Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2019 р. Справа№200/619/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., при секретарі Карпенко А.В., за участю представника Відповідача Козлової О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним і скасування рішення від 18.10.2018 року про відмову в призначенні пенсії, зобов'язання повторно розглянути заяву, зарахувавши до пільгового та страхового стажу періоди роботи,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення від 18.10.2018 року про відмову в призначенні пенсії, зобов'язання повторно розглянути заяву, зарахувавши до пільгового та страхового стажу періоди роботи.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що 31 липня 2018 року звернувся до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням від 18.10.2018 року Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовило у призначенні пенсії, так як неправомірно не зарахувало до спеціального (пільгового) страхового стажу періоди роботи з 07.10.1993 по 25.05.1994 та з 31.07.1997 по 31.07.1998, крім того, до страхового (загального) стажу не зараховано період роботи на підприємстві ПП «Рудник» з 31.07.1997 по 31.07.1998.

Просить суд: - Визнати протиправним і скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління ПФУ Донецької області від 18 жовтня 2018 про відмову у призначенні пенсії;

- 3обов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 07.10.1993 по 25.05.1994 на підприємстві Гірницьке Шахтобудівельне підприємство треста «Селидіввуглебуд», з 31.07.1997 по 31.07.1998 на підприємстві ПП «Рудник», та до страхового стажу період роботи з 01.09.2010 по 31.10.2010 на підприємстві ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля».

Ухвалою суду від 14 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 200/619/19-а в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання Позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належними чином.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов.

Згідно відзиву на адміністративний позов, наданого Відповідачем до суду, ОСОБА_2 31.07.2018 року звернувся до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою № 3604 про призначення пенсії згідно п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

До пільгового стажу роботи не зараховано період з 07.10.1993 по 25.05.1994 на підприємстві Гірницьке Шахтобудівельне підприємство треста «Селидіввуглебуд» на посаді ектрослюсар підземний, з 31.07.1997 по 31.07.1998 на підприємстві ПП «Рудник» на посаді електрослюсар підземний з повним робочим днем під землею, оскільки не надані довідки на підтвердження пільгового стажу. Крім того, до страхового стажу не зараховано період з 01.09.2010 по 31.10.2010 на підприємстві ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату єдиного внеску за цей період до МДЗ України ( форма ОК-5 від 01.08.2018).

За таких обставин ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах за нормами п. 3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

На підставі вищевикладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, згідно ст. 43 КАС України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач - Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Положенням про Пенсійний фонд України», затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

31 липня 2018 року Позивач звернувся до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням від 18.10.2018 року Позивачу відмолено в призначенні пенсії за нормами ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

До пільгового стажу роботи не зараховано періоди з 07.10.1993 по 25.05.1994 на підприємстві Гірницьке Шахтобудівельне підприємство треста «Селидіввуглебуд» на посаді ектрослюсар підземний, з 31.07.1997 по 31.07.1998 на підприємстві ПП «Рудник» на посаді електрослюсар підземний з повним робочим днем під землею, оскільки не надані довідки на підтвердження пільгового стажу. Крім того, до страхового стажу не зараховано період з 01.09.2010 по 31.10.2010 на підприємстві ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату єдиного внеску за цей період до МДЗ України.

Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України № 3108-IV від 17.11.2005 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до статті 26 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №1058, винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Судом встановлено, що із записів трудової книжки НОМЕР_2, яка оформлена на ім'я ОСОБА_2 18.06.1992 року, вбачається, що останній в спірні періоди працював:

- з 07.10.1993 по 25.05.1994 на підприємстві Гірницьке Шахтобудівельне підприємство треста «Селидіввуглебуд» на посаді ектрослюсар підземний,

- з 31.07.1997 по 31.07.1998 на підприємстві ПП «Рудник» на посаді електрослюсар підземний з повним робочим днем під землею,

- з 06.09.2010 по 28.10.2010 на підприємстві ВП «Шахта Росія» ДП «Селидіввугілля» (після перейменування ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля»).

Зазначені записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені їх підписом, та скріплені печатками.

Суд зауважує, що за спірний період з 31.07.1997 року по 28.10.2010 року в трудовій книжці наявні всі необхідні відомості для зарахування цих періодів до пільгового стажу.

Крім того, згідно довідки № 07-08/294 від 14.11.2018 року, виданої Селидівською міською радою, архівного витягу з протоколу № 1 засідання атестаційної комісії ВАТ «Горняцький шахтобуд», ОСОБА_2 в період з 17.10.1993 року по 25.05.1994 року працював електрослюсарем підземним, що має право на пільгову пнсію за списком № 1.

Отже, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо зарахування до його пільгового страхового стажу періодів роботи з 07.10.1993 по 25.05.1994, з 31.07.1997 по 31.07.1998 підлягають задоволенню.

Щодо не зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи Позивача з 06.09.2010 по 28.10.2010, суд зазначає наступне.

Згідно довідок № 06-04/3207 від 08.11.2018 року, № 04-22/3221 від 09.11.2018року, наданих підприємством ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля», на заробітну плату Позивача роботодавець щомісячно нараховував ЄСВ, які перераховано в ПФУ м. Новогродівка в повному обсязі.

Абзацом першим частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Відповідно до ст. 41 Закону № 1058, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-12 та Закон України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» №1058 від 9 липня 2003 року.

Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.

Так, зокрема статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).

Суд, вважає посилання Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на те, що підприємством за спірні періоди не сплачувались щомісячні платежі по єдиному соціальному внеску, є безпідставними, оскільки за вказані періоди страхові внески перераховувалися на користь бюджету в повному обсязі.

Суд, також наголошує, що Позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством. Дана правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 212/11/14-14 від 18.02.2014 року. Тому позовні вимоги в частині зарахування вищевказаних періодів до страхового стажу позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскаржувані періоди роботи Позивача з 01.09.2010 року по 05.09.2010 оку та з 29.10.2010 року по 31.10.2010 року в трудовій книжці зовсім не відображені та жодними доказами не підтверджені, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, Відповідач всупереч конституційним гарантіям, без законних підстав, протиправно не врахував до страхового та пільгового стажу Позивача періоди роботи спеціального (пільгового) страхового стажу період роботи з 07.10.1993 по 25.05.1994 та з 31.07.1997 по 31.07.1998, та до страхового (загального) стажу період роботи з 06.09.2010 по 28.10.2010, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки Позивач при поданні адміністративного позову до суду сплатив судовий збір в розмірі 704,80 грн., суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача судового збору у розмірі 704,80 грн. на користь Позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Героїв праці, 6, код ЄДРПОУ 41247274) про визнання протиправним і скасування рішення від 18.10.2018 року про відмову в призначенні пенсії, зобов'язання повторно розглянути заяву, зарахувавши до пільгового та страхового стажу періоди роботи - задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18 жовтня 2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії.

Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, з урахуванням висновків суду, повторно розглянути заяву ОСОБА_2 № 3604 від 31.07.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши:

- до спеціального (пільгового) страхового стажу періоди роботи з 07.10.1993 по 25.05.1994 на підприємстві Гірницьке Шахтобудівельне підприємство треста «Селидіввуглебуд», з 31.07.1997 по 31.07.1998 на підприємстві ПП «Рудник»;

- до страхового (загального) стажу період роботи з 06.09.2010 по 28.10.2010 на підприємстві ВП «Шахта Котляревська» ДП «Селидіввугілля».

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті і складене в повному обсязі 12 лютого 2019 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Череповський Є.В.