-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Постанова
Іменем України
Справа № 639/1547/18
Провадження № 22-ц/818/1077/19
26 лютого 2019 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого – Сащенко І.С.
суддів – Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,
за участю секретаря - Литвин О.Б.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1;
відповідач - ОСОБА_2;
треті особи - ОСОБА_3 Геннадієвич, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4;
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 грудня 2018 року (суддя – Єрмоленко Є.Б.) по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_3 Геннадієвич, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору дарування 42/100 частин квартири недійсним, -
встановив:
ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_3, приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_4 про визнання договору дарування 42/100 частин квартири АДРЕСА_1 недійсним.
Відповідачем ОСОБА_5 у підготовчому засіданні 21.09.2018 року подано зустрічний позов до ОСОБА_2, ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири недійсним.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.09.2018 року відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні клопотання про прийняття зустрічного позову.
Ухвалою Харківського апеляційного суду матеріали апеляційної скарги ОСОБА_5 повернуто до суду для виконання вимог п. 15.11 Перехідних положень ЦПК України. В судовому засіданні 10.12.2018 року ухвалою суду апеляційна скарга повернута заявникові.
У підготовчому засіданні 10.12.2018 року ОСОБА_5 повторно подана зустрічна позовна заява про визнання договору дарування частини квартири АДРЕСА_2 від 28.05.2014 року недійсним.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.12.2018 року відмовлено відповідачу ОСОБА_5 у задоволенні клопотання про прийняття зустрічного позову.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, повернути справу до суду першої інстанції на стадію розгляду питання про прийняття її зустрічної позовної заяви.
Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що доцільним є сумісний розгляд первісного та зустрічного позовів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_7 зазначив, що підтримує апеляційну скаргу та вважає її обґрунтованою.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи в прийнятті зустрічного позову, суд виходив з того, що вимоги первісного та зустрічного позовів не є взаємовиключними, тому спільний розгляд позовів суд не вважає доцільним.
Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ч. 1-2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу способами, які не заборонені законом, перелік яких не є вичерпним.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_3, ПН ХМНО ОСОБА_4 про визнання договору дарування від 28.05.2014 року 42/100 частини квартири АДРЕСА_3 недійсним.
Відповідач ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_2, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ПН ХМНО ОСОБА_4 про визнання договору дарування від 28.05.2014 року 42/100 частини квартири АДРЕСА_3 недійсним.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним. Тобто такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. При винесенні ухвали про об'єднання позовів в одне провадження, суд повинен вирішити питання про відповідність зустрічної позовної заяви вимогам про взаємопов'язаність і доцільність спільного розгляду зустрічного та первісного позовів.
Таким чином, при вирішенні питання про прийняття зустрічного позову суд першої інстанції вирішує наступні питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову.
Аналогічний зміст містить й п. 15 керівних роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року, за яким судам слід мати на увазі, що оскільки від належного вирішення питання про прийняття зустрічного позову, позову третьої особи із самостійними вимогами та об'єднання і роз'єднання позовів залежить своєчасний і правильний розгляд заявлених вимог, то ці процесуальні дії необхідно провадити у точній відповідності з правилами, встановленими статтями 123 - 126 ЦПК (1618-15). Відповідач має право пред'явити зустрічний позов до або під час попереднього судового засідання (частина перша статті 123 ЦПК(1618-15)), а треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу шляхом пред'явлення позову до однієї чи обох сторін до закінчення судового розгляду (частина перша статті 34 ЦПК (1618-15)). Позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі). Роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює вирішення справи (зокрема, у зв'язку з необхідністю призначення складної експертизи за окремими вимогами, тривалого відрядження або тяжкого захворювання одного чи кількох з позивачів або відповідачів). У разі роз'єднання позовів підставою для провадження щодо вимог, виділених у самостійне провадження, є ухвала суду про роз'єднання позовів і копія пред'явленого позову.
ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до тих же самих осіб та відносно одного і того самого предмета позову, а саме - визнання недійсним договору дарування 42/100 частини квартири АДРЕСА_1 від 28.05.2014 року.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, оскільки обидва позови виникають з одних правовідносин, є взаємопов'язаними, тому їх спільний розгляд є доцільним.
Постановляючи ухвалу суду про відмову у прийнятті зустрічного позову, суд зазначених обставин та вимог закону не врахував та дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для повернення зустрічної позовної заяви.
Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції, яка постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення процесуального питання у відповідності до вимог ЦПК України.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, суд , -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 10 грудня 2018 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28.02.2019 року.
Головуючий І.С. Сащенко
Судді А.І. Овсяннікова
ОСОБА_8
скопійовано
-
скопійовано
-
