КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/2824/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого – судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря – Сириці І.О.

за участю позивача – ОСОБА_1,

представників:

позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним п.1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №1733 від 03.10.2018 р. “Про покарання працівників Знам’янського ВП ГУНП в Кіровоградській області”, яким його звільнено із служби в поліції та скасувати його як незаконний;

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №467 о/с від 05.10.2018 р. “По особовому складу”, яким його, звільнено зі служби в поліції з 12 жовтня 2018 р. ;

- поновити його на службі в Національній поліції України;

- зобов’язати відповідача виплатити йому грошове утримання за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані накази в частині його звільнення є протиправними. Оскільки, на думку позивача, наказ №1733 від 03.10.2018 р. “Про покарання працівників Знам’янського ВП Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ” містить лише опис події, яка відбулась у липні 2018 року, та обставини які мають досліджуватись судом в рамках кримінальної справи. При цьому, звертав увагу на те, що його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України, може бути встановлена лише вироком суду в межах розгляду кримінального провадження, а не матеріалами службового розслідування. Також, зауважував, що станом на час виникнення спірних правовідносин факт здійснення будь-якого кримінального правопорушення не встановлено та не доведено в порядку та у спосіб, що встановлені кримінально-процесуальним законом, а тому висновок відповідача про порушення ним службової дисципліни, на думку позивача, є протиправним. Тому, позивач вважає, що його безпідставно та необґрунтовано було звільнено зі служби в поліції, що й стало підставою звернення до суду за захистом порушених прав.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.18-21) в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що оскаржувані накази прийнято ГУНП в Кіровоградській області у відповідності до норм чинного законодавства України. Оскільки, матеріалами службового розслідування встановлено, що позивач, на порушення вимог Присяги працівника поліції, затвердженої ст.64 Закону України “Про Національну поліцію”, пунктів 1, 3 частини 1 статті 18 Закону України “Про Національну поліцію”, ст.68 Конституції України, ч.1 ст.24 Закону України “Про запобігання корупції”, ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, пунктів 4, 5 та 6 розділу II Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення та інших подій, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року №1377, п.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, доручення Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 27.11.2017 року №188/01/15-2017 “Про заходи щодо профілактики порушень законності, запобігання злочинним проявам та недопущення скоєння інших надзвичайних подій за участі поліцейських”, наказу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 20.03.2018 №138 “Про заходи щодо профілактики вчинення неправомірних дій поліцейськими, запобігання злочинним проявам та недопущення скоєння інших надзвичайних подій за участі поліцейських”, не прийняв заяву представника служби безпеки банку “ПУМБ” про вчинення кримінального правопорушення, форма якого наведена у додатку 3 до цієї Інструкції, не затримав у подальшому особу, яка зізналась у вчиненні кримінального правопорушення та не повідомив про отриману інформацію про вчинені кримінальні правопорушення чергову частину органу поліції. Також, посилалися на те, що протягом останніх п’яти місяців позивач неналежно ставився до виконання службових обов'язків, зокрема, несвоєчасно подав документи для переоформлення допуску до державної таємниці у зв'язку із його закінченням, за що наказом Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 26.04.2018 №677 дск, ОСОБА_1 оголошено зауваження; 06.06.2018 за неналежний контроль за діями підлеглих, що призвело до прорахунків в оперативно-службовій діяльності сектору кримінальної поліції Знам'янського ВП, допущення недоліків, виявлених працівниками ДКР НПУ під час інспектування, у зв’язку з чим наказом ГУНП в Кіровоградській області № 990 дск ОСОБА_1 оголошено догану; 22.08.2018 за безоблікове зберігання протягом тривалого часу матеріальних носіїв секретної інформації між працівниками відділу поліції, наказом Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області № 1479 дск, ОСОБА_1 оголошено сувору догану. Також, зазначали, що за результатами службового розслідування позивача звільнено у зв'язку із встановленням та підтвердженням наявності в його діях дисциплінарного проступку, а не ознак кримінального правопорушення.

Ухвалою судді від 26.10.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 22.11.2018 та запропоновано сторонам подати докази та заяви по суті справи (а.с.2).

22.11.2018 у підготовчому засіданні задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків та оголошено перерву у зв’язку з клопотанням позивача та наданням учасникам справи часу для подання додаткових доказів до 12.12.2018 (а.с.98).

Ухвалою від 12.12.2018 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 23.01.2019 (а.с.107).

23.01.2019 розгляд справи по суті перенесено на 13.02.2019 на підставі клопотання позивача (а.с.115-117).

13.02.2019 оголошено перерву у судовому засіданні за клопотанням представника відповідача до 21.02.2019 (а.с.132-133).

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, представники відповідача заперечували проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, допитавши свідків, дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15.08.1999 проходив службу в органах внутрішніх справ, 07.11.2015 склав Присягу на вірність Українському народові (а.с.39). Наказом №307 о/с від 13.12.2016 призначений на посаду заступника начальника сектору кримінальної поліції Знам'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, що підтверджується копією послужного списку позивача №0068307 (а.с.22-29).

Відповідно до п.1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №1733 від 03.10.2018 “Про покарання працівників Знам’янського ВП ГУНП в Кіровоградській області” за порушення вимог Присяги працівника поліції, затвердженої ст.64 Закону України “Про Національну поліцію”, пунктів 1, 3 частини 1 статті 18 Закону України “Про Національну поліцію”, ст.68 Конституції України, ч.1 ст.24 Закону України “Про запобігання корупції”, ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, пунктів 4, 5 та 6 розділу II Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року №1377, п.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, доручення ГУНП в Кіровоградській області від 27.11.2017 року №188/01/15-2017 “Про заходи щодо профілактики порушень законності, запобігання злочинним проявам та недопущення скоєння інших надзвичайних подій за участі поліцейських”, наказу ГУПН в Кіровоградській області від 20.03.2018 №138 “Про заходи щодо профілактики вчинення неправомірних дій поліцейськими, запобігання злочинним проявам та недопущення скоєння інших надзвичайних подій за участі поліцейських”, що виразилось у свідомому ігноруванні вимог Національної поліції України та ГУНП в Кіровоградській області щодо безумовного дотримання чинного законодавства і недопущення протиправних дій, систематичному порушенні службової дисципліни, недотриманні вимог антикорупційного законодавства, що загалом викликало негативний суспільний резонанс та дискредитувало Національну поліцію України, зокрема, ГУНП в Кіровоградській області, невнесенні усної заяви про вчинення кримінального правопорушення до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, незатриманні особи, яка зізналась у вчиненні кримінального правопорушення, та неповідомленні про вчинені кримінальні правопорушення чергову частину органу поліції, заступника начальника сектору кримінальної поліції Знам'янського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (а.с.91-94).

Наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №467 о/с від 05.10.2018 “По особовому складу”, позивача звільнено зі служби в поліції з 12 жовтня 2018 за п.6 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Підстави для звільнення: подання до звільнення, довідка Знам'янського ВП ГУНП в Кіровоградській області від 05.10.2018 №119/60/115-2018, наказ ГУНП в Кіровоградській області від 03.10.2018 року №1733 (а.с.9).

Прийняттю оскаржуваних наказів про звільнення позивача передувало службове розслідування.

На підставі наказу №1239 від 16.07.2018 “Про призначення проведення службового розслідування” (а.с.49), було проведено службове розслідування за фактом затримання 09.07.2018 в порядку ст.208 КПК України заступника начальника сектору кримінальної поліції Знам’янського ВП ГУНП в Кіровоградській області майора поліції ОСОБА_1 та оголошення йому про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (а.с.48).

Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Кіровоградській області №316 о/с від 16.07.2018 позивача на період проведення службового розслідування відсторонено від виконання службових обов’язків з 16.07.2018 (а.с.50).

В ході службового розслідування було встановлено, що 23.06.2018 ОСОБА_1 отримав інформацію від представника служби безпеки банка «ПУМБ» про те, що останнім було виявлено факт отримання кредитного ліміту громадянином ОСОБА_6 на паспорт громадянина України з явними ознаками підробки. У ході проведення перевірки викладених фактів ОСОБА_1 було установлено особу, яка можливо причетна до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень та яким виявився ОСОБА_7 05.07.2018 ОСОБА_7 було запрошено до приміщення Знам’янського ВП ГУНП в Кіровоградській області для перевірки інформації з приводу можливого вчинення ним шахрайських дій. У ході бесіди ОСОБА_7 зізнався ОСОБА_1, що дійсно на підроблений ним паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 отримав кредитний ліміт на суму 25000 гривень, з яких зняв лише 15000 гривень. Після цього, у порушення вищевказаних вимог ОСОБА_1 використовуючи свої службові повноваження, з корисливих мотивів та з метою власного незаконного збагачення за рахунок інших осіб шляхом зловживання своїми повноваженнями, висунув ОСОБА_7 протиправну вимогу щодо передачі йому неправомірної вигоди у розмірі 25000 грн., з яких 15000 грн. для погашення кредиту, а 10000 грн. за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України. Працівниками військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України відомості за вище вказаним фактом внесено до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному проваджені №42018120050000069 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. 09.07.2018 ОСОБА_7 на виконання вимоги ОСОБА_1, прибув до Знам'янського ВП ГУНП в Кіровоградській області, де в ході зустрічі із ОСОБА_1, який перебував у службовому кабінеті, витягнув із барсетки неправомірну вигоду у розмірі 25000 грн. та передав її до рук останнього за не притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК України. Після чого ОСОБА_1 було затримано працівниками військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України, спільно із співробітниками Кіровоградського управління ДВБ НП України та Управління СБ України в Кіровоградській області. 14.08.2018 з дозволу т.в.о. начальника ГУНП в Кіровоградській області термін проведення службового розслідування продовжено до 16.09.2018.

Крім того, перевіркою обліків НПС ОВС встановлено, що у період із 23.06.2018 до 09.07.2018 жодного повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_7, а саме підробки документів та у подальшому шахрайських дій від будь-кого, у тому числі ОСОБА_1 не надходило. Водночас, відповідно до наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_7 пояснень, ОСОБА_1 було відомо про дані злочини ще 23.06.2018. З викладеного слідує, що останній на порушення вимог пунктів 4, 5 та 6 розділу II Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1377, не прийняв заяву представника служби безпеки банка «ПУМБ» про вчинення кримінального правопорушення, форма якого наведена в додатку 3 до цієї Інструкції, не затримав у подальшому особу, яка зізналась у вчиненні кримінального правопорушення та не повідомив про отриману інформацію про вчинені кримінальні правопорушення чергову частину органу поліції. Таким чином, ОСОБА_1, переслідуючи мету незаконного збагачення, цілеспрямовано та навмисно укрив від обліку відому йому інформацію про кримінальне правопорушення та вимагав у ОСОБА_7 грошові кошти за не притягнення його до кримінальної відповідальності. Вчинені ОСОБА_1 дії та факт повідомлення йому підозри як поліцейському у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з корупцією, дискредитували Національну поліцію України, завданням якої відповідно до пунктів 2 та 3 ч.1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності. Окрім того, ОСОБА_1 протягом останніх 5 місяців ще і неналежно ставився до виконання службових обов'язків.

Вищевказані обставини зазначені у висновку про результати службового розслідування від 17.09.2018 (а.с.78-89).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII), Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України а постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст.3 Закону №580-VIII).

Згідно статті 2 Закону №580-VIII, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Частинами 1, 2 статті 19 Закону №580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до статті 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".

Статтею 60 Закону №580-VIII визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII установлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 9 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про Національну поліцію” від 23.12.2015 р. №901-VIII передбачено, що до набрання чинності Законом України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції” поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”.

Згідно статей 1, 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (в редакції Закону України від 16 травня 2013 року №245-VII, далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно зі ст.14 Дисциплінарного статуту, з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Так, порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 р. №230 (далі за текстом – Інструкція №230 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Вказана Інструкція затверджена відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ, попередження надзвичайних подій за участю особового складу, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, а також підвищення ефективності роботи підрозділів кадрового забезпечення

Відповідно до п.1.2 Інструкції №230, службове розслідування – комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з’ясування інших обставин.

Таким чином, метою проведення службового розслідування є вжиття заходів для всебічного встановлення обставин, які стали підставою для призначення такого службового розслідування та ступеня вини особи, якою вчинено дисциплінарний проступок.

Пунктом 2.1 Інструкції №230 визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов’язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема: реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення; повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення (п.п.2.2.2, 2.2.3.п. 2 Інструкції №230).

Відповідно до п.2.6 Інструкції №230 підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

Згідно з п.п.5.1-5.3 Інструкції №230 службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

Водночас, з огляду на зміст п.8.1 Інструкції №230, висновок службового розслідування є підсумковим документом службового розслідування.

Пунктом 5.4 Інструкції №230 передбачено, що якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Пунктом 6.3 Інструкції №230 встановлено, що особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування має право: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об’єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п.п.71.-7.3 Інструкції №230 особа РНС, щодо якої проводиться службове розслідування, може бути відсторонена від виконання службових обов'язків за займаною посадою зі збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших надбавок і виплат.

Рішення про відсторонення особи РНС від посади можуть приймати начальники, яким надано право прийняття на службу або призначення цієї особи на посаду, шляхом видання письмового наказу.

Тривалість відсторонення від виконання службових обов'язків за посадою не повинна перевищувати часу, передбаченого для проведення службового розслідування.

У судовому засіданні представник позивача посилався на те, що відповідачем було порушено строки проведення службового розслідування, проте суд не погоджується з таким твердженням з таких підстав.

Так, 16.07.2018 ГУНП в Кіровоградській області видано наказ №1239 "Про призначення проведення службового розслідування", проведення розслідування доручено створеній комісії. 14.08.2018 з дозволу т.в.о. начальника ГУНП в Кіровоградській області термін проведення службового розслідування продовжено до 16.09.2018 та як зазначав представник відповідача, продовжено у зв’язку з необхідністю отримання письмових пояснень від ОСОБА_7, як особи, яка могла підтвердити чи спростувати вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

За результатами службового розслідування, 17.09.2018 затверджено висновок. При цьому, суд зазначає, що 16.09.2018 – це неділя, вихідний день.

Відповідно до п.2 розділу ІІІ Інструкції з організації контролю за виконанням документів у Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України №503 від 13.06.2016, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо строк виконання обчислюється годинами, то його перебіг починається з моменту проставлення резолюції. Строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. До строку у півроку або квартал року застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як визначено у статті 5 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS №76) від 16 травня 1972 року, підписаною державами - членами Ради Європи, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо dies ad quem (для цілей цієї Конвенції термін dies ad quem означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що строк проведення службового розслідування дотримано відповідачем та службове розслідування проведено у відповідності до Дисциплінарного статуту та Інструкції №230.

Пунктами 5, 6 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015р. №1377, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1498/27943 (далі Інструкція №1377) встановлено, що посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції.

Заяви або повідомлення фізичних або юридичних осіб про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію можуть бути усними або письмовими. Усні заяви про вчинення кримінального правопорушення заносяться до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, форма якого наведена в додатку 3 до цієї Інструкції, який підписують заявник та посадова особа, яка прийняла заяву.

Представник позивача наголошував на тому, що вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення не доведена, а тому обставини, які стали підставою для пред’явлення позивачу підозри не можуть бути підставою кримінальної та дисциплінарної відповідальності. При цьому представник позивача наголошував, що відповідно до Закону №580-VIII передбачена підстава для звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Частиною 1 статті 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ч.1, 2 ст.5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Таким чином, за вчинене протиправне діяння поліцейський може бути притягнутий до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності, при цьому за одне діяння особа може притягуватися до різних видів відповідальності, що узгоджується зі змістом ч.1 ст.61 Конституції України, ч.1 ст.19 Закону №580-VIII та ч.1, 2 ст.5 Дисциплінарного статуту.

Як встановлено в судовому засіданні, як на час звільнення позивача зі служби так і на час розгляду даної справи винуватість ОСОБА_1 в одержанні неправомірної вигоди в кримінальному порядку не доведена.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для проведення службового розслідування, дійсно, стала підозра у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. Разом з тим, метою такого розслідування було встановлення причин та умов, що передували вказаному факту.

Так, згідно висновку про результати службового розслідування, затвердженого начальником Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області 17.09.2018, встановлено, що 23.06.2018 ОСОБА_1 отримав інформацію від представника служби безпеки банка “ПУМБ” про те, що останнім було виявлено факт отримання особою кредитного ліміту на паспорт громадянина України з явними ознаками підроблення. Також, встановлено, що у ході проведення перевірки викладених фактів позивачем було установлено особу, яка можливо причетна до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень та яким виявився ОСОБА_7 (а.с.78-88).

В судовому засіданні позивач підтвердив, що в кінці червня 2018 року, під час його перебування на робочому місці, робітник банку “ПУМБ” повідомив йому про видачу банком ОСОБА_7 кредиту за паспортом з ознаками підробки, та показав його фотокопію, після чого ним було вчинено ряд дій з метою встановлення особи, яка отримала кредит.

При цьому, у вищезазначеному висновку зазначено, що перевіркою обліків НПС ОВС встановлено, що у період з 23.06.2018 по 09.07.2018 жодного повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень, а саме, підробки документів та у подальшому шахрайських дій ОСОБА_7, від ОСОБА_1 не надходило.

Наведені обставини також викладені у оскаржуваному наказі начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №1733 від 03.10.2018 р. “Про покарання працівників Знам’янського ВП ГУНП в Кіровоградській області”.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що він, перебуваючи на службі в органах поліції на посаді оперуповноваженого СКП Знам’янського ВП ГУНП в Кіровоградській області, 05.07.2018 знаходячись на оперативній нараді, дізнався від позивача про надходження до останнього інформації про вчинення ОСОБА_7 шахрайських дій та отримав від ОСОБА_1 вказівку щодо перевірки даної інформації. Пояснення аналогічного змісту були надані ОСОБА_9 в межах службового розслідування за фактом вимагання окремими працівниками Знам’янського ВП ГУНП в Кіровоградській області неправомірної вигоди (а.с.74-75).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що 05.07.2018 до його місця проживання прибули співробітники поліції та запропонували поїхати до Знам’янського ВП ГУНП в Кіровоградській області. Приїхавши до відділу поліції, він спілкувався з співробітниками поліції, в тому числі з позивачем, які стверджували, що він взяв кредит в банку “ПУМБ” за паспортом з ознаками підробки, чим вчинив кримінальне правопорушення.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що, займаючи посаду старшого інспектора ВІОС УКЗ ГУНП в Кіровоградській області, проводив службове розслідування за фактом вимагання окремими працівниками Знам’янського ВП ГУНП в Кіровоградській області неправомірної вигоди. При цьому, пояснив, що підставою звільнення ОСОБА_1 є систематичне порушення службової дисципліни, що полягало зокрема і у неповідомленні у встановленому законом порядку про виявлення ним вчиненого кримінального правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт отримання ОСОБА_1 інформації від представника служби безпеки банка “ПУМБ” про те, що останнім було виявлено факт отримання ОСОБА_7 кредитного ліміту на паспорт громадянина України з явними ознаками підробки 23.06.2018.

До того ж, враховуючи приписи чинного законодавства України, зокрема, Закону №580-VIII, Дисциплінарного статуту, Інструкції №1377, суд погоджується з висновком відповідача щодо наявності у ОСОБА_1 обов’язку щодо внесення усної заяви про вчинення кримінального правопорушення, затримання особи, яка зізналась у вчиненні кримінального правопорушення, та повідомлення про вчинення кримінального правопорушення

Доказів повідомлення ОСОБА_1, чергової частини органу поліції, в період з 23.06.2018 по 09.07.2018, про внесення усної заяви щодо вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення суду не надходило.

Також, в оскаржуваному наказі зазначено, що ОСОБА_1 порушено п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських.

Згідно п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських”, затверджених наказом МВС №1179 від 09.11.2016, (далі за текстом – Правила №1179) під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Крім того, суд звертає увагу, що звільнення за порушення Присяги може мати місце тоді, коли поліцейський скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього, як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Припинення служби за порушення Присяги застосовується у крайніх випадках, коли дисциплінарний проступок містить ознаки саме такого порушення і заходи дисциплінарного стягнення, на переконання уповноваженої особи вирішувати питання про відповідальність посадової особи, є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату.

Така позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 21 травня 2013 року (№ 21-403а12) та від 04.06.2013 року.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені. При цьому, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Також, судом встановлено, що згідно наказу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №677 дск від 26.04.2018 ОСОБА_1 оголошено зауваження, згідно наказу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №990 дск від 06.06.2018 позивачу оголошено догану, згідно наказу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №1479 дск від 22.08.2018 позивачу оголошено сувору догану, що підтверджується копією послужного списку останнього №0068307 (а.с.22-28).

Доказів оскарження позивачем в судовому порядку зазначених наказів, або ж визнання їх протиправними суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що нормами Дисциплінарного статуту, Закону України «Про національну поліцію» передбачено обов'язок поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини.

При цьому, обов'язок дотримання службової дисципліни та присяги працівника поліції є абсолютним, що означає неухильне дотримання поліцейським вимог Конституції України та законів України незалежно від того, чи перебуває він на службі, у відрядженні, відпустці, на відпочинку.

В контексті наведених обставин справи, слід зауважити, що наявність судового рішення, яким буде встановлено вину позивача у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, не є визначальним для проведення службового розслідування та застосування до особи дисциплінарних стягнень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт порушення позивачем вимог Присяги працівника поліції, затвердженої ст.64 Закону України “Про Національну поліцію”, пунктів 1, 3 частини 1 статті 18 Закону України “Про Національну поліцію”, ст.68 Конституції України, ч.1 ст.24 Закону України “Про запобігання корупції”, ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV, пунктів 4, 5 та 6 розділу II Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення та інших подій, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року №1377, п.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, доручення Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 27.11.2017 року №188/01/15-2017 “Про заходи щодо профілактики порушень законності, запобігання злочинним проявам та недопущення скоєння інших надзвичайних подій за участі поліцейських”, наказу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 20.03.2018 №138 “Про заходи щодо профілактики вчинення неправомірних дій поліцейськими, запобігання злочинним проявам та недопущення скоєння інших надзвичайних подій за участі поліцейських”.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 скоєно дисциплінарний проступок, який виявився у порушенні вищенаведених норм чинного законодавства України.

Згідно пунктів 6, 10 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Згідно ч.ч.10, 15 ст.14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов’язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

У судовому засіданні встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем під час винесення оскаржуваних наказів, в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, як крайнього заходу дисциплінарного впливу, було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно позивачем, та попередня поведінка позивача.

Зважаючи на викладене, відповідачем в повній мірі дотримано порядок та процедуру накладення дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби у зв'язку із реалізацією такого стягнення. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена в ході службового розслідування.

При цьому, посилання позивача на те, що станом на час виникнення спірних правовідносин факт здійснення будь-якого кримінального правопорушення не встановлено та не доведено в порядку та у спосіб, що встановлені кримінально-процесуальним законом, а тому висновок відповідача про порушення позивачем службової дисципліни є необґрунтованим, суд вважає помилковими з огляду на наступне.

Аналізуючи зміст оскаржуваних наказів суд зазначає, що предметом службового розслідування було, в тому числі, порушення ним службової дисципліни, що не залежить від встановлення вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції.

Натомість, позивач був звільнений за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII - у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Таким чином, посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст.62 Конституції України, суд вважає безпідставними.

Аналогічного висновку дійшла ОСОБА_11 Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, в якій зауважила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст.6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі “C.v.” про неприйнятність заяви №11882/85). Більше того, гарантована п.2 ст.6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі “Ringvold v. Norway”, заява №34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем у відповідності до ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту враховано усі обставини, за яких ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок, ставлення до виконання службових обов’язків, що відображено у висновку службового розслідування (а.с.74-83).

Також, при визначенні позивачу дисциплінарного стягнення відповідачем враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно позивачем, попередня поведінка позивача та невизнання ним своєї вини, а також шкоду, завдану авторитету органів поліції, а тому звільнення позивача з поліції у зв'язку з порушенням службової дисципліни є правомірним та обґрунтованим.

За такого правового врегулювання та обставин справи, суд дійшов висновку, що у ході розгляду справи відповідачем доведено правомірність оскаржуваних наказів Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №1733 від 03.10.2018 р. та №467 о/с від 05.10.2018 р. в частині звільнення позивача із служби в поліції, які видано відповідачем на підставі всебічного, об'єктивного дослідження обставин та за результатами проведення службового розслідування.

Отже, доводи позивача про протиправність оскаржуваних наказів є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, що свідчить про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову в цій частині.

Як наслідок, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як такі, що є похідними від позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №1733 від 03.10.2018 р. та №467 о/с від 05.10.2018 р..

Керуючись ст.ст.139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (27400, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Чміленка, 41, код ЄДРПОУ 40108709) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено - 04.03.2019.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_12