РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 лютого 2019 р. Справа № 120/187/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк А.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко А.В.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: вул. Тимощука, 66, м. Вінниця, Вінницька область, 21000)

до: Управління Держпраці у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39845483, адреса: вул. Магістрацька, 37, м. Вінниця, Вінницька область, 21050)

про: визнання протиправними та скасування припису, постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3М.) до управління Держпраці у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування припису, постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що згідно направлення на проведення інспекційного відвідування від 10.12.2018 року за № 5368/04-03, виданого на підставі Наказу Управління Держпраці у Вінницькій області від 10.12.2018 року за № 1519, уповноваженими особами Управління Держпраці у Вінницькій області проведено інспекційне відвідування з питань контролю за додержанням законодавства про працю відповідно до пп. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 фізичної особи – підприємця ОСОБА_3.

11.12.2018 року за результатами інспекційного відвідування уповноваженою особою Відповідача ОСОБА_4 був складений ОСОБА_1 інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ВН 2008/204/АВ.

На підставі вказаного ОСОБА_1 уповноваженою особою відповідача ОСОБА_4 був винесений припис № ВН 2008/204/АВ/П від 11.12.2018 року, яким зобов'язано позивача усунути порушення, зокрема щодо не укладення трудового договору з ОСОБА_5, чим порушено ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, Постанову КМУ № 413, строком до 21.12.2018 року.

Разом з тим, 26.12.2018 року прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача № ВН 2008/204/АВ/ТД-ФС, відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 111 690,00 грн.

Позивач наголосила, що обставини, викладені в акті інспекційного відвідування, не відповідають фактичним обставинам та є суперечливими, оскільки при проведенні інспекційного відвідування позивач присутня не була, а в телефонному режимі її запитали лише щодо дозволу на проведення інспекційного відвідування за місцем провадження її господарської діяльності. При цьому, жодних пояснень позивач під час інспекційного відвідування не надавала.

ОСОБА_6 того, після ознайомлення з актом інспекційного відвідування позивач надала уповноваженій особі відповідача ОСОБА_4 пояснення щодо того, що була здійснена перевірка магазину «Промтовари», в якому здійснює свою господарську діяльність інший суб'єкт господарювання.

При цьому, повідомлено, що позивач здійснює підприємницьку діяльність тією ж адресою, але у магазині «Продтовари», а в телефонній розмові її не було повідомлено про перевірку іншого магазину.

Однак пояснення позивача та їх документальне підтвердження, уповноваженою особою ОСОБА_4 до уваги взяті не були.

Вважаючи, що висновки, викладені в акті інспекційного відвідування, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а припис та постанову, які прийняті на підставі такого акту, протиправними, з метою їх скасування, позивач звернулась до суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

20.02.2019 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив. У якому зазначено, що 10.12.2018 головним державним інспектором Онофрійчук Л.М., за участю головного державного інспектора Гречухом П.П, здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3М, за місцем її діяльності, а саме : магазину «Промтовари» в с. Борівка Чернівецького району Вінницької області.

Під час інспекційного відвідування встановлено, що за прилавком магазину знаходилась ОСОБА_5, яка здійснювала реалізацію товарів.

Із наданих письмових пояснень, на думку представника відповідача вбачається, що ОСОБА_5 працює у ФОП ОСОБА_3, продавцем з 07.12.2018 року. При цьому, договорів які б підтвердили факт трудових відносин вказаної особи із позивачем не надано.

ФОП ОСОБА_3, надала письмові пояснення, у яких зазначила, що допустила ОСОБА_5 до роботи без попереднього укладення договору, оскільки важко знайти кваліфікованого працівника.

У позовній заяві, ФОП ОСОБА_3, стверджує, що інспекторами праці не повідомлено, у якому саме магазині здійснюватиметься інспекційне відвідування, оскільки документи знаходились у іншому магазині.

З такими твердженнями, на думку відповідача, погодитись не можна, оскільки під час інспекційного відвідування інспекторам праці не надано підтверджуючих документів, які б свідчили про наявність чи відсутність трудових відносин між нею та ОСОБА_5

Інспектор праці під час інспекційного відвідування здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю.

У даному випадку, встановлено, що ФОП ОСОБА_3 використовує найману працю без належного оформлення та повідомлення про прийняття працівника ДФС.

ОСОБА_6 того, твердження позивача, щодо безпідставності притягнення до відповідальності, є також необґрунтованим, оскільки під час розгляду справи уповноваженими посадовими особами Управління, ФОП ОСОБА_3, погодилась із встановленим порушенням, а також не надала документів, які б свідчили про відсутність порушення трудового законодавства, про що свідчить запис у протоколі про розгляд справи про накладення штрафу.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови є встановлення факту, що працівник допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав вживає заходів реагування, у даному випадку винесено постанову про накладення штрафу відповідно до абз. 2 ч, 2 ст. 265 КЗпП України.

