open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 487/865/17
Моніторити
Ухвала суду /13.06.2019/ Заводський районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /16.05.2019/ Заводський районний суд м. Миколаєва Постанова /11.02.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /11.09.2017/ Заводський районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /30.08.2017/ Заводський районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /22.08.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Рішення /20.07.2017/ Апеляційний суд Миколаївської області Ухвала суду /03.07.2017/ Апеляційний суд Миколаївської області Ухвала суду /03.07.2017/ Апеляційний суд Миколаївської області Ухвала суду /22.06.2017/ Апеляційний суд Миколаївської області Ухвала суду /19.06.2017/ Апеляційний суд Миколаївської області Ухвала суду /16.06.2017/ Апеляційний суд Миколаївської області Рішення /01.06.2017/ Заводський районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /17.02.2017/ Заводський районний суд м. Миколаєва
emblem
Справа № 487/865/17
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /13.06.2019/ Заводський районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /16.05.2019/ Заводський районний суд м. Миколаєва Постанова /11.02.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /11.09.2017/ Заводський районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /30.08.2017/ Заводський районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /22.08.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Рішення /20.07.2017/ Апеляційний суд Миколаївської області Ухвала суду /03.07.2017/ Апеляційний суд Миколаївської області Ухвала суду /03.07.2017/ Апеляційний суд Миколаївської області Ухвала суду /22.06.2017/ Апеляційний суд Миколаївської області Ухвала суду /19.06.2017/ Апеляційний суд Миколаївської області Ухвала суду /16.06.2017/ Апеляційний суд Миколаївської області Рішення /01.06.2017/ Заводський районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /17.02.2017/ Заводський районний суд м. Миколаєва

Постанова

Іменем України

11 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 487/865/17

провадження № 61-27723св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2017 року у складі судді Корнешової Т. В. та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 20 липня 2017 року у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Данилової О. О., Коломієць В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ») про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 01 квітня 2009 року він прийнятий на посаду начальника відділу-начальника штабу цивільної оборони ДП «АМПУ». У 2013 році вказане підприємство було реорганізоване у Миколаївську філію ДП «АМПУ». Наказом від 05 травня 2014 року № 120-о переведений на посаду начальника служби морської безпеки. Наказом від 23 січня 2017 року № 49 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за порушення пунктів 5.1.6 та 5.1.7 Положення «Про службу морської безпеки» ПП-18-13/01-01, виявлені за результатами проведеної перевірки стану охорони Миколаївської філії ДП «АМПУ». Наказом від 03 лютого 2017 року № 108 звільнений за пунктом 3 частиною першою статті 40 КЗпП України, тобто з підстав систематичного невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Згідно з наказом його звільнено як раніше притягнутого до дисциплінарної відповідальності за наказом № 49, за висновком про порушення ним пункту 1 статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» та допущеними порушеннями в частині відповідальності за стан технічного захисту інформації в адміністрації порту.

Посилаючись на незаконність наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки порушень посадових обов'язків він не допускав, профспілковий комітет, членом якого він був, згоди на вказані рішення не надавав, ОСОБА_4 просив скасувати наказ від 23 січня 2017 року № 49 про оголошення догани, наказ від 03 лютого 2017 року № 108 про звільнення, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, одноразову винагороду за результатами роботи за 2016 року та моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2017 року позов задоволено частково. Скасовано наказ т.в.о. начальника МФ ДП «АМПУ» № 49 від 23 січня 2017 року про оголошення догани ОСОБА_4 Скасовано наказ т.в.о. начальника Миколаївської філії ДП «АМПУ» від 03 лютого 2017 року № 108 про звільнення ОСОБА_4 Поновлено позивача на посаді начальника служби морської безпеки Миколаївської філії ДП «АМПУ». Стягнуто з відповідача на користь позивача 65 642,40 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5 000,00 грн моральної шкоди. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць (20 робочих днів) 16 410,60 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що наказ від 23 січня 2017 року № 49 про оголошення догани ОСОБА_4, прийнятий із порушенням встановленого порядку, а тому відсутні підстави вважати законним наступне звільнення позивача за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків. Крім того, у надані згоди на звільнення позивача відмовлено профкомом Первинної профспілкової організації листом від 22 лютого 2017 року, і вищим виборним органом профспілки постановою Президії Центральної Ради профспілки робітників морського транспорту від 24 лютого 2017 року. Разом з тим, суд вважав не доведеними вимоги позивача про стягнення одноразової винагороди за результатами роботи за 2016 рік, оскільки підставами для її виплати є певні результати роботи та рішення роботодавця про виплату, а не факт скасування дисциплінарного стягнення.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 20 липня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення одноразової винагороди за підсумками роботи за 2016 рік скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_4 33 657,56 грн одноразової винагороди за підсумками роботи за 2016 рік та 704,00 грн судового збору. В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що накладаючи на позивача 23 січня 2017 року дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення виявлені 26 серпня 2016 року, відповідач порушив строки застосування дисциплінарного стягнення, визначені статтею 148 КЗпП України, а тому враховуючи, що наказ від 23 січня 2017 року № 49 є незаконним, у зв'язку з відсутністю підстав для застосування дисциплінарного стягнення та порядку його накладення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення одноразової винагороди за підсумками роботи за 2016 рік.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У серпні 2017 року ДП «АМПУ» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 20 липня 2017 року, в якій просило скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Вказує на те, що суд помилково прийшов до висновку про порушення строку на притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки з урахуванням правил про обчислення строку для застосування дисциплінарного стягнення місячний строк починається саме з дня виявлення проступку, а не факту порушення. Виявлення проступку означає не тільки виявлення факту (дії або бездіяльності), але і встановлення працівника, який порушив трудові обов'язки, характеру порушення, шкідливих наслідків порушення та причинного зв'язку між порушенням та наслідками, а також вини працівника. Суди також не звернули увагу на те, що позивач «дуже часто» хворів, у зв'язку з чим адміністрацією направлено лист до Виконавчої дирекції Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з проханням провести перевірку правильності оформлення видачі та продовження листків непрацездатності позивача. Згідно з відповіддю від 25 січня 2017 року № 04-08-149 деякі листи непрацездатності позивача мають значні виправлення, у зв'язку з чим вважаються зіпсованими, а замість цих необхідно отримати дублікати, у зв'язку з чим існує ймовірність підробки таких листів, на що жоден суд уваги не звернув.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2017 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справзазначену справу передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Позиція Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та рішення апеляційного суду - без змін.

Судом установлено, що наказом від 23 січня 2017 року № 49 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за порушення пунктів 5.1.6 та 5.1.7 Положення «Про службу морської безпеки» ПП-18-13/01-01, виявлені за результатами проведеної перевірки стану охорони Миколаївської філії ДП «АМПУ».

Наказом від 03 лютого 2017 року № 108 ОСОБА_4 звільнено за пунктом 3 частиною першою статті 40 КЗпП України, тобто з підстав систематичного невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, а саме як раніше притягнутого до дисциплінарної відповідальності за наказом від 23 січня 2017 року № 49, а також за висновком про порушення ним пункту 1 статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» та допущеними порушеннями в частині відповідальності за стан технічного захисту інформації в адміністрації порту.

Нормативно-правове обґрунтування

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП Українипідставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з часиною першою статті 147 КЗпП Україниналежать: догана та звільнення.

Звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України - є видом дисциплінарного стягнення.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП Українинеобхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Згідно зі статтею 252 КЗпП України притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення членів виборних профспілкових органів допускається лише за попередньою згодою цих органів, а звільнення - також за попередньою згодою вищого виборного органу профспілки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що накладаючи на позивача 23 січня 2017 року дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення виявлені 26 серпня 2016 року, ДП «АМПУ» порушив строки застосування дисциплінарного стягнення, визначені статтею148 КЗпП України, а сам наказ про притягнення відповідача до дисциплінарного відповідальності винесений за відсутності підстав для застосування такого стягнення, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для його звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, оскільки відсутній факт системності невиконання ОСОБА_4 своїх трудових обов'язків у зв'язку із незаконністю наказу про винесення позивачу догани.

Твердження заявника про те, що суд помилково прийшов до висновку про порушення строку на притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки з урахуванням правил про обчислення строку для застосування дисциплінарного стягнення місячний строк починається саме з дня виявлення проступку, а не факту порушення, є безпідставними, оскільки ґрунтується на власному розумінні норм матеріального права. Стаття 148 КЗпП України передбачає, що дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Доводи заявника про те, що суди не звернули уваги на листки непрацездатності позивача, які містять помилки, а тому існує ймовірність підробки таких листків, є необґрунтованими, такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки листки непрацездатності не були предметом цього спору.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2017 року в нескасованій частині та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 20 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С.О. Погрібний

Г. І. Усик

Джерело: ЄДРСР 79878025
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку