в Миколаївській області не відбулось реорганізації, пов'язаної зі скорочення штатів, оскільки замість 3263 посад тимчасового штату введено не меншу кількість посад постійного штату. Таким чином, відбулась заміна тимчасового штатного розпису на постійний штатний розпис.

Відповідач не заперечує, що позивачеві не пропонувалися при попередженні про наступне звільнення та до фактичного звільнення інші посади в органах поліції та останній від запропонованих посад не відмовлявся, натомість обґрунтовує звільнення позивача наявністю негативного висновку атестаційної комісії, який, на його думку, заважає подальшому проходженню позивачем служби в поліції.

Суд наголошує, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 по справі №814/705/16 вже надано оцінку зазначеному висновку атестаційної комісії. Судом задоволено позов ОСОБА_1 та скасовано наказ про звільнення його з поліції саме з мотивів того, що атестація позивача проведена всупереч вимогам Закону, висновки про його службову невідповідність є необґрунтованими та протиправними.

Та обставина, що відповідач обґрунтовує звільнення позивача відсутністю судового рішення про скасування висновків атестаційної комісії, які, на його думку, заважають позивачу подальшому проходженню службу в поліції, як раз свідчить на користь того, що реальними підставами звільнення у цьому випадку є не реорганізація чи скорочення штатів, а намагання відповідача повторно звільнити поліцейського за результатами атестації, ігноруючи при цьому висновки суду про протиправність такого звільнення.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі, не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо неможливості врахування відповідачем при вирішенні питання про призначення позивача на посаду у постійному штаті ГУНП в Миколаївській області висновків атестаційної комісії від 04.03.2016 про його службову невідповідність, оскільки протиправність даного висновку була встановлена постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 у справі №814/705/16, яка набрала законної сили.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного наказу від 12.09.2016 № 255 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.

19. Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення виплат за час вимушеного прогулу неправильно застосував до спірних правовідносин пункт 9 Порядку № 260, оскільки повинен був провести розрахунки на підставі пункту 8 Порядку № 100, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що на момент виникнення спірних правовідносин (12.09.2016) виплати грошового забезпечення поліцейським регулювалися приписами Порядку № 260. Відповідно до цього Порядку при розрахунку середньоденного забезпечення позивача використовуються календарні, а не робочі, дні. Крім того, як вбачається з виданої відповідачем довідки про грошове утримання позивача, при розрахунку середньоденного та середньомісячного грошового забезпечення використовувались календарні дні.

20. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

21. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

22. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

23. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

24. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року у справі № 814/1988/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх