ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2019 року

Київ

справа №824/766/16-а

провадження №К/9901/21039/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Білоуса О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 824/766/16-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання незаконною та скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Миксимчук Анжели Вікторівни - представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду, прийняту 30 січня 2017 року у складі головуючого судді - Левицького В.К., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду, постановлену 24 травня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П., Загороднюка А.Г.,

І. Суть спору

1. У вересні 2016 року позивач суду з позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову №24-11-39/224/117 від 23.08.2016 року за підписом начальника Управління Держпраці у Чернівецькій області Луцака Івана Григоровича про накладення штрафу у розмірі 87000,00 грн.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає про проведення відповідачем позапланової перевірки без відповідного направлення та наказу про її проведення, що підтверджується відсутністю запису в акті перевірки.

2.1. Також позивач вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення управлінням Держдпраці не було враховано наявність укладених договорів про виконання робіт, на підставі яких здійснювалась господарська діяльність.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.08.1996 року, основними видами діяльності якого за КВЕД є: лісозаготівля; лісопильне та стругальне виробництво (основний); підготовчі роботи на будівельному майданчику; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; вантажний автомобільний транспорт; будівництво доріг і автострад.

4. На виконання ухвали слідчого судді - судді Путильського районного суду Чернівецької області Маковійчук Л.Р. від 02.08.2016 року про надання тимчасового доступу до території лісопильного цеху приватного підприємця ОСОБА_1 в кримінальному провадженні за реєстраційним номером 12016260130000149 від 23.07.2016 року та постанови слідчого Путильського ВП Кіцманського ВП ГУНП в Чернівецькій області від 01.08.2016 року про залучення спеціаліста, управлінням Держпраці у Чернівецькій області видано наказ №190-пп від 04.08.2016 року про проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1

5. Відповідно до направлення від 04.08.2016 року № 007/023/005 управлінням Держпраці у Чернівецькій області передбачено проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, дотримання законодавства про працю ФОП ОСОБА_1

6. За результатами перевірки складено акт № 24-11-39/225 від 05.08.2016 року, в якому зафіксовані порушення позивачем норм трудового законодавства:

- пунктів першого та четвертого статті 29 КЗпП України, а саме: до початку роботи двох працівників, які виконували трудові функції на лісопильному верстаті, не проінформовано під розписку про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, не проінструктовано з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони;

- пункту шостого частини першої статті 24 КЗпП України, а саме: 04.08.2016 року на пилорамі виконували трудові функції на лісопильно-стрючковому верстаті ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з якими не оформлено трудові відносини. 05.08.2016 року власником пилорами надано два договори цивільно-правового характеру, № 1 та №2 від 01.08.2016 року укладені із зазначеними особами на виконання робіт на пилорамі з 01.08.2016 року до 01.08.2017 року. У відповідності до укладених договорів Замовник, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, забезпечує умови для виконання робіт, виконавці робіт ОСОБА_5 та ОСОБА_6 беруть на себе зобов'язання виконувати роботи з розпилювання лісодеревини, які є трудовими роботами з підвищеною небезпекою, об'єму виконуваних робіт за умовами договору не встановлено.

7. Акт перевірки складено в присутності позивача. Примірник акту перевірки вручено позивачу, про що свідчить його підписи.

7.1. В колонці акту "Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеної перевірки та складеного акту перевірки, що мають місце з боку суб'єкта господарювання" позивач власноручно записав наступні пояснення: "Пояснення надано на окремому аркуші. Заперечень та зауважень не маю".

7.2. В письмових поясненнях наданих позивачем 04.08.2016 року, останній зазначив, що: "В зв'язку з мізерною кількістю роботи на пилорамі утримувати робочих немає можливості. У зв`язку з цим роботу рамника я виконував сам у присутності господаря лісу. На даний час я захворів і прийшлося запросити двох людей зробити невелику кількість роботи в обмін на придбання дров або транспортні послуги. Гроші я їм за зроблене не плачу" (а.с.40).

8. З метою усунення виявлених порушень, 05.08.2016 року головним державним інспектором Управління Держпраці у Чернівецькій області Митрофан П.Т. видано припис № 24-11-39/183, яким приписано позивачу: укласти трудові договори з найманими працівниками, які виконують трудові функції на пилорамі, строком до 20.08.2016 року. (а.с.39).

9. Припис одержано позивачем наручно 05.08.2016 року, про що свідчить його підпис в приписі.

10. На виконання вимог припису, 09.09.2016 року позивач надав головному державному інспектору Управління Держпраці у Чернівецькій області Митрофан П.Т. письмову інформацію щодо оформлення приватними підприємцями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з 09.09.2016 року, з якими укладено договори на виконання робіт з розпилювання деревина (а.с. 33).

11. 11.08.2016 року управлінням Держпраці у Чернівецькій області направлено позивачу повідомлення про розгляд справи за статтею 265 КЗпП України 23.08.2016 року об 11 год. 00 хв..

12. Вказане повідомлення отримано позивачем 18.08.2016 року, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення.

13. 23.08.2016 року на підставі вищевказаного акту начальником Управління Держпраці у Чернівецькій області Луцаком І. Г. згідно абзацу другого частини другій статті 265 КЗпП України прийнято постанову № 24-11-39/224/117 про накладення на позивача штрафу у розмірі 87000,00 грн. (а.с. 31).

14. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

15. Також на підставі висновків викладених в акті перевірки № 24-11-39/225 від 05.08.2016 року, відповідачем на позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 41 КУпАП України про не забезпечення позивачем дотримання законодавства про працю, що призвело до порушення вимог трудового законодавства, а саме: не укладено трудові договори з працівниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які виконували роботу на стрічковому верстаті. (а.с. 78).

16. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, постановою Путильського районного суду Чернівецької області від 15.09.2016 року у справі №721/729/16-п, залишеною без змін постановою апеляційного суду Чернівецької області від 28.10.2016 року, позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП. На підставі статті 22 КУпАП позивача звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням (а.с. 32, 71).

16.1. Під час розгляду цієї справи судами було встановлено, що між позивачем та та ОСОБА_5, ОСОБА_6 01.08.2016 року укладено цивільно-правові договори на виконання робіт №1 та №2 на розпилювання деревини з оплатою 50 грн. 1 м3, строком на один рік до 01.08.2017 року.

16.2. В цих договорах не встановлено об'єму роботи, яку необхідно виконати.

16.3. Крім цього, вид робіт на виконання яких укладено договори потребує дотримання техніки безпеки праці.

16.4. Розглядаючи справу про вчинення позивачем адміністративного правопорушення суди прийшли до висновку, що укладені позивачем цивільно - правові договори містять ознаки трудового договору і укладені для замаскування дійсні відносини між сторонами, внаслідок чого ОСОБА_5, ОСОБА_6 не отримують прав, гарантій, передбачених законодавством про працю.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

17. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

18. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що перевірка проводилася управлінням Держпраці у Чернівецькій області правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Також, відповідачем доведено наявність визначених в акті перевірки порушень норм трудового законодавства та обґрунтованість прийняття постанови про накладення на позивача штрафу у розмірі 87000,00 грн.

19. У касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_9 вказує на порушення відповідачем процедури проведення перевірки та прийняття постанови про накладення штрафу.

20. Свою касаційну скаргу мотивує неврахуванням судами першої та апеляційної інстанцій, що наявність можливих «ознак трудового договору» в цивільно-правовому договорі є лише підставою для визнання їх недійсності в судовому порядку, та не можуть бути самі по собі підставою ні для визнання договору недійсним, ні підставою для притягнення до юридичної відповідальності.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

21. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

22. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

23. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

24. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Відповідно до частин першої та другої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийнятті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

26. Згідно частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

27. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

29. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовані положеннями Закону України від 05.04.2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі - Закон №877-V).

30. Відповідно до вимог статті 259 КЗпП України нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

31. Згідно статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п'ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.

32. Відповідно до частини четвертій статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

33. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).

34. Відповідно до пункту другого Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

35. Пунктом 3 Порядку № 509 визначено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа), яка відповідно до пункту 4 цього Порядку № 509 розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

36. За приписами пункту 8 Порядку № 509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

36.1. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка.

37. Відповідно до частини другої 2 статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

38. За визначенням статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

39. Положеннями частини третьої статті 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

40. Відповідно до частини першої статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

40.1. Частиною другою статті 23 КЗпП визначено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на не визначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

41. Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, встановлено, що на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. Запис відомостей про роботу за сумісництвом здійснюється за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.

42. Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

42.1. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

42.2. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

42.3. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

42.4. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

43. Відповідно частин першої та другої статті 928 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

43.1. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

43.2. До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

44. Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

45. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

VI. Позиція Верховного Суду

46. Зі змісту касаційної скарги слідує, що представник позивача, як на одну з підстав задоволення вимог касаційної скарги вказує на порушення відповідачем процедури проведення перевірки та прийняття постанови про накладення штрафу.

47. Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлено, що акт перевірки складено в присутності позивача, якому вручено один примірник акту перевірки, позивач надаючи пояснення зазначив, що заперечень та зауважень щодо проведення перевірки не має.

47.1. На підставі Акту перевірки та у десятиденний строк з дати його складання, відповідач повідомивши позивача про час та місце розгляду справи, за його участю розглянув справу у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд та прийняв постанову про накладення на штрафу, яку було вручено позивачу.

48. Виходячи із зазначеного Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач при проведенні перевірки, розгляді справи та прийнятті постанови дотримався встановленої процедури.

49. Верховний Суд звертає увагу, що договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатися за трудовим або цивільно - правовим договором.

49.1. Основною відмінністю договорів цивільно - правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - Кодексом законів про працю України.

49.2. Правова основа цивільно - правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають.

49.3. Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. За цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу.

50. Матеріалами справи підтверджено, що:

- позивач не повідомляв територіальні органи Державної фіскальної служби про допуск 04.08.2016 року двох осіб до роботи без укладення трудових договорів;

- ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в своїх поясненнях підтвердили, що працювали на лісопильно-стрічковому верстаті за домовленістю з оплатою за виконану роботу дровами з 04.08.2016 року;

- розглядаючи справу про адміністративне правопорушення №721/683/16-к суди прийшли до висновку, що укладені позивачем цивільно - правові договори містять ознаки трудового договору і укладені для замаскування дійсні відносини між сторонами, внаслідок чого ОСОБА_5, ОСОБА_6 не отримують прав, гарантій, передбачених законодавством про працю.

51. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду, що позивач допустив до роботи без оформлення трудових правовідносин, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу ОСОБА_5 та ОСОБА_6

52. Аналіз правових норм та обставин справи дають підстави для висновку, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено дотримання відповідачем процедури розгляду та прийняття постанови про накладення на позивача штрафу, яка ґрунтується на встановлених обставинах справи.

53. З огляду на викладене, висновки апеляційного суду та суду першої інстанції, в не скасованій частині, є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

54. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

55. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

56. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Миксимчук Анжели Вікторівни - представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

О. В. Білоус