П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 0240/3413/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.
Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.
20 лютого 2019 року
м . Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Загороднюка А.Г.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Зозулі К.Т.,
представника позивача: Мельника Ю.М.,
представника відповідача: Савелової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" до управління Держпраці у Вінницькій області про скасування постанови про накладення штрафу,
В С Т А Н О В И В :
у вересні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Держпраці у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № ВН 1384/205/АВ/П/ПТ/ПС/МГ-ФС від 18 вересня 2018 року.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що управлінням Держпраці у Вінницькій області під час перевірки позивача правомірно виявлено ознаки порушення законодавства про працю, а тому постанова про накладення штрафу № ВН 1384/205/АВ/П/ПТ/ПС/МГ-ФС від 18 вересня 2018 року скасуванню не підлягає.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначив про те, що відповідачем безпідставно застосовано санкції, визначені абзацом 3 частини 2 статті 265 КЗпП України, які передбачають відповідальність юридичних осіб за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, адже доплата до заробітної плати не є мінімальною державною гарантією в розумінні положень статті 12 Закону України "Про оплату праці". Також вказав, що акт інспекційного порушення не може бути підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, з 28 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року, інспектором праці проведено інспекційне відвідування ПрАТ "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект", за результатами якого складено акт інспекційного відвідування від 31 серпня 2018 року № ВН 1384/205/АВ та припис про усунення виявлених порушень № ВН1384/205/АВ/П від 31 серпня 2018 року.
З акта інспекційного відвідування вбачається, що в ході проведення перевірки, зокрема, встановлено, що відповідно до додатку № 1 протоколу № 3 засідання атестаційної комісії за результатами атестацій робочих місць працівникам, які працюють на важких роботах, на роботах iз шкідливими умовами пpaцi, на роботах з особливими природними географічними i геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлені доплати, однак, вони не розраховуються, не нараховуються та не виплачуються, а саме: машиністам бурових установок, машиністам компресорних установок, виконробам, про що свідчать відомості про нарахування заробітної плати за травень, червень, липень 2018 року, видаткові касові ордери та відомості на виплату грошей за травень, червень 2018 року.
При цьому, згідно з відомостями нарахування заробітної плати за травень, червень, липень 2018 року працівникам, що працюють у шкідливих умовах праці, а саме: машиністам бурових установок ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та виконробу ОСОБА_9, яким за результатами атестації робочих місць за умовами пpaці згідно додатку № 1 до протоколу № 3 засідання атестаційної комісії встановлена доплата 8% часової тарифної ставки за кожну годину роботи у шкідливих умовах, така доплата не розраховувалась та не нараховувалась.
На підставі виявлених порушень, уповноваженими особам відповідача прийнято постанову від 18 вересня 2018 року № ВН1384/205/АВ/П/ПТ/ПС/МГ-ФС про накладення на ПАТ "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" штрафу в сумі 223380,00 грн., відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об'єднання.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі - Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295), державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Згідно з пунктом 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Відповідно до пункту 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Пунктом 29 Порядку № 295 визначено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Статтею 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Згідно з статтею 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються КЗпП України та іншими актами законодавства України.
Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.
Отже, стаття 12 Закону України "Про оплату праці" містить не вичерпний перелік мінімальний державних гарантій та вказує на можливість їх встановлення іншими актами законодавства України, зокрема КЗпП України.
Відповідно до статті 100 КЗпП України на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, доплата за роботу із шкідливими і небезпечними умовами праці, на переконання суду, є мінімальною державною гарантією, що передбачена положеннями статті 100 КЗпП України.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по справі №804/7745/16 колегія суддів відхиляє, оскільки відображені у ній висновки стосуються доплати працівникам за роботу у нічний час, яка не передбачена як мінімальна державна гарантія ані положеннями статті 12 Закону України "Про оплату праці", ані КЗпП України.
Щодо посилань апелянта про те, що акт інспекційного відвідування не може бути підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені, в тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Згідно з пунктом 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Таким чином, складений посадовими особами відповідача акт інспекційного відвідування № ВН1384/205/АВ від 31 серпня 2018 року за своїм змістом є актом про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю, адже у висновках останнього, відображена уся інформація про виявленні під час перевірки порушення законодавства про працю, які позивачем не заперечувались.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про накладення штрафу від 18 вересня 2018 року винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, а тому скасуванню не підлягає.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 25 лютого 2019 року.
Головуючий
Загороднюк А.Г.
Судді
Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.
