ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

м. Київ

справа №826/2278/17

адміністративне провадження №К/9901/2293/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Стародуба О.П., Мороз Л.Л.,

за участю секретаря судового засідання: Кочерги В.П.

учасники судового процесу:

представник позивача: Пруднік С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року (суддя Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року (головуючий суддя Троян Н.М., судді Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі №826/2278/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Оболонь" до Державної екологічної інспекції у місті Києві про скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство «Оболонь» (з квітня 2017 року назва змінена на Приватне акціонерне товариство «Оболонь», далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати неправомірним та скасувати припис відповідача №05/436п від 26 грудня 2016 року в частині зобов'язання ПАТ «Оболонь» в строк до 15 лютого 2017 року отримати висновок екологічної експертизи на об'єкт, що становить підвищену екологічну небезпеку, а саме на автозаправну станцію, та в частині зобов'язання ПАТ «Оболонь» до 15 лютого 2017 року побудувати очисні споруди по вул. Лебединській, відповідно до Розділу Оцінки впливів на навколишнє середовище до проекту "Реконструкція майнового комплексу для забезпечення підвищення продуктивності ЗАТ "Оболонь" до 130 мл. дал пива на рік на вул. Богатирська, 3 у Оболонському районі м. Києва".

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства України було залучено ДП «Укрдержбудекспертиза», яке відповідає критеріям, встановленим наказом Мінрегіону від 23 травня 2011 року №53, та самостійно здійснює комплексну експертизу проектів будівництва. При проведенні експертизи проекту: «Реконструкція комплексу будівель і споруд виробничої бази по вул. Богатирській, 3 в Оболонському районі міста Києва» експертом з питань екології розглядались матеріали оцінки впливів на навколишнє природне середовище, за результатами чого було встановлено дотримання вимог чинних нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки. Відтак, вимога щодо отримання окремого висновку державної екологічної експертизи по проектах будівництва при видачі дозволу на виконання будівельних робіт не відповідає вимогам статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 17 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою КМУ від 11 травня 2011 року №560, оскільки за належну якість експертизи, включаючи експертизу з питань екології, відповідальність несе ДП «Укрдержбудекспертиза». З приводу вимоги відповідача щодо будівництва очисних споруд по вул. Лебединській зазначено, що позивачем надавались усі підтверджуючі документи на виконання робіт по будівництву ливневих очисних споруд на території підприємства, повідомлено про встановлення підрядником термінів виконання робіт, ускладнення погодних умов тощо. При цьому в порушення положень Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства», затвердженого наказом Мінприроди №464 від 10 вересня 2008 року, відповідачем не було продовжено строк виконання припису у встановленому законом порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року, адміністративний позов ПАТ «Оболонь» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у м. Києві №05/436п від 26 лютого 2016 року частині зобов'язання ПАТ «Оболонь» до 15 лютого 2017 року побудувати очисні споруди по вул. Лебединській, відповідно до Розділу Оцінки впливів на навколишнє середовище до проекту "Реконструкція майнового комплексу для забезпечення підвищення продуктивності ЗАТ "Оболонь" до 130 мл. дал на рік на вул. Богатирська, 3 у Оболонському районі м. Києва". Визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у м. Києві №05/436п від 26 лютого 2016 року в частині зобов'язання ПАТ «Оболонь» в строк до 15 лютого 2017 року отримати висновок екологічної експертизи на об'єкт, що становить підвищену екологічну небезпеку, а саме на автозаправну станцію.

Вирішуючи спір між сторонами, суди виходили з того, що в ході планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у вересні 2016 року встановлено, що ПАТ "Оболонь" не побудувало очисні споруди по вул. Лебединській, відповідно до Розділу Оцінка впливу на навколишнє природне середовище до проекту 2010 року "Реконструкція майнового комплексу для забезпечення продуктивності ЗАТ "Оболонь" до 130 млн. дал пива на рік на вул. Богатирській, 3 у Оболонському районі міста Києва.

За результатами перевірки видано припис №05/298п від 21 вересня 2016 року про виконання робіт з будівництва очисних споруд по вул. Лебединській, відповідно до проекту 2010 року до Розділу Оцінка впливу на навколишнє середовище до проекту "Реконструкція майнового комплексу для забезпечення продуктивності ЗАТ "Оболонь" до 130 млн. дал пива на рік на вул. Богатирській, 3 у Оболонському районі міста Києва, термін виконання припису встановлено до 30 листопада 2016 року.

Державною екологічною інспекцією у м. Києві у грудні 2016 року здійснено контроль виконання припису від 21 вересня 2016 року №05/298п. Під час перевірки встановлено, що суб'єктом господарювання ПАТ "Оболонь" проігноровано виконання пункту припису щодо будівництва очисних споруд по вул. Лебединській. До перевірки представлено договір №14/16 від 16 листопада 2016 року укладений між ПАТ "Оболонь" та ПП "Потенціал-4" на виконання будівельних робіт, цей договір укладено лише за тиждень до завершення терміну виконання припису №05/298п. Однак укладений договір та те, що розпочато будь-які будівельні роботи не підтверджено документально та під час перевірки не встановлено.

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки №05/951а та винесено припис №05/436п від 26 грудня 2016 року.

Перевіряючими виявлено, що на даний проект ПАТ «Оболонь» було отримано висновок № 00-0495-150/ЦБ від 29 травня 2015 року державної екологічної експертизи до матеріалів проекту «Реконструкції майнового комплексу для забезпечення підвищення продуктивності ЗAT «Оболонь» до 130 млн. дал пива на рік на вул. Богатирській, 3 у Оболонському районі м. Києва», який було видано з зауваженнями та відхилено на підставі того, що матеріали проекту не дають можливості в повному обсязі оцінити екологічну допустимість запроектованої діяльності.

26 грудня 2016 року відповідачем винесено припис №05/436п, з вимогою (пункт 2 таблиці) до 15 лютого 2017 року отримати висновок екологічної експертизи на об'єкт, що становить підвищену екологічну небезпеку, а саме на автозаправну станцію. Також, згідно з пункту 1 таблиці Припису, ПАТ "Оболонь" зобов'язано до 15 лютого 2017 року побудувати очисні споруди по вул. Лебединській, відповідно до Розділу Оцінки впливів на навколишнє середовище до проекту "Реконструкція майнового комплексу для забезпечення підвищення продуктивності ЗАТ "Оболонь" до 130 мл. дал на рік на вул. Богатирська, 3 у Оболонському районі м. Києва.

