ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2019

Справа № 910/6790/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Блажівської О.Є, при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні справу №910/6790/18

за позовом Національного антикорупційного бюро України

(03035, м.Київ, вул. Василя Сурикова,3, код ЄДРПОУ 39751280)

до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного

транспорту України "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ" - Відповідач-1

(03049, м.Київ, просп.Повітрофлотський, 11/15, код ЄДРПОУ 19014832)

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" - Відповідач-2

(04080, м.Київ, вул.Новокостянтинівська, 18, код ЄДРПОУ 38092255)

за участю у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Публічне акціонерне товариство "Українська Залізниця"

про : визнання правочинів недійсними, -

представники учасників справи:

від позивача: Клименко Є.С., довіреність № 99 від 27.12.17;

від відповідача-1: Ковтонюк Ю.А., довіреність № ЦХП-2 від 23.01.19;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: Волинський А.В., довіреність № Ц/6-45/13-19 від 28.01.19;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Національне антикорупційне бюро України, 30 травня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1 - Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ", та відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД", про визнання правочинів недійсними.

На обґрунтування позовних вимог Національне антикорупційне бюро України зазначає, що між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ" (надалі - відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" (надалі - відповідач-2) було укладено Договір поставки №ЦХП-14-01015-01 від 27.10.2015 (далі Договір), до якого також протягом жовтня-листопада 2015 року було укладено ряд додаткових угод, якими збільшено ціну дизельного палива, зокрема Додаткову угоду №1 від 28.10.2015 до Договору поставки №ЦХП-14-01015-01 від 27.10.2015, Додаткову угоду №2 від 02.11.20015 до Договору поставки №ЦХП-14-01015-01 від 27.10.2015, Додаткову угоду №3 від 05.11.2015 до Договору поставки №ЦХП-14-01015-01 від 27.10.2015, Додаткову угоду №4 від 13.11.2015 до Договору поставки №ЦХП-14-01015-01 від 27.10.2015, Додаткову угоду №5 від 27.11.2015 до Договору поставки №ЦХП-14-01015-01 від 27.10.2015, у зв'язку з чим позивач - Національне антикорупційне бюро України, просить суд визнати зазначені вище Додаткові угоди до Договору поставки №ЦХП-14-01015-01 від 27.10.2015 недійсними, оскільки останні, на думку позивача, укладені всупереч інтересам держави.

Ухвалою від 01.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.06.2018, залучено Публічне акціонерне товариство "Українська Залізниця" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 до участі у справі.

20.06.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" надійшли клопотання про закриття провадження у справі, заява про продовження процесуального строку для подання відзиву та клопотання про відкладення підготовчого засідання.

20.06.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ" надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву.

У підготовче засідання 20.06.2018 з'явилися представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи.

Розглянувши у підготовчому засіданні 20.06.2018 клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі, а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" задоволенню не підлягає.

Щодо клопотань відповідача-1 та відповідача-2 продовження процесуального строку для подання відзивів, суд, з метою дотримання процесуальних прав всіх учасників провадження, вважає за необхідне задовольнити зазначені клопотання та продовжити строк для подання відзивів на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 20.06.2018 присутнім представниками відповідачів та третьої особи було заявлене клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 01.08.2018, у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" про закриття провадження у справі відмовлено, клопотання Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" про продовження процесуального строку для подання відзивів задоволено, продовжено строк на подання відзивів на позовну заяву до 20.07.2018.

17.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Національного антикорупційного бюро України надійшло клопотання про долучення документів.

20.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" надійшов відзив на позовну заяву та заява про заміну відповідача-1 правонаступником.

24.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ" надійшов відзив на позовну заяву.

31.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Національного антикорупційного бюро України надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 01.08.2018 оголошено перерву до 15.08.2018.

10.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ" надійшли пояснення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" про заміну відповідача-1 правонаступником.

14.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" надійшли заперечення на відповідь на відзив.

14.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічне акціонерне товариство "Українська Залізниця" надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" про заміну відповідача-1 правонаступником.

У підготовче засідання 15.08.2018 з'явилися представники сторін. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" підтримав подану через відділ діловодства заяву про заміну Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ" правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Українська Залізниця", інші учасники справи заперечили проти задоволення зазначеної заяви.

Суд, розглянувши у підготовчому засіданні 15.08.2018, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" про заміну відповідача-1 правонаступником, встановив, що остання задоволенню не підлягає.

В підготовчому судовому засіданні 15.08.2018 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" про заміну Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ" правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Українська Залізниця" відмовлено, закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, розпочати розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання на 10.09.18.

10.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

10.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" надійшла заява про заміну відповідача-1 правоноступником.

У судовому засіданні 10.09.2018 оголошено перерву до 14.09.2018.

13.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" надійшли додаткові обґрунтування заяви про заміну відповідача-1 правонаступником.

14.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Національного антикорупційного бюро України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

14.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" надійшли заперечення проти клопотання Національного антикорупційного бюро України про долучення документів, які були подані через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 17.07.2018, тобто в межах визначеного строку, відповідно до резолютивної частини Ухвали Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 (ч.8).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2019 повідомлено сторін про те, судове засідання 14.09.2018 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є на лікарняному. Наступне засідання у справі призначено на 26.09.18.

25.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта у галузі права.

26.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта у галузі права.

У судове засідання 26.09.2018 з'явилися представники учасників справи.

У відповідності до приписів ч.1 ст.207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Імперативною нормою ч.2 ст.207 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Розглянувши у судовому засідання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" повторно подану заява про заміну відповідача-1 правоноступником, додаткових обґрунтування та заслухавши пояснення сторін, суд залишив без розгляду повторно подану заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" про заміну відповідача-1 правонаступником.

У судовому засіданні 26.09.2018 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" усно заявлено відвід судді Блажівській О.Є. від розгляду даної справи.

Судом оголошено перерву та надано час представнику відповідача-2 для письмового обґрунтування заявленого відводу.

Після перерви, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" надав у судовому засіданні заяву про відвід судді Блажівської О.Є.

У своїй заяви про відвід судді Блажівської О.Є. від розгляду даної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" зазначає, що суддею Господарського суду міста Києва були допущено порушення принципів рівності та змагальності сторін, а також принцип верховенства права, що на думку заявника, унеможливлює винесення законного та обґрунтованого рішення у даній справі, а тому зазначені обставини є підставою для відводу судді Блажівської О.Є. від розгляду даної справи.

Розглянувши подану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД", суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявленого відводу та наявності підстав для зупинення провадження по справі для вирішення питання про відвід у відповідності до ч.3 ст.39 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 зупинено провадження у справі № 910/6790/18 до вирішення питання про відвід судді Блажівської О.Є. від розгляду справи №910/6790/18 за позовом Національного антикорупційного бюро України до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" про визнання правочинів недійсними, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" про відвід судді Блажівської О.Є. від розгляду справи №910/6790/18 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2018 передано на розгляд судді Пасько М.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 (суддя Пасько М.В.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" в задоволенні заяви про відвід судді Блажівської О.Є. у справі № 910/6790/18.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Враховуючи, що провадження у справі №910/6790/18 було зупинено ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 до вирішення суддею, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України, заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" про відвід судді Блажівської О.Є. від розгляду справи №910/6790/18, тоді як ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 (суддя Пасько М.В.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" про відвід судді Блажівської О.Є. від розгляду справи №910/6790/18 відмовлено, суд дійшов висновку про поновлення провадження у справі № 910/6790/18.

Одночасно, як встановлено судом, 28.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" надійшла апеляційна скарга на Ухвалу Господарського суду міста Києва про зупинення провадження від 26.09.2018.

Відповідно до п.17.10 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-8, 10, 12-14, 17-21, 31-33 частини першої статті 255 цього Кодексу, чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються усі матеріали.

Пунктом 12 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про зупинення провадження у справі.

Згідно з п. 17.12 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі до перегляду ухвали у справі в порядку апеляційного чи касаційного провадження, якщо відповідно до підпункту 17.10 цього підпункту до суду апеляційної чи касаційної інстанції направляються всі матеріали справи.

Враховуючи вищевказані приписи процесуального законодавства, господарський суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі до завершення розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" надійшла апеляційна скарга на Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2018.

Так, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2018 поновлено провадження у справі №910/6790/18 за позовом Національного антикорупційного бюро України до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" про визнання правочинів недійсними та зупинено провадження у справі №910/6790/18 до завершення розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" надійшла апеляційна скарга на Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2018.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 р. у справі №910/6790/18 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Воленс Трейд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 без змін.

13.12.2018 через відділ діловодства господарського суду міста Києва з Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6790/18.

Згідно із ч.1 ст.230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.

За таких обставин, провадження у справі №910/6790/18 підлягає поновленню.

Ухвалою від 26.12.2018 поновлено провадження у справі №910/6790/18, судове засідання призначено на 30.01.2019.

У судовому засіданні 30.01.2019 судом оголошено перерву до 12.02.2019.

12.02.2019через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

12.02.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" надійшла заява про відвід судді.

У судове засідання 12.02.2019 з'явились представники позивача, відповідача-1 та третьої особи.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився,

У судовому засіданні розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" про відвід судді та встановлено наступне.

Відповідно до ч.3 ст.38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Обґрунтовуючи заяву про відвід судді, відповідач-2 зазначає, що на думку останнього обставинами які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді є те, що суддя відмовляв у задоволені клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД".

При цьому, зазначені обставини вже були досліджені та розглянуті у судовому засіданні 26.09.2018, коли представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" усно заявлено відвід судді Блажівській О.Є. від розгляду даної справи.

Одночасно, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" зазначає, що сумніви, щодо неупередженості судді, виникли та стали відомими під час розгляду позовної заяви у судових засідання, зокрема 30.01.2019.

Проте, посилаючись на норму ч.3 ст.38 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу, заявник порушив зазначений строк, подавши заяву про відвід судді через відділ діловодства лише 12.02.2019.

Так, згідно із ч.5 ст.38 Господарського процесуального кодексу України якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.

Враховуючи, що відвід Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" заявлений судді з тих самих підстав та з порушенням строку на подання останнього, суд у судовому засіданні 12.02.2019 залишив заяву відповідача-2 про відвід судді без розгляду.

При цьому, судом розглянуто клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" про відкладення розгляду справи та відмовлено в його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому обґрунтовуючи клопотання про відкладення розгляду справи, відповідача-2 зазначає про те, що адвокат Малолітнев О.В., яким здійснюється представництво Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" у даній справі, не має об'єктивної можливості прийняти участь в судовому засіданні через представництво інтересів іншого Товариства у іншій судовій справі.

Проте, як встановлено судом, представником в усіх судових засіданнях по даній справі, який представляв інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД" був Кулинич В.П.

Оскільки, як встановлено судом, відповідач-2 був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи, беручи до уваги той факт, що для Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛЕНС ТРЕЙД", відповідно до клопотання про відкладення, у пріоритеті було інше судове засідання, що в свою чергу не є поважною причиною неявки, суд дійшов висновку про відсутність підстав з якими законодавець пов'язує можливість та необхідність відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до вимог статті 222 Господарського процесуального кодексу України судом під час розгляду справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від № 552016000000000330 з попередньою правовою кваліфікацією за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань міститься у матеріалах справи).

У процесі здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що 27.10.2015 між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОГ АЕРО ДЖЕТ» (найменування юридичної особи було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Воленс Трейд»), укладено Договір поставки № ЦХП-14-01015-01 (далі - Договір поставки).

Філія "Центр забезпечення виробництва" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Філія "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця") здійснила оприлюднення оголошення про проведення державної закупівлі палива рідинного та газу; олив мастильних (дизельне паливо) код ДК 19.20.2 (далі - дизельне паливо), розмістивши його на веб-порталі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за № 165678, та опублікувало його у Віснику державних закупівель за №293/1/1 (15.07.2015) від 15.07.2015.

Проведення вказаної державної закупівлі дизельного палива проводилося на підставі Закону України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції чинній станом на день закупівель), метою якого є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, у тому числі на основі принципів добросовісної конкуренції учасників, максимальної економії та ефективності, запобігання корупційним діям і зловживанням.

Судом встановлено, що 27.10.2015 між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОГ АЕРО ДЖЕТ», як постачальником, укладено договір поставки № ЦХП-14-01015-01.

Пунктом 2.1 Договору поставки передбачено, що ціна на товар, який продається за Договором поставки, встановлюється у національній валюті України - гривні на умовах FCA (франко-перевізник), станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках Замовника (відповідно до вимог "Інкотермс" у редакції 2010 року), і включає: вартість товару, всі податки та збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ, і вказується у специфікаціях до Договору поставки.

Згідно з п. 2.3 Договору поставки сторони планують за цим договором поставити товар на суму 394 950 000,00 грн., крім того, ПДВ 20 % - 78990 000,00 грн., на загальну суму 473 940 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки кількість товару, який планується до поставки за Договором поставки, вказується у Специфікаціях до Договору поставки.

Згідно з п. 12.2 Договору поставки термін дії Договору поставки встановлюється з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2015, а в разі наявності потреби Замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу Постачальника та в частині оплати, - до повного виконання.

Згідно зі специфікацією № 1 запропоновано до постачання дизельне паливо у кількості 30 000 тон, вартістю 15 798,00 грн. за тонну, у тому числі ПДВ, на загальну суму - 473 940 000,00 грн, у тому числі ПДВ.

Пунктом 2.4 Договору поставки визначено, що ціна товару, зазначена у специфікаціях, не є твердою та буде змінена відповідно до кон`юктури ринку на відповідні товари, що підтверджено висновком ДП «Держзовнішінформ». Зміна ціни Товару та вартості Договору сторонами шляхом підписання додаткової угоди.

З огляду на вказане та керуючись пунктом 2.4 Договору поставки, відповідачами протягом жовтня-листопада 2015 року укладено ряд додаткових угод, якими збільшено ціну дизельного палива.

Так, додатковою угодою № 1 від 28.10.2015 до Договору поставки (далі - Додаткова угода № 1) відповідачі погодили:

- прийняти Специфікацію № 1 у другій редакції, згідно з якою поставити 493,550 тонн, вартістю 15 798,00 грн за тонну, на загальну суму 7 797 102,90 грн, у тому числі ПДВ;

- включити Специфікацію № 2, згідно з якою поставити 25 214,767 тонн, вартістю 15 798,00 грн за тонну, на загальну суму 398 342 889,07 грн, у тому числі ПДВ;

- включити Специфікацію № 3, згідно з якою поставити 4000,000 тонн, вартістю 16 950,00 грн за тонну, на загальну суму 67 800 000,00 грн, у тому числі ПДВ;

- викласти п. 2.3 Договору поставки у новій редакції, згідно з якою загальна сума товару становила 473 939 991,97 грн.

Отже, у Додатковій угоді № 1 згідно зі Специфікацією № 3 відповідачі збільшили вартість однієї тонни продукції дизельного палива на 7,29%.

У подальшому, між сторонами була укладена Додаткова угода № 2 до Договору поставки від 02.11.2015 (далі - Додаткова угода № 2), якою було погоджено:

- прийняти Специфікацію № 2 в другій редакції, згідно з якою поставити 14 122,565 тонн, вартістю 15 798,00 грн, у тому числі ПДВ, за тонну, на загальну суму 223 108 281,88 грн, у тому числі ПДВ;

- включити Специфікацію № 4, згідно з якою поставити 10100,000 тонн, вартістю 17 349,96 грн за тонну, на загальну суму 175 234 596,00 грн, у тому числі ПДВ;

- викласти п. 2.3 Договору поставки у новій редакції, згідно з якою загальна сума товару становила 473 939 980,78 грн.

Отже, у Додатковій угоді № 2 згідно зі Специфікацією № 4 відповідачі збільшили вартість однієї тонни продукції дизельного палива на 9,82%.

Додатковою угодою № 3 до Договору поставки від 05.11.2015 (далі - Додаткова угода № 3) відповідачі погодили:

- прийняти Специфікацію № 2 в третій редакції, згідно з якою поставити 12 992,137 тонн, вартістю 15 798,00 грн за тонну, на загальну суму 205 249 780,33 грн, у тому числі ПДВ;

- прийняти Специфікацію № 3 в другій редакції, згідно з якою поставити 4030,002 тонн, вартістю 16 950,00 грн за тонну, на загальну суму 68 308 533,90 грн, у тому числі ПДВ;

- включити Специфікацію № 5, згідно з якою поставити 1000,000 тонн, вартістю 17 349,96 грн за тонну, на загальну суму 17 349 960,00 грн, у тому числі ПДВ;

- викласти п. 2.3 Договору поставки у новій редакції, згідно з якою загальна сума товару становила 473 939 973,13 грн.

Отже, у Додатковій угоді № 3 згідно зі Специфікацією № 3 відповідачі збільшили вартість однієї тонни продукції дизельного палива на 7,29%, а згідно зі Специфікацією № 5 - на 9,82%.

У подальшому, між сторонами була укладена Додаткова угода № 4 до Договору поставки від 13.11.2015 (далі - Додаткова угода № 4), якою було погоджено:

- прийняти Специфікацію № 2 в четвертій редакції, згідно з якою поставити 7500,948 тонн, вартістю 15 798,00 грн за тонну, на загальну суму 118 499 976,50 грн, у тому числі ПДВ;

- включити Специфікацію № 6, згідно з якою поставити 1000,000 тонн, вартістю 17 349,96 грн за тонну, на загальну суму 86749800,00 грн, у тому числі ПДВ;

- викласти п. 2.3 Договору поставки у новій редакції, згідно з якою загальна сума товару становила 473 939 969,30 грн.

Отже, у Додатковій угоді № 4 згідно зі Специфікацією № 6 відповідачі збільшили вартість однієї тонни продукції дизельного палива на 9,82%.

Додатковою угодою № 5 до Договору поставки від 27.11.2015 (далі - Додаткова угода № 5) відповідачі погодили:

- прийняти Специфікацію № 2 у п'ятій редакції, згідно з якою поставити 30,015 тонн, вартістю 15 798,00 грн за тонну, на загальну суму 474176,98 грн, у тому числі ПДВ;

- прийняти Специфікацію № 4 в другій редакції, згідно з якою поставити 10141,878 тонн, вартістю 17 349,96 грн за тонну, на загальну суму 175 961 177,63 грн, у тому числі ПДВ;

- прийняти Специфікацію № 5 в другій редакції, згідно з якою поставити 1037,687 тонн, вартістю 17 349,96 грн за тонну, на загальну суму 18 003 827,94 грн, у тому числі ПДВ;

- прийняти Специфікацію № 6 в другій редакції, згідно з якою поставити 5050,892 тонн, вартістю 17349,96 грн за тонну, на загальну суму 87 632 774,16 грн, у тому числі ПДВ;

- включити Специфікацію № 7, згідно з якою поставити 6750,000 тонн, вартістю 17 149,98 грн за тонну, на загальну суму 115 762 365,00 грн, у тому числі ПДВ;

- викласти п. 2.3 Договору поставки у новій редакції, згідно з якою загальна сума товару становила 473 939 958,50 грн.

Отже, у Додатковій угоді № 5 згідно зі Специфікаціями №№ 4-6 відповідачі збільшили вартість однієї тонни продукції дизельного палива на 9,82%, згідно зі Специфікацією № 7 - на 8,56%.

Національне антикорупційне бюро України вказує на те, що вищевказані Додаткові угоди №№ 1-5 укладені відповідачами всупереч приписам пункту 2 частині 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" та підлягають визнанню недійсними, як такі, що укладені без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам на підставі приписів частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти на момент вчинення спірного правочину визначені Законом України "Про здійснення державних закупівель" (у редакції, що діяла на момент укладення спірних додаткових угод).

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

У абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, Законом України "Про здійснення державних закупівель" встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Міністерством економічного розвитку і торгівлі України у роз'ясненнях від 07.04.2015 №3302-05/11398-07 зазначено, що у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.

Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов'язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Так, ціна одиниці продукції дизельного палива за Додатковою угодою № 1 згідно зі Специфікацією № 3 збільшена на 7,29%, Додатковою угодою № 2 згідно зі Специфікацією № 4 - на 9,82%, за Додатковою угодою № 3 згідно зі Специфікацією № 3 на 7,29%, а згідно зі Специфікацією № 5 - на 9,82%, за Додатковою угодою № 4 згідно зі Специфікацією № 6 - на 9,82% та за Додатковою угодою № 5 згідно зі Специфікаціями №№ 4-6 на 9,82%, згідно зі Специфікацією № 7 - на 8,56%.

Як встановлено судом вище, згідно пункту 2.4 Договору поставки відповідачі визначили, що ціна товару, зазначена у специфікаціях, не є твердою та буде змінена відповідно до кон'юнктури ринку на відповідні товари, що підтверджено висновком ДП «Держзовнішінформ».

Так, згідно з листом ДП «Держзовнішінформ» від 27.10.2015 № 43/626, розрахунковий рівень цін на внутрішньому ринку України під час постачання дизельного палива Євро в опті з врахуванням ПДВ складав 17 950- 18 450 грн.

Згідно з інформацією, отриманою від ДП «Держзовнішінформ» (лист від 10.05.2018 № 231/735/JI) у період з 28.10.2015 по 27.11.2015, коли відповідачами були укладені спірні Додаткові угоди №№ 1-5, було відсутнє коливання на ринку ціни дизельного палива в бік збільшення.

Так, розрахунковий рівень цін на внутрішньому ринку України під час постачання дизельного палива Євро в опті з врахуванням ПДВ складав:

станом на 28.10.2015 (дата укладення Додаткової угоди № 1) - 17850-18450 грн;

станом на 02.11.2015 (дата укладення Додаткової угоди № 2) - 17750-18350 грн;

станом на 05.11.2015 (дата укладення Додаткової угоди № 3) - 17650-17950 грн;

станом на 13.11.2015 (дата укладення Додаткової угоди № 4) - 17050-17980 грн;

станом на 27.11.2015 (дата укладення Додаткової угоди № 5) - 17050-17980 грн.

Отже, ціна на ринку на одиницю продукції дизельного палива в період з 28.10.2016 по 27.11.2016 не підвищувалась, що підтверджується листом ДП «Держзовнішінформ» від 10.05.2018 № 231/735/Л.

Посилання відповідача-1 на експертно-правовий висновок Інституту держави і права НАН України ім. В.М. Корецького від 28.03.2016 №12/127 судом не береться до уваги, так як такий висновок не є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки не містить фактичних даних на підтвердження чи спростування обставин по справі, а є по своїй суті думкою фахівців в певній галузі.

Оцінюючи посилання відповідача-2 на висновок №58/18 за результатами судової товарознавчої експертизи від 16.07.2018, суд зазначає, що наслідками проведеного дослідження експертом було визначено середню ціну на дизельне паливо відповідних марок на великогуртовому внутрішньому ринку України, у разі його постачання на умовах постачання та оплати, які обумовлені Договором поставки від 27.10.2015, за станом на 10.09.2015 менша за аналогічні ціни за станом на 28.11.2015, на 02.11.2015, на 05.11.2015, на 15.11.2015 та на 27.11.2015. Таким чином визначення середнього значення ціни на паливо доводить наявність, або відсутність коливання ціни на такий товар, наявність якої є необхідною умовою внесення змін до Договору поставки, про що вказано у пункті 2.4 вказаного правочину, як зміна кон'юктури ринку на відповідні товари.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до пункту 2 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Статтями 1, 8 Конституції України також визначено, що зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

У відповідності до постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У пункті 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Отже, за встановлених обставин справи, судом встановлено, що Додаткові угоди №№ 1-5 були укладені за відсутності реального коливання (збільшення) ринкових цін на дизельне паливо, оскільки за період з 28.10.2016 по 27.11.2016 ціна дизельного палива на ринку не підвищувалась, а твердження відповідачів про те, що ціна, вказана в додаткових угодах є нижчою за середню на внутрішньому ринку не є такими підставами, які передбачають внесення змін до Договору поставки шляхом укладення додаткових угод. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/4474/17.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що спірні Додаткові угоди, суперечать приписам п.2 ч.5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Згідно пункту 2 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним" № 9 від 06.11.2009, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Щодо підстав в обґрунтування позовних вимог стосовного того, що спірні додаткові угоди укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, суд вказує наступне.

Статтею 228 ЦК України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін (пункт 3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Отже, для визнання недійсним спірного договору на підставі статті 228 ЦК України позивач повинен довести, в чому саме полягає невідповідність цього правочину інтересам держави і суспільства, наявність умислу сторін або однієї сторони на укладення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наявність вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо невідповідності договору вимогам статті 228 ЦК України, позивач зазначає, що з огляду на те, що підвищення ціни на дизельне паливо згідно з додатковими угодами №№ 1-5 були укладені завідомо, що суперечить інтересам держави, оскільки в попередніх випадках внесення аналогічних змін такі обставини мали місце.

У частині 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № З-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Так, засновником Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» є Міністерство інфраструктури України та 100% статутного капіталу даного підприємства належить державі.

Преамбулою Закону України «Про здійснення державних закупівель» визначено, що цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Визначене положеннями Закону України «Про здійснення державних закупівель» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави та, відповідно, кожної особи, котра в ній існує, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Отже, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі встановлених Законом України «Про здійснення державних закупівель» вимог.

З метою забезпечення інтересів держави і суспільства під час державних закупівель у статті 3 Закону України «Про здійснення державних закупівель» встановлено принципи здійснення закупівель, дотримання яких є обов'язковим всіма учасниками державних закупівель. Так, зокрема, принципами державних закупівель є: максимальна економія та ефективність; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Так, під час прийняття рішення про укладення Додаткової угоди № 1 у відповідача 1 були відсутні обґрунтовані, документально підтверджені відомості, які підтверджували зростання цін на дизельне паливо в період з моменту укладення договору (27.10.2015) до моменту укладення Додаткової угоди № 1 (28.10.2015).

Крім того, як свідчать відомості, надані ДП «Держзовнішінформ» (лист від 10.05.2018 № 231/735-Л), ціна на ринку на товар «дизельне паливо» в період з 27.10.2015 по 28.10.2015 навпаки зменшилась. На момент укладення Додаткової угоди № 2 у відповідача 1 також були відсутні будь-які відомості, які б свідчили про збільшення ціни на ринку на дизельне паливо, а ціна на товар змінилась у бік зменшення. Аналогічна ситуація мала місце під час укладення Додаткових угод №№ 3-5, на момент укладення яких у відповідача 1 були наявні відомості (довідки ДП «Держзовнішінформ») про зниження цін на товар «дизельне паливо».

Вказані обставини свідчать про порушення посадовими особами відповідача 1 такого принципу закупівель, як максимальна економія та ефективність.

Відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У пункті 2.1. Статуту Відповідача 1 передбачено, що підприємство створене з метою забезпечення залізниць, інших організацій та підприємств залізничного транспорту України матеріально технічними ресурсами та отримання прибутку.

Положеннями пунктів 7.2, 7.6.5, 7.6.7 Статуту відповідача 1 визначено, що управління підприємством здійснюється його директором, який організовує виконання завдань статутної спрямованості, несе відповідальність за виконання, покладених на нього, що визначені контрактом та статутом підприємства, ефективне використання та збереження державного майна та коштів, які знаходяться у віданні підприємства, дотримання законодавства України

З наведеного вбачається, що під час реалізації наданих повноважень та вчиненні юридично значимих дій директор Відповідача 1 зобов'язаний діяти в інтересах та на користь підприємства, а відповідні дії мають бути ним вчинені на користь товариства.

Однак під час укладення спірних Додаткових угод №№ 1-5 посадовими особами відповідача 1 не було вчинено жодних дій, спрямованих на максимально ефективне витрачання коштів та забезпечення інтересів держави.

Жодних дій, спрямованих на економічне обґрунтування доцільності вчинення спірних правочинів та отримання вигоди, Відповідачем 1 від укладення такого договору вчинено не було.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження (пункт 3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Так, як на підтвердження наміру посадових осіб відповідача 1 на порушення інтересів держави і суспільства внаслідок укладення Додаткових угод позивач посилається на протоколи засідань комітету з конкурсних торгів відповідача 1 № 147/15-ц від 28.10.2015, № 153/15-ц від 02.11.2015, № 155/15-ц від 05.11.2015, № 162/15-ц від 13.11.2015, № 168/15-ц від 27.11.2015. Зі змісту вказаних протоколів, за твердженнями позивача, вбачається, що посадовим особам відповідача 1 було відомо про відсутність коливання цін на ринку нафтопродуктів у бік збільшення. Зокрема, члени комітету з конкурсних торгів на його засіданнях були ознайомленні із довідками ДП «Держзовнішінформ» та іншими документами, які свідчили про відсутність зростання цін на дизельне паливо з моменту укладення Договору поставки, а отже, про відсутність підстав для укладення спірних Додаткових угод. Незважаючи на відсутність підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», комітет з конкурсних торгів відповідача 1 приймав рішення та надавав доручення готувати та підписувати спірні Додаткові угоди, які в подальшому укладалися на виконання відповідних рішень.

Отже, в момент укладення Додаткових угод №№ 1-5 його сторонам достовірно було відомо про відсутність збільшення вартості дизельного палива внаслідок коливань цін на відповідний товар на ринку, і сторони договору повинні були усвідомлювати, що укладення спірних Додаткових угод №№ 1-5 призведе до порушення вимог, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», однак не відмовилися від наміру укласти спірні Додаткові угоди №№ 1-5, а отже, допускали настання протиправних наслідків.

Частина 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст. ст. 76-79 ГПК України)

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Проте, суд зазначає, що позивачем не доведено, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, наявність протиправних наслідків цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. за № 9).

Разом із цим, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, відсутній вирок суду, що був би доказом наявності умислу сторін оспорюваного правочину на вчинення цього правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Окрім того, позивачем не доведено наявності та розміру заподіяних державі внаслідок укладення оспорюваного правочину збитків.

Лише факт укладення спірної Додаткових угод №№ 1-5 не є безумовним доказом того, що укладена між відповідачами оспорювані Додаткові угоди суперечать інтересам держави.

Позивачем також не обґрунтовано спрямованість та відповідність спірної додаткової угоди переліченим вище ознакам, які би свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

Водночас суд вважає за необхідне зауважити, що статтею 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" визначено, що Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.

Пунктом 13 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" встановлено, що за наявності підстав, передбачених законом, Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків надано право подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

Статтею 16 Закону України "Про національне антикорупційне бюро" визначені обов'язки Національного антикорупційного бюро, зокрема, щодо:

- здійснення оперативно - розшукових заходів з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також в оперативно - розшукових справах, витребуваних від інших правоохоронних органів;

- здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проведення досудового розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.

Отже, зважаючи на обов'язки Національного антикорупційного бюро України, передбачені ст. 16 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" вказаний орган в силу покладених на нього обов'язків та визначеної законом компетенції вживає заходів (в тому числі, шляхом подання відповідного позову до суду) у випадках виявлення в діях інших осіб ознак корупційного правопорушення.

За Конвенцією ООН проти корупції (ратифікована Законом України від 18.10.2006 №251-V), зокрема, в частині забезпечення проведення ефективної скоординованої політики протидії корупції (ч.1 ст.5), надання такому органу (створеному з метою протидії корупції) можливості виконувати свої функції ефективно (ч.2 ст.6), запобігання зловживанню процедурами, які регулюють діяльність приватних юридичних осіб (п.d ч.2 ст.12), то попередження, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень в публічній і приватній сферах суспільних відносин є пріоритетним завданням держави України, а відтак наявність ознак такого правопорушення у відповідному правочині є порушенням інтересів держави.

Таким чином, з аналізу наведених положень Закону України "Про національне антикорупційне бюро України" та зазначеної вище Конвенції, завдань та мети діяльності даного органу вбачається, що Національне антикорупційне бюро України за наявності ознак корупційного діяння зобов'язане вжити ефективних заходів для припинення корупційного правопорушення, в тому числі, внаслідок подання позову про визнання угод недійсними за наявності підстав, передбачених законом, у порядку, встановленому законодавством України.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України у Інформаційному листі №01-06/680/17 від 27.03.2017 "Про деякі питання застосування положень пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України».

Враховуючи викладене вище, приписи статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", Конвенції ООН проти корупції та Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/680/17 від 27.03.2017, господарський суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для звернення позивача з даним позовом до суду.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги Національного антикорупційного бюро України підлягають задоволенню.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідачів не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 №7.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національного антикорупційного бюро України задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 28.10.2015 до договору поставки № ЦХП-14-01015-01 від 27.10.2015, укладену між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15; ідентифікаційний код 19014832) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОГ АЕРО ДЖЕТ» (04080, м.Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 18; ідентифікаційний код 38092255).

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 02.11.2015 до договору поставки № ЦХП-14-01015-01 від 27.10.2015, укладену між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ» (03049, м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15; ідентифікаційний код 19014832) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОГ АЕРО ДЖЕТ» (04080, м.Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 18; ідентифікаційний код 38092255).

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 05.11.2015 до договору поставки № ЦХП-14-01015-01 від 27.10.2015, укладену між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ» (03049, м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15; ідентифікаційний код 19014832) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОГ АЕРО ДЖЕТ» (04080, м.Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 18; ідентифікаційний код 38092255).

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 13.11.2015 до договору поставки № ЦХП-14-01015-01 від 27.10.2015, укладену між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ» (03049, м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15; ідентифікаційний код 19014832) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОГ АЕРО ДЖЕТ» (04080, м.Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 18; ідентифікаційний код 38092255).

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 27.11.2015 до договору поставки № ЦХП-14-01015-01 від 27.10.2015, укладену між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ» (03049, м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15; ідентифікаційний код 19014832) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОГ АЕРО ДЖЕТ» (04080, м.Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 18; ідентифікаційний код 38092255).

7. Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ» (03049, м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15; ідентифікаційний код 19014832) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3, ідентифікаційний код 39751280) 4 405,00 грн (чотири тисячі чотириста п'ять гривень 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " ВОЛЕНС ТРЕЙД" (04080, м.Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 18; ідентифікаційний код 38092255) на користь Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3, ідентифікаційний код 39751280) 4 405,00 грн (чотири тисячі чотириста п'ять гривень 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 22.02.2019

Суддя О.Є. Блажівська