Постанова

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 761/28992/15-ц

провадження № 61-10879св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року у складі судді Осаулова А. А. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року у складі суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Поливач Л. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5,в якому просила визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, інформацію щодо неї, оприлюднену на сайтах ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: «в декларации о доходах, которую ОСОБА_2 подала в парламент при трудоустройстве к ОСОБА_11 (а она их подала две! - обычную и «уточненную») не фигурирует недвижимость за рубежом площадью 764 кв.м как ее дом в графстве Суррей. Это еще один эпизод для следствия, если оно наконец перестанет заниматься отписками, а решит проверить, кем на самом деле является ОСОБА_2.»;«ОСОБА_2 владела недвижимостью под Каннами и в графстве Суррей через офшорные компании, при этом у нее не было лицензии НБУ на вывод денег зарубеж. Очередное нарушение закона»;«За всіма ознаками, з такою репутацією ОСОБА_2 сама мала би постати перед правосуддям - але аж ніяк не займатися питаннями повернення активів.»; «ОСОБА_7 і далі тримає біля себе людину, за якою плаче протокол про корупцію.»; «закон о спецконфискации от ОСОБА_2 - это типичная «операция прикрытия». В предчувствии того, что ОСОБА_2 надо увольнять с должности, депутатами от «Народного фронта» в парламент вносится закон на такую популярную тему. И теперь у ОСОБА_7 дилемма: ты просто снимаешь аферистку ОСОБА_2 - теперь ты выгоняешь «борца за возвращение активов ОСОБА_13». Что делает ее увольнение гораздо более проблематичным. Циничная пиар-афера, разыгранная на обостренных чувствах страны, которую годами обманывали и продолжают обманывать.»; щодо порушення проти неї кримінальної справи; «С недавних пор у нас при МВД открыто Управление по возврату активов, полученных преступным путем. Возглавила его гражданка ОСОБА_2… Параллельно пряталась от правосудия, находилась в московском СИЗО и так дальше.»; «...устраиваясь на три дня штатной помощницей депутата ОСОБА_11. Как я уже объяснял ранее, ОСОБА_2 сделала столь краткосрочную запись в трудовой книжке, чтобы потом при переводе в МВД избежать специальной проверки, которая могла выявить ее сомнительное прошлое.» «закон о спецконфискации от ОСОБА_2 - это типичная «операция прикрытия». В предчувствии того, что ОСОБА_2 надо увольнять с должности, депутатами от Народного фронта в парламент вносится закон на такую популярную тему. И теперь у ОСОБА_7 диллема: ты не просто снимаешь аферистку ОСОБА_2 - теперь ты выгоняешь «борца за возвращение активов ОСОБА_13». Что делает ее увольнение гораздо более проблематичным, циничная пиар-афера, разыгранная на обостренных чувствах страны, которую годами обманывали и продолжают обманывать.»