Не погоджуючись із вказаним приписом в частині пунктів 1 та 2 останнього, ПАТ "Оболонь" звернулося до суду з позовом про його скасування у відповідній частині.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на виконання та у відповідності до положень статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було отримано позитивний експертний звіт ДП «Укрдержбудекспертиза» від 29 травня 2015 року №00-0495-15/ЦБ. Згідно Експертної оцінки окремого розділу проекту «Оцінка впливів на навколишнє середовище» до матеріалів робочого проекту «Реконструкція комплексу будівель і споруд виробничої бази на вул. Богатирська, 3, у Оболонському районі міста Києва (Будівництво пункту заправки автомобілів дизельним паливом внутрішнього користування)» від 29 травня 2015 року №043-15-ЕП/КО у складі проекту розроблений розділ «Оцінка впливів на навколишнє середовище», у якому зазначено, що будівництво та експлуатація запроектованого об'єкта не спричинить понаднормативного впливу на стан навколишнього середовища. При цьому відповідачем було застосовано до спірних правовідносин норми законодавства, які втратили чинність, оскільки з 17 лютого 2011 року позивач був звільненим від обов'язку отримувати позитивний комплексний висновок державної екологічної експертизи. Крім того, оскільки позивач не є підприємством теплової енергетики, твердження відповідача про порушення позивачем пунктів 1, 15 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, є помилковими.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що позивачем також було укладено договір поставки №381 від 15 листопада 2016 року з ПП «Потенціал-4» на комплектацію обладнанням, комплектуючими приладами та арматурою споруд ЛОС очистки забруднених дощових вод продуктивністю 35 л/с в м. Києві по вул. Богатирській, 3, та договір підряду №14/16 від 16 листопада 2016 року, укладений з ТОВ «Будівельна група «Моноліт», на виконання робіт по ремонту, будівництву локальних очисних споруд №3 за адресою: м. Київ, вул. Богатирська,3.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, Державна екологічна інспекція у місті Києві звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами не було враховано того, що об'єкт, щодо якого проводилась реконструкція, відноситься до об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, розділ Оцінка впливу на навколишнє середовище до проекту «Реконструкція комплексу будівель і споруд виробничої бази по вул. Богатирській,3 в Оболонському районі міста Києва (будівництво пункту заправки автомобілів дизельним паливом внутрішнього користування)», до якого входить будівництво автозаправної станції, не виконано в повному обсязі відповідно до розділу 2 ДБН А.2.2-1-2003, а тому відповідно до положень частини 3 статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язковим є отримання у даному випадку висновку державної екологічної експертизи як документу дозвільного характеру. Наданий позивачем позитивний Експертний звіт від 29 травня 2015 року №00-0495-15ЦБ щодо розгляду проектної документації та екологічний висновок до проекту не є документами дозвільного характеру. Наголошено на тому, що суди залишили поза увагою положення пункту 21 постанови КМУ від 28 серпня 2013 року №808 «Про затвердження переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку», відповідно до якого автозаправні станції та комплекси, а також автогазонаповнювальні газозаправні станції зрідженого газу є екологічно небезпечними об'єктами як будівництва, так і реконструкції, та відповідні проекти підлягають обов'язковій екологічній експертизі.

У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані. Вказаний відзив обґрунтовано доводами, аналогічними викладеним у адміністративному позові.

У додаткових поясненнях до касаційної скарги позивач зазначив, що у межах справи №826/16388/16 визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у м. Києві №05/8298п від 21 вересня 2016 року в частині зобов'язання ПАТ «Оболонь» отримати висновок екологічної експертизи на об'єкт, що становить підвищену екологічну небезпеку, а саме автозаправну станцію. Наголошено на тому, що судом встановлено, що згідно акту перевірки №05/656а відповідачем не проводилась перевірка об'єкту «автозаправної станції», а висновки щодо порушення позивачем вимог законодавства сформовані внаслідок дослідження представленого до перевірки до розділу Оцінка впливу на навколишнє природне середовище Робочого проекту «Реконструкція комплексу будівель і споруд виробничої бази на вул. Богатирська, 3 у Оболонському районі міста Києва (будівництво пункту заправки автомобілів дизельним пальним внутрішнього користування). При цьому вказаний проект не відноситься до виду діяльності, що становить підвищену екологічну небезпеку. Крім того, позивач зазначив, що суди дійшли правильного висновку, що позивач здійснив усі необхідні дії для будівництва очисних споруд, а саме уклав договір поставки №381 від 15 листопада 2016 року з ПП «Потенціал-4» та договір підряду №14/16 від 16 листопада 2016 року, укладений з ТОВ «Будівельна група «Моноліт». Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року ТОВ «Будівельна група «Моноліт» здійснено будівництво Локальних очисних споруд очистки забруднених дощових вод ЛОС №3 для позивача.

Крім того, позивачем подано клопотання про здійснення заміни найменування позивача у справі з Публічного акціонерного товариства «Оболонь» на Приватне акціонерне товариство «Оболонь» з огляду на зміну типу товариства, на підтвердження чого надано Статут ПрАТ «Оболонь» та Витяг з ЄДРПОУ.

Відповідачем також подано заяву про здійснення заміни відповідача у справі з Державної екологічної інспекції у місті Києві на Державну екологічну інспекцію України, яка мотивована тим, що відповідно до наказу від 01 жовтня 2018 року №185 «Про ліквідацію Державної екологічної інспекції в місті Києві» діяльність останньої припинено, а згідно пунктів 7,9 Положення про Державну екологічну інспекції України, затвердженого постановою КМУ від 19 квітня 2017 року №275, Державна екологічна інспекція України виступає позивачем та відповідачем у судах .

Разом з тим, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна екологічна інспекція у місті Києві перебуває в стані припинення, проте запису про припинення юридичної особи не внесено, отже, підстав для здійснення правонаступництва відповідно до статті 52 КАС України не настало.

У судовому засіданні представник позивача заперечувала проти вимог касаційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та пояснень до відзиву, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З приводу наявності підстав для визнання неправомірним та скасування оскаржуваного припису в частині зобов'язання ПАТ «Оболонь» до 15 лютого 2017 року побудувати очисні споруди по вул. Лебединській, відповідно до Розділу Оцінки впливів на навколишнє середовище до проекту "Реконструкція майнового комплексу для забезпечення підвищення продуктивності ЗАТ "Оболонь" до 130 мл. дал пива на рік на вул. Богатирська, 3 у Оболонському районі м. Києва", колегія суддів касаційного суду вважає правильними посилання судів попередніх інстанцій на укладення позивачем договору поставки №381 від 15 листопада 2016 року з ПП «Потенціал-4» на комплектацію обладнанням, комплектуючими приладами та арматурою споруд ЛОС очистки забруднених дощових вод продуктивністю 35 л/с в м. Києві по вул. Богатирській, 3 та договору підряду №14/16 від 16 листопада 2016 року з ТОВ «Будівельна група «Моноліт» на виконання робіт по ремонту, будівництву локальних очисних споруд №3 за адресою: м. Київ, по вул. Богатирській, 3.

Вказане свідчить про вчинення позивачем дій на виконання вимог припису в частині будівництва очисних споруд у строк, визначений у попередньому приписі, а тому у відповідача були відсутні підстави для винесення нового припису у вказаній частині. При цьому судом касаційної інстанції враховується той факт, що саме по собі будівництво очисних споруд є тривалим у часі процесом, який об'єктивно не може бути закінчений у встановлений відповідачем строк.

Стосовно наявності підстав для скасування оскаржуваного припису в частині зобов'язання ПАТ «Оболонь» в строк до 15 лютого 2017 року отримати висновок екологічної експертизи на об'єкт, що становить підвищену екологічну небезпеку, а саме на автозаправну станцію, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Суди дійшли висновку, що в розрізі приписів статті 13 Закону України «Про екологічну експертизу» та статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зважаючи на те, що об'єкт реконструкції не відноситься до об'єктів підвищеної небезпеки, отримання позивачем позитивного висновку саме державної екологічної експертизи, за наявності позитивного Експертного звіту Державного підприємства «Укрдержбудекспертиза», не вимагається.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про екологічну експертизу» (тут і далі - в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного припису), екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Статтею 7 цього Закону визначені об'єкти екологічної експертизи. Так, об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно - правових актів, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, генетично модифікованих організмів, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.

Згідно частини 1 статті 13 Закону України «Про екологічну експертизу», державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, із залученням інших органів виконавчої влади. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, проводить державну екологічну експертизу щодо об'єктів, які стосуються території зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та/або рішення щодо затвердження (схвалення) яких приймається Кабінетом Міністрів України. Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Частиною третьою вказаної статті визначено, що здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену

екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Абзацом першим частини першої статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного припису) встановлено, що проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Абзацом третім частини першої вказаної статті передбачено, що до проектної документації на будівництво об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, а також об'єктів, які підлягають оцінці впливу на навколишнє природне середовище у транскордонному контексті, додаються результати оцінки впливу на стан навколишнього природного середовища (матеріали оцінки та звіти про оцінку і громадське обговорення). Перелік таких об'єктів та порядок проведення оцінки визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною п'ятою статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що встановлення випадків та порядку проведення експертизи проектів будівництва іншими законами не допускається.

З аналізу вищенаведених правових норм слідує, що експертиза проектів будівництва в загальному порядку, дійсно, здійснюється в порядку, визначеному положеннями статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». В той же час, проведення державної екологічної експертизи є обов'язковим в усіх випадках, які стосуються видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

При цьому, вирішуючи питання про співвідношення положень Закону України «Про екологічну експертизу» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», колегія суддів касаційного суду зауважує, що поняття «державна екологічна експертиза» та поняття «експертиза проектів будівництва» не є тотожними, а тому випадки обов'язкового проведення державної екологічної експертизи, визначені частиною третьою статті 13 Закону України «Про екологічну експертизу», а саме щодо видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, поширюються і на об'єкти будівництва. При цьому у спірних правовідносинах Закон України «Про екологічну експертизу» є спеціальним, тому положення частини 5 статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не скасовують обов'язку проведення державної екологічної експертизи, встановленого частиною 3 статті 13 Закону України «Про екологічну експертизу».

Отже, визначальним у даному випадку є з'ясування судами обставин того, чи є об'єкт реконструкції об'єктом підвищеної небезпеки.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивачем було виготовлено проектну документацію за робочим проектом «Реконструкція комплексу будівель і споруд виробничої бази на вул. Богатирська, 3 у Оболонському районі м. Києва», яким було передбачено будівництво на відведеній ділянці паливозаправного пункту типу ПЗП-1-20-2 для заправки власного автомобільного транспорту.

Суд першої та апеляційної інстанції, пославшись на положення пунктів 1, 15 Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою КМУ від 28 серпня 2013 року №808 (далі - Перелік №808), вважали, що спірний об'єкт реконструкції не підпадає під визначення об'єктів підвищеної небезпеки, визначених вказаними положеннями.

Разом з тим, суди залишили поза увагою посилання відповідача на те, що відповідно до пункту 21 Переліку №808, до таких об'єктів відносяться автозаправні станції та комплекси, а також автогазонаповнювальні компресорні станції, автомобільні газозаправні станції зрідженого газу.

Пунктом 1.2 Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06 грудня 2005 року № 376 (чинної на час винесення оскаржуваного припису) визначено, що паливозаправний пункт - автозаправна станція, яка розташована на території підприємства і призначена для заправлення автотранспорту, який належить підприємству.

Таким чином, паливозаправний пункт відноситься до об'єктів підвищеної екологічної небезпеки, а відтак в усіх випадках відносно такого об'єкту має проводиться державна екологічна експертиза.

Суд касаційної інстанції зауважує, що Експертна оцінка окремого розділу проекту «Оцінка впливів на навколишнє середовище» до матеріалів робочого проекту «Реконструкція комплексу будівель і споруд виробничої бази по вул. Богатирська, 3 в Оболонському районі міста Києва (Будівництво пункту заправки автомобілів дизельним паливом внутрішнього користування)» також відносить спірний об'єкт будівництва до об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку (а.с.57), що свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій в частині визначення обставин того, чи є об'єкт реконструкції об'єктом підвищеної небезпеки.

З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку в частині неправомірності вимог припису щодо зобов'язання ПАТ «Оболонь» в строк до 15 лютого 2017 року отримати висновок екологічної експертизи на об'єкт, що становить підвищену екологічну небезпеку, а саме на автозаправну станцію, а тому судові рішення у вказаній частині підлягають скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову у вказаній частині.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки обставини справи встановлені судами з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову у відповідній частині.

Керуючись статтями 344, 351, 356 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року - скасувати в частині визнання неправомірним та скасування припису Державної екологічної інспекції у місті Києві №05/436п від 26 грудня 2016 року щодо зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Оболонь» в строк до 15 лютого 2017 року отримати висновок екологічної експертизи на об'єкт, що становить підвищену екологічну небезпеку, а саме на автозаправну станцію, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2019 року.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

О.П. Стародуб

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду