РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 лютого 2019 р. Справа № 120/4787/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду у місті Вінниці, в якому просить:

- визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці № 023830003164 від 31 серпня 2018 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 згідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці призначити та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 згідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 13 червня 2018 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв'язку із наявністю відповідного стажу на посаді медичної сестри в закладах охорони здоров'я, вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Однак, рішенням органу пенсійного фонду № 023830003164 від 31 серпня 2018 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку із відсутністю спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії. Не погоджуючись з такими діями органу пенсійного фонду, позивач звернулась до суду з даним позовом про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

14 січня 2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою недоліки останньої усунуто в повному обсязі.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та зазначено, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

05 лютого 2019 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення адміністративного позову. Окремо зазначає, що державна реабілітаційна установа "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" не відноситься до інтернатного закладу, і відповідно для зарахування до стажу; який дає право на призначення пенсії за вислугу років не відноситься. Зазначає, що відповідно до наявних документів загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 34 роки 01 місяць 12 днів, в тому числі стаж працівника охорони здоров'я становить 14 років 11 місяців 02 дні.

Дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, 13 червня 2018 року звернулася до управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Згідно відомостей з наявного в матеріалах справи диплому НОМЕР_2 від 02 березня 1987 року, позивач навчалася за спеціальністю фельдшер у Вінницькому медичному училищі ім. акад. Д.К. Заболотного в період з 1983 року по 1987 рік.

Судом встановлено, що з 02.04.1987 року по 15.04.1994 року позивач працювала на посаді фельдшера швидкої та невідкладної медичної допомоги Міської станції швидкої допомоги;

з 05.05.1994 року по 01.06.1997 року - позивач займала посаду фельдшера швидкої допомоги Калінінської лікарні В. Олександрівської райлікарні;

з 06.10.1997 року по 06.11.1997 року - позивач працювала на посаді медичної сестри Калінінської школи-інтернаті №1;

з 06.11.1997 року по 01.02.1998 року - позивач працювала медичною сестрою Калінінської лікарні В. Олександрівської райлікарні;

з 18.02.1998 року по 01.04.1998 року - позивач займала посаду дільничної медичної сестри терапевтичного відділення № 3 Міської клінічної лікарні № 3;

з 01.04.1998 року по 01.12.1998 року - позивач працювала медичною сестрою здав пункту медичного університету Вінницької міської лікарні №1, відповідно наказу № 66 від 07.07.1999 року перейменовано на міську клінічну лікарню № 1;

з 01.12.1998 року по 30.09.2002 року - позивач займала посаду заступника здравпункту ВМГУ;

з 01.10.2002 року по 11.12.2002 року - позивач займала посаду фельдшера оздоровчого пункту міської поліклініки № 2 м. Вінниці;

з 01.10.2002 року по 11.12.2002 року - позивач займала посаду фельдшера оздоровчого пункту міської поліклініки №2 м. Вінниці;

з 11.12.2002 року по 01.01.2008 року - працювала медичною сестрою Вінницького обласного Центру реабілітації особливої дитини "Промінь";

з 01.01.2008 року по 04.05.2018 року - займала посаду медичної сестри цілодобового перебування Вінницького обласного Центру реабілітації особливої дитини "Промінь", відповідно до наказу МСПУ № 1272 від 07.08.2017 року перейменовано на Державну реабілітаційну установу "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь";

з 04.05.2018 року по 12.06.2018 року - позивач працювала на посаді медичної сестри стаціонару Державної реабілітаційної установи "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь".

Таким чином, маючи загальний стаж роботи в закладах охорони здоров'я понад 30 років, 13 червня 2018 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Рішенням управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці № 023830003164 від 31 серпня 2018 року позивачу відмовлено у призначення пенсії. Згідно вказаного рішення державна реабілітаційна установа "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь" не відноситься до інтернатного закладу, і відповідно для зарахування до стажу; який дає право на призначення пенсії за вислугу років не відноситься.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (надалі - Закон №1788-XII).

Відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 року не менше 25 років та після цієї дати з станом на 1 квітня 2015 - не менше. 25 років, та після цієї дати з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців, з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців, з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту та мають 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року.

Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Дана норма Закону кореспондується також з положенням пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, де зокрема передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Із аналізу наведених положень слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, натомість необхідність підтвердження трудового стажу іншими документами виникає лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Частиною 1 статті 3 Закону України від 19 листопада 1992 року N 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (далі - Закону N 2801-XII), до закладів охорони здоров'я відносяться юридичні особи будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року за № 909 (далі - Перелік № 909).

Згідно з розділом 2 Переліку № 909 до закладів і установ охорони здоров'я відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри, аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії, медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи, медичні відділи протезних підприємств. Відповідно до переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відносяться лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад)

Згідно розділу 3 Переліку № 909 до роботи в закладах соціального захисту, яка дає право на пенсію за вислугу років, відноситься робота в інтернатних закладах для інвалідів, дітей-інвалідів і престарілих на посадах медичних працівників (незалежно від найменування посад).

Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

При призначенні пенсії за вислугу років зазначеним у цьому переліку особам допускається підсумовування стажу за періоди їх роботи у закладах і установах освіти, охорони здоров'я та соціального захисту.

Матеріали справи свідчать, що з 11.12.2002 року по 12.06.2018 року ОСОБА_1 займала посаду медичної сестри в Державної реабілітаційній установі "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь". Саме цей період роботи відповідач не зарахував до спеціального стажу для призначення пенсії на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Разом з тим, позивачем надано копію положення про Державну реабілітаційну установу "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь", згідно якого зазначено, що дана установа зазначена як реабілітаційна. Однак, одним із завдань центру є проведення відповідно до потреб дитини комплексу заходів з ранньої, соціальної, фізичної, медичної, психолого-педагогічної, фізкультурно-спортивної реабілітації (абілітації) та професійної орієнтації. Медична реабілітація включає всі види відновного лікування, медичне спостереження, профілактичні заходи.

Також, абзацом 3 пункту 6 Положення передбачено, що реабілітаційні послуги в стаціонарному режимі перебування можуть отримувати діти, які за станом здоров'я потребують постійного цілодобового догляду. Окрім того, відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Положення, відповідно до завдань і напрямів діяльності Центру в ньому створюються такі структурні підрозділи, зокрема але не виключно, відділення медичної реабілітації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" реабілітація осіб з інвалідністю - система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових, фізкультурно-спортивних, соціально-побутових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму для досягнення і підтримання соціальної та матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство, а також забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації і виробами медичного призначення;

реабілітаційна установа - установа, підприємство, заклад, у тому числі їх відділення, структурні підрозділи, незалежно від форми власності, що здійснює реабілітацію осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю відповідно до державних соціальних нормативів у сфері реабілітації;

медична реабілітація - система лікувальних заходів, що спрямовані на відновлення порушених чи втрачених функцій організму особи, на виявлення та активізацію компенсаторних можливостей організму з метою забезпечення умов для повернення особи до нормальної життєдіяльності, на профілактику ускладнень та рецидивів захворювання.

Середній медичний персонал - це особи, які отримали спеціальну освіту та відповідну кваліфікацію в середніх медичних навчальних закладах і допущені в установленому порядку до медичної діяльності. Середній медичний персонал надає долікарську медичну допомогу, здійснює догляд за хворими, виконує під керівництвом лікаря профілактичну, діагосностичну, лікувально - реабілітаційну, санітарно - противоепидемічну і організаторську роботу.

До складу середнього медичного персоналу входять фельдшера, акушерки, медичні сестри, санітарні фельдшери, фельдшери-лаборанти, рентгено-лаборанти, зубні лікарі, зубні техніки та інші.

Медична сестра працює у лікувально-профілактичному або дошкільному закладі під керівництвом лікаря, виконує його призначення, забезпечує належний догляд за хворими та дітьми, веде спостереження за станом їх здоров'я, надає невідкладну долікарську допомогу і бере участь у гігієнічному вихованні населення та пропаганді здорового способу життя. Специфіка діяльності медсестер визначається типом і профілем установи (відділення), в якому вона працює, а також займаної посади.

Так, відповідно до посадової інструкції ОСОБА_1 головним завданням медичної сестри цілодобового перебування є виконання призначень лікаря та догляд за дітьми, які знаходяться на цілодобовому перебуванні.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 1 Переліку закладів охорони здоров'я Затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України 28 жовтня 2002 № 385 та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 892/7180 до лікарських спеціалізованих закладів, серед інших відносяться центри медико-соціальної реабілітації дітей.

Оскільки протягом спірного періоду з 11.12.2002 року по 12.06.2018 року позивач працювала на посаді медичної сестри в Державній реабілітаційній установі "Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю "Промінь", суд дійшов висновку, що даний період має бути зарахований до спеціального стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Як випливає із матеріалів справи, ОСОБА_1 в період з 1983 року по 1987 рік навчалася за спеціальністю фельдшер у Вінницькому медичному училищі ім. акад. Д.К. Заболотного, на підтвердження чого надано диплом НОМЕР_2 від 02 березня 1987 року.

Зазначене дає підстави суду, вважати, що на час звернення з заявою до відповідача позивач мала достатній стаж, для призначення їй пенсії за вислугу років згідно підпункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей

З огляду на вимоги Конвенції та практику Європейського суду з прав людини ("Спорронг та Льонрот проти Швеції") до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування "мирного володіння майном".

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу;

2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача та визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці № 023830003164 від 31 серпня 2018 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 та зобов'язати відповідача призначити їй, пенсію за вислугу років згідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня, коли ОСОБА_1 звернулася за цією пенсією, а саме з 13 червня 2018 року.

Разом з тим, оцінюючи вимоги в частині виплати пенсії за вислугу років, то така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Разом з тим, суд акцентує увагу, що позивач не зверталася до відповідача із відповідними заявами та відповідно не отримувала відмову у виплаті пенсії.

Відтак, вимога про зобов'язання здійснити виплату пенсії, на думку суду, є передчасною, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний призначення пенсії за вислугу років згідно підпункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, ще не проведено.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати, понесені позивачем у даній справі, підлягають відшкодуванню в сумі 352,40 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці № 023830003164 від 31 серпня 2018 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 згідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці призначити пенсію за вислугу років ОСОБА_1 згідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 13 червня 2018 року.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при звернені до суду судовий збір в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА _1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 37979905).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: 20.02.2019

Суддя Мультян Марина Бондівна