Позивач просила суд зобов'язати відповідачів відновити становище, яке існувало до порушення її прав, шляхом видалення з інформаційних ресурсів поширених персональних даних щодо неї; зобов'язати спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом опублікування на сайті інтернет-видання «Українська правда» повідомлення, що вказана інформація є неправдивою із оприлюдненням вказаного тексту; заборонити відповідачам розповсюджувати вказані відомості у подальшому у будь-якій формі та стягнути з кожного з відповідачів по 150 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у вказаних інтернет-виданнях «ІНФОРМАЦІЯ_2», що належить ОСОБА_4, та належних ОСОБА_5 інтернет-блогах розповсюджено негативну інформацію щодо неї, яка носить негативний зміст, порочить її честь і гідність та ділову репутацію. Така інформація є публічною образою та звинуваченням у протиправних діях, які є явно спланованими з метою звільнення її з займаної посади. Між тим, викладена інформація має неправдивий характер та дискредитує її у громадській думці з точки зору дотримання нею під час своєї діяльності законів України, а тому вона вимушена була звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Крім того, відповідачами поширено конфіденційну інформацію щодо її місця проживання та її дітей, її місця народження, ідентифікаційного коду, що створює особливий ризик для неї, її прав та охоронюваних законом інтересів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в якості додатків до позовної заяви та в судовому засіданні представниками позивача не було надано письмових доказів того, що уся вказана інформація щодо позивача дійсно була розповсюджена та розміщена на відповідних сайтах відповідачів. Надані ж додатки до позовної заяви стосуються іншої інформації щодо позивача, ніж та, яку просить спростувати позивач у цьому позові. Суд також самостійно не зміг пересвідчитись у існуванні та розповсюдженні такої інформації щодо позивача саме відповідачами, оскільки в мережі Інтернет її виявлено не було. Зазначені обставини вказують на недоведення стороною позивача факту поширення саме відповідачами щодо позивача неправдивої інформації за викладених у позовній заяві обставин. Зважаючи на заперечення сторони відповідача, де останній частково визнав факт розповсюдження інформації ОСОБА_4 щодо ОСОБА_9 в частині зазначення неправдивої інформації в декларації про доходи; образливого висловлювання «Аферистка» щодо позивача; переховування позивача у «московському СІЗО», слід зазначити наступне. Так, у наданих представником позивача вказаних статтях відповідача усі висловлювання не є такими, що порушують немайнові права позивача та характеризують його в контексті статті як злісного порушника законів. Суд не приймає до уваги та вважає такі посилання позивача помилковими, оскільки за змістом оприлюднених словесних виразів такого висновку не вбачається. Вказані висловлювання суд вважає оціночним судженням, оскільки вони не містять конкретних даних щодо оцінки дій позивача в контексті вчинення конкретних правопорушень або злочинних дій у слові «аферистка», а володіння нерухомістю за кордоном та перебування у «московському СІЗО» не є такими, що порочать честь і гідність позивача. З огляду на наведене, підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача з відповідачів не вбачається, оскільки такі вимоги є супутніми та їх задоволення можливо лише в разі встановлення судом порушень прав позивача та протиправних дій щодо нього. Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідачів щодо припинення дії про незаконну обробку персональних даних про позивача та щодо видалення поширених персональних даних, оскільки в розумінні статті 16 ЦК України суд вправі захистити лише порушено право, а доказів його порушення шляхом їх поширення з боку відповідачів не доведено та судом не встановлено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд правильно врахував вимоги закону та роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довела наявність в діях відповідачів складу правопорушення, яке може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності. Позивач є публічною особою, у зв'язку з чим підлягає ретельному громадському контролю і потенційно мала зазнати гострої та сильної громадської критики з приводу того, як вона виконувала свої функції. Встановивши відсутність порушених прав позивача та протиправних дій щодо неї, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову щодо відшкодування моральної шкоди. Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правих підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідачів щодо припинення дій про незаконну обробку персональних даних про позивача та щодо видалення поширених персональних даних, оскільки в розумінні статті 16 ЦК України суд вправі захистити лише порушено право, а доказів його порушення шляхом їх поширення з боку відповідачів не доведено та судом першої інстанції не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що з моменту призначення позивача на посаду начальника управління із забезпечення повернення активів, набутих злочинним шляхом, МВС України ОСОБА_4, зловживаючи повноваженнями народного депутата України, вчиняв систематичні дії щодо приниження її честі, гідності та ділової репутації. В період з липня 2015 року по вересень 2015 року ОСОБА_4 опублікував про неї 7 негативних публікацій, а ОСОБА_5 - 4 негативних публікації, із яких 3 за авторством ОСОБА_4 Так, ІНФОРМАЦІЯ_5 року в інформаційній мережі Internet опубліковано інформацію такого змісту: «вона разом зі своїм колишнім чоловіком була фігуранткою кількох скандалів, зокрема щодо продажу за заниженою ціною нафтопродуктів ОСОБА_14». Вказані висловлювання є негативною та неправдивою інформацією, оскільки докази на їх підтвердження відсутні, а тому зазначена інформація підлягає спростуванню. ІНФОРМАЦІЯ_3 року опубліковано блог «ІНФОРМАЦІЯ_4», де наведено недостовірну інформацію: «ОСОБА_7 і далі тримає біля себе людину, за якою плаче протокол про корупцію», «усі ці роки декрету та лікарняного ОСОБА_2 була приватним юристом в Лондоні», «виявив нові зловживання», «суміщала державну службу з бізнесом». На момент публікації були відсутні будь-які відомості, які могли б стати підставою для складення протоколу щодо притягнення позивача до відповідальності за корупцію. Володіння державним службовцем корпоративними правами юридичної особи не свідчить про суміщення державної служби з бізнесом, оскільки не заборонено законом. ІНФОРМАЦІЯ_6 року на своїй сторінці у Facebook ОСОБА_4 опублікував інформацію: «Я не знаю какой мировой опыт по схеме ОСОБА_2 позволяет забирать имущество без решения суда по сути преступления». Мова йде про законопроект «Про особливий режим спеціальної конфіскації майна», а тому недостовірна інформація про звернення стягнення на майно без рішення суду спростовується текстом законопроекту». ІНФОРМАЦІЯ_7 року в мережі Facebook ОСОБА_4 опублікував інформацію: «Возглавила его «Управление» гражданка ОСОБА_2, которая была сообщником ОСОБА_12 ОСОБА_10, но избежала наказания в Англии и Казахстане, сдав своего партнера», «Эти факты не новые, как и о ее бывшем муже, который вместе с ОСОБА_15 стащил нефтепродукты ОСОБА_14», «Пряталась от правосудия», «работала юристом афериста ОСОБА_10». Вказані твердження не підтверджені доказами. ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_4 опублікував в мережі Internet інформацію: «…вона, юридично супроводжуючи схеми ОСОБА_10, була спільником ОСОБА_12, «Згодом ОСОБА_2 була заарештована, але «визнавши свою провину та здавши ОСОБА_10, вийшла на волю», «…Усе це детально викладено в рішеннях британського суду», «ОСОБА_2 працювала (в Лондоні), порушуючи українські закони», «ОСОБА_2 визнала, що працювала адвокатом ОСОБА_10», «Інформація стосовно роботи ОСОБА_2 в якості юриста бізнес-корпорації ОСОБА_10 підтверджується у рішенні Високого суду Англії». Разом з тим, вона не була особистим юристом громадянина ОСОБА_10, жодних судових рішень щодо неї в Англії не приймалося. ІНФОРМАЦІЯ_18 року ОСОБА_5 опублікувала в мережі Internet інформацію: «ОСОБА_4 оприлюднив документи, за якими ОСОБА_2 володіла нерухомістю в графстві Суррей, при цьому в неї не було ліцензії НБУ на виведення грошей за кордон. Чергове порушення закону», «вона разом зі своїм колишнім чоловіком була фігуранткою кількох скандалів, зокрема щодо продажу за заниженою ціною нафтопродуктів ОСОБА_14», «її нібито добровільна відставка - спроба зам'яти історію, бо подальше перебування на посаді було питанням часу». Ця інформація не відповідає дійсності, оскільки вона володіє корпоративними правами компаній, які є власниками нерухомого майна. Вона отримала корпоративні права при розлученні, для цього їй не потрібна була ліцензія НБУ. Також вона ніколи не фігурувала в ЗМІ чи в документах досудового розслідування як особа, що мала відношення до реалізації нафтопродуктів Курченка. ІНФОРМАЦІЯ_17 року відповідачами щодо неї поширено недостовірну інформацію: «… в декларациях о доходах ОСОБА_2 не фигурирует недвижимость за рубежом площадью 764 кв. м как ее дом в графстве Суррей». Вказана інформація є недостовірною, оскільки починаючи з 2014 року вона вказувала у деклараціях про доходи нерухомість за кордоном. Була лише одна проміжна декларація у Верховній Раді, де замість вказівки нерухомості вона на прохання співробітниці кадрового відділу вказала акції компанії, яка володіє нерухомістю. Згодом вона внесли виправлення до цієї декларації. ІНФОРМАЦІЯ_18 року в мережі Facebook ОСОБА_4 опублікував інформацію: «вчера в отношении ОСОБА_2 было открыто уголовное производство… Ее уход попытка замять историю». Разом з тим, заяву про вчинення нею злочину було подано до прокуратури спільником ОСОБА_4, у подальшому кримінальне провадження за цією заявою закрито. Крім того, ОСОБА_4, який є народним депутатом України, використав своє службове становище з метою завдання шкоди її діловій репутації та звільнення з посади, оскільки за депутатським зверненням отримував її персональні дані та оприлюднював їх. Дата та місце народження, адреса проживання є конфіденційною інформацією, яку ОСОБА_4 розповсюджував без її згоди із порушенням вимог закону.

(2) Позиція відповідача

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що касаційна містить вимоги, які не були заявлені у позові. Оспорювана інформація входить до предмету суспільного інтересу, а стилістика такої інформації, зміст висловів та мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти щодо особи позивача.

РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

26 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди установили, що у мережі Internet опублікована інформація на сайтах ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_10: «в декларации о доходах, которую ОСОБА_2 подала в парламент при трудоустройстве к ОСОБА_11 (а она их подала две! - обычную и «уточненную») не фигурирует недвижимость за рубежом площадью 764 кв. м как ее дом в графстве Суррей, еще один эпизод для следствия, если оно наконец перестанет заниматься отписками, а решит проверить, кем на самом деле является ОСОБА_2»;

на сайті ІНФОРМАЦІЯ_11: «ОСОБА_2 владела недвижимостью под Каннами и в графстве Суррей через офшорные компании, при этом у нее не было лицензии НБУ на вывод денег зарубеж. Очередное нарушение закона»;

на сайті ІНФОРМАЦІЯ_12 ІНФОРМАЦІЯ_8 року «Аферистка для ОСОБА_7: працювати в Лондоні на корупціонера, будучи чиновником в Україні»: «За всіма ознаками, з такою репутацією ОСОБА_2 сама мала би постати перед правосуддям - але аж ніяк не займатися питаннями повернення активів.»;

на сайті ІНФОРМАЦІЯ_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 року о «ІНФОРМАЦІЯ_4» : «ОСОБА_7 і далі тримає біля себе людину, за якою плаче протокол про корупцію.»;

на сайті: ІНФОРМАЦІЯ_14 ІНФОРМАЦІЯ_17 року «Аферистка для ОСОБА_7. Особняк в графстве Суррей, спрятанный на острове Мэн»: «закон о спецконфискации от ОСОБА_2 - это типичная «операция прикрытия». В предчувствии того, что ОСОБА_2 надо увольнять с должности, депутатами от «Народного фронта» в парламент вносится закон на такую популярную тему. И теперь у ОСОБА_7 дилемма: ты просто снимаешь аферистку ОСОБА_2 - теперь ты выгоняешь «борца за возвращение активов ОСОБА_13». Что делает ее увольнение гораздо более проблематичным. Циничная пиар-афера, разигранная на обостренных чувствах страны, которую годами обманывали и продолжают обманывать.»;

на сайті ІНФОРМАЦІЯ_11 щодо порушення проти позивача кримінальної справи;

на сайті ІНФОРМАЦІЯ_15: «С недавних пор у нас при МВД открыто Управление по возврату активов, полученных преступным путем. Возглавила его гражданка ОСОБА_2... Параллельно пряталась от правосудия, находилась в московском СИЗО и так дальше.»;

на сайті: ІНФОРМАЦІЯ_16 «ІНФОРМАЦІЯ_4»: «ОСОБА_7 і далі тримає біля себе людину, за якою плаче протокол про корупцію»;

на сайті ІНФОРМАЦІЯ_14 «Аферистка для ОСОБА_7. Особняк в графстве Суррей, спрятанный на острове Мэн»: «...устраиваясь на три дня штатной помощницей депутата ОСОБА_11. Как я уже объяснял ранее, ОСОБА_2 сделала столь краткосрочную запись в трудовой книжке, чтобы потом при переводе в МВД избежать специальной проверки, которая могла выявить ее сомнительное прошлое.»; «закон о спецконфискации от ОСОБА_2 - это типичная «операция прикрытия». В предчувствии того, что ОСОБА_2 надо увольнять с должности, депутатами от «Народного фронта» в парламент вносится закон на такую популярную тему. И теперь у ОСОБА_7 диллема: ты не просто снимаешь аферистку ОСОБА_2 - теперь ты выгоняешь «борца за возвращение активов ОСОБА_13». Что делает ее увольнение гораздо более проблематичным, циничная пиар-афера, разыгранная на обостренных чувствах страны, которую годами обманывали и продолжают обманывать».

У позовній заяві та уточненнях до неї позивач просила визнати недостовірною та спростувати вищенаведену інформацію, а тому з огляду на диспозитивність цивільного процесу суд касаційної інстанції не переглядає заявлені в касаційній скарзі вимоги щодо недостовірності інших публікацій за змістом: «вона разом зі своїм колишнім чоловіком була фігуранткою кількох скандалів, зокрема щодо продажу за заниженою ціною нафтопродуктів ОСОБА_14»; «усі ці роки декрету та лікарняного ОСОБА_2 була приватним юристом в Лондоні», «виявив нові зловживання», «суміщала державну службу з бізнесом»; «Я не знаю какой мировой опыт по схеме ОСОБА_2 позволяет забирать имущество без решения суда по сути преступления»; «Возглавила его «Управление» гражданка ОСОБА_2, которая была сообщником ОСОБА_12 ОСОБА_10, но избежала наказания в Англии и Казахстане, сдав своего партнера», «Эти факты не новые, как и о ее бывшем муже, который вместе с ОСОБА_15 стащил нефтепродукты ОСОБА_14», «работала юристом афериста ОСОБА_10»; «…вона, юридично супроводжуючи схеми ОСОБА_10, була спільником ОСОБА_12, «Згодом ОСОБА_2 була заарештована, але «визнавши свою провину та здавши ОСОБА_10, вийшла на волю», «…Усе це детально викладено в рішеннях британського суду», «ОСОБА_2 працювала (в Лондоні), порушуючи українські закони», «ОСОБА_2 визнала, що працювала адвокатом ОСОБА_10», «Інформація стосовно роботи ОСОБА_2 в якості юриста бізнес-корпорації ОСОБА_10 підтверджується у рішенні Високого суду Англії»; «Чергове порушення закону», «вона разом зі своїм колишнім чоловіком була фігуранткою кількох скандалів, зокрема щодо продажу за заниженою ціною нафтопродуктів ОСОБА_14», «її нібито добровільна відставка - спроба зам'яти історію, бо подальше перебування на посаді було питанням часу».

Що стосується доводів касаційної скарги в іншій частині, необхідно зазначити таке.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб; підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

Згідно із частинами четвертою та сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської АсамблеїРади Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

При вирішенні справи суди виходили із того, що висвітлення відповідачами в мережі Internet інформації про неправдивість відомостей в декларації позивача про доходи, висловлювання «Аферистка» щодо ОСОБА_2, посилання на її перебування «в московському СІЗО» не порушують немайнові права позивача та не характеризують її як злісного порушника законів. Вказані висловлювання є оціночним судженням, оскільки не містять конкретних даних щодо оцінки дій ОСОБА_2 в контексті вчинення конкретних правопорушень або злочинних дій у слові «аферистка», а володіння нерухомістю за кордоном та перебування у «московському СІЗО» не є такими, що порочать честь і гідність позивача.

Колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що вислів «аферистка» не містить посилань на вчинення ОСОБА_2 конкретного кримінально караного діяння та за правовою оцінкою є суб'єктивною думкою відповідачів, яку не можна перевірити щодо відповідності дійсності та спростувати.

Не можна кваліфікувати як дифамацію поширену відповідачами інформацію такого змісту: «…в декларациях о доходах ОСОБА_2 не фигурирует недвижимость за рубежом площадью 764 кв. м как ее дом в графстве Суррей», вчера в отношении ОСОБА_2 было открыто уголовное производство… Ее уход попытка замять историю», оскільки в касаційній скарзі заявник зазначає про наявність проміжної декларації у Верховній Раді, де замість вказівки нерухомості вона на прохання співробітниці кадрового відділу вказала акції компанії, яка володіє нерухомістю, а також зазначає про порушення та у подальшому закриття щодо неї кримінального провадження.