Справа № 509/705/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

за участю: заявниці ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

заінтересованої особи ОСОБА_3,

представника заінтересованої особи служби у справах дітей Соручан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, заінтересовані особи: ОСОБА_3, Служба у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації, про видачу обмежувального припису

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2019 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, заінтересовані особи: ОСОБА_3, Служба у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації, про видачу обмежувального припису, в обґрунтування якої заявниця зазначила, що вона та ОСОБА_3, з 13.10.2012 року перебувають у шлюбі, на даний час перебувають у процесі розлучення (справа розглядається Овідіопольським районним судом Одеської області), мають спільну дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

Спільне життя з чоловіком у нас не склалося через різні життєві погляди, постійні непорозуміння та сварки, що вчиняються ОСОБА_3 у присутності у дитини. Чоловік агресивно себе поводить, вчинює тиск на неї, принижує її честь та гідність.

21 січня 2019 року Овідіопольським районним судом Одеської області було притягнуто ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП за фактом вчинення ним 15 січня 2019 року домашнього насильства за місцем їх помешкання.

В результаті фізичного домашнього насилля дитина ОСОБА_5 з 16.01.2019 р. до 21.01.2019 р. знаходилась на стаціонарному лікуванні в КУ "Овідіопольська центральна районна лікарня" з діагнозом : травма грудної клітини, що підтверджується довідкою лікаря.

Станом на 20 лютого 2019 року ОСОБА_5 знаходиться на оздоровленні в обласному дитячому санаторії "Мала Долина", що підтверджується довідкою.

Найбільшою проблемою для неї та її дитини, насамперед, великий ризик продовження вчинення домашнього насильства чоловіком ОСОБА_3, можливість настання невідворотних наслідків для стану здоров'я її та її дитини, з огляду на сукупність багатьох факторів: ОСОБА_3 вчиняв насильство багаторазово, його дії носять системний характер.

З огляду на викладене, з посиланням на ст.ст.350-1 - 350-8 ЦПК України, ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вона просить суд видати обмежувальний припис строком на шість місяців стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, із наступними заходами тимчасового обмеження:

- заборонити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою малолітньою особою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1;

- обмежити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, спілкування з постраждалою дитиною - малолітньою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- заборонити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, наближатися на відстань у 800 (двісті) метрів та ближче до місця проживання (перебування) постраждалої малолітньої особи ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, місця навчання дитини - малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,та інших місць частого відвідування постраждалою особою.

Заборонити вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс повідомлення) з малолітньою дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.

Заявниця та її представник в судовому засіданні заяву підтримали, підтвердили обставини викладені у заяві та просили суд заяву задовольнити у повному обсязі.

Заінтересована особа ОСОБА_3 проти задоволення заяви не заперечував.

Представник заінтересованої особи служби у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації в судовому засіданні просила суд прийняти рішення з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані суду письмові докази по справі, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 13.10.2012 року перебувають у шлюбі, на даний час перебувають у процесі розлучення (справа розглядається Овідіопольським районним судом Одеської області), мають спільну дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

Спільне життя з чоловіком у нас не склалося через різні життєві погляди, постійні непорозуміння та сварки, що вчиняються ОСОБА_3 у присутності у дитини. Чоловік агресивно себе поводить, вчинює тиск на неї, принижує її честь та гідність.

21 січня 2019 року Овідіопольським районним судом Одеської області було притягнуто ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП за фактом вчинення ним 15 січня 2019 року домашнього насильства за місцем їх помешкання.

В результаті фізичного домашнього насилля дитина ОСОБА_5 з 16.01.2019 р. до 21.01.2019 р. знаходилась на стаціонарному лікуванні в КУ "Овідіопольська центральна районна лікарня" з діагнозом : травма грудної клітини, що підтверджується довідкою лікаря.

Станом на 20 лютого 2019 року ОСОБА_5 знаходиться на оздоровленні в обласному дитячому санаторії "Мала Долина", що підтверджується довідкою.

07.01.2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за допомогою якого, держава, декларуючи нульову толерантність до домашнього насильства і визнаючи його суспільну небезпечність, впровадила нові підходи до протидії цьому соціальному явищу; був запроваджений такий новий юридичний інструмент, як обмежувальний припис.

Відповідно до пояснювальної записки суб'єкта законодавчої ініціативи до проекту Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (додається), прийняття акту зумовлена підготовкою до ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція).

Незважаючи на те, що Стамбульська конвенція ще не ратифікована Україною, новели ЦПК України, внесені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», щодо видачі обмежувальних приписів, необхідно розглядати в контексті норм Конвенції, яким вони відповідають за своєю суттю, для гармонізації з якими були прийняті.

Так, ст.53 Конвенції передбачено, що:

1.Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб належні обмежувальні або захисні приписи були доступними для жертв усіх форм насильства, які підпадають під сферу застосування цієї Конвенції.

2.Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб обмежувальні або захисні приписи, зазначені в пункті 1, були:

- доступними для невідкладного захисту та без покладення неналежного фінансового або адміністративного тягаря на жертву;

- виданими на певний період або до їхньої зміни чи зняття;

- у разі необхідності виданими на основі ex parte, що має негайну дію;

- доступними незалежно від іншого правового провадження або на додаток до нього;

- дозволеними бути представленими в подальшому правовому провадженні.

3.Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб порушення обмежувальних або захисних приписів, виданих відповідно до пункту 1, підлягало ефективним, пропорційним та переконливим кримінальним або іншим юридичним санкціям.

Згідно довідника Парламентської асамблеї Ради Європи щодо положень Конвенції (витяг додається), мета положення останньої про цивільні позови та засоби правового захисту - запровадження засобів цивільно-правового захисту, що дозволяють судам зупиняти певну поведінку та дають змогу постраждалим просити про ухвалення певних судових дій, таких як судові заборони, тимчасові приписи, заборонні судові накази чи судові накази про заборону домагання. Ці судові заборони - важливі захисні заходи, адже вони перешкоджають правопорушникові, наприклад, наближатися до постраждалих у їхніх будинках і навколо них. У разі домашнього насильства ці судові заборони можуть дати жертві довготриваліший захист, якого не забезпечують надзвичайні захисні судові приписи. Вилучення правопорушника, навіть якщо він власник місця проживання, запобігає подальшим травмам у жертви, яка б інакше була змушена залишити дім, часто разом з дітьми, задля власної безпеки. Сторони мають вирішити, яка владна структура матиме право на видачу заборонних постанов, проте безпека жертви чи особи, що наражається на ризик, має залишатися пріоритетом. Сторони мають забезпечити, щоб жертви всіх зазначених у конвенції видів насильства мали змогу отримати постанови для обмеження дій кривдника та захистити жертву від контактів з ним на певний час.

Відповідно до п.п. 5, 7 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

З огляду на викладене, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Таким чином обмежувальний припис, з урахуванням положень ст.350-4 ЦПК України та ст.16 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», не потребує наявність судового рішення чи вироку суду у відношенні кривдника, у якості преюдиції, і може бути виданий і у випадках, коли кривдника ще взагалі не притягнуто до адмінвідповідальності та не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, на підставі інших доказів у їх сукупності, не заміняє провадження у справах про адміністративне правопорушення та/або кримінальне провадження та не потребує застосування презумпції невинуватості при розгляді справи в порядку ЦПК України. По-перше, законом встановлені максимально стислі строки розгляду заяв такої категорії, які є, у більшості випадків, недостатніми до притягнення кривдника навіть до адміністративної відповідальності. По-друге, Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (ч.3, 5 ст.26) пов'язує видачу та продовження обмежувального припису з оцінкою ризиків - оцінюванням вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п.9 ч.1 ст.1).

При цьому суд вважає, що Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», як і Глава 13 розділу IV ЦПК України, надає безпеці постраждалої особи першочерговий пріоритет навіть над майновими правами кривдника на житло.

Частиною 1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. (ратифікована Україною 27.02.1991 р., дата набуття чинності для України 27.09.1991 р.) визначено, що «в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини».

Статтею 19 Конвенції передбачено, зокрема, що держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань … з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв'язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури.

Відповідно до положень ст.ст.1, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

З огляду на викладене, звертаючи увагу на триваючий та системний характер насильницьких дій ОСОБА_3, які продовжуються навіть після процесуальних дій збоку органів поліції та суду, рішення якого не забезпечують належну поведінку кривдника та відкрито і демонстративно не сприймаються ним, суд вважає доведеним ризик продовження застосування ОСОБА_3 домашнього насильства як по відношенню до неповнолітньої дитини та з метою захисту прав і свобод заявниці та неповнолітньої дитини, суд вважає необхідним задовольнити заяву у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.350-5,350-6,350-8 ЦПК України, ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд

ВИРІШИВ :

Заяву - задовольнити.

Видати обмежувальний припис строком на шість місяців стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, із наступними заходами тимчасового обмеження:

- заборонити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою малолітньою особою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1;

- обмежити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, спілкування з постраждалою дитиною - малолітньою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- заборонити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, наближатися на відстань у 200 (двісті) метрів та ближче до місця проживання (перебування) постраждалої малолітньої особи ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, місця навчання дитини - малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,та інших місць частого відвідування постраждалою особою.

Заборонити вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс повідомлення) з малолітньою дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.

Копію рішення про обмежувальний припис надіслати до Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області (67800, Одеська обл., смт.Овідіополь, вул.Берегова,9) для взяття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на профілактичний облік, а також до Овідіопольської районної державної адміністрації (67801, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт.Овідіополь, вул.Т.Шевченка,169).

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч.4 ст.350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Суддя В.К.Кочко