Тому, представник відповідача зазначає, що дії посадових осіб Управління та державних інспекторів праці відповідач визначає правомірними та просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до Довідки Вінницької ОДПІ від 31.05.2012 року ФОП ОСОБА_3, перебуває на податковому обліку в Вінницькій ОДПІ з 10.04.1998 року.

З 01.01.2012 року позивач здійснює діяльність на загальній системі оподаткування за видами діяльності, згідно національного класифікатора України, затвердженого наказом Держкомстату від 29.11.2010 р. № 530:

- 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

- 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах;

- 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах;

- 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування;

- 68.20 Надання послуг в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

19.02.2018 року позивач отримала ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (дійсна до 01.03.2019 року), в якій вказано місце здійснення діяльності – назва торговельної точки та її повна адреса: Чернівецький район, с. Борівка, вул. Перемоги, б/н, магазин-кафе.

17.05.2018 року ФОП ОСОБА_3 отримала ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами (дійсна до 30.05.2019 року), в якій вказано місце здійснення діяльності – назва торговельної точки та її повна адреса: Чернівецький район, с. Борівка, вул. Перемоги, б/н, магазин-кафе.

Згідно направлення на проведення інспекційного відвідування від 10.12.2018 року за № 5368/04-03, виданого на підставі наказу Управління Держпраці у Вінницькій області від 10.12.2018 року за № 1519, уповноваженими особами Управління Держпраці у Вінницькій області проведено інспекційне відвідування з питань контролю за додержанням законодавства про працю відповідно до пп. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 фізичної особи – підприємця ОСОБА_3.

11.12.2018 року за результатами інспекційного відвідування уповноваженою особою Відповідача ОСОБА_4 був складений ОСОБА_1 інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ВН 2008/204/АВ.

На підставі вказаного ОСОБА_1 уповноваженою особою відповідача ОСОБА_4 був винесений припис № ВН 2008/204/АВ/П від 11.12.2018 року, яким зобов'язано позивача усунути порушення, зокрема щодо не укладення трудового договору з ОСОБА_5, чим порушено ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, Постанову КМУ № 413, строком до 21.12.2018 року.

26.12.2018 року прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача № ВН 2008/204/АВ/ТД-ФС, відповідно до якої на позивача накладено штраф у розмірі 111 690,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 року №96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.6 Положення № 96).

Пунктом 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм управлінню Держпраці у Вінницькій області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону № 877-V).

Відповідно до п.2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю (пп.5 п.5 Порядку № 295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Статтею 1 Кодексу законів про працю України визначено, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України визначено, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Згідно ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

У судовому засіданні встановлено, що в розділі ІІ ОСОБА_1 інспекційного відвідування зазначено, що у ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_3, яка здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 25.07.1996 року, в магазині «Промтовари», що в селі Борівка, Чернівецького району, Вінницької області, на робочому місці за прилавком знаходилась працівник ОСОБА_5, що було засвідчено фотознімком.

Особі ОСОБА_5 було запропоновано надати письмові пояснення з приводу роботи у ФОП ОСОБА_3.

Особа ОСОБА_5 в наданих нею поясненнях повідомила, що вона приступила до виконання роботи продавця з 07.12.2018 року. Трудовий договір з нею ще не укладався, так як вона лише освоює навички виконання трудових обов'язків. Заробітної плати ще не отримувала.

На момент відвідування фізична особа-підприємець ОСОБА_3 була відсутня, проте в телефонній розмові повідомила, що не заперечує проведенню інспекційного відвідування.

Таким чином, на думку перевіряючих, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, порушуючи вимоги ч. 1 ст. 24 КЗпП, ч. 3 ст. 24 КЗпП не уклала трудового договору в письмовій формі і допустила до роботи продавцем громадянку ОСОБА_5 ОСОБА_6 того, порушуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 413, не надала письмове повідомлення до Державної фіскальної служби за місцем обліку її як платника єдиного внеску.

Разом з цим, судом встановлено, що позивачу на праві власності належить стаціонарна мала архітектурна форма (павільйон) та мала архітектурна форма (кіоск) в с. Борівка по вул. Перемоги Чернівецького району Вінницької області, що підтверджено актом прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом стаціонарної малої архітектурної форми (павільйон) та малої архітектурної форми (кіоск) за вказаною адресою.

Зазначені торгівельні споруди розташовані на земельній ділянці, яка згідно Договору оренди землі від 29.09.2006 року та Додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі від 29.09.2006 року перебуває в користуванні позивача.

Відповідно до п. 2 Договору оренди позивачу передається земельна ділянка загальною площею 0, 0350 га, у тому числі 0, 0053 га під капітальною забудовою; 0, 0061 га під тимчасовою забудовою; 0, 0066 га під проходами та площадками і 0, 0170 га під зеленими насадженнями. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна – дві будівлі (п. 3 Договору оренди).

Як видно із Схеми розміщення торгівельних споруд, вони складаються з двох окремих споруд.

Водночас, магазин «Промтовари» загальною площею 32 кв.м., в якому здійснювалось інспекційне відвідування, перебуває в оренді ФОП ОСОБА_7 згідно Договору найму споруди № 1/18 від 03.03.2018 року та ОСОБА_1 приймання-передачі магазину від 03.03.2018 року. В приміщенні вказаного магазину ФОП ОСОБА_7 здійснює свою підприємницьку діяльність з 2015 року.

Вказана обставина підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку від 20.03.2015 року № 330/17, в якому зазначено місце провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_7 за адресою: 24123 Вінницька область, Чернівецький район, с. Борівка, вул. Перемоги, буд. 10.

ФОП ОСОБА_7 перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.04.2015 року, вид діяльності: 47.11 – роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування. Тобто вона має право здійснювати роздрібну торгівлю промислової та продовольчої групи товарів (крім акцизних товарів).

10.12.2018 року ФОП ОСОБА_7 уклала трудовий договір з ОСОБА_8, про що свідчить Повідомлення про прийняття працівника на роботу від 10.12.2018 року, яке отримано Державною фіскальною службою України 11.12.2018 року.

Таким чином, саме ФОП ОСОБА_7 використовувала працю працівника, із яким не було укладено письмовий трудовий договір. Однак, на час інспекційного відвідування 10.12.2018 року та до часу складання ОСОБА_1 від 11.12.2018 р. нею були здійснені всі передбачені чинним законодавством дії щодо оформлення працівника на роботу. При цьому, ОСОБА_5 в магазині «Продтовари», в якому позивач здійснює торгівлю тютюновими виробами та спиртними напоями, не знаходилась.

Як вказала позивач вона не мала потреби використовувати працю ще одного працівника, оскільки у магазині працює сама, а в іншу зміну - ОСОБА_9 згідно трудового договору.

Вказані обставини підтверджуються трудовим договором від 04.01.2012 року, який укладений між позивачем та ОСОБА_9. Згідно договору остання виконує обов'язки продавця продовольчих товарів. Трудовий договір зареєстрований 04.01.2012 року за № 02511200008 Лівобережним міжрайонним центром зайнятості.

Тому, суд доходить висновку, що обставини викладені в акті інспекційного відвідування не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема те, що позивач при розгляді справи визнала порушення та пояснила, що оформила трудові відносини з ОСОБА_5, оскільки магазин, в якому позивач здійснює свою діяльність, не перевірявся, і ОСОБА_5 у ньому торгівлю не здійснювала.

ОСОБА_6 того, суд наголошує, що у направленні на проведення інспекційного відвідування від 10.12.2018 року зазначено, що інспекційне відвідування здійснюється ФОП ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: вул. Перемоги, буд. б/н с. Борівка, Чернівецького району Вінницької області, хоча за даною адресою знаходяться два магазини: «Продтовари» та «Промтовари».

У вказаних магазинах здійснюють свою діяльність різні суб'єкти господарювання. Водночас, в акті, оскаржуваних приписі та постанові зазначено, що інспекційне відвідування проведено у магазині «Промтовари» с. Борівка, вул. Перемоги. Хоча позивач здійснює свою підприємницьку діяльність в магазині "Продтовари".

Таким чином, суд доходить висновку, що уповноваженими особами відповідача інспекційне відвідування було проведено всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки фактично було інспектовано іншого суб'єкта господарювання – ФОП ОСОБА_7, а порушення трудового законодавства поставлено у вину та накладено штраф на позивача, яка у магазині «Промтовари» свою діяльність не здійснює.

Вказані обставини додатково підтверджуються нотаріально завіреними поясненнями ОСОБА_7, які наявні в матеріалах адміністративної справи.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що на момент проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3, посадовими особами управління Держпраці у Вінницькій області помилково встановлено, що позивач здійснює підприємницьку діяльність у магазині «Промтовари» і до її компетенції відноситься оформлення трудових відносин з ОСОБА_5.

Таким чином, обставини викладені в акті, не відповідають фактичним обставинам справи. Водночас, позивачем належними та допустимими доказами доведено відсутність в її діях порушення трудового законодавства, які викладені в акті перевірки та за вчинення яких на позивача накладено штраф. Відтак припис № ВН 2008/204/АВ/П від 11.12.2018 року про усунення виявлених порушень та постанова № ВН 2008/204/АВ/ТД-ФС від 26.12.2018 року про накладення штрафу в сумі 111690,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат вирішено судом відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Припис Управління Держпраці у Вінницькій області про усунення виявлених порушень № ВН 2008/204/АВ/П від 11.12.2018 року.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Управління Держпраці у Вінницькій області № ВН 2008/204/АВ/ТД-ФС від 26.12.2018 року про накладення штрафу в сумі 111690,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: вул. Тимощука, 66, м. Вінниця, Вінницька область, 21000) витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39845483, адреса: вул. Магістрацька, 37, м. Вінниця, Вінницька область, 21050) в загальній сумі 2340,00 грн (дві тисячі триста сорок гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено: 28.02.2019 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна