Провадження № 22-ц/780/3079/2019 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 лютого 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,

при секретарі Вергелес О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 05 грудня 2018 року у справі:

- за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради, Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління юстиції в м.Києві, Департамент з питань реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно;

- за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Холдінгова компанія «Київміськбуд» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, Головне управління юстиції в м.Києві про виселення, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2016 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із вказаним вище позовом, який надалі уточнили і мотивували тим, що на підставі розпорядження Ватутінської райдержадміністрації в м.Києві № 760 від 08 серпня 2000 року вони отримали ордер на право зайняття та проживання у службовій квартирі АДРЕСА_1, до якої заселилися у встановленому порядку і в якій мешкають по теперішній час.

Розпорядженням Деснянської райдержадміністрації в м.Києві № 778 від 30 липня 2004 року зазначену квартиру було виведено з числа службових. З метою приватизації квартири вони звернулись до відділу приватизації Деснянської райдержадміністрації в м. Києві, однак листом від 07 березня 2014 року їм було відмовлено, оскільки виявлено, що

- 2 -

зазначена квартира на праві власності зареєстрована за АТ «Холдингова компанія «Київміськбуд». 15 липня 2015 року Деснянська райдержадміністрація в м.Києві направила ХК «Київміськбуд» листа з проханням надати правовстановлюючі документи для переведення спірної квартири до комунальної власності, проте холдингова компанія відмовила, посилаючись на порушення в такому випадку її прав власника квартири.

Зазначали, що спірною квартирою вони безперервно та відкрито володіють протягом 16-ти років, утримують її та проводять поточний ремонт. Протягом всього часу сплачували і сплачують комунальні послуги. Вони були переконані в тому, що квартира яка їм надана у встановленому законом порядку і у якій вони мешкають належить до державного житлового фонду, оскільки відповідач ПрАТ «ХК «Київміськбуд» ніяких претензій, як власник квартири, до них не пред'являв, будь-які договірні відносини між ними та відповідачем відсутні. Вважають, що ПрАТ «ХК «Київміськбуд» не має прав на квартиру, бо передав її ще у 2000 році в рахунок безоплатної передачі житлової площі у розмірі 2 % збудованого житла за актом Ватутінській райдержадміністрації в м.Києві, яка і виділила квартиру позивачам.

Посилаючись на ст.ст.344, 396 ЦК України, а також те, що вони безперервно та відкрито володіють спірною квартирою протягом 16-ти років, просили скасувати державну реєстрацію права власності за АТ «ХК «Київміськбуд» на квартиру АДРЕСА_2 та визнати за кожним з них право власності на 1/4 частину вказаної квартири.

У серпні 2017 року відповідач ПрАТ «ХК «Київміськбуд» подав зустрічний позов, в якому просив виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1.

Зустрічні вимоги мотивовано тим, що 05 квітня 2000 року між АТ «ХК Київміськбуд» та ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладений договір міни, за умовами якого останні здійснили міну належної їм квартири АДРЕСА_2 на належну АТ «ХК Київміськбуд» квартиру АДРЕСА_3. Право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано за АТ «ХК Київміськбуд» 10 травня 2000 року, що підтверджується Інформаційною довідкою КВ-2015 № 25601 від 25 серпня 2015 року, наданою Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. Вказував, що 02 червня 2000 року холдингова компанія передала Ватутінській райдержадміністрації у м.Києві вказану кваритру для господарських потреб, яка включена до числі службових. Проте, після виключення у 2004 році цієї квартири з числа службових та відсутності правовідносин між компанією і ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживання останніх у спірній квартирі є безпідставним та необгрунтованим.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 05 грудня 2018 року первісний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. Скасованодержавну реєстрацію права власності за Акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» на квартиру АДРЕСА_5.В решті позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд»відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог за первісним позовом і ухвалити нове, яким задоволити вимоги за зустрічним позовом про виселення, посилаючись на невідповідність висновків суду обстаивнам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скарга мотивована тим, що суд прийшов до хибного висновку про передачу квартири Ватутінській

- 3 -

райдержадміністрації в рахунок 2 % відрахування площі в жилих будинках на підставі розпорядження Київської міськдержадміністрації від 16 травня 2000 року. Суд помилково вважав, що у зв'язку із передачею квартири припинилося право власності на неї у компанії, при цьому суд невірно взяв до уваги лист Деснянської райдержадміністрації від 15 липня 2015 року, твердження у якому базуються лише на припущеннях і не мають підгрунтя, даний лист взагалі не має доказової сили. У рішенні суду відсутнє обгрунтування відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог компанії про виселення.

Деснянська районна в м.Києві державна адміністрація подала відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно скасував реєстрацію права власності ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на спірну кваритру з огляду на її передачу у комунальну власність ще у 2000 році.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали відзиви на апеляційну скаргу, де вказали, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив їх позов частково, а доводи апеляційної скарги ПрАТ «ХК «Київміськбуд» є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.

В суді апеляційної інстанції представник ПрАТ «ХК «Київміськбуд»адвокат Варицький Є.В. подану апеляційну скаргу і викладені в ній доводи підтримав, просив задоволити та скасувати рішення Деснянського районного суд м.Києва як незаконне.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Стужук Н.В. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 частково та скасовуючи державну реєстрацію права власності ПрАТ «ХК «Київміськбуд» на спірну квартиру,суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що вчинення АТ «ХК «Київміськбуд» дій щодо передачі відповідної квартири райдержадміністрації є актом розпорядження своєю власністю, внаслідок чого право власності компанії припинилося у встановленому законом порядку, а квартира перейшла до комунальної власності і знаходилася у розпорядженні Ватутінської райдержадміністрації.

При цьому суд виходив з того, що незавершеність оформлення зміни власника житла не вплинула на реалізацію відносин власності щодо даного службового житла. Акт від 02 червня 2000 року зумовив виникнення нових фактичних правовідносин власності, за межами приватної власності «Київміськбуду», що в свою чергу призвело до включення Ватутинською райдержадміністрацією м.Києва спірної квартири до числа службових, а подальші умови розпорядження цим майном підтверджують, що Ватутінська райдержадміністрація м.Києва отримала його, як майно комунальної власності разом з іншими двома квартирами, які складали разом площу передану для службового заселення.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст.86 ЦК УРСР 1963 року, чинного на момент передачі у 2000 році спірної квартири, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння,

- 4 -

користування і розпорядження майном. Відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про власність» власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном (ч.1). Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам (ч.2).

У відповідності із положеннями ст.26 ЖК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до основ житлового законодавства Союзу PCP і союзних республік Рада Міністрів СРСР вправі визначати підстави і умови передачі забудовниками виконавчим комітетам місцевих Рад народних депутатів та іншим організаціям для заселення частини жилої площі у новоспоруджених за рахунок державних капітальних вкладень будинках, а також розміри жилої площі, яка передається.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 квтіня 2000 року між АТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8укладено договір міни, за умовамиякого АТ «ХК «Київміськбуд» здійснило обмін належної товариству новозбудованої квартири АДРЕСА_3 на квартиру АДРЕСА_2.Право власності на квартиру у встановленому законом порядку було зареєстровано за АТ «ХК «Київміськбуд».

02 червня 2000року за актом№ 1/297 АТ «ХК «Київміськбуд»» передало Ватутінській райдержадміністрації в м.Києвідля службових потреб 3 квартири, в тому числі квартируАДРЕСА_6.

Розпорядженням Ватутінської райдержадміністрації № 568 від 13 червня 2000рокуквартира АДРЕСА_1 включена до числа службових житлових приміщень прокуратури Ватутінського району в м. Києві.

Наказом Ватутінського районного управління ГУ МВС України в м. Києві №252 від 03 серпня 2000 рокуквартира АДРЕСА_8і надана старшому слідчому слідчого відділу райуправління майору міліції ОСОБА_1, склад сім'ї: він, дружина - ОСОБА_2, дочка - ОСОБА_3, син - ОСОБА_4

Розпорядженням Ватутінської райдержадміністрації № 760від 08 серпня 2000 року «Про надання службової житлової площі працівникам Ватутінського РУ ГУ МВС України в м. Києві» затверджено наказ Ватутінського РУ ГУ МВС України в м. Києві №252 від 03 серпня 2000 року.

16 серпня 2000 року Ватутінська районна в м.Києві державна адміністрація видала ОСОБА_1ордер № 003681 на право зайняття службового житлового приміщення - двокімнатної квартири АДРЕСА_1, разом із членами його родини: дружинаОСОБА_2, донька ОСОБА_11 та син ОСОБА_4

Розпорядженням Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації № 778від 30 липня 2004 року «Про виключення з числа службових житлових приміщень» квартира АДРЕСА_1 виключена з числа службових приміщень Деснянського РУ ГУ МВС України в м.Києві.

Позивачі в даний час зареєстровані та мешкають у спірній квартирі.

Також судом встановлено, позивачі як користувачі житла мають намір скористатися своїми правами на його приватизацію, проте не можуть їх реалізувати з огляду на те, що квартира до цього часу зареєстрована за відповідчем. Зокрема 15 липня 2015 року Деснянська райдержадміністрація в м.Києві направила ХК «Київміськбуд» листа з проханням надати правовстановлюючі документи для переведення спірної квартири до комунальної власності, проте холдингова компанія відмовила, посилаючись на порушення в

- 5 -

такому випадку її прав власника квартири.

Згідно ст.396ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, яка врегульовує питання захисту прав власника майна.

За таких обставин суд обгрунтовано задоволив частково вимоги позивачів за первісним позовом та скасував державну реєстрацію права власності за Акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» на квартиру АДРЕСА_5 з огляду на те, що холдингова компанія розпорядилася своєю власністю ще у 2000 році, передавши її у розпорядження органу влади.

Також у зв'язку із тим, що суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача за первісним позовом права власності на спірну квартиру, суд вірно відмовив у задоволенні зустрічного позову холдингової компанії про виселення родини ОСОБА_4.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд прийшов до хибного висновку про передачу квартири Ватутінській райдержадміністрації в рахунок 2 % відрахування площі в жилих будинках на підставі розпорядження Київської міськдержадміністрації від 16 травня 2000 року необгрунтовані.

Як вище вказувалося ст.26 ЖК України передбачає передачу забудовниками виконавчим комітетам місцевих Рад народних депутатів та іншим організаціям для заселення частини жилої площі у новоспоруджених будинках.

Як вбачається з копії розпорядження Київської міської державної адміністрації від 16 травня 2000 року № 725 для забудовників на 2000 рік встановлено розміри відрахувань від загальної жилої площі в будинках, які вводяться в експлуатацію в 2000 році або коштів на день їх нарахування, які необхідні для будівництва цієї площі, зокрема 5% для забезпечення житлом громадян, які перебувають на квартобліку в районних державних адміністраціях, відселення з ділянок забудови, ветхих та непридатних для проживання будинків та 2% - службова жила площа.

Отже, на забудовників покладався прямий обов'язок щодо безкоштовного відрахування частини загальної площі зведеного будинку.

Згідно ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» навиконання Конституції України, законів України, актів Президента України, КМ України, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Таким чином, розпорядження Київської міської державної адміністрації на відповідний рік про встановлення для забудовників відрахувань загальної площі у жилих будинках є актом, прийнятим у межах компетенції Київської міської державної адміністрації і є обов'язковим для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями, які розташовані на території м.Києва, у тому числі АТ «ХК «Київміськбуд» відповідно до приписів цього розпорядження.

Згідно зі ст. 161 ЦК УРСР (діючою на час виникнення правовідносин) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

При цьому одностороння відмова від виконання не допускається, за винятком випадків, передбачених законом (ст. 162 ЦК УРСР).

- 6 -

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов розпорядження Київської міської державної адміністрації від 16 травня 2000 року № 725 Ватутінською районною державною адміністрацією м.Києва отримано від АТ «ХК «Київміськбуд» житлову площу в рахунок відрахування загальної площі в жилих будинках, що підтверджується відповідним актом.

За таких обставин доводи холдингової компанії про недоведеність даних вимог безпідставні і спростовуються матеріалами справи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не був забудовником спірного житла, бо квартира не розташована у новобудові, а отримана АТ «ХК «Київміськбуд» за договором міни від сім'ї ОСОБА_8, які в свою чергу натомість отримали квартиру по АДРЕСА_9

По-перше, судом вірно встановлено, що забудовником будинку № АДРЕСА_9, де отримала квартиру родина ОСОБА_8, був саме відповідач - АТ «ХК «Київміськбуд», який мав обов'язок передати відповідну житлову площу райдержадміністрації.

По-друге, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 16 травня 2000 року № 725 встановлює лише розміри відрахувань від загальної жилої площі в будинках, які вводяться в експлуатацію, а не обов'язковість передачі житла саме у новобадовах, як помилково вважає відповідач. Житлова площа, яка належала відповідачу, могла передаватися у будь-якому будинку на його розсуд.

Доводи скаржника про те, що суд помилково вважав, що у зв'язку із передачею квартири райдержадміністрації припинилося право власності на неї у компанії не грунтуються на вимогах закону.

Згідно з вимогами ч.1 ст.4 ЦК УРСР 1963 року (чинний на час виникнення спірних правовідносин), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу PCP і Української PCP, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Тобто, цивільні права і обов'язки виникають: з адміністративних актів; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків та ін.

В даному випадку колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що вчинення АТ «ХК «Київміськбуд» дій по підписанню та передачі відповідної квартири райдержадміністрації на підставі акту є юридичним фактом розпорядження своєю власністю, внаслідок чого право власності компанії припинилося, а квартира перейшла до комунальної власності і знаходилася у повному розпорядженні райдержадміністрації, яка визначала її статус та заселяла цю квартиру.

При цьому колегія суддів враховує, що посилаючись на те, що спірна квартира передана райдержадміністрації лише тимчасово для службових потреб, відповідач не надав доказів на підтвердження таких тверджень. Зокрема в акті відсутні посилання на те, що квартира підлягає поверненню у власність холдингової компанії через певний час, або після настання певних обставин.

Доводи апеляційної скарги про те, що збереження факту реєстрації права власності на спірну квартиру за АТ «ХК «Київміськбуд» до цього часу свідчить про наявність у відповідача права власності безпідставні.

Як вище вказувалося спірна квартира передана райдержадміністрації відповідно до акту № 1/297 від 02 червня 2000 року. На час передачі квартири було чинним цивільне законодавство, зокрема ЦК УРСР 1963 року та Закон України «Про власність», які не пов'язували виникнення чи припинення права власності особи на нерухоме майно із його

- 7 -

державною реєстрацією, а тому право особи на нерухоме майно припинялося у зв'язку із вчиненням дій громадян і організацій, які породжують цивільні права і обов'язки, а тому з моменту передачі квартири права відповідача на неї припинені згідно діючого на той час законодавства, що вірно вказав суд у рішенні.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який пов'язує виникнення чи припинення прав на нерухоме майно із їх державною реєстрацією прийнятий лише у липні 2004 року і зворотньої дії згідно ст.58 Конституції України не має.

Відхиляючи даний довід колегія суддів враховує, що дві інші квартири, передані АТ «ХК «Київміськбуд» Ватутінській райдержадміністрації за актом № 1/297 від 02 червня 2000 року також були у встанволеному законом порядку розподілені і вже приватизовані, що підтвердив представник Деснянської райдержадміністрації м.Києва і не спростував представник відповідача.

Посилання ускарзі на те, що суд невірно взяв до уваги лист Деснянської райдержадміністрації від 15 липня 2015 року, твердження у якому базуються лише на припущеннях і не мають підгрунтя, необгрунтовані. Даний лист оцінений судом як доказ у сукупності із іншими доказами по справі і не має переважного значення перед іншими доказами. Намагання відповідача виокремити даний доказ як підставу задоволення позову не грунтуються на матерілах справи.

Твердження скаржника про те, що у рішенні суду відсутнє обгрунтування відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог холдингової компанії про виселення спростовуються судовим рішенням, в якому суд чітко зазначив, щоу зв'язку із висновками суду про відсутність у відповідача права власності на спірну квартиру його вимоги про виселення родини ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Суд зазначив у рішенні, що родина ОСОБА_4 займає спірну квартиру правомірно і на законних підставах. При цьому суд мотивував таку позицію посиланням на ст.47 Конституції України, та ст.9 ЖК України, згідно яких ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду та ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Мотивованість та обгрунтованість судового рішення є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Такі ж вимоги щодо обгрунтування судових рішень і необхідності відповіді на доводи

- 8 -

сторін містить і практика Європейського суду з прав людини, яка вказує, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27 вересня 2001 року; «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічних вимог АТ «ХК «Київміськбуд» про виселення родини ОСОБА_4 із займаного житла є обгрунтовани і зрозумілим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 05 грудня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді :