Справа № 199/2151/18

(1-кп/199/47/19)

В И Р О К

іменем України

01 березня 2019 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючий суддя ОСОБА_1

За участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018040630001659, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпро, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 органом досудового розслідування за обвинувальним актом, підтриманим в суді прокурором, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин:

ОСОБА_7 , 22.01.2018, приблизно о 07:59 годині, перебував біля залізничної станції Нижньодніпровськ - Вузол за адресою: м. Дніпро, вул. Каруни, 14, де побачив, службовий автомобіль співробітників Управління патрульної поліції Дніпропетровської області, в якому знаходився екіпаж «Легіон-102», у складі інспектора патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та інспектора патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які згідно з розстановкою сил та засобів батальйону №2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції перебували в наряді і виконували службові обов`язки з охорони громадського порядку на території Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпро в період з 20:00 години 21.01.2018 до 08:00 години 22.01.2018.

Згідно ст. 17 п. 1 ЗУ "Про національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно ст. 17 п. 2 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, повідомити про це найближчий орган поліції.

Згідно ст. 23 ЗУ "Про національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань:

1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;

4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення - кримінального, адміністративного правопорушення;

5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;

6) здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;

7) розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом;

8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;

9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;

10) вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.

У той же день, приблизно о 08:00 годині, ОСОБА_7 , переслідуючи хуліганський мотив, підійшов до вище вказаного службового автомобілю та безпідставно почав висловлюватись нецензурною лайкою на адресу співробітників поліції, на що вказані посадові особи зробили зауваження та попередили ОСОБА_7 про недопустимість порушення громадського порядку.

Однак, ОСОБА_7 , перебуваючи в публічному місці за вищевказаною адресою, відмовляючись від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог та розпоряджень співробітників поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_8 які виконували службові обов`язки, продовжив висловлюватись на адресу останніх нецензурною лайкою.

В цей час, інспектор патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , правомірно реагуючи на хуліганські дії ОСОБА_7 , виконуючи свої службові обов`язки, з метою припинення протиправних дій останнього, враховуючи його агресивну поведінку, відповідно ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію», прийняв рішення обмежити рух ОСОБА_7 та застосувати відносно нього спеціальний засіб «кайданки», при цьому повідомив його про намір і причини застосування такого засобу. В цей момент, у ОСОБА_7 раптово виник злочинний намір, спрямований на вчинення опору співробітнику поліції під час виконання ним службових обов`язків. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_8 одягнені у формений одяг, є працівниками поліції, перебувають на службі та виконують свої службові обов`язки, під час застосування відносно нього спеціального засобу «кайданки», почав чинити активну фізичну протидію, а саме: здійснювати довільні рухи руками, не даючи таким чином останнім забезпечити нормальну законну діяльність по охороні громадського порядку.

Таким чином, ОСОБА_7 , вчинив опір працівнику правоохоронного органу, під час виконання ним своїх службових обов`язків.

За обвинувальним актом зазначені діяння ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 342 КК України як опір працівникові правоохоронного органу, під час виконання ним службових обов`язків.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , 22.01.2018, приблизно о 07:59 годині, перебував біля залізничної станції Нижньодніпровськ - Вузол за адресою: м. Дніпро, вул. Каруни, 14, де побачив, службовий автомобіль співробітників Управління патрульної поліції Дніпропетровської області, в якому знаходився екіпаж «Легіон-102», у складі інспектора патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та інспектора патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які згідно з розстановкою сил та засобів батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції перебували в наряді і виконували службові обов`язки з охорони громадського порядку на території Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпро в період з 20:00 години 21.01.2018 до 08:00 години 22.01.2018.

Згідно ст. 17 п. 1 ЗУ "Про національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно ст. 17 п. 2 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, повідомити про це найближчий орган поліції.

Згідно ст. 23 ЗУ "Про національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань:

1) здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

2) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

3) вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;

4) вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення - кримінального, адміністративного правопорушення;

5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;

6) здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;

7) розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом;

8) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;

9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;

10) вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.

У той же день, приблизно о 08:00 годині, ОСОБА_7 , переслідуючи хуліганський мотив, підійшов до вище вказаного службового автомобілю та безпідставно почав висловлюватись нецензурною лайкою на адресу співробітників поліції, на що вказані посадові особи зробили зауваження та попередили ОСОБА_7 про недопустимість порушення громадського порядку.

Однак, ОСОБА_7 , перебуваючи в публічному місці за вищевказаною адресою, відмовляючись від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог та розпоряджень співробітників поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_8 які виконували службові обов`язки, продовжив висловлюватись на адресу останніх нецензурною лайкою.

Так, інспектор патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , правомірно реагуючи на хуліганські дії ОСОБА_7 , виконуючи свої службові обов`язки, з метою припинення протиправних дій останнього, враховуючи його агресивну поведінку, відповідно ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію», прийняв рішення обмежити рух ОСОБА_7 та застосувати відносно нього спеціальний засіб «кайданки», при цьому повідомив його про намір і причини застосування такого засобу. Під час застосування відносно ОСОБА_7 спеціального засобу «кайданки», почав чинити активну фізичну протидію, а саме: здійснювати довільні рухи руками, не даючи таким чином працівникам поліції забезпечити нормальну законну діяльність по охороні громадського порядку.

В цей час, у ОСОБА_7 раптово виник злочинний умисел на заподіяння працівникові правоохоронного органу ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій намір, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що ОСОБА_4 одягнений у формений одяг, є працівником поліції, перебуває на службі та виконує свої службові обов`язки, умисно наніс останньому один удар кулаком правої руки в область носу, тим самим, завдавши працівнику поліції ОСОБА_4 фізичний біль.

Після цього, інспектор патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , виконуючи свої службові обов`язки, бажаючи припинити протиправні дії ОСОБА_7 , надягнув на нього спеціальний засіб «кайданки», застебнувши на правій руці останнього один із фіксаторів вказаного спеціального засобу. При цьому, в ході фіксації лівої руки ОСОБА_7 , останній, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, лівою рукою схопив ОСОБА_4 за великий палець лівої руки та вивернув його, тим самим, завдавши працівнику поліції ОСОБА_4 фізичний біль.

Далі, ОСОБА_7 , незафіксованою на лівій руці частиною «кайданок», а саме частиною з зубцями, наніс інспектору патрульної поліції старшому лейтенанту поліції ОСОБА_4 , один удар в область правого передпліччя, тим самим спричинивши працівнику поліції ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: трьох саден по задній поверхні правого передпліччя у нижній третині з переходом на проекцію правого променево-п`ясного суглобу та праву кисть, які згідно висновку судово-медичного експерта № 440е від 12.02.2018 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

За обвинувальним актом зазначені діяння ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

В судовому засіданні ОСОБА_7 заперечив в повному обсязі вчинення інкримінованих йому діянь та показав, що потерпілого ОСОБА_4 до цих подій знав, але особистих відносин з ним не мав. Вважає, що ця історія почалася ще 27 грудня 2017 року. Так, щодо нього судом було винесено виправдувальний вирок за ч. 2 ст. 307 КК України, і на сьогоднішній день вже мається рішення суду про відшкодування йому моральної шкоди в розмірі 100000 гривень. На його думку, через це співробітники поліції до нього упереджено ставляться. 27 грудня 2017 року він їхав на автомобілі матері і був зупинений співробітниками патрульної поліції, котрі його поклали на землю та одягнули на нього кайданки, посадили в автомобіль, і той поліцейський котрий сидів за кермом, сказав йому: «Чуєш, ти, в нас є наказ від вищестоячих органів, щоб ми тебе «щемили» при любих розкладах». По цьому випадку він писав заяви у службу внутрішньої безпеки, керівництву Національної поліції, і по цьому випадку не біло нічого зроблено. Після цього протягом двох днів він був затриманий 4 рази співробітниками патрульної поліції, на нього всі чотири рази складалися протоколи про адміністративні правопорушення, за якими суддею ОСОБА_9 він був виправданий, оскільки не було підстав його затримувати. 31 грудня 2017 року у нього двічі був конфлікт зі співробітниками патрульної поліції. У першому конфлікті приймав участь безпосередньо потерпілий ОСОБА_4 . В той день його поклали обличчям в землю, а ОСОБА_4 тримав його ногу на «ізлом» та постійно стояв на нозі, а коли кудись відходив, то просив когось іншого постояти на нозі. І коли вони з матір`ю їхали 22 січня 2018 року на засідання суду з розгляду адміністративного протоколу, він побачив, що край дороги стоїть патрульний автомобіль. Вважає, що вся суть реформованої поліції полягає в тому, щоб попереджувати правопорушення, і тому співробітники поліції повинні їздити з ввімкненими проблисковими маячками. Коли він до цього бачив патрульні автомобілі без ввімкнених проблискових маячків, то підходив і робив зауваження, на що деякі співробітники поліції навіть йому дякували. Так і тут він вирішив зробити поліцейським зауваження, попросив матір зупинитися, підійшовши до патрульного автомобіля і побачив, що за кермом сидить ОСОБА_4 з напарником. Вони були у форменому одязі. Останні, побачивши його, вийшли з автомобіля, забризкали йому очі сльозоточивим газом і побили. Потім, як привезли до райвідділку, його стукнули об стовп, а коли підходили до двері, вдарили його об металеві двері. Після цього його вже не заводили, а затягували у відділок поліції і він прийшов до тями в кімнаті на підлозі. Як ОСОБА_4 розбив ніс, він не знає. Будь-яких бажань і спонукань розбити останньому носа у нього не було. Припускає, що той розбив носа при падінні, можливо об землю, а можливо об його голову, бо коли ОСОБА_4 надягав на нього кайданки, вони підсковзнулися і разом впали, а потім останній трохи підвівся та почав ОСОБА_10 кричати: «Фотографуй!». Сам він особисто крові у потерпілого не бачив. Руками він не розмахував, оскільки вони були у нього заведені за спину. Стверджує, що ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 він не спричиняв, великий палець останнього не вивертав. Також зазначає, що співробітники поліції, як і оточуючі громадяни, йому ніяких зауважень не робили, а мовчки вийшли із автомобіля, забризкали йому очі і почали його бити. Всі ці події відбувалися близько 08:40 год.

На підтвердження винуватості ОСОБА_7 стороною обвинувачення були надані суду та досліджені наступні докази:

Так, потерпілий ОСОБА_4 показав суду, що на час описаних подій він обіймав посаду інспектора патрульної поліції. Обвинуваченого до описаних подій знав лише у межах служби і особистих відносин з ним не мав. 22 січня 2018 року він разом з інспектором ОСОБА_8 перебували на службі з охорони громадського порядку в складі екіпажу «Легіон 102». Їх службовий автомобіль був припаркований біля залізничної станції «Нижньодніпровськ». До перезмінки залишалося близько 10 хвилин і вони, сидячи в службовому автомобілі, заповнювали останні документи для того щоб поїхати в управління на здачу наряду. Раптом під`їхав автомобіль, який йому був раніше знайомий, за кермом якого знаходилася особа раніше йому знайома за службою - мати ОСОБА_7 . З пасажирського місця цього автомобіля вийшов сам ОСОБА_7 . Спочатку той йшов повільно, а потім, побачивши їх обличчя, прискорився. Припускає, що це трапилося через те, що його рота неодноразово складала протоколи на ОСОБА_7 за керування в стані наркотичного сп`яніння, тому останній, впізнавши їхні обличчя, почав до них бігти, ображати. Він вийшов зі свого службового автомобіля і попросив ОСОБА_7 представитися. Той представився, а потім представився він сам. ОСОБА_7 поставив питання, чому їх автомобіль стоїть без проблискових маячків, на що він відповів, що вони не зобов`язані стояти з проблисковими маячками, більше того, він не зобов`язаний оголошувати останньому всі таємниці їхньої служби. Далі ОСОБА_7 почав ображати його та його напарника, висловлюватися в їх бік нецензурною лайкою. На його неодноразові вимоги припинити свої правопорушення, останній не реагував. ОСОБА_7 було роз`яснено, що його дії підпадають під статтю 173 КУпАП, що його буде затримано та на нього буде складено адміністративний протокол. Однак ОСОБА_7 на їх вимоги не реагував. ОСОБА_7 також було повідомлено, що до нього будуть застосовані спеціальні засоби - кайданки. Після чого він наказав ОСОБА_7 підійти до службового автомобіля та стати обличчям до проблискових маячків і завести руки за спину. ОСОБА_7 його вимоги виконав, але під час зведення рук почав чинити активний опір, а саме: на одну руку лише за допомогою напарника він зміг одягнути кайданки, тому що останній був в куртці і потрібно було звільнити зап`ястя. На другу руку він вже одягав кайданки сам, тому що в цей момент до них наблизилася мати ОСОБА_7 . В цей час ОСОБА_7 , користуючись тим, що його мати почала ображати і кидатися на його напарника, внаслідок чого той відволікся, вільною рукою, на якій не було кайданок, схопив його за великий палець руки, та вивернув, спричинивши йому фізичний біль, після чого відштовхнув його. Тоді була ожеледиця і він від поштовху присів на ліве коліно. В цей момент він побачив, що ОСОБА_7 наносить удар кулаком в напрямку його обличчя. Він встиг лише підняти праву руку та прикритися нею, і ОСОБА_7 завдав йому удар кулаком в область носу, поціливши, в тому числі, незачиненою частиною кайданок, а саме: зубчиками, в руку, якою він прикривався. Під час нанесення удару ОСОБА_7 трохи послизнувся, через що його вдалося затримати, а саме: одягнути йому кайданки. Після цього вони повідомити матері останнього, що той затриманий та буде доставлений в відділок поліції. Після цього ОСОБА_7 посадили на заднє сидіння службового автомобіля та доставили до райвідділку поліції. На місці події була велика кількість свідків, але у зв`язку із цими обставинами жоден із свідків не дав їм навіть номеру телефону. Одразу після прибуття в райвідділок, напарник викликав йому «швидку допомогу», лікар якої після прибуття оглянув його і сказав, що можливо в нього щось з носом, бо кров з носу не припиняла йти, і він поїхав до шостої міської лікарні, де йому були проведені відповідні лікарські процедури. Рентген показав, що в нього зламаний ніс, але перелом був закритий. Палець, який йому вивернув ОСОБА_7 , після цього опух. На руці в нього залишилися поранення від відкритих кайданок, якими його вдарив ОСОБА_7 . Також, під час затримання ОСОБА_7 порвав його формений одяг куртку. Стверджує, що під час затримання ОСОБА_7 вони з напарником діяли згідно чинного законодавства і застосування сили було мінімальним та спрямованим лише на затримання ОСОБА_7 . Зазначає, що під час події він захищав себе з напарником, а також громадський порядок, оскільки ОСОБА_7 висловлювався нецензурною лайкою як на його адресу, так і на адресу оточуючих. Факт застосування до ОСОБА_7 чи матері останнього сльозоточивого газу заперечує.

Допитаний судом у якості свідка ОСОБА_8 показав, що на час описаних подій він обіймав посаду інспектора патрульної поліції. Обвинуваченого знав раніше в межах служби як такого, що неодноразово затримувався за ст. 130 КУпАП, особистих відносин з останнім не має. ОСОБА_4 знає як колегу, особистих відносин з ним не підтримує. 22 січня 2018 року близько 8:30 години ранку вони разом з ОСОБА_4 перебували на службі з охорони громадського порядку в складі екіпажу «Легіон 102» та знаходилися в службовому автомобілі, якій був припаркований на вул. Каруни біля залізничної станції «Нижньодніпровськ», чекали перезмінку. В цей час до них підійшов ОСОБА_7 і почав робити їм зауваження з приводу не ввімкнених проблискових маячків. Потім почав кричати що вони корупціонери, стоять тут заради хабарів, штрафів і подібного. При цьому ОСОБА_7 висловлювався нецензурною лайкою, хоча поруч буди інші люди, перехожі. Після цього ОСОБА_7 було запропоновано заспокоїтися, оскільки той порушує громадський порядок, але останній відмовився це робити, при цьому почав ображати ще й інших людей, висловлювався і в їх бік нецензурною лайкою. Було прийнято рішення затримати ОСОБА_7 , про що його було сповіщено завчасно, після чого він був затриманий для доставлення в райвідділок поліції і оформлення адміністративних матеріалів за ст. 173 КУпАП. ОСОБА_7 вирішив чинити їм опір, при цьому у нього були ознаки наркотичного сп`яніння, саме: неадекватна поведінка, майже не було видно зіниць очей. Вони одягли кайданки на одну руку ОСОБА_7 , але той після цього викрутився і наніс тілесні ушкодження ОСОБА_11 ударив того в ніс. Стверджує, що це був цілеспрямований удар кулаком правої руки і він цей удар бачив особисто. Після цього на ОСОБА_7 були надягнуті кайданки і той був доставлений до відділку поліції. Туди була викликана «швидка допомога» ОСОБА_11 , якою він разом з останнім потім поїхав до лікарні. Стверджує, що вони затримували ОСОБА_7 «м`яко», без нанесення тілесних ушкоджень Крім кайданків, інші спеціальні засоби вони не застосовували.

Свідок ОСОБА_12 показав суду, що станом на час описаних подій виконував обов`язки заступника командира роти патрульної поліції та отримав виклик від іншого екіпажу про допомогу треба було під`їхати до Амур-Нижньодніпровського відділку поліції. Коли вони з напарником приїхали на місце близько 08:10 08:20 год., виявили в приміщенні райвідділку ОСОБА_7 . Він також бачив, що у інспектора патрульної поліції ОСОБА_4 носом йшла кров, він скаржився на запаморочення, нудоту та біль у носі. Далі лейтенант поліції ОСОБА_4 звернувся за медичною допомогою та поїхав до лікарні. Під час очікування та його розмови з ОСОБА_7 , останній поводив себе досить неадекватно, постійно змінював свій настрій: то сміявся, то плакав, створював загрозу як поліцейським, так і оточуючим людям, котрі прийшли на прийом до відділку поліції. Через деякий час ОСОБА_7 попросив викликати йому «швидку допомогу», так як він скаржився на біль у грудях. Ними було викликано «швидку медичну допомогу». ОСОБА_7 запропонували пройти судово-медичну експертизу, на що той відмовився. Також останньому пропонували пройти медогляд в Державному наркологічному диспансері, на що той також відмовився. Після приїзду «швидкої допомоги» вони разом з дільничним райвідділку поліції супроводили ОСОБА_7 до шостої міської лікарні, де останньому було зроблено рентген грудної клітини, після чого вони повернулися до відділку поліції у тому ж складі. Він особисто видимих тілесних ушкоджень на ОСОБА_7 не бачив. Документи у зв`язку із вчиненням ОСОБА_7 адміністративного правопорушення не складалися, оскільки були ознаки вчинення останнім злочину щодо ОСОБА_4 , тому було прийняте рішення передати ОСОБА_7 слідчому.

Під час допиту в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_13 показав, що на час описаних подій він обіймав посаду інспектора патрульної поліції та перебував у 152-му екіпажі разом з заступником командира роти ОСОБА_12 . Це був ранок після нічної зміни і вони отримали повідомлення через радіоефір про допомогу екіпажу після чого вони поїхали до Амур-Нижньодніпровського відділку поліції. Там вже був екіпаж ОСОБА_4 і ОСОБА_8 разом з затриманим ОСОБА_7 . На той час він на затриманому будь-яких тілесних ушкоджень не бачив. Останній поводив себе неадекватно, висловлювався в бік поліцейських та відвідувачів відділку поліції нецензурною лайкою, погрожував співробітникам поліції розправою, плював в них та в свідка особисто. Потім ОСОБА_7 поскаржився на своє погане самопочуття, попросив щоб викликали «швидку допомогу». По прибуттю «швидкої допомоги» був оглянутий лікарем, який сказав, що ОСОБА_7 необхідно доставити до лікарні для повноцінного огляду. Разом з обвинуваченим та дільничним інспектором поліції вони поїхали до шостої міської лікарні, де ОСОБА_7 пройшов обстеження і потім вони останнього знову привезли до райвідділу поліції та передали слідчому. Спеціальні засоби та фізична сила ними до ОСОБА_7 не застосовувалися. При ньому, після приїзду до відділку поліції ОСОБА_4 скаржився, що у нього болить ніс та рука, після чого йому викликали «швидку допомогу».

Допитаний судом у якості свідка ОСОБА_14 показав суду, що особистих відносин з учасниками кримінального провадження не має і був випадковим очевидцем подій. Він зранку в один з днів січня 2018 року (більш точно пригадати не може) прийшов до своєї дружини ОСОБА_15 , яка працює в кафе біля залізничної станції «Нижньодніпровськ» на вул. Каруни. Вони почули крики і коли вийшли, то побачили, як двоє поліцейських затримують чоловіка. З чого все почалося, він не бачив, але бачив, як співробітники поліції просили чоловіка, яким є обвинувачений у цьому провадженні, сісти в автомобіль, але той пручався, чинив опір, відмахувався руками, зачепив рукою одного з поліцейських, після чого у поліцейського з носа потекла кров і патрульні поклали чоловіка на землю та застібнули кайданки. Крім кайданів, більше нічого не застосовували. Він не чув, щоб обвинувачений скаржився на тілесні ушкодження, котрі йому були нанесені. Ці події відбувалися на відстані 5-7 метрів від того місця, де він стояв з дружиною. На місці події він бачив літню жінку, яка кричала на поліцейських.

Потерпілим ОСОБА_4 надана суду копія наказу Департаменту патрульної поліції № 9 о/с від 21 січня 2016 року (т. 2 а.с. 161), яким ОСОБА_4 призначено на посаду інспектора роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську.

З копії розстановки сил та засобів батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області вбачається, що ОСОБА_4 заступив на службу з 20:00 год. 21 січня 2018 року до 08:00 год. 22 січня 2018 року у складі патруля з позивним «102» разом з ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 141-142).

За протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 22 січня 2018 року (т. 1 а.с. 116) вбачається, що ОСОБА_4 заявив про те, що 22 січня 2018 року близько 08:20 год. ОСОБА_7 погрожував та застосував фізичне насильство під час виконання ним службових обов`язків.

Відповідно до довідки травмпункту КП «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» (т. 1 а.с. 127), ОСОБА_4 о 09 год. 25 хв. 22 січня 2018 року звернувся до травмпункту з приводу травматизації капсульно-зв`язувального апарату п`ясної фаланги суглобу І п. лівої кисті, забій зовнішньої поверхні лівого стегна. При цьому довідка містить зафіксований зі слів потерпілого час травмування 08:20 год. 22 січня 2018 року.

З консультативного висновку спеціаліста (т. 1 а.с. 128) вбачається, що 22 січня 2018 року ОСОБА_4 був прокунсультований лікарем і йому встановлений діагноз: «Закритий перелом кісток носу без зміщення».

За висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_4 № 440е від 12 лютого 2018 року (т. 1 а.с. 134-136), у останнього виявлено тілесні ушкодження у вигляді: трьох саден по задній поверхні правого передпліччя у ніжній третині з переходом на проекцію правого променево-п`ясного суглобу та праву кисть. Виявлені тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо з обмеженою контактуючою поверхнею. Виявлені тілесні ушкодження відносять до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі: «п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6. Клінічно встановлений діагноз: «травматизація капсульно-зв`язкового апарату (правої закреслено) лівої кисті» по ступеню тяжкості буде оцінений після до обстеження та закінчення лікування у лікаря травматолога з послідуючим наданням оригіналів додаткової медичної документації. На підставі: «п. 4.13.4 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6. Клінічні діагнози: «закритий перелом кісток носу без зміщення. Забій зовнішньої поверхні лівого стегна» встановлені на основі суб`єктивних факторів (скарг хворого), об`єктивно (при огляді в області носу та лівого стегна відсутні будь-які наявні тілесні ушкодження синці, садна, рани, тощо) та рентгенологічно не підтверджені, тому при оцінці ступеню тяжкості в рахунок не сприймаються. На підставі: «п. 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6. Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння виявлених у нього тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що ушкодження утворилися незадовго до звернення за медичною допомогою у лікувальні заклади, тобто можливо і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту (т. 1 а.с. 151-155), 19 лютого 2018 року в період часу з 11 години 00 хвилин по 11 годину 30 хвилин, за участю потерпілого ОСОБА_4 , в присутності двох понятих, було проведено слідчий експеримент, під час якого ОСОБА_4 за допомогою статиста відтворив механізм спричинення йому тілесних ушкоджень, а саме: показав механізм нанесення йому удару рукою стиснутою в кулак в область носу; механізм утворення подряпин зубцями кайданок на правій кисті потерпілого.

За висновком судово-медичної експертизи № 607е від 27 лютого 2018 року (т. 1 а.с. 139-140), виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо з обмеженою контактуючою поверхнею. Рука стиснена у кулак володіє властивостями тупого твердого предмету. Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених тілесних ушкоджень можливо вказати, що вони могли утворитися не менш як від 1-ї механічної дії тупого твердого предмету, можливо з обмеженою контактуючою поверхнею. Виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження не є не безпечними для життя, так як останні не спричинили загрозливі для життя явища. На підставі: п. 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6. Локалізація та характер тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 , не суперечать механізму їх утворення, на який вказує останній в ході проведення слідчого експерименту за його участю, а саме при ушкодженні правої кисті зубцями кайданок.

Постановою слідчого від 30 січня 2018 року (т. 1 а.с. 143) наданий потерпілим ОСОБА_4 диск із записами камери відеоспостереження визнаний речовим доказом та долучений до матеріалів кримінального провадження (т. 1 а.с. 144).

Відповідно до протоколу демонстрації відеозапису від 22 березня 2018 року (т. 1 а.с. 145) в період часу з 16 години 15 хвилин до 17 години 00 хвилин, слідчим СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, в приміщенні АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області продемонстровано підозрюваному ОСОБА_7 диск для лазерних систем зчитування, на якому містяться два відео файли, які мають назви: 20180122130936000030 та 20180122125906000067. У ході перегляду відеозапису під назвою 20180122130936000030, тривалість якого становить 4 хвилини 43 секунди, було встановлено, що на ньому відображені події, зняті на нагрудну камеру відео спостереження, при цьому у правому верхньому куті запису зазначені дата та час зйомки, у лівому нижньому куті зазначений напис «DSJX304437_004437». В період часу з 08.18:57 години по 08:23:40 години, а саме події, які мали місце 22 січня 2018 року за адресою: м. Дніпро, вул. Каруни, 14. Запис починається із моменту, як працівниками поліції застосовувався спеціальний засіб кайданки, при цьому даний чоловік нецензурно виражався. На 58 секунді на 1 хвилині 20 секунд відеозапису чути характерний шиплячий звук. Після першого такого звуку чути крики жінки. На 1 хвилині 12 секунд видно замахування чоловіка рукою на поліцейського. В ході перегляду, підозрюваний ОСОБА_7 пояснив, що кайданки одягали саме йому, при цьому будь-якого опору він не чинив. Також додав, що шиплячий звук, який чути на відеозаписі, внаслідок застосування поліцейським газового балончика до його матері ОСОБА_16 та до нього. Крім того, підозрюваний пояснив, що замахування на відеозаписі не бачив та сам не замахувався. У ході перегляду відеозапису під назвою 20180122125906000067, тривалість якого становить 4 хвилини, було встановлено, що на ньому відображені події, зняті на нагрудну камеру відео спостереження, при цьому у правому верхньому куті запису зазначені дата та час зйомки, у лівому нижньому куті зазначений напис «DSJX304789_004789». В період часу з 08:13:11 години по 08:18:12 годин, а саме події, які мали місце 22 січня 2018 року за адресою: м. Дніпро, вул. Каруни, 14. В ході перегляду, підозрюваний ОСОБА_7 пояснив, що на цьому відеозаписі відображені події, в ході його доставлення до АНД ВП.

При перегляді відеозапису в судовому засіданні встановлена відповідність фактичним тих обставин, які зафіксовані у протоколі демонстрації відеозапису.

Постановою слідчого від 30 березня 2018 року (т. 1 а.с. 147) наданий Управлінням патрульної поліції диск із записами камери відеоспостереження визнаний речовим доказом та долучений до матеріалів кримінального провадження (т. 1 а.с. 148).

Відповідно до протоколу демонстрації відеозапису від 30 березня 2018 року (т. 1 а.с. 149-150) в період часу з 16 години 00 хвилин до 16 години 40 хвилин, слідчим СВ АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, в приміщенні АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області продемонстровано підозрюваному ОСОБА_7 диск для лазерних систем зчитування, на якому містяться два відео файли, які мають назви: 20180122130936000030 та 20180122125906000067. У ході перегляду, відеозапису під назвою 20180122130936000030, тривалість якого становить 5 хвилини, було встановлено, що на ньому відображені події, зняті на нагрудну камеру відео спостереження, при цьому у правому верхньому куті запису зазначені дата та час зйомки, у лівому нижньому куті зазначений напис «DSJX304437_004437». В період часу з 08:18:41 годин по 08:23:40 годин, а саме події, які мали місце 22 січня 2018 року за адресою: м. Дніпро, в Каруни, 14. Запис починається із моменту, як чоловік, в якому себе впізнав ОСОБА_7 маючи в руках мобільний телефон, веде розмову із співробітниками поліції. Далі працівниками поліції застосовувався спеціальний засіб «кайданки», при цьому даний чоловік нецензурно виражався. На 1 хвилині 23 секунди та на 1 хвилині 36 секунд на відеозаписі видно газовий балон в руці. На 1 хвилині 16 секунд на 1 хвилині 37 секунд відеозапису чути характерний шиплячий звук. Після першого такого звуку чути крики жінки. На 1 хвилині 29 секунд видно замахування чоловіка рукою на поліцейського. В ході перегляду, підозрюваний ОСОБА_7 пояснив, що після неодноразових ввічливих зауважень, які працівниками поліції були сприйняті з агресією, вони почали його затримувати із застосуванням спеціального засобу «кайданки» із застосуванням спеціальних больових прийомів із загибом рук за спиною. Спочатку, як пояснив ОСОБА_7 , він надав руки для кайданок, але внаслідок переломів ребер, отриманих раніше, після застосування газового балончика, больових прийомів, викручування рук та побиття працівниками поліції, при даному затриманні, відчув гострий страх за своє життя та здоров`я матері, намагався не допустити застосування відносно нього та матері вказаних протиправних дій. Також додав, що шиплячий звук, який чути на відеозаписі, внаслідок застосування поліцейськими газового балончика до його матері ОСОБА_16 та до нього, при цьому, газ сльозогінної та дратівної дії, випущений із газового балончика патрульного, діяв до доставки ОСОБА_7 до АНД ВП. Крім того, підозрюваний пояснив, що замахування на відеозаписі не бачив та сам не замахувався. До моменту, коли поліцейський сказав, що в нього розбитий ніс, він впав на лід, та міг таким чином пошкодити собі ніс, оскільки ОСОБА_7 ніяких намагань вдарити не здійснював. Як пояснив ОСОБА_7 , у даних патрульних з метою його затримання не було необхідності для застосування спеціальних засобів та прийомів рукопашного бою, а діяли вони з метою завдати фізичних і моральних страждань та покарати за його активну громадянську позицію. При цьому, зі слів ОСОБА_7 , громадський порядок, внаслідок його дій, не був порушений, а незацікавлений очевидець цієї події ОСОБА_17 висловлював йому співчуття та робив зауваження патрульним, відмовлявся бути свідком на користь патрульних. У ході перегляду, відеозапису під назвою 20180122125906000067, тривалість якого становить 4 хвилини, було встановлено, що на ньому відображені події, зняті на нагрудну камеру відео спостереження, при цьому у правому верхньому куті запису зазначені дата та час зйомки, у лівому нижньому куті зазначений напис «DSJX304789_004789». В період часу з 08:13:11 годин по 08:18:12 годин, а саме події, які мали місце 22 січня 2018 року за адресою: м. Дніпро. Каруни, 14. В ході перегляду, підозрюваний ОСОБА_7 пояснив, що на цьому записі відображені події, в ході його доставлення до АНД ВП. Крім того, він пояснив, що по його очам на відео видно дію речовин, які містяться в газовому балончику.

При перегляді відеозапису в судовому засіданні встановлена відповідність фактичним тих обставин, які зафіксовані у протоколі демонстрації відеозапису.

З копії Журналу обліку відвідувачів, запрошених та доставлених до Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (т. 1 а.с. 156-157) вбачається, що ОСОБА_7 був доставлений до відділку поліції екіпажем «Легіон «102» (Щербина) 22 січня 2018 року о 08:40 год.

Також за клопотанням сторони захисту у якості свідка була допитана мати обвинуваченого - ОСОБА_16 , яка показала суду, що 22 січня 2018 року вони разом з сином їхали на автомобілі до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська. Вона була за кермом, а ОСОБА_7 сидів на пасажирському сидінні. Вони їхали по вул. Каруни і коли проїздили повз Нижньодніпровську залізничну станцію, побачили поліцейський патрульний автомобіль, який стояв без проблискових маячків. Син попросив її зупинитися і підійшов до патрульного автомобіля. З нього вийшли два патрульних поліцейських (більший, який є потерпілим у кримінальному провадженні - ОСОБА_18 , та менший, який є свідком ОСОБА_10 ). ОСОБА_7 почав запитувати, чому це вони стоять без маячків. Він зробив їм зауваження, включив телефон, трохи відійшов від поліцейських і почав їх фотографувати. Більший поліцейський підійшов до сина і починав вихоплювати телефон. В той день була ожеледиця і було дуже слизько. Поліцейські схопили ОСОБА_7 , поставили його до свого автомобіля, почали одягати на нього кайданки, а коли розвертали його, то почали падати і почали відразу ж його бити. Поруч були люди, до яких вона кричала про допомогу. Якийсь із присутніх хлопців почав фотографувати. Що трапилося, вона точно не бачила, але побачила, що один із поліцейських підвівся, стояв на коліні і в нього на носі була крапля крові. Цей поліцейський сказав другому поліцейському: «Швидко фотографуй, нанесення тілесних ушкоджень при виконанні службових обов`язків». Потім її сина заламали, побили. Також поліцейські бризкали газовим балончиком в очі і синові, і їй. Поки вона протирала собі очі, поліцейські вже поїхали. Потім вона поїхала до райвідділку поліції. Стверджує, що коли на ОСОБА_7 надягали кайданки, її син ніяк не оборонявся і не намагався вирватися, тілесних ушкоджень нікому не наносив.

Окрім цього, за наданими стороною захисту та витребуваними за їх клопотанням судом копіями документів:

- адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 звернувся до підрозділу поліції із заявою про вчинене кримінальне правопорушення (т. 2 а.с. 24), в якій повідомив про факт спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень співробітниками патрульної поліції 31 грудня 2017 року та 22 січня 2018 року;

- з копії висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 225 від 23 січня 2018 року (т. 2 а.с. 25-27) вбачається, що у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синців, забійної рани, саден та внутрішньо-шкіряних крововиливів на обличчі, в завушній області ліворуч, шиї, в надплічній області ліворуч та верхніх кінцівках, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), частина яких можливо з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо в термін, на який вказує обстежений. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі: «п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6. Діагноз: «перелом 7-8-го ребер ліворуч» по ступеню тяжкості буде оцінений після надання оригіналу рентгенівського знімку та подальшої консультації лікаря рентгенолога. На підставі: «п. 1.13.4 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6. При цьому, за описом виявлених при огляді тілесних ушкоджень, у ОСОБА_7 виявлені, в тому числі, такі тілесні ушкодження: по тильній поверхні правої кисті в проекції голівки 4-ї п`ясної кістки (2), у проміжках між 2-ю та 3-ю п`ясними кістками, 4-ю та 5-ю п`ясними кістками;

-з копіївисновку спеціалістасудово-медичногоексперта №48від 05січня 2018року (т.2а.с.28-30)вбачається,що у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: численних синців на обличчі, шиї, тулубі та кінцівках, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), частина при ударі об такий (такі) та частина яких з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо і в термін, на який вказує обстежений. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі: «п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6. Клінічний діагноз: «закрита тупа травма грудної клітини: перелом другого ребра по лопатковій лінії праворуч» рентгенологічно не підтверджений, тому відповідно до п. 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6, при оцінці ступеню тяжкості в рахунок не сприймається;

- ОСОБА_19 22 січня 2018 року звернулася до Амур-Нижньодніпровського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою, за якою просить органи поліції вжити заходи до співробітників патрульної поліції, а також до співробітників АНД, котрі 22 січня 2018 року близько 09:00 год. нанесли тілесні ушкодження її сину ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 31);

- ОСОБА_7 лікарем рентгенологічного відділення КЗ «Дніпропетровська ШМКЛ» встановлено діагноз: «перелом 7-8-го ребер ліворуч без зміщення» (т. 2 а.с. 32);

- ОСОБА_7 лікарем приймального відділення КЗ «Дніпропетровська ШМКЛ» встановлено діагноз: «перелом 2-го ребра праворуч по лопатковій лінії» (т. 2 а.с. 33-34);

- досудове розслідування за фактом спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень здійснюється СВ Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області (ЄРДР № 12018040630000748) і на цей час не завершене (т. 2 а.с. 86-89, 117).

Також судом переглянуто наданий ОСОБА_7 відеозапис щодо подій, котрі за його твердженням мали місце в грудні 2017 року і на якому зафіксовано його затримання співробітниками поліції (т. 2 а.с. 132).

Оцінюючи докази, суд керується вимогами ст. 94 КПК України, за якими суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Під час судового розгляду учасниками судового провадження не висловлювалося заперечень щодо допустимості досліджених судом доказів і суд визнає всі досліджені судом докази допустимими, оскільки вони отримані із передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі.

Оцінюючи ці ж докази з точки зору достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд враховує, що правильність застосування норми закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає у точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об`єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченими кримінально-правовою нормою.

Таким чином, в першу чергу, суд надає оцінку тому, чи доводять надані суду докази наявність усіх елементів складу відповідного кримінального правопорушення.

Так, в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, суд виходить з того, що зазначена норма КК України (в межах висунутого ОСОБА_7 обвинувачення) встановлює кримінальну відповідальність за опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.

Станом на 22 січня 2018 року ОСОБА_4 мав статус працівника правоохоронного органу оскільки на підставі дослідженого судом наказу (т. 2 а.с. 160) обіймав посаду інспектора патрульної поліції.

Як роз`яснено п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», вчинення опору полягає в активній фізичній протидії здійсненню працівником міліції, членом громадських формувань з охорони громадського порядку, військовослужбовцем обов`язку по охороні громадського порядку.

Переглянутий судомвідеозапис знагрудної відеокамери ОСОБА_4 в сукупностіз показамипотерпілого ОСОБА_4 і свідка ОСОБА_8 ,які вцій частиніповністю відповідаютьпереглянутому відеозапису,поза всякимрозумним сумнівомдоводять,що ОСОБА_7 вчиняв активнуфізичну протидію ОСОБА_4 під час застосування останнім відносно ОСОБА_7 спеціального засобу - кайданків, а саме: здійснював довільні рухи руками, перешкоджаючи одягненню на руки кайданків.

Заперечення сторони захисту щодо не здійснення ОСОБА_7 опору суперечать об`єктивному доказу - відеозапису з нагрудної відеокамери ОСОБА_4 , та судом відхиляються.

При цьому, ОСОБА_7 усвідомлював, що ОСОБА_20 є співробітником поліції, що визнано самим обвинуваченим та узгоджується з вищезазначеним відеозаписом з нагрудної відеокамери ОСОБА_4 на якому зафільмовано, що ОСОБА_4 перебуває в поліцейському однострої та має відповідні розпізнавальні знаки.

Однак, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України є опір працівникові правоохоронного органу саме під час виконання ним службових обов`язків.

Вирішуючи питання щодо того, чи був ОСОБА_4 станом на час подій, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, таким, що виконував службові обов`язки, суд враховує, що за обвинувальним актом ОСОБА_7 почав вчиняти діяння, через які до нього були застосовані фізична сила та спеціальні засоби, о 07:59 год. 22 січня 2018 року.

Викладаючи формулювання обвинувачення саме в такому вигляді сторона обвинувачення, поза всяким сумнівом, керувалася тим, що ОСОБА_4 виконував службові обов`язки з охорони громадського порядку в період з 20:00 год. 21 січня 2018 року по 08:00 год. 22 січня 2018 року.

Той факт, що саме в цей період ОСОБА_4 виконував службові обов`язки з охорони громадського порядку узгоджується з показами самого потерпілого, свідка ОСОБА_8 та дослідженою судом копією розстановки сил та засобів батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області (т. 1 а.с. 141-142).

ОСОБА_4 та ОСОБА_8 не повідомили суду, що отримували наказ керівництва на продовження виконання своїх обов`язків після 08:00 год. 22 січня 2018 року.

В той же час суд враховує, що потерпілий ОСОБА_4 зазначає, що ОСОБА_7 підійшов до них, коли залишалося близько 10 хвилин до перезмінки, тобто близько 07:50 год., а свідок ОСОБА_8 зазначає час події близько 8:30 год.

Об`єктивним доказом, який підтверджує час подій, є відеозапис з нагрудної відеокамери потерпілого, наданий Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області (т. 1 а.с. 148), який починається з 08:18:41 год. 22 січня 2018 року.

Наведена обставина, оцінена в сукупності з різницею в показах ОСОБА_4 і ОСОБА_8 в цій частині, ставить під обґрунтований сумнів те, що співробітники поліції після початку спілкування з ОСОБА_7 , при тому, що за версією обвинувачення, він від самого початку в присутності інших громадян почав вчиняти неправомірні дії, лише через 20 хвилин почали застосовувати до нього заходи примусу, тобто припиняти такі дії.

За таких обставин, покази ОСОБА_4 в цій частині судом відхиляються, а жоден інший досліджений судом доказ не доводить факт того, що ОСОБА_7 вчиняв будь-які діяння, чи взагалі вже був присутнім на місці події до 08 год. 00 хв. 22 січня 2018 року.

Суд враховує роз`яснення, викладені у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», за якими працівники правоохоронних органів та військовослужбовці можуть визнаватись потерпілими не тільки тоді, коли вони виконували свої службові обов`язки, перебуваючи безпосередньо на службі, та коли застосовували заходи по охороні правопорядку у відповідності зі своїми службовими обов`язками, за наказом чи розпорядженням, а й тоді, коли вони вжили зазначених заходів в межах своїх повноважень з власної ініціативи (наприклад, припиняли правопорушення у неробочий час).

Суд не має сумнівів в тому, що співробітник поліції, з огляду на вимоги п. 2 ст. 17 Закону України «Про національну поліцію», не може проігнорувати вчинення в його присутності правопорушень лише через те, що час перебування його на службі щойно закінчився, і зобов`язаний вживати заходів з припинення очевидних правопорушень в разі їх виявлення в межах своїх повноважень з власної ініціативи і у неробочий час.

Таким чином, доказуванню стороною обвинувачення підлягає факт вчинення ОСОБА_7 правопорушення, для припинення якого ОСОБА_20 міг би застосовувати заходи примусу (самостійно, чи на підставі відповідного наказу) і за таких умов виконував би службові обов`язки.

Потерпілий ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_8 стверджують, що ОСОБА_7 , перебуваючи в громадському місці, в присутності інших громадян почав висловлюватися на їх адресу нецензурною лайкою і на їх зауваження з цього приводу не реагував.

В той же час, сам ОСОБА_7 стверджує, що він лише зробив співробітникам поліції зауваження з приводу непрацюючого проблискового маячка та фіксував це на мобільний телефон і такі покази обвинуваченого в цій частині повністю узгоджуються з показами свідка ОСОБА_16 .

Суд також враховує, що потерпілий ОСОБА_4 мав нагрудну відеокамеру (відеореєстратор), використання якої, як превентивний поліцейський захід, є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції. Таким чином, саме ОСОБА_4 мав належний засіб отримання об`єктивних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_7 правопорушення (за наявності такого), однак активував нагрудну відеокамеру лише о 08:18:41 год. 22 січня 2018 року.

Аналіз початкового відеозапису доводить, що спілкування між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 дійсно відбувалося з приводу здійснених останнім зауважень через непрацюючий проблисковий маячок і під час такого спілкування ОСОБА_7 хоча і використовувалися провокативні вислови на кшталт «я вас вертел (мовою оригіналу)», однак такі вислови не є нецензурною лайкою. Переглянутий відеозапис фіксує нецензурну лайку ОСОБА_7 лише після початку застосування до нього сили та спеціальних засобів і свідок ОСОБА_14 , який був очевидцем описаних подій, не чув, щоб ОСОБА_7 до початку застосування до нього сили висловлювався нецензурною лайкою.

Наведене суд оцінює в сукупності з тим, що протокол про вчинення ОСОБА_7 будь-якого адміністративного правопорушення, яке могло б стати передумовою застосування до останнього заходів впливу, не складався, останній до адміністративної відповідальності не притягувався. Так само, не реєструвалися відомості про вчинення ОСОБА_7 можливого кримінального правопорушення, пов`язаного з порушенням громадського порядку.

Усуваючи розбіжності в зазначених доказах, суд враховує роз`яснення, викладені у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів», якими звернуто увагу судів на неприпустимість упередженого ставлення до показань потерпілих у справах даної категорії, а також їх невиправданої переоцінки. Показання цих осіб повинні оцінюватись у сукупності з усіма іншими дослідженими доказами.

Суд враховує, що ОСОБА_7 та його матір ОСОБА_16 особисто заінтересовані в результаті розгляду кримінального провадження. В той же час, і потерпілий ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_8 також заінтересовані в підтвердженні легітимності застосування ними до ОСОБА_7 сили та спеціальних засобів, отже до усіх зазначених показів в цій частині ставиться критично.

У суду наявні підстави для відхилення показів ОСОБА_4 і ОСОБА_8 в цій частині, оскільки їх твердження щодо розвитку подій під час припинення вказаних ними протиправних дій ОСОБА_7 (останній за їх командою підійшов до службового автомобіля і завів руки за спину) спростовується переглянутим відеозаписом.

Суд враховує, що згідно ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Суд виходить з того, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (п.п. 22-26 постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к).

Таким чином, зазначені в обвинувальному акті фактичні обставини:

«У той же день, приблизно о 08:00 годині, ОСОБА_7 , переслідуючи хуліганський мотив, підійшов до вище вказаного службового автомобілю та безпідставно почав висловлюватись нецензурною лайкою на адресу співробітників поліції, на що вказані посадові особи зробили зауваження та попередили ОСОБА_7 про недопустимість порушення громадського порядку. Однак, ОСОБА_7 , перебуваючи в публічному місці за вищевказаною адресою, відмовляючись від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог та розпоряджень співробітників поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_8 які виконували службові обов`язки, продовжив висловлюватись на адресу останніх нецензурною лайкою»,

не знайшли свого об`єктивного підтвердження дослідженими судом доказами, оскільки покази ОСОБА_4 і ОСОБА_8 в цій частині судом відхилені, такі обставини стороною захисту заперечуються, а інші докази на підтвердження зазначених обставин стороною обвинувачення суду не надані.

На підставі викладеного, у суду наявні підстави для висновку про те, що на час вчинення ОСОБА_7 опору ОСОБА_4 (а такі події відбувалися не раніше 08:18:41 год. 22 січня 2018 року) останній не діяв під час виконання ним службових обов`язків, оскільки робочий час ОСОБА_4 закінчилося о 08:00 год. 22 січня 2018 року і станом на вказаний судом час ОСОБА_4 не вживав заходів з припинення вчиненого ОСОБА_7 правопорушення або діяння, що містило ознаки правопорушення.

За відсутності обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України: опір працівникові правоохоронного органу саме під час виконання ним службових обов`язків, в діянні ОСОБА_7 (в цій частині обвинувачення) відсутній склад відповідного кримінального правопорушення.

У відповідності до приписів п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, ухвалюється виправдувальний вирок.

На підставі викладеного, ОСОБА_7 підлягає виправданню за висунутим йому обвинуваченням (в зазначеній судом частині) в порядку п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в його діяннях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.

В частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, суд виходить з того, що зазначена норма КК України (в межах висунутого ОСОБА_7 обвинувачення) встановлює кримінальну відповідальність за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Досліджені судом докази, які в цій частині узгоджуються між собою:

-покази потерпілого ОСОБА_4 про те, що під час застосування до ОСОБА_7 спеціального засобу кайданків, останній наніс йому удар кулаком руки, на якій був застібнутий один з кайданків, в ніс, поціливши при цьому незачиненою частиною кайданок, а саме: зубчиками, в руку, якою він прикривався;

-покази свідка ОСОБА_8 про те, що він особисто бачив, як ОСОБА_7 , під час затримання останнього, наніс удар кулаком правої руки в ніс ОСОБА_4 ;

-покази свідка ОСОБА_14 , котрий був очевидцем затримання ОСОБА_7 і бачив, як останній відмахувався руками і зачепив рукою одного з поліцейських, після чого у поліцейського з носа потекла кров;

-відеозапис з нагрудної відеокамери ОСОБА_4 , на якому було зафільомовано час спричинення йому тілесних ушкоджень;

-покази свідка ОСОБА_12 про те, що коли він одразу після події з напарником приїхав до райвідділку поліції, то бачив, що у ОСОБА_4 носом йшла кров, після чого останній звернувся за медичною допомогою та поїхав до лікарні;

-покази свідка ОСОБА_13 , за якими після приїзду з ОСОБА_12 до відділку поліції він бачив ОСОБА_4 , який скаржився, що у нього болить ніс та рука, після чого йому викликали «швидку допомогу»;

-довідка травмпункту КП «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня» (т. 1 а.с. 127) з приводу звернення ОСОБА_4 о 09 год. 25 хв. 22 січня 2018 року до травмпункту з приводу отримання тілесних ушкоджень;

-висновок судово-медичної експертизи № 440е від 12 лютого 2018 року (т. 1 а.с. 134-136), за яким у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: трьох саден по задній поверхні правого передпліччя у ніжній третині з переходом на проекцію правого променево-п`ясного суглобу та праву кисть, які відносять до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки і утворилися незадовго до звернення за медичною допомогою у лікувальні заклади, тобто можливо і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові;

-результати проведення слідчого експерименту (т. 1 а.с. 151-155), за яким ОСОБА_4 відтворив механізм спричинення йому тілесних ушкоджень, а саме: показав механізм нанесення йому удару рукою стиснутою в кулак в область носу; механізм утворення подряпин зубцями кайданок на правій кисті;

-висновок судово-медичної експертизи № 607е від 27 лютого 2018 року (т. 1 а.с. 139-140), за яким виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження могли утворитися не менш як від 1-ї механічної дії тупого твердого предмету, можливо з обмеженою контактуючою поверхнею. Локалізація та характер тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 , не суперечать механізму їх утворення, на який вказує останній в ході проведення слідчого експерименту за його участю, а саме при ушкодженні правої кисті зубцями кайданок;

в своїй сукупності поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять, що виявлені у ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження у вигляді: трьох саден по задній поверхні правого передпліччя у ніжній третині з переходом на проекцію правого променево-п`ясного суглобу та праву кисть, були умисно спричинені йому ОСОБА_7 .

Заперечення ОСОБА_7 про те, що він ніяких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не спричиняв, спростовуються сукупністю вищезазначених доказів та з цих підстав судом відхиляються.

Однак, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, є умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень саме у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Суд вважає за необхідне зауважити, що висунуте ОСОБА_7 обвинувачення не містить зазначення того, у зв`язку з виконанням яких саме службових обов`язків ОСОБА_7 завдав ОСОБА_4 тілесні ушкодження, а з викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків описане як заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень під час виконання службових обов`язків, що не є тотожними поняттями.

Окрім цього,як встановленосудом вище,на часспричинення тілеснихушкоджень, ОСОБА_4 не перебував під час виконання ним службових обов`язків.

Суд також враховує, що при скоєнні злочину, передбаченого ст. 345 КК України, основним мотивом буде невдоволення виконанням потерпілим службових обов`язків або його службовою діяльністю. І кінцевою основною метою злочину є запобігти виконанню потерпілим службових обов`язків, припинити або змінити характер такого виконання чи вчинити посягання із помсти за минулу діяльність (постанова Верховного Суду від 14 листопада 2018 року, справа № 446/1110/14-к).

Єдиним мотивом діянь ОСОБА_7 , який був встановлений органом досудового розслідування і підтримувався в суді прокурором, в обвинувальному акті зазначений хуліганський мотив, тоді як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не містить мотиву невдоволення виконанням потерпілим службових обов`язків або його службовою діяльністю з кінцевою основною метою злочину - запобігання виконанню потерпілим службових обов`язків, припинення або зміні характеру такого виконання чи вчинення посягання із помсти за минулу діяльність.

Прокурор, який підтримує державне обвинувачення, не вбачає підстав для зміни обвинувачення в суді в порядку ст. 338 КПК України, у в`язку з чим судовий розгляд на підставі вимог ч. 1 ст. 337 КПК України проведено у межах висунутого обвинувачення.

Таким чином, на час спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень останній не виконував службові обов`язки, а опису того, у зв`язку з виконанням яких саме службових обов`язків ОСОБА_7 спричинив останньому тілесні ушкодження обвинувальний акт не містить, тому така обставина не може бути оцінена судом на предмет доведення доказами.

За відсутності обов`язкового елементу об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України: умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень саме у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, в діянні ОСОБА_7 (в цій частині обвинувачення) відсутній склад відповідного кримінального правопорушення.

Разом з тим, наданими стороною обвинувачення доказами доведений сам факт умисного спричинення ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Надаючи кримінально-правову оцінку діянням ОСОБА_7 в цій частині, суд враховує, що сторона захисту, надаючи суду докази на підтвердження попередніх конфліктів між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 фактично доводила, що між останніми склалися неприязні відносини.

Разом з тим, усі вищезазначені досліджені судом докази захисту не доводять, що між обвинуваченим та потерпілим до 22 січня 2018 року існували будь-які особисті відносини, що останні і підтвердили під час їх допиту.

Суд враховує, що за п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 42 Закону України «Про національну поліцію», поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу … застосування спеціальних засобів. Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про національну поліцію», для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби … засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв`язування тощо).

Згідно ч. 1 ст. 43 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський зобов`язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров`я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

За ч. 3 ст. 45 Закону України «Про національну поліцію», загальні правила застосування спеціальних засобів:

1) кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються:

а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти;

б) під час затримання особи;

в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого;

г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим;

Досліджений судом відеозапис з нагрудної відеокамери ОСОБА_4 поза розумним сумнівом доводить, що спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень останньому було реакцією на застосування до нього ОСОБА_4 сили та спеціального засобу кайданків. При цьому, жоден досліджений судом доказ (за виключенням відхилених судом показів ОСОБА_4 і ОСОБА_8 в цій частині) не доводить, що були передбачені ч. 3 ст. 45 Закону України «Про національну поліцію» підстави для застосування до ОСОБА_7 кайданків і що він з дотриманням вимог ч. 1 ст. 43 Закону України «Про національну поліцію» був заздалегідь попереджений про застосування до нього фізичної сили та спеціальних засобів при тому, що обстановка на місці події, поза всяким розумним сумнівом, на давала підстав для їх застосування без попередження.

За наведених обставин, в обстановці що склалася, у ОСОБА_7 були всі підстави для обґрунтованого припущення про те, що він зазнав неправомірного нападу з боку ОСОБА_4 , і подальші дії ОСОБА_7 підлягають оцінці як такі, що вчинялися у межах необхідної оборони, що, з урахуванням тяжкості спричинених ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, виключає наявність в його діях ознак злочину.

На підставі викладеного, ОСОБА_7 підлягає виправданню за висунутим йому обвинуваченням (в зазначеній судом частині) в порядку п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в його діяннях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Захід забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, з огляду на результат вирішення кримінального провадження, підлягає скасуванню.

Питання подальшоїдолі речовихдоказів підлягає вирішенню відповідно до приписів ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 368, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати невинуватим в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України, та виправдати його, оскільки не доведено, що в його діяннях є склад кримінального правопорушення.

Скасувати раніше обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Речові докази: два диски для лазерних систем зчитування з відеозаписами нагрудної відеокамери (відеореєстратора) залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду за їх зверненням.

Головуючий:

01.03.